Ухвала

від 25.11.2020 по справі 495/1940/20

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/1940/20

№ провадження 1-кс/495/2231/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2020 р. м. Білгород-Дністровський

Білгород Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю представника заявника адвоката ОСОБА_3 ,

за участю особисто ОСОБА_4 ,

прокурора Білгород Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровський скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України,

ВСТАНОВИВ:

До провадження Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області в порядку п. 10 ч. 1 ст.303КПК України надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , відповідно до якої просить суд скасувати повідомлення про підозру від 28 травня 2020 року у кримінальному провадження № 42020161240000025 щодо підозри ОСОБА_4 у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України.

Свою скаргу захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що в провадженні Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження № 42020161240000025, внесене до ЄРДР 07.02.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

28.05.2020 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Вважає вказане повідомлення про підозру необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що слідчим не вжито заходів спрямованих на забезпечення права особи на захист, зокрема, передуючи виклику для отримання повідомлення про підозру, слідчим відповідною повісткою здійснено виклик на допит у якості підозрюваного, ще до фактичного отримання ОСОБА_4 повідомлення про підозру.

Вищевикладене, на думку захисника свідчить про те, що особа, у відповідності до приписів КПК, а саме положень ч. 1 ст. 278 КПК України, не набула статусу підозрюваного у спосіб, передбачений чинним законодавством, що свідчить про істотне порушення прав людини з підстав грубого та безпідставного порушення стороною обвинувачення передбаченої КПК правової процедури, що мала бути застосована до відповідного учасника кримінального провадження.

На думку сторони захисту, з огляду на наявні у кримінальному провадженні матеріали, на теперішній час жодним чином не підтверджується як подія кримінального правопорушення, що її слідчий та прокурор кваліфікують за кримінально - правовою ознакою, передбаченою ч. 4 ст. 191 КК України, так і ч. 1 ст. 336 КК України.

Зокрема, захисник звертає увагу, що вказівка слідчого на нібито порушення проведення закупівлі відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" є такою, що ґрунтується на помилковому застосуванні слідчим норм матеріального право, не враховано дію відповідного правового положення у часі та, відповідно, наведено положення Закону щодо процедури спрощеної закупівлі, незважаючи на той факт, що до вказаного договору № 11/06/19/КРК застосовувались положення Закону, чинного на той час, а саме на 11 червня 2019 рік, відповідно до яких вартість робіт не дорівнювала та не перевищувала суму, за якою обов`язковим є проведення тендеру.

У матеріалах досудового розслідування міститься постанова слідчого ОСОБА_6 про призначення судово - будівельної експертизи за експертною спеціальністю 10.6, яка направлялась на виконання до ОНДІСЕ, однак була залишена без виконання, у зв`язку з ненаданням експерту необхідних матеріалів.

Разом з тим, всупереч вимозі об`єктивності та законності, стороною обвинувачення, на момент розгляду слідчим суддею ОСОБА_7 відповідного клопотання не було доведено до відома, що підприємство ТОВ "ОФ "Інюг-Експертиза" не є експертною установою, а є підприємством основним видом діяльності якого за запитом ЄРД є діяльність агентств нерухомості.

Крім цього, між замовленням та фактичним виконанням експертного дослідження минула одна доба, хоча згідно кошторису про надання послуг з виконання будівельно-технічної експертизи витрачено 68 годин, що викликає сумнів взагалі у її проведенні.

На підставі наведеного просить скаргу задовольнити.

28 серпня 2020 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду, суддя ОСОБА_7 відмовив захиснику ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування повідомлення про підозру.

Мотивуючи відмову в задоволенні скарги, слідчий суддя зазначив, що, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, повноваження слідчого судді при розгляді скарг в порядку ст.303КПК України можуть здійснюватися лише в межах конкретного кримінального провадження, досудове розслідування в якому на час розгляду скарги не закінчено, натомість, досудове розслідування у вищезгаданому провадженні № 42020161240000025 на теперішній час завершено та 21.08.2020 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , за ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191КК України направлений до Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської області та 25.08.2020 року надійшов до суду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_3 09 вересня 2020 року звернулася з апеляційною скаргою до апеляційного суду.

01 жовтня 2020 року Ухвалою Одеського апеляційного суду, ухвала слідчого судді була скасована на постановлена нова ухвала, якою призначений новий розгляд скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в Білгород - Дністровському міськрайонному суді Одеської області, іншим слідчим суддею.

