Рішення

від 30.11.2020 по справі 533/743/20

КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30.11.2020 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/743/20

Провадження № 2/533/230/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

30 листопада 2020 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі головуючої судді Козир В.П. за участю секретаря судового засідання Кругловецького Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Кредитної спілки Полтава і полтавці до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Кредитна спілка Полтава і полтавці звернулася до Козельщинського районного суду Полтавської області з позовною заявою до відповідачів: ОСОБА_1 (відповідач 1) та ОСОБА_2 (відповідач 2) з позовною заявою, у якій просив стягнути у солідарному порядку з обох відповідачів індекс інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми за кредитним договором від 23.05.2008 № 146 на загальну суму 20871,58 грн та судові витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви у сумі 2102,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 23 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 146, відповідно до якого позивач надав відповідачу 1 кредит у сумі 15000,00 грн з кінцевим терміном погашення кредиту - 23.05.2010.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором у цей же день між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого відповідач 2 як поручитель взяв на себе зобов`язання самостійно виконати зобов`язання відповідача 1 (як позивальника) перед позивачем як кредитором, у разі порушення відповідачем 1 умов кредитного договору.

У зв`язку з невиконанням відповідачами своїх обов`язків за кредитним договором та договором поруки, КС Полтава і полтавці раніше вже зверталася до суду. Крюківським районним судом м. Кременчука 13.10.2020 ухвалене заочне рішення, яким позовні вимоги КС Полтава і полтавці задоволено та стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь кредитної спілки заборгованість за кредитним договором у розмірі 64312.27 грн . Рішення суду набрало законної сили 03.11.2020, але відповідачами, станом на дату звернення з позовом до Козельщинського районного суду Полтавської області, - у повному обсязі не виконано, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідачів інфляційні витрати, пов`язані з несвоєчасним погашенням заборгованості за кредитним договором, та три проценти річних від простроченої суми, що нараховані позивачем станом на 14.08.2020 за період з 16.03.2010 (дата виникнення заборгованості, що зафіксована у заочному рішенні Крюківського районного суду м. Кременчука) по 20.08.2020.

Посилаючись на ст. 82 ЦПК, ст. 509, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України висновки Великої Палати Верховного суду у справах № 444/9519/12, № 910/1238/17 позивач просив стягнути солідарно з обох відповідачів заборгованість у сумі 20 871, 58 грн, які розраховані ним станом на 14.08.2020 за період з 16.03.2010 (дата виникнення суми заборгованості, що зафіксована в заочному рішення суду) по 20.08.2020 , та яка складається, за розрахунком позивача, з таких складових:

- 16278,99 грн - інфляційне збільшення суми боргу за період з січня 2013 року по 30.07.2020;

- 4592,59 грн - 3 % річних за період з 17.03.2010 по 20.08.2020.

Ухвалою суду від 15.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження , установлено сторонам строк для надання заяв по суті спору.

Ухвалою суду від 29.09.2020 відкладено судовий розгляд справи на 27 жовтня 2020 року на 10.30 год. у зв`язку з неврученням ухвали суду про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками відповідачам. Повідомлено відповідачів про дату та час розгляду справи шляхом розміщення оголошення на вебсайті Судова влада України .

Протокольною ухвалою суду від 27.10.2020 повторно відкладено судовий розгляд справи у зв`язку з неявкою учасників справи та у зв`язку з отриманням судом уточненої інформації щодо місця проживання відповідача ОСОБА_2 . Судове засідання призначене на 30.11.2020 о 11.00 год.

У судове засідання 30.11.2020 учасники справи не з`явилися.

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, в судові засідання представника не забезпечив, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, не заперечував проти винесення рішення за відсутності осіб, що не з`явилися.

Відповідач ОСОБА_1 у розумінні ч. 8, ч. 11 ст. 128, ч. 10 ст. 130, ч. 10 ст. 187 ЦПК України належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилася повторно, про причини неявку суд не повідомила, заяв, клопотань та відзиву до суду не подавала.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилася повторно, про причини неявку суд не повідомив, заяв, клопотань та відзиву до суду не подавав.

Ухвалою суду від 30.11.2020 постановлено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновків про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав .

Судом встановлено, що 23 травня 2008 року між Кременчуцькою філією Кредитної спілки Полтава і полтавці та членом кредитної спілки Полтава і полтавці Кременчуцької філії ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 146 , відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 15000,00 грн на строк 24 місяці з 23 травня 2008 року по 23 травня 2010 року зі сплатою визначених договором процентів за користування кредитом.

