Рішення

від 24.11.2020 по справі 440/4952/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4952/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Рябухи Ю.В.,

представника позивача - Дігтярь Л.А.,

представника відповідача-1 - Мисюри О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

08 вересня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Полтавській області від 29.11.2018 №Ф-7190-50 та №Ф-7190-50У на суму 15819,54 грн та ГУ ДПС у Полтавській області від 14.02.2020 №Ф-7190-50 та №Ф-7190-50У на суму 8262,54 грн.

Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 мотивує протиправністю оскаржуваних вимог, про які йому стало відомо після звернення 13.08.2020 стягнення на його заробітну плату виконавчою службою. Зазначає, що з 15.03.2017 позивач не займається підприємницькою діяльністю та не отримує від неї доходи, оскільки є найманим працівником ТОВ Промо Стар Україна , яке сплачує за нього єдиний внесок, як роботодавець за працівника. На переконання позивача, якщо особа, яка зареєстрована як ФОП, господарську діяльність не веде та доходи не отримує, при цьому, є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, сформованим ним у постанові від 27.11.2019 у справі 160/3114/19. Також позивач наполягає, що формування спірних вимог відбулося з порушенням відповідачем строку, визначеного пунктом 3 розділу VІ Інструкції №449.

Ухвалою суду від 14.09.2020 позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду позовної заяви та її копій відповідно до кількості учасників справи, оформленої відповідно до вимог частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням в якості другого відповідача Головного управління ДФС у Полтавській області (зазначити повне найменування управління, його місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв`язку, його офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти).

28.09.2020, на виконання вимог ухвали від 14.09.2020, від позивача до суду надійшли три примірники позовної заяви із зазначенням в якості другого відповідача ГУ ДФС у Полтавській області, його повного найменування, місцезнаходження, поштового індексу, ідентифікаційного коду та відомих номерів засобів зв`язку.

Ухвалою суду від 12.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4952/20. Вирішено проводити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

26.10.2020 (у період перебування судді Гіглави О.В. на лікарняному) від представника ГУ ДПС у Полтавській області до суду надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження, оскільки предмет доказування потребує повного та всебічного встановлення обставин справи, вірного та єдиного застосування норм податкового законодавства, детального вивчення та надання письмових пояснень, що потребують спеціальних знань, а також має виняткове значення для правозастосовчої практики.

Ухвалою суду від 13.11.2020 у задоволенні заперечень представника ГУ ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження відмовлено. Вирішено перейти від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) до її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання з розгляду справи на 11:00 год 24.11.2020.

У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 04.11.2020, ГУ ДПС у Полтавській області заперечує проти позовних вимог ФОП ОСОБА_1 та просить суд відмовити у їх задоволенні. Вказує, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області з 21.02.2001 по теперішній час на загальній системі оподаткування, обліку та звітності. Станом на 31.01.2020 в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по єдиному внеску за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб - підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) рахувалася заборгованість в сумі 29293,44 грн. Підставою для формування спірних вимог про сплату боргу є дані інформаційних систем органу доходів і зборів. Вимоги про сплату боргу з єдиного внеску від 29.11.2018 та від 14.02.2020 направлялися на податкову адресу позивача, яка відповідає адресі, внесеній до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, вказані вимоги були повернуті на адресу відправника по причині закінчення строку зберігання. Будь-яких відомостей про зміну податкової адреси позивач до податкового органу не подавав. Як наслідок, управлінням були сформовані 29.11.2018 та 14.02.2020 узгоджені вимоги, які направлені до виконавчих органів для примусового виконання. Враховуючи зазначене, а також закріплений Конституцією України обов`язок позивача сплачувати податки і збори та відсутність строку давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, відповідач за наявної у позивача недоїмки у кожному кварталі, правомірно прийняв і надіслав спірні вимоги, за рахунок суми боргу, що арифметично зростала через систематичне невиконання позивачем обов`язку з нарахування, звітування і сплати згідно законодавства для зареєстрованих осіб (а.с. 62-64).

ГУ ДФС у Полтавській області правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалося.

У відповіді на відзив на позовну заяву, яка надійшла до суду 13.11.2020, позивач наполягає на відсутності у нього, як найманого працівника, обов`язку по самостійній сплаті єдиного внеску за нього, як за ФОП, що не здійснює господарської діяльності та не отримує доходів. Вважає нарахування контролюючим органом ФОП ОСОБА_1 такого єдиного внеску протиправним, та, як наслідок, безпідставним винесення відносно нього спірних вимог про сплату боргу недоїмки (а.с. 96-100).

16.11.2020 від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог шляхом виключення з них вимог про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Полтавській області від 29.11.2018 №Ф-7190-50У на суму 15819,54 грн та ГУ ДПС у Полтавській області від 14.02.2020 №Ф-7190-50У на суму 8262,54 грн, яка прийнята судом (а.с. 108-110).

Представник позивача в судовому засіданні 24.11.2020 позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 24.11.2020 проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача-2 в судове засідання явку не забезпечив, будучи належно повідомленим про дату, час та місце його проведення.

Заслухавши представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) в якості фізичної особи-підприємця зареєстрований 16.02.2001, дата та номер запису про включення до ЄДР відомостей про державну реєстрацію 13.08.2007 №25880170000016091 (а.с. 14-15).

З 15.03.2017 за особистою заявою ОСОБА_1 від 14.03.2017, останнього прийнято на посаду менеджера ТОВ Промо Стар Україна (ідентифікаційний код 39499201) з оплатою праці відповідно до штатного розкладу, про що винесено наказ №8-17 від 14.03.2017 (а.с. 23).

Наказом ТОВ Промо Стар Україна (ідентифікаційний код 39499201) від 12.07.2019 №12/07-5 ОСОБА_1 з його згоди переведено на посаду (професію) оператора автозаправних станцій з 15.07.2019 з оплатою праці відповідно до штатного розпису (а.с. 24).

Нарахування та виплата ТОВ Промо Стар Україна заробітної плати ОСОБА_1 з відрахуванням відповідних платежів, починаючи з березня 2017 року по січень 2020 року включно, підтверджується довідкою товариства від 03.09.2020 №03/09-1 (а.с. 25).

29.11.2018 контролюючим органом відносно ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7190-50 та №Ф-7190-50У на суми 15819,54 грн (а.с. 70-71).

Вимога від 29.11.2018 №Ф-7190-50 направлялася 20.12.2018 на адресу позивача, однак повернулася до контролюючого органу з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання (а.с. 71 зі звороту).

У подальшому, 14.02.2020 контролюючим органом відносно позивача винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7190-50 на суму 29293,44 грн та №Ф-7190-50У на суму 8262,54 грн (а.с. 66, 69).

Аналогічно вимога від 14.02.2020 №Ф-7190-50 направлялася на адресу позивача, однак повернулася до контролюючого органу з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання (а.с. 68).

До спірних вимог включені нарахування позивачу мінімального єдиного внеску за 2017-2019 роки (а.с. 65).

В результаті направлення вимог про сплату боргу (недоїмки) від 29.11.2018 №Ф-7190-50У та від 14.02.2020 №Ф-7190-50У на примусове виконання до виконавчої служби постановою Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 13.08.2020 ВП№62661669 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (а.с. 19).

Позивач, дізнавшись та не погодившись з правомірністю винесення вимог контролюючого органу від 29.11.2018 №Ф-7190-50 та від 14.02.2020 №Ф-7190-50, звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI).

За змістом статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

А пункт четвертий частини першої цієї статті до платників єдиного внеску відносить також фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого пункту першого частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 2 частини першої цієї статті визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацом першим частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.15 за №508/26953 (надалі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 (в редакції, чинній на момент винесення спірних вимог) органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Суд зазначає, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Тобто, соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.

Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у тому числі фізичні особи - підприємці).

В силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.

Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, позивач, зокрема, зазначає, що є учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник.

Починаючи з березня 2017 року єдиний внесок за позивача сплачувався роботодавцем ТОВ Промо Стар Україна (ідентифікаційний код 39499201), що підтверджується довідкою ТОВ Промо Стар Україна та відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за Формою ОК-5 (а.с. 25, 118-120).

Однак, відповідач-1 наполягає на необхідності сплати єдиного внеску позивачем ще й як фізичною особою-підприємцем. Свою позицію контролюючий орган мотивує посиланням на те, що позивач у спірний період був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, а відсутність у нього доходу від підприємницької діяльності не є визначальною ознакою для сплати єдиного внеску, оскільки Закон №2464-VI зобов`язує таку особу сплатити єдиний внесок і у разі відсутності доходу від ведення підприємницької діяльності.

Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу, суд виходить з такого.

Дохід - це загальна кількість матеріальних цінностей, одержаних особою за певний проміжок часу.

Підприємницька діяльність за певних обставин може бути і збитковою, що виключає отримання особою доходу (прибутку).

Разом з цим, як дохід, так і збитки є результатом ведення такою особою підприємницької діяльності.

Доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірний період матеріали справи не містять.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем .

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Крім того, суд зауважує, що пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

За даними інтегрованої картки платника ОСОБА_1 заборгованість останнього з єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн облікована контролюючим органом станом на 19.10.2018, тобто 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, які визначені в цьому випадку сплинули 22.11.2019.

Разом з тим, оформлення ГУ ДФС у Полтавській області вимоги №Ф-7190-50 на суму 15819,54 грн 29.11.2018 та її направлення позивачу 20.12.2018 свідчить про допущення контролюючим органом порушення приписів пункту 3 розділу VІ Інструкції №449.

Також за даними інтегрованої картки платника ОСОБА_1 заборгованість останнього з єдиного внеску в розмірі 29293,44 грн облікована контролюючим органом станом на 20.01.2020, тобто 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, в спірному випадку сплинули 22.02.2020.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7190-50 на суму 29293,44 грн контролюючим органом сформована 14.02.2020, при цьому, ГУ ДПС у Полтавській області не надано суду належних документальних доказів направлення (вручення) позивачу вказаної вимоги протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, тобто до 22.02.2020.

Отже, з огляду на відсутність таких доказів суд погоджується з доводами позивача про допущення контролюючим органом порушення приписів пункту 3 розділу VІ Інструкції №449.

Враховуючи викладене, а також сплату, починаючи з березня 2017 року єдиного внеску за позивача його роботодавцем, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску, з огляду на що відповідачем безпідставно сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.11.2018 №Ф-7190-50 та від 14.02.2020 №Ф-7190-50.

Доводи позивача щодо протиправності спірних вимог також з огляду на те, що адміністратор єдиного внеску мав направляти йому вимоги щоразу, як тільки розмір недоїмки збільшувався протягом календарного місяця, чого зроблено не було, судом хоч і оцінюються критично, однак не впливають на висновки суду про необхідність визнання протиправними та скасування вимог ГУ ДФС у Полтавській області та ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 29.11.2018 №Ф-7190-50 та від 14.02.2020 №Ф-7190-50 відповідно.

Таким чином, позов ФОП ОСОБА_1 /з урахуванням уточнення позовних вимог/ підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з огляду на задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 на користь останнього підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову в розмірі 735,70 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області та в розмірі 735,70 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області.

При цьому, суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат позивача на правничу допомогу, враховуючи усну заяву адвоката позивача в судовому засіданні 24.11.2020 про те, що докази на підтвердження понесення вказаних витрат будуть подані до суду після прийняття рішення у справі.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 43142831), Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 39461639) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Полтавській області від 29 листопада 2018 року №Ф-7190-50 на суму 15819,54 грн (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень п`ятдесят чотири копійки).

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Полтавській області від 14 лютого 2020 року №Ф-7190-50 на суму 29293,44 грн (двадцять дев`ять тисяч двісті дев`яносто три гривні сорок чотири копійки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 735,70 грн (сімсот тридцять п`ять гривень сімдесят копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 735,70 грн (сімсот тридцять п`ять гривень сімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Повне рішення складено 30 листопада 2020 року.

Суддя О.В. Гіглава