Підставою скасування, як зазначив в ухвали Одеській апеляційний суд, стало те, що оскільки скарга була подана стороною захисту в межах строку досудового розслідування, до направлення обвинувального акту до суду для розгляду, у зв`язку із чим підлягала розгляду слідчим суддею по суті, із дослідженням та наданням оцінки всім наведеним у ній доводам.

Відповідно до розпорядження № 286 від 09 листопада 2020 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи, вказана скарга надійшла до провадження судді ОСОБА_1 .

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_4 доводи скарги підтримали, наполягали на її задоволенні.

Прокурор Білгород - Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на те, що обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366КК України повістю підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020161240000025 закінчено на даний час, 21.08.2020 року обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.366, ч.4 ст.191 КК України, направлено до суду.

Скасовуючи ухвалу слідчого судді ОСОБА_7 , апеляційний суд вказав, що була не розглянута по сутті сама скарга заявника, однак вважає, що всі доводи викладені у скарзі повинні розглядатися та доводитися підчас розгляду обвинувального акту по сутті.

Вислухавши представника заявника, заявника, прокурора Білгород - Дністровської місцевої прокуратури, дослідивши скаргу та долучені в обґрунтування даної скарги матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Разом з тим, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що зазначено у ст. 26 КПК України.

Главою 26 КПК Українипередбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені: повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Аналіз положень п.10 ч.1 ст.303КПК України дає підстави вважати, що в ході розгляду скарги на повідомлення про підозру підлягають з`ясуванню дотримання в ході повідомлення про підозру положень Глави 22 КПК України, у тому числі щодо відповідності порядку вручення повідомлення про підозру вимогам ст. 278 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2020 року старшим слідчим Білгород-Дністровського ВП ГУНП України в Одеській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_5 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, в рамках кримінального провадження №42020161240000025 від 07.02.2020 року.

Згідно наявної в матеріалах справи квитанції, повідомлення про підозру ОСОБА_4 було надіслано 29.05.2020 року о 09 годині 38 хвилин на його адресу.

Як було встановлено у судовому засіданні, повідомлення про підозру ОСОБА_4 отримав 06.06.2020 року.

Відповідно до повістки про виклик від 28.05.2020 року, копія якої міститься в матеріалах справи, старшим слідчим ОСОБА_6 громадянин ОСОБА_4 викликався до Білгород-Дністровського ВП ГУНП України в Одеській області на 02.06.2020 року у якості підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно ч. 3 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

В свою чергу ч. 1 ст.135КПК України закріплено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, в рамках кримінального провадження №42020161240000025 від 07.02.2020 року було складено 28.05.2020 року та 29.05.2020 року об 09 годині 38 хвилин було відправлено на його адресу.

Відтак, на думку слідчого судді, стороною обвинувачення було дотримано процесуальний порядок при врученні письмового повідомлення про підозру у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, в зв`язку з чим, будь-яких порушень в цій частині, про які в даній скарзі зазначає захисник ОСОБА_3 слідчим суддею встановлено не було.

Крім того, захисник у своїх обґрунтуваннях скарги посилається на те, що мало місце порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а саме наголошує на відсутність захисника під час вручення ОСОБА_4 повідомлення про підозру.

Проте, чинним кримінально-процесуальним законодавством передбачена обов`язкова участь захисника у кримінальних провадження щодо особливо тяжких злочинів при проведенні слідчих (розшукових) дій, у той час, коли повідомлення про підозру є суто процесуальним рішенням прокурора, слідчого погодженого з прокурором.

Будь-яких інших порушень, які б слугували підставою для скасування рішення слідчого щодо вручення ОСОБА_4 повідомлення про підозру слідчим суддею не встановлено, тому вимога щодо скасування рішення слідчого щодо вручення підозри ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Що стосуєтьсяпосилання захисника ОСОБА_3 ускарзі щодообґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри,а саме:що наявні у кримінальному провадженні матеріали, на теперішній час жодним чином не підтверджується як подія кримінального правопорушення, що її слідчий та прокурор кваліфікують за кримінально - правовою ознакою, передбаченою ч. 4 ст. 191 КК України, так і ч. 1 ст. 336 КК України, зокрема, захисник звертає увагу, що вказівка слідчого на нібито порушення проведення закупівлі відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" є такою, що ґрунтується на помилковому застосуванні слідчим норм матеріального права, не враховано дію відповідного правового положення у часі та, відповідно, наведено положення Закону щодо процедури спрощеної закупівлі, незважаючи на той факт, що до вказаного договору № 11/06/19/КРК застосовувались положення Закону, чинного на той час, а саме на 11 червня 2019 рік, відповідно до яких вартість робіт не дорівнювала та не перевищувала суму, за якою обов`язковим є проведення тендеру; у матеріалах досудового розслідування міститься постанова слідчого ОСОБА_6 про призначення судово - будівельної експертизи за експертною спеціальністю 10.6, яка направлялась на виконання до ОНДІСЕ, однак була залишена без виконання, у зв`язку з ненаданням експерту необхідних матеріалів; всупереч вимозі об`єктивності та законності, стороною обвинувачення, на момент розгляду слідчим суддею ОСОБА_7 відповідного клопотання не було доведено до відома, що підприємство ТОВ "ОФ "Інюг-Експертиза" не є експертною установою, а є підприємством основним видом діяльності якого за запитом ЄРД є діяльність агентств нерухомості; між замовленням та фактичним виконанням експертного дослідження минула одна доба, хоча згідно кошторису про надання послуг з виконання будівельно-технічної експертизи витрачено 68 годин, що викликає сумнів взагалі у її проведенні, слідчим суддею встановлено наступне.