У цей же день між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договори поруки № 173 на забезпечення виконання Кредитного договору, умовами якого встановлено, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання боржника - ОСОБА_1 , що виникають з умов кредитного договору № 146 від 23.05.2008, укладеного між боржником та кредитором (позивачем), у повному обсязі зобов`язань, включаючи сплату заборгованості по кредиту, процентів, штрафних санкцій, відшкодування збитків та інших платежів, передбачених кредитним договором (п. 1.2 договору поруки).

Згідно п. 1.3 договору поруки зобов`язання, передбачені п. 1.2 цього договору, повинні бути виконанні поручителем протягом 10-ти днів з дня направлення кредитором повідомлення поручителю про порушення боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Сторони договору встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, включаючи заборгованість за кредитом, процентами, штрафними санкціями, за відшкодуванням збитків та сплату інших платежів, передбачених кредитним договором (п. 3.1 договору поруки).

Сторони договору також встановили, що цей договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту припинення забезпеченого ним зобов`язання (п. 4.1 договору поруки дослівно).

Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 13 жовтня 2010 року у справі N 2-1561/2010, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь кредитної спілки Полтава і полтавці заборгованість за Кредитним договором у розмірі 64312,27грн гривень, у тому числі залишок суми кредиту - 14665, 75 грн та відсотки - 49646,52 грн , а також судові витрати.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука набрало законної сили 03.11.2010.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже суд вважає доведеним факт наявності заборгованості за кредитним договором від 23.05.2008 № 146.

Позивач зазначає, що відповідачами рішення Крюківського районного суду м. Кременчука виконано частково та в погашення боргу сплачено тільки 10815,61 грн, які позивач спрямував на погашення процентів за користування кредитними коштами. Залишок заборгованість за тілом кредиту залишився незмінним та складає 14665,75 грн.

Позивач просив стягнути солідарно з обох відповідачів заборгованість у сумі 20 871, 58 грн, які розраховані ним станом на 14.08.2020 за період з 16.03.2010 (дата виникнення суми заборгованості, що зафіксована в заочному рішення суду) по 20.08.2020 , та яка складається, за розрахунком позивача, з таких складових:

- 16278,99 грн - інфляційне збільшення суми боргу за період з січня 2013 року по 30.07.2020;

- 4592,59 грн - 3 % річних за період з 17.03.2010 по 20.08.2020.

Отже, виходячи з наданого позивачем розрахунку суму боргу, ним фактично пред`явлено солідарні вимоги до відповідачів про стягнення з них інфляційних втрат у зв`язку з знеціненням суми боргу за період з 01.01.2013 по 30.07.2020 та три проценти річних від простроченої суми кредиту за період з 17.03.2010 по 20.08.2020.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12 (провадження N 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі N 310/11534/13-ц (провадження N 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі N 202/4494/16-ц (провадження N 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі правові висновки зробила Велика палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц,14-254цс19, які суд вважає за потрібне застосувати під час ухвалення свого рішення .

Таким чином, з ухваленням судового рішення Крюківським районним судом м. Кременчука про стягнення боргу у 2010 році зобов`язання відповідача 1 - ОСОБА_1 сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та триває до фактичного виконання грошового зобов`язання. Відтак позивач має право на отримання від позичальника - відповідача 1 сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, починаючи з 17.03.2010 року по 30.07.2020 (дату нарахування інфляційних збитків) та по 20.08.2020 (дату нарахування позивачем 3 % річних).

Перевіряючи правомірність здійсненого позивачем розрахунку суд встановив, що інфляційні втрати на суму боргу у розмірі 14 665,75 грн за період з 01.01.2013 по 30.07.2020 (період, який взятий за основу для обрахунку позивачем) складають 24 352,05 грн.

Розрахунок здійснювався судом за формулою: ІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

IIc (100,20 : 100) x (99,90 : 100) x (100,00 : 100) x (100,00 : 100) x (100,10 : 100) x (100,00 : 100) x (99,90 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00 : 100) x (100,40 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (103,30 : 100) x (103,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,40 : 100) x (100,80 : 100) x (102,90 : 100) x (102,40 : 100) x (101,90 : 100) x (103,00 : 100) x (103,10 : 100) x (105,30 : 100) x (110,80 : 100) x (114,00 : 100) x (102,20 : 100) x (100,40 : 100) x (99,00 : 100) x (99,20 : 100) x (102,30 : 100) x (98,70 : 100) x (102,00 : 100) x (100,70 : 100) x (100,90 : 100) x (99,60 : 100) x (101,00 : 100) x (103,50 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (99,90 : 100) x (99,70 : 100) x (101,80 : 100) x (102,80 : 100) x (101,80 : 100) x (100,90 : 100) x (101,10 : 100) x (101,00 : 100) x (101,80 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (100,20 : 100) x (99,90 : 100) x (102,00 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (101,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,10 : 100) x (100,80 : 100) x (100,00 : 100) x (100,00 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00 : 100) x (101,90 : 100) x (101,70 : 100) x (101,40 : 100) x (100,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) = 2.66047068

Таким чином інфляційне збільшення боргу за кредитом за період з 01.01.2013 по 30.07.2020 складає 24 352,05 грн ( 14 665,75 грн x 2.66047068 - 14 665,75 = 24 352,05 грн)

Оскільки позивачем пред`явлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у меншій сумі, а саме - 16278,99 грн, то керуючись принципом диспозитивності, закріпленим у статті 13 ЦПК України, суд вважає за можливе їх задовольнити та стягнути таку суму з відповідача 1 - ОСОБА_1 як з позичальника за кредитним договором.

Перевіряючи правомірність здійсненого позивачем розрахунку трьох процентів річних від простроченої суми кредиту 14 665, 75 грн за період з 17.03.2010 (дати, наступною за датою обрахунку боргу, який стягнуто за рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука ) по 20.08.2020 (дату, взяту за основу для обрахунку позивачем) суд встановив, що три проценти річних за цей період складають 4 589,41 грн.

Розрахунок здійснювався судом за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Оскільки позивачем пред`явлено вимогу про стягнення трьох процентів річних у сумі 4592,59 грн, то суд вважає, що така вимога підлягає задоволенню частково та з відповідача 1 - ОСОБА_1 як з позичальника за кредитним договором слід стягнути - 4589,41 грн . Решта суми 3,18 грн судом відхиляється як безпідставна.

Щодо пред`явлених позичальником вимог до відповідача 2 - ОСОБА_2 як поручителя суд зазначає таке.

Частиною першою статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК Українизобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першоїта другої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).

Частиною другою статті 548 ЦК Українивстановлено, що недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тобто, за виключенням гарантії (стаття 562 ЦК України), лише дійсні вимоги можуть бути забезпечені.

Частинами першою, другою статті 553 ЦК Українивизначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 554 ЦК Україниу разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто порука є додатковим (акцесорний) способом забезпечення виконання зобов`язань, а тому такі правочини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов`язання.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу(частина друга статті 1050 ЦК України).

Пунктом 1.2 кредитного договору встановлено строк користування кредитом по 23 травня 2010 року, а також встановлено обов`язок щомісячно сплачувати кредит та проценти за користування ним.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивач використав своє право вимоги про дострокове повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, звернувшись у 2010 року до суду із позовом про примусове солідарне стягнення суми боргу за кредитом (станом на 16.03.2010) у судовому порядку із боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 599 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на дату укладення договору поруки) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Статтею 1050 ЦК Українипередбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 14-10цс18)та від 04 липня 2018 року (справа N 14-154цс18).

Також суд вважає, що на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. Договором поруки, що досліджувався судом у даній справі, поширення його умов на правовідносини сторін після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором - не становлено.

Тому суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про солідарне стягнення заборгованості у сумі 20871,58 грн з ОСОБА_2 за безпідставністю

Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі N 202/4494/16-ц (N 14-318цс18), яка враховуючи встановлену законодавцем правову природу поручительства, як додаткового (акцесорного) зобов`язання до основного договору та пряму залежність від його умов, вважала за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року (справа N 6-75цс14), від 03 лютого 2016 року (справа N 6-2017цс15)та від 06 липня 2016 року (справа N 6-1199цс16)про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі частини четвертої статті 559 ЦК Україниз огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору. А тому на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача не в повній мірі обґрунтовані та підставні, та задовольняє їх частково з-підстав та у обсязі, що наведені по тексту рішення.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, в загальній сумі 20 868,40 грн (16278,99 грн + 4589,41 грн = 20868,40 грн), тобто 99,98 % від ціни позову, то з відповідача 1 у відповідності до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2101,58 грн (2102,00 х 99,98 % = 2101,58).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Кредитної спілки Полтава і полтавці до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 20871, 58 грн задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки Полтава і полтавці інфляційні втрати у сумі 16278 гривень 99 коп. та три проценти річних від простроченої суми - 4589, 41 грн, за кредитним договором від 23.05.2008 № 146, у загальному розмірі 20 868 гривень 40 копійок.

У стягненні трьох процентів річних з ОСОБА_1 у сумі 3,18 гривень - відмовити.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 у солідарному порядку 20871,58 гривень - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки Полтава і полтавці судовий збір у сумі 2 101,58 грн .

Позивач : Кредитна спілка Полтава і полтавці (місцезнаходження : 36009, м.Полтава, вул. Визволення, 21, ідентифікаційний код 33457978).

Відповідач 1 : ОСОБА_1 (місце проживання: село Оленівка, Козельщинський район, Полтавська область, 39133; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач 2: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Козельщинським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 30.11.2020.

Суддя В.П. Козир