Стаття 24 КПКУкраїни гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, в порядку, передбаченого КПК України.

Положення ч. 2 ст.8КПК України зобов`язують суди, прокуратуру, органи досудового розслідування під час здійснення кримінального провадження застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі Суд), який діє на основі Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (надалі Конвенція), що стала частиною національного законодавства.

Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб`єктів владних повноважень, тобто втручання суб`єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.

Стаття 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Інститут повідомлення про підозру під час досудового розслідування у кримінальному провадженні регламентовано Главою 22 КПК України, яка регулює правові підстави та порядок повідомлення конкретної особи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, підстави для його зміни, а також вимоги до змісту та реквізитів повідомлення про підозру як процесуального документу.

Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п.14 ч.1 ст.3 КПК України).

Підставою для скасування повідомлення про підозру або визнання такою, що не набула статусу підозрюваного є порушення процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру, відсутність обов`язкових елементів повідомлення про підозру.

Так, відповідно до ст.277 КПК України, повідомлення має містити:1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

З урахуванням наведеного, встановлено, що чинний КПК України насамперед видрізняє повідомлення про підозру як окремий письмовий процесуальний документ.

При цьому положеннями ст.278КПК України окремо регулюється процедура вручення особі повідомлення про підозру.

Таким чином, системний аналіз указаних вище положень КПК України вказує на те, що поняття «повідомлення про підозру» розуміється у чинному КПК України, саме як окремий процесуальний документ, а не як дія (процедура, процес), оскільки для цього у чинному КПК законодавцем вжито інший термін «вручення повідомлення про підозру».

При цьому, повідомлення про підозру це процесуальне рішення слідчого або прокурора, яке ґрунтується на наявності у органу досудового розслідування достатніх доказів щодо вчинення особою кримінального правопорушення, поєднаному із внутрішнім переконанням слідчого та/або прокурора в контексті їх процесуальної незалежності та наявності у них повноважень на прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК України, повідомлення про підозру здійснюється за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Зі змісту оскаржуваної ухвали слідчого судді вбачається, що досліджені під час розгляду скарги адвоката ОСОБА_3 матеріали кримінального провадження № 42020161240000025 містять зібрані слідчим докази скоєння ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які, на переконання сторони обвинувачення,достатні для пред`явлення йому підозри, тобто слідчий виконав вимоги п.3 ч.1 ст.276 КПК України.

Слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою КК ця особа підлягає відповідальності.

Слідчий суддя повинен перевірити, чи не володіє орган досудового розслідування доказами, які спростовують уже отримані слідчим та прокурором відомості щодо можливої причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що є принциповим питанням при розгляді скарги на повідомлення про підозру в частині вирішення питання щодо обґрунтованості самої підозри.

Відповідно до статей 89, 94КПК України та Глави 28КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності, допустимості та їх достатності відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення.

Крім того, вирішуючи питання про обґрунтованість підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин».

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Європейський судз правлюдини всвоєму рішенніу справі«Мюррей протиСполученого Королівства»,зазначив щофакти,які викликаютьпідозру,не обов`язковомають бутивстановлені доступеня,необхідного длязасудження абонавіть дляпред`явленняобвинувачення,що являєтьсязавданням наступнихетапів кримінальногопроцесу.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку про те, що при здійсненні повідомлення про підозру органом досудового розслідування було дотримано вимог положень ст.ст.276-278 КПК України, тому скарга ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 214, 303 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складений та проголошений 30 листопада 2020 року об 09.30 годині.

Слідчий суддя: