Рішення

від 17.11.2020 по справі 500/2881/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2881/19

17 листопада 2020 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представника позивача Щербатюк О.Д.

представника відповідача Живчик В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Заготсервіс" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Заготсервіс" (далі - позивач, ТОВ "Заготсервіс") звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.09.2019 року №0000370501, №0000360501, №0000350501, №0000340501, №0000491303, №0000541303, №0000501303 (т.1 а.с.5-16).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Заготсервіс" Головним управління ДПC у Тернопільській області складено акт №955/19-00-14-01/30915913 від 12.08.2019 року, на підставі якого прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення. Даний акт не підписаний усіма посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, а тому не є належним та допустимим доказом, який підтверджував би порушення позивачем вимог податкового законодавства.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з фізичними особами - підприємцями (далі - ФОП) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, у ТОВ "Заготсервіс" наявні відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку. Відсутність товарно-транспортних накладних на отриманий від контрагентів товар не може бути також беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій, оскільки, відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки. Такі документи є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у ТОВ "Заготсервіс" товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару товариству та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується приймальними квитанціями. Крім того, відповідно до договору поставки №1 від 01.02.2018 року, укладеного між ТОВ "Заготсервіс" та ФОП ОСОБА_1 , як продавцем, здача-приймання ВРХ та свиней проводиться за адресою продавця або за адресою виробництва за усною домовленістю сторін на підставі приймальної квитанції. Графік поставок, вартість транспортування, умови поставки встановлюються сторонами на кожну окрему партію товару. Контролюючим органом не вказано в акті перевірки, що стало підставою для висновків, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідних видів господарської діяльності, обумовлених укладеним договором з ТОВ "Заготсервіс", як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними. В свою чергу, 21.08.2019 року ТОВ "Заготсервіс" надіслало на адресу Головного управління ДФС у Тернопільській області завірені належним чином копії документів, які підтверджують надання позивачу ФОП ОСОБА_1 послуг по заготівлі ВРХ, в яких вказано усі обов`язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у тому числі зміст та обсяг господарських операцій. Однак, вказані документи контролюючим органом не взяті до уваги під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Понесені ж позивачем витрати на відрядження та транспортний засіб контролюючим органом помилково розцінено як додаткове матеріальне благо. Відповідачем не враховано, що метою службового відрядження директора ТОВ "Заготсервіс" у лютому 2018 року до м.Баку (Азербайджан) та м.Дубай (ОАЕ), була його участь 18-22 лютого 2018 року у щорічній виставці Gulfood для пошуку потенційних покупців і встановлення з ними цивільно-правових відносин для подальшого експорту за кордон виробленої ТОВ "Заготсервіс" продукції (замороженого м`яса). Вказане підтверджується наказом ТОВ "Заготсервіс" №12 від 16.02.2018 року "Про відрядження" та карткою учасника цієї виставки. Тоді як Gulfood - це найбільша і найбільш впливова у світі щорічна спеціалізована виставка харчової промисловості з найбільшою кількістю відвідувачів, експонентів і бізнес-операцій.

За таких обставин, позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, які підлягають скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 20.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 03.11.2020 року подано до суду відзив на позов (т.1 а.с.203-211). Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що на встановлені перевіркою порушення визначення позивачем фінансового результату для оподаткування податком на прибуток вплинули задокументовані операції з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . Про нереальність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 свідчить сукупність обставин, які наведені в акті: відсутнє підтвердження придбання ВРХ ФОП ОСОБА_1 в інших постачальників ВРХ - юридичних та фізичних осіб (дані ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин") та відсутність розрахунків; відсутність доказів транспортування ВРХ, в тому числі товарно-транспортних накладних; відсутність у ФОП ОСОБА_1 можливостей щодо вирощування ВРХ (з датами народження 2007-2016 роки); згідно поданої ФОП ОСОБА_1 податкової декларації платника єдиного податку, дохід за 2018 рік становив лише 1428340,00 грн., що відповідає документально-оформленому обсягу операцій з постачання для ТОВ "Заготсервіс". Враховуючи відсутність факту постачання ВРХ, ТОВ "Заготсервіс" завищено витрати, що використовуються для визначення фінансового результату на суму 1428340,00 грн., а перераховані кошти в розмірі 1428340,00 грн. є фінансовою допомогою яка надана позивачем ФОП ОСОБА_1 - платнику єдиного податку на безповоротній основі.

Також перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій з придбання ТОВ "Заготсервіс" посередницьких послуг із заготівлі ВРХ у ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 2075878,10 грн. згідно укладеного договору №13 від 23.11.2017 року. Виконання умов договору оформлено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) з номенклатурою "посередницькі послуги" на загальну суму 2075878,10 грн., перелік яких наведено в акті та які мають типовий зміст без конкретизації послуг, містять лише загальну назву "посередницькі послуги", без розкриття змісту та обсягу таких послуг в цілях господарської діяльності платника. Будь-яких інших документів до перевірки не представлено. Крім того, ФОП ОСОБА_2 надала письмові пояснення від 10.09.2018 року, в яких зазначила, що приватним підприємцем зареєструвалася на прохання директора ТОВ "Заготсервіс", складанням та подачею звітності займались працівники бухгалтерії ТОВ "Заготсервіс", заготівлю ВРХ в живій вазі для ТОВ "Заготсервіс" не здійснювала, до постачальників продукції не їздила, документів не оформляла. Враховуючи встановлення факту ненадання консультаційних послуг, ТОВ "Заготсервіс" завищено витрати, що використовуються для визначення фінансового результату на суму 2075878,10 грн., а перераховані кошти в розмірі 1783965,29 грн. є фінансовою допомогою, яка надана позивачем ФОП ОСОБА_2 - платнику єдиного податку на безповоротній основі.

Проведеною перевіркою також встановлено завищення від`ємного значення по ПДВ та не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 1307,00 грн. за грудень 2018 року. Зазначене порушення спричинене не складенням податкової накладної та не нарахуванням податкового зобов`язання в вартості списаних паливно-мастильних матеріалів, використаних не в господарській діяльності, на суму 6535,31 грн. (суми ПДВ з вартості придбаних паливо-мастильних матеріалів включено до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за грудень 2018 року), на орендований у фізичної особи транспортний засіб Toyota Rav-4 на підставі договору оренди, який нотаріально не посвідчений та відповідно до ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є нікчемним.

При цьому, на транспортний засіб, який належить фізичній особі ОСОБА_3 , ТОВ "Заготсервіс" понесло витрати в сумі 16474,11 грн. Оскільки позивач є податковим агентом, то повинно утримати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір з отриманих доходів керівником ТОВ "Заготсервіс" ОСОБА_3 , як додаткове матеріальне благо у вигляді сум списаного палива та запасних частин на транспортний засіб на загальну суму 16474,11 грн. в ході перевірки виявлено також не утримання та не перерахування податку на доходи з фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів керівником ТОВ "Заготсервіс" ОСОБА_4 в березні 2018 року, як додаткове матеріальне благо у вигляді вартості квитків на проїзд, наданих готельних послуг, добових витрат на загальну суму 40595,15 грн., за відсутності документального підтвердження мети поїздки перебування у відрядженні.

Наслідком не відображення в податковому розрахунку форми №1-ДФ в період за I, IV квартали 2018 року отримані доходи керівниками підприємства, як додаткове матеріальне благо (безоплатно отримане) у вигляді вартості квитків на проїзд, наданих готельних послуг, добових витрат, надано безоплатно паливо та запасні частини на власний автомобіль, що призвело до зменшення податкових зобов`язань платника податків, є також підставне застосування штрафної санкції в розмірі 510,00 грн. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.07.2020 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позові (т.1 а.с.5-16), просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Не погоджуючись з позицією контролюючого органу щодо недодержання, передбаченою ч.2 ст.799 ЦК України, форми договору оренди транспортного засобу, укладеного між ТОВ "Заготсервіс" та ОСОБА_3 , повідомив, що у даному випадку позивач використовував в своїй господарській діяльності транспортний засіб Toyota Rav-4 згідно договору позички легкового автомобіля, який не потребує обов`язкового нотаріального посвідчення.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві (т.1 а.с.203-211), просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на безпідставність таких.

За клопотанням представника відповідачів, викликано та допитано в судовому засіданні в якості свідка - ОСОБА_5 , головного державного ревізора - інспектора відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту Головного управління ДФС у Тернопільській області, яким проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Заготсервіс". Зокрема, свідок повідомив, що підчас перевірки представниками позивача було надано договір оренди автомобіля, а про наявність договору позички жодним чином повідомлено не було.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, і це не заперечуються сторонами, що позивач ТОВ "Заготсервіс" зареєстровано з 20.04.2001 року як суб`єкт господарювання та з 28.04.2001 року платником ПДВ, відповідальними за фінансово-господарську діяльність якого, зокрема, були керівники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Головним управлінням ДФC у Тернопільській області, правонаступником якого є відповідач - Головне управління ДПC у Тернопільській області, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Заготсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, результати якої викладені в акті №955/19-00-14-01/30915913 від 12.08.2019 року (т.1 а.с.14-59).

За висновками перевірки позивачем порушено:

п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.5.10 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Виграти", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" внаслідок чого встановлено: завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 3871859,00 грн., в тому числі: 1 квартал 2018 року - у сумі 15345621,00 грн., 1 півріччя 2018 року - у сумі 3066035,00 грн., 9 місяців 2018 року - у сумі 3150243,00 грн., 2018 рік - у сумі 3871859,00 грн., внаслідок чого заниження податку на прибуток за 2018 рік всього у сумі 512040,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2018 року - 70651,00 грн., 1 півріччя 2018 року - 447644,00 грн., 9 місяців 2018 року - 641930,00 грн.;

п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, пп.5 п.4 розділу V "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації з ПДВ) за грудень 2018 року на 1307,00 грн.;

п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201, п.11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 1307,10 грн за грудень 2018 року - 1307,00 грн.;

пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп."г" пп.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп."а" п.171.2 ст.171, пп."а" п.176.2 ст.176, розділу IV Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 3616,23 грн.;

пп."а", "б" п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України, п.3.1 розділу III наказу Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 року "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку", а саме в період перевірки встановлено порушення по заповненню податкового розрахунку ф.1-ДФ, подано не у повне обсязі та з недостовірними відомостями податкового розрахунку ф.1-ДФ при виплаті доходів по "126" ознаці, саме: невідображено в ф.1-ДФ в період за 1, 4 квартали 2018 року ТОВ "Заготсервіс", отримані доходи керівниками підприємства, як додаткове матеріальне благо (безоплатно отримане) у вигляді вартості квитків проїзд, наданих готельних послуг, добових витрат, надано безоплатно паливо та запасні частини на власний автомобіль, що призвело до зменшення податкових зобов`язань платника податків;

пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп."г" пп.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп."а" п.171.2 ст.171, пп."а" п.176.2 ст.176 розділу IV, пп.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено неутримання та неперерахування військового збору в загальній сумі 608,93 грн.

На підставі висновків перевірки, залишеними без змін за результатами розгляду заперечень ТОВ "Заготсервіс" до акта №955/19-00-14-01/30915913 від 12.08.2019 року (т.1 а.с.60-65), Головним управлінням ДФC у Тернопільській області 20.09.2019 року винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000340501 форми "Р", яким за порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.5.10 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 768060,00 грн., в тому числі 512040,00 грн. за податковим зобов`язанням та 256020,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.66-67);

№0000350501 форми "П", яким за порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.5.10 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3871859,00 грн. (т.1 а.с.68-69);

№0000360501 форми "ПН", яким за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 1307,00 грн., згідно зі ст. 120-1 Податкового кодексу України застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 653,50 грн. (т.1 а.с.70-71);

№0000370501 форми "В4", яким за порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, зменшено розмір від`ємного значення ПДВ на суму 1307,00 грн. (т.1 а.с.72-73);

№0000491303 форми "Д", яким за порушення пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп."г" пп.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп."а" п.171.2 ст.171, пп."а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 16563,14 грн., в тому числі 12527,27 грн. за податковим зобов`язанням та 4035,87 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.74);

№0000541303 форми "Д", яким за порушення пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп."г" пп.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп."а" п.171.2 ст.171, пп."а" п.176.2 ст.176, п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 1131,82 грн., в тому числі 856,04 грн. за податковим зобов`язанням та 275,78 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.75);

№0000501303 форми "ПС", яким за порушення пп."б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн. (т.1 а.с.76-78).

Рішенням ДПС України від 06.12.2019 року №12121/6/99-00-08-05-01 (т.1 а.с.90-102) залишено скаргу (т.1 а.с.80-89) ТОВ "Заготсервіс" без задоволення, а вказані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, і винесених на підставі них спірних рішень на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1 ст.86 ПК України).

У спірних правовідносинах акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення, на думку позивача, є недопустимим доказом, з огляду на відсутність підпису посадової особи контролюючого органу в такому.

Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглядаючи питання про правове (доказове) значення акта перевірки, не підписаного одним із перевіряючих, та правомірності прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень, в постанові від 19.06.2020 року у справі № 140/388/19, зазначено, що акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.

Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Водночас саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов`язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.

Як видно з акту перевірки, за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року ТОВ "Заготсервіс" задекларовано податок на прибуток у сумі 0 грн. та від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 3871859,00 грн.

Перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ "Заготсервіс" документування операцій з придбання ВРХ у ФОП ОСОБА_1 в кількості 61 шт. на загальну суму 1428340,00 грн. згідно укладеного договору поставки №1 від 01.02.2018 року (т.1 а.с.87), виконання умов якого оформлено приймальними квитанціями (т.1 а.с.105-106).

Водночас перевіркою не встановлено факту придбання ВРХ ТОВ "Заготсервіс" у ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 1428340,00 грн., з огляду на відсутність підтвердження придбання ВРХ ФОП ОСОБА_1 в інших постачальників ВРХ юридичних та фізичних осіб (дані державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" та відсутність даних розрахунків ф.1-ДФ); відсутність доказів транспортування ВРХ від ФОП ОСОБА_1 до ТОВ "Заготсервіс"; відсутність у ФОП ОСОБА_1 можливостей щодо вирощування ВРХ (з датами народження 2007-2016 роки), за рахунок відсутності майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних здійснення операцій з утримання та вирощування ВРХ.

Оплату ТОВ "Заготсервіс" провело шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 1428340,00 грн. згідно платіжних доручень, що підтверджується банківськими виписками за 02.02.2018 року, 03.04.2018 року, 05.04.2018 року, 10.04.2018 року, 19.04.2018 року, 20.04.2018 року, 23.04.2018 року, 24.04.2018 року, 04.05.2018 року, 06.11.2018 року, 26.12.2018 року (т.1 а.с.107-117).

Окремо, перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ "Заготсервіс" документування операцій з придбання посередницьких послуг із заготівлі ВРХ у ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 2075878,10 грн. згідно укладеного договору №13 від 23.11.2017 року (т.1 а.с.118), виконання умов якого оформлено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1 а.с.119-170) та приймальними квитанціями (т.2 а.с.61-250, т.3 а.с.1-250, т.4 а.с.1-32).

У актах виконаних робіт не вказано зміст та обсяг господарської операції, об`єми і назви виконаних робіт ФОП ОСОБА_2 . Не надано документального підтверджена обґрунтування економічної та ділової мети придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, не надано і підтверджена використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності товариства (порівняно з попереднім 2017 роком обсяги заготівлі ВРХ навпаки зменшилися в більш, чим 2 рази, нових постачальників ФОП ОСОБА_2 не залучила).

Відповідно до пояснень ФОП ОСОБА_2 від 10.09.2018 року (т.2 а.с.45) приватним підприємцем зареєструвалася на прохання директора ТОВ "Заготсервіс" ОСОБА_4 , складанням та подачею звітності займались працівники бухгалтерії ТОВ "Заготсервіс", грошові кошти з карткового рахунку відкритому в Підволочиському відділені Ощадбанку знімали посадові особи ТОВ "Заготсервіс". При цьому, ФОП ОСОБА_2 заготівлю ВРХ в живій вазі ТОВ "Заготсервіс" не здійснювала, до постачальників продукції не їздила, документів не оформляла.

Оплату ТОВ "Заготсервіс" провело шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 1783965,29 грн . згідно платіжних доручень, що підтверджується банківськими виписками за 28.02.2018 року, 01.03.2018 року, 05.03.2018 року, 16.03.2018 року, 29.03.2018 року, 03.04.2018 року, 05.04.2018 року, 14.05.2018 року, 10.07.2018 року, 09.08.2018 року, 21.08.2018 року, 27.08.2018 року, 06.09.2018 року, 10.09.2018 року, 14.09.2018 року, 17.09.2018 року (т.1 а.с.171-186).

Так, за наслідками відображення в бухгалтерському та податковому обліках операцій по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , контролюючим органом зроблено висновок, що ТОВ "Заготсервіс" занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) на загальну суму 3504218,10 грн. та суму різниць, що збільшують фінансовий результат, на суму перерахованої фінансової допомоги у розмірі 3212305,00 грн., що мало вираз у завищенні від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 3871859,00 грн. та призвело до заниження податку на прибуток у сумі 512040,00 грн.

Пунктом 135.1 ст.135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пп.140.5.10 п.140.5 ст.140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 цього пункту.

При цьому, згідно з п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст.44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено в "Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 року за №27/4248 (далі - Положення №318).

Згідно п.4 Положення №318 об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п.6 Положення №318).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону № 996-ХІV).

Поряд з цим, згідно з абз.2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, суд звертає увагу про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, у цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про відсутність підтвердження фактичного здійснення операцій з реалізації (поставки) товару (послуг), а надані до перевірки первинні документи не опосередковувались реальним рухом активів від контрагентів.

З огляду на приписи положень пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, суд наголошує, що обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Як на підставу відсутності фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ "Заготсервіс" та ФОП ОСОБА_1 перевіряючі посилаються на відсутність підтвердження придбання ВРХ ФОП ОСОБА_1 в інших постачальників ВРХ юридичних та фізичних осіб.

В акті перевірки вказано, що згідно інформації державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" від 24.07.2019 року №78 за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року ТОВ "Заготсервіс" отримано від ФОП ОСОБА_1 ВРХ в кількості 61 шт. (2 тварини 2007 року народження, 3 тварини 2008 року народження, 4 тварини 2009 року народження, 8 тварин 2010 року народження, 4 тварини 2011 року народження, 4 тварини 2012 року народження, 6 тварин 2013 року народження, 2 тварини 2014 року народження, 1 тварина 2015 року народження, 23 тварини 2016 року народження, 4 тварини 2017 року народження) з вказаною причиною прибуття "на м`ясокомбінат, бойню, забійний пункт".

Згідно інформації державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" від 01.08.2019 року №81 за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року ФОП ОСОБА_1 здійснювалося переміщення 61 ВРХ виключно до ТОВ "Заготсервіс", при цьому фактів надходження ВРХ (з датами народження 2007-2016 роки) від юридичних та фізичних осіб до ФОП ОСОБА_1 інформації не міститься.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про ідентифікацію та реєстрацію тварин" Єдиний державний реєстр тварин - електронна база даних про ідентифікованих тварин, їх власників/утримувачів, господарства, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж таких тварин (п.2); ідентифікаційні документи - документи встановленого зразка, що видаються на тварину (паспорт великої рогатої худоби, паспорт коня, реєстраційне свідоцтво свиней, реєстраційне свідоцтво овець/кіз) (п.3); переміщення - процес, результатом якого є зміна господарства, в якому перебуває тварина, або зміна її власника/утримувача (п.6); реєстрація - внесення до Єдиного державного реєстру тварин даних про ідентифіковану тварину, її власника/утримувача, господарство, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж (п.7).

Статтею 5 вказаного Закону передбачені певні права та обов`язки юридичних, фізичних осіб та Адміністратора Єдиного державного реєстру тварин. Так юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність з розведення та утримання тварин, зобов`язані, зокрема, подавати для реєстрації дані про ідентифікованих тварин, господарства їх розведення та утримання, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж тварин; ідентифікувати усіх тварин у господарстві; здійснювати переміщення тварин з ідентифікаційними документами; подавати дані до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, про усі переміщення тварин, надходження нових тварин у господарство, а також забій, утилізацію, падіж тварин протягом 5 робочих днів з дати таких дій або подій.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 04.12.2017 року №642 затверджено Порядок оформлення і видачі паспорта великої рогатої худоби, яким встановлює вимоги до оформлення і видачі паспорта великої рогатої худоби, визначений порядок видачі та обміну паспорта, зміст та форма бланка.

В ст.37 Закону України "Про ветеринарну медицину" визначені обов`язки осіб, які утримують тварин чи беруть участь у їх обігу, в частині охорони здоров`я тварин та забезпечення виконання ветеринарно-санітарних заходів.

Разом з тим, вказані положення законодавства не спростовують той факт, що ВРХ в кількості 61 шт. на загальну суму 1428340,00 грн. за договором поставки №1 від 01.02.2018 року відповідачу була передана, що підтверджується приймальними квитанціями.

Поставка ФОП ОСОБА_1 ВРХ, яка в подальшому використана ТОВ "Заготсервіс" в процесі господарської діяльної - проведено забій, також прослідковується в звіті про рух поголів`я (вид тварин ВРХ) за період з 02.04.2018 року по 04.06.2020 року (т.4 а.с.64-75), представленим державним підприємством "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" за зверненням позивача (т.4 а.с.60-63), і ветеринарних довідках, виданих Підволочиською районною державною лікарнею ветеринарної медицини з ідентифікаційними номерами тварин та паспортів ВРХ (т.4 а.с.76-79). Тому твердження про відсутність активу у ФОП ОСОБА_1 - ВРХ, на момент проведення господарських операцій, є безпідставним.

Відповідно до ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Виключення з цього правила існує щодо моменту переходу права власності за договорами, які підлягають нотаріальному посвідченню, та щодо переходу права власності на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації.

Договори про купівлю-продаж худоби відповідно до вимог законодавства не повинні реєструватись, права власності на неї також.

Згідно положень Закону України "Про ідентифікацію та реєстрацію тварин" відбувається реєстрація даних про тварин та їх власників, що не є тотожним інституту реєстрації права власності на певний об`єкт. Особливих правил переходу права власності за вказаних законом не передбачено, тому для купівлі-продажу тварин діє загальне правило переходу права власності за договором - з моменту передання майна.

Відтак, ФОП ОСОБА_1 , передавши тварини ТОВ "Заготсервіс", що сторони підтвердили приймальними квитанціями, право власності на них позивачу передала, що створює обов`язок у позивача вказаний товар оплатити протягом 30 днів з моменту поставки, як це погодили сторони в п.4.2. договору поставки №1 від 01.02.2018 року.

Таким чином, посилання відповідача на порушення ФОП ОСОБА_1 норм Закону України "Про ідентифікацію та реєстрацію тварин", Закону України "Про ветеринарну медицину", Податкового кодексу України не заперечують факту передачі права власності позивачу, а є окремими обставинами виконання обов`язків продавцем у сфері реєстрації тварин, охорони їх здоров`я та здоров`я людей, за невиконання яких продавець може нести відповідальність.

Вказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.09.2020 року у справі №910/13303/19.

Відсутність ж товарно-транспортних накладних, на що також посилається контролюючий орган, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат і податкового кредиту платника податків. При цьому документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна і подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічний правовий висновок зазначено Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 року у справі №810/1870/16.

Отже, враховуючи наявність у ТОВ "Заготсервіс" передбачених Податковим кодексом України та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" належно оформлених первинних документів, які містять відомості про господарську операцію з ФОП ОСОБА_1 та підтверджують її здійснення, відсутність товарно-транспортних накладних суд не розглядає, як доказ безтоварності господарських операції позивача.

Крім того, слід зазначити, що вказуючи на те, що позивач не придбавав товар у ФОП ОСОБА_1 , відповідач не заперечує фактичної реалізації спірного товару (ВРХ) ТОВ "Заготсервіс", при цьому не зазначив жодних відомостей та не надав належних доказів на підтвердження того, що придбання товару позивач здійснив у інших, відмінних від ФОП ОСОБА_1 суб`єктів господарювання.

Також, вказуючи на те, що трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення ФОП ОСОБА_1 були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеним договором з позивачем, контролюючим органом всупереч вимог чинного законодавства не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої і злагодженості дій між ними.

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах доказів, свідчить про правомірність відображення в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ "Заготсервіс" операцій з придбання ВРХ у ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 1428340,00 грн. згідно укладеного договору поставки №1 від 01.02.2018 року, виконання умов якого оформлено приймальними квитанціями, та безпідставність розцінення відповідачем оплати товару за вказаним договором, що є обов`язком позивача, як надання фінансової допомоги на безповоротній основі в розмірі 1428340,00 грн.

Щодо підстави відсутності фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ "Заготсервіс" та ФОП ОСОБА_2 відповідач посилається на відсутність підтвердження придбання посередницьких послуг із заготівлі ВРХ.

Так згідно договору №13 від 23.11.2017 року (т.1. а.с. 101), виконавець, ФОП ОСОБА_2 , зобов`язується, зокрема, організовувати та забезпечувати укладання договору поставки між ТзОВ "Заготсервіс" та постачальником, завантаження, транспортування, супровід та розвантаження ВРХ власним або орендованим транспортом із врахуванням всіх технологічних вимог.

До перевірки ТОВ "Заготсервіс" представлено лише акти здачі прийняття робіт (надання послуг), які мають типовий зміст без конкретизації послуг, містять лише загальну назву "посередницькі послуги", без розкриття змісту та обсягу таких послуг в цілях господарської діяльності платника. Будь яких інших документів до перевірки не представлено. Зокрема у актах виконаних робіт не вказано зміст та обсяг господарської операції, об`єми і назви виконаних робіт ФОП ОСОБА_2 . Не надано документального підтверджена обґрунтування економічної та ділової мети придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, не надано і підтверджена використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності товариства (порівняно з попереднім 2017 роком обсяги заготівлі ВРХ навпаки зменшилися в більш, чим 2 рази, нових постачальників ФОП ОСОБА_2 не залучила).

Крім того, під час проведення перевірки врахована інформація оперативного управління Головного управління ДФС у Тернопільській області №90/19-00-21-05 від 22.04.2019 року, додатком до якої стало пояснення ФОП ОСОБА_2 . Посилання на інформацію наявне в акті перевірки. Зазначена інформація є матеріалами, отриманими уповноваженими особами в порядку та у спосіб, передбачені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи, яка є в переліку ст.83 ПК України.

Так, відповідно до пояснень ФОП ОСОБА_2 від 10.09.2018 року приватним підприємцем зареєструвалася на прохання директора ТОВ "Заготсервіс" ОСОБА_4 , складанням та подачею звітності займались працівники бухгалтерії ТОВ "Заготсервіс", грошові кошти з карткового рахунку відкритому в Підволочиському відділені Ощадбанку знімали посадові особи ТОВ "Заготсервіс". При цьому, ФОП ОСОБА_2 заготівлю ВРХ в живій вазі для ТОВ "Заготсервіс" не здійснювала, до постачальників продукції не їздила, документів не оформляла.

Суд вважає, що такі пояснення ФОП ОСОБА_2 , відібрані Головного управління ДФС у Тернопільській області 10.09.2018 року, є достовірнішими і правдивими, оскільки надаючи пояснення вона не мала на меті приховати будь-які факти. При цьому, така особа була ознайомлена з тим, що не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

При оцінці пояснення ФОП ОСОБА_2 суд враховує, що зазначені показання є послідовними, між ними відсутні будь-які суперечності, а тому у суду відсутні підстави не брати їх до уваги.

Первині документи, які стали підставою для формування витрат на консультаційні послуги, оформлених з ФОП ОСОБА_2 , яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента позивача, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належними оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання робіт (послуг) за договором №13 від 23.11.2017 року.

Суд відзначає, що надані письмові пояснення ФОП ОСОБА_2 фактично пояснюють суть безпідставного перерахування коштів за ненадані послуги, і логічно доповнюють обставини неможливості надання нею послуг з постачання, оскільки за час здійснення підприємницької діяльності остання не понесла жодних витрат на організацію викання договору №13 від 23.11.2017 року.

Суд не погоджується з доводами позивача, що ФОП ОСОБА_2 без особистої участі, без найманих працівників, без будь - яких транспортних засобів, змогла забезпечити заготівлю сотень тварин ВРХ.

Вказане свідчить: про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відтак, відсутність в актах виконаних робіт змісту та обсягу наданих послуг, неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, та наявність пояснень ФОП ОСОБА_2 щодо непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності є достатньою підставою для неврахування первинних документів в даних податкового обліку ТОВ "Заготсервіс", а тому контролюючим органом підставно зроблено висновок про завищення позивачем витрат, що використовуються для визначення фінансового результату на суму 2075878,10 грн.

Водночас, в спірних правовідносинах сам факт перерахування ТОВ "Заготсервіс" грошових коштів в загальному розмірі 1783965,29 грн. не можна прирівнювати до надання ФОП ОСОБА_2 безповоротної фінансової допомоги, а такий висновок відповідачем сформовано без належного аналізу правових норм.

Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України безповоротна фінансова допомога це, зокрема: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Отже, визначальним критерієм безповоротної фінансової допомоги це кошти, які передані платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до пояснень ФОП ОСОБА_2 , остання не мала на меті приховати будь-які факти, грошові кошти з карткового рахунку відкритому в Підволочиському відділені Ощадбанку знімала не вона, що у свою чергу виключає зв`язок даної операції з безповоротною фінансовою допомогою ФОП ОСОБА_2 позивачем.

Таким чином, відсутність у діях ТОВ "Заготсервіс" надання безповоротної фінансової допомоги та не отримання 1783965,29 грн. безпосередньо ФОП ОСОБА_2 не дозволяє визнати таку суму коштів безповоротною фінансовою допомогою, а тому висновок відповідача про заниження суми різниць, що збільшують фінансовий результат податкового періоду, на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги в розмірі 1783965,29 грн. є помилковим.

За період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року ТОВ "Заготсервіс" задекларовано податок на прибуток у сумі 0 грн. та від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 3871859,00 грн.

Встановлені ж судом обставини справи та системний аналіз наведених норм свідчать про заниження у перевіряємий період ТОВ "Заготсервіс" фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на загальну суму 2075878,10 грн. та, як наслідок, завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 2075878,10 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.09.2019 року №0000340501 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 768060,00 грн., в тому числі 512040,00 грн. за податковим зобов`язанням та 256020,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000350501 форми "П", яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1795981,00 грн. (3871859,00 (задеклароване від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток ) - 2075878,10 (безпідставно завищенні витрати, що використовуються для визначення фінансового результату по господарських операціях з ФОП ОСОБА_2 ) критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується неотримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів керівниками ТОВ "Заготсервіс", як додаткове матеріальне благо у вигляді сум списаного палива та запасних частин на транспортний засіб на загальну суму 16474,11 грн. та у вигляді вартості квитків на проїзд, наданих готельних послуг, добових витрат на загальну суму 40595,15 грн., то суд виходить з наступного.

За визначенням, наведеним у п.164.1 ст.164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з пп.164.2.17 п.16.2 ст.162 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

У відповідності до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

У пп."г" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України передбачено, що одним із видів додаткових благ розуміються суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

За змістом пп."а" п.171.2 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших оподатковуваних доходів джерелом їх походження в Україні, є податковий агент, який в силу вимог пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України при нарахуванні (виплаті, наданні) оподатковуваного доходу на користь платника податку зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Таким чином податковий агент при нарахуванні (виплаті) фізичним особам доходів у вигляді додаткового блага, зокрема при виплаті коштів, які не є заробітною платою, не пов`язані з виконанням обов`язків трудового найму та не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), повинен нарахувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок від суми такого доходу.

При цьому, із п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України вбачається те, що запроваджений військовий збір сплачується платниками, які вказані у пункті 162.1 ст.162 ПК України, із доходів, що передбачені у ст.163 ПК України, у порядку статті 168 ПК України відповідальними особами за нарахування, утримання і виплату якого є особи, вказані у ст.171 Податкового кодексу України.

Тобто, військовий збір сплачується податковим агентом у порядку для сплати податку на доходи фізичних осіб із тих доходів, які є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, за певними винятками.

Відповідно до пп.165.1.11 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п.170.9 ст.179 ПК України.

Згідно з пп.170.9.1 п.170.9 ст.179 ПК України не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому витрат на відрядження в межах фактичних витрат.

При цьому зазначені пп.170.9.1 п.170.9 ст.179 ПК України витрати не є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат.

Відповідно до пп."а" п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170 ПК України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом.

Не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в`їзд (віз), обов`язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв`язку із здійсненням таких витрат.

Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв`язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Зазначені вище витрати не є об`єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів.

Як видно з акта перевірки контролюючим органом встановлено неутримання та неперерахування податку на доходи з фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів керівником ТОВ "Заготсервіс" ОСОБА_4 , як додаткове матеріальне благо у вигляді вартості квитків на проїзд (поїзд, літак - Київ - Баку - Дубай) на суму 7533,34 грн., готельні послуги - 20230,34 грн., добових витрат 5 днів - 12831,47 грн., що відповідно до складеного авансового звіту №3с-0000001 від 14.03.2018 року в загальному розмірі складає 40595,15 грн. (т.1 а.с.188-197).

Згідно з наказу ТОВ "Заготсервіс" №12 від 16.02.2018 року (т.1 а.187), ОСОБА_4 відбув у відрядження в м.Дубай з метою візиту на 23 Міжнародну виставку продуктів, напоїв, обладнання для готельно-ресторанного бізнесу і кулінарії країн Персидського Заливу "ІНФОРМАЦІЯ_1 " на період з 17.02.2018 року по 23.02.2018 року.

Представлені позивачем скріншоти веб-сторінки Gulfood (т.4 а.с.44-48) містять загальні відомості про виставку харчової промисловості та не встановлюють її взаємозв`язку з господарською діяльністю ТОВ "Заготсервіс".

Відтак, ні контролюючому органу, ні суду не були надані достатні докази, що підтверджують зв`язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Таким чином, з огляду на невстановлення пов`язаності витрат керівника ТОВ "Заготсервіс" ОСОБА_4 на відрядження в м.Дубай з провадженням позивачем господарської діяльності, суд вважає, що такі платежі є додатковим благом фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із своїм роботодавцем, та їх оподатковуваним доходом у розумінні пп.164.2.16 п.164.2 ст.164 ПК України, як наслідок, ТОВ "Заготсервіс" є податковим агентом по відношенню до вказаних осіб й такі обставини є підставою для нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету позивачем податку на доходи з фізичних осіб та військового збору.

Серед іншого, контролюючим органом в ході перевірки встановлено отримання доходу на загальну суму 16474,11 грн. керівником ТОВ "Заготсервіс" ОСОБА_3 , як додаткове матеріальне благо у вигляді безоплатно наданих паливо та запасних частини на власний автомобіль, що призвело до зменшення податкових зобов`язань платника податків.

Як встановлено судом, і це не заперечується сторонами керівником ТОВ "Заготсервіс" ОСОБА_3 в господарській діяльності використовувався транспортний заіб Toyota Rav-4 відповідно до подорожніх листів службового легкового автомобіля (т.4 а.с.36-43).

В період перевірки здійснювалось списання палива та запасних частин згідно акту списання палива №30-0000055 від 31.12.2018 року на суму 6535,31 грн. та згідно списання запасних частин №30-0006052 від 31.12.2018 року.

Підчас перевірки, інспекторам пред`явлено договір оренди легкового автомобіля від 20.11.2018 року між фізичною особою ОСОБА_3 та ТОВ "Заготсервіс", без нотаріального посвідчення (т.4 а.с.135).

В силу приписів ч.2 ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

В ході судового розгляду позивачем належними доказами не спростовано того, що договір оренди легкового автомобіля від 20.11.2018 року відповідно до вимог .2ст.799 ЦК України не посвідчено нотаріально та належними доказами протилежного не доведено.

Відтак, враховуючи, що при проведенні перевірки встановлено оренду автомобіля Toyota Rav-4, який належить фізичній особі ОСОБА_3 , на підставі договору від 20.11.2018 року, без нотаріального посвідчення, то такий транспортний засіб не може бути використаний ТОВ "Заготсервіс" в межах господарської діяльності.

В свою чергу позивач вказує про використання транспортного засобу Toyota Rav-4, який належить фізичній особі ОСОБА_3 , на підставі договори позички від 01.11.2018 року та акта прийому-передачі предмета позички (автомобіля) згідно з договором від 01.11.2018 року (т.4 а.с.33-35).

Проте, відповідно до узагальненого переліку документів, які було використано при проведені перевірки ТОВ "Заготсервіс" (т.4 а.с.36), позивачем представлено перевіряючим саме договір оренди. Вказане також відповідає показам свідка ОСОБА_5 , головного державного ревізора - інспектора відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту Головного управління ДФС у Тернопільській області, яким проводилась документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Заготсервіс".

Договір позички від 01.11.2018 року та акт прийому-передачі предмета позички (автомобіля) згідно з договором від 01.11.2018 року був представлений лише суду, належних причин ненадання останнього підчас перевірки чи поданні заперечень, - представником позивача не вказано.

Таким чином, витрати на транспортний засіб, належний керівнику ТОВ "Заготсервіс" ОСОБА_3 , у вигляді безоплатно наданих паливо та запасних частини на власний автомобіл є додаткове матеріальне благо, із сум яких ТОВ "Заготсервіс", як податковий агент, зобов`язаний нарахувати, утримати та сплатити (перерахувати) до бюджету податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір.

При цьому, п.127.1 ст.127 ПК України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплати (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вченні повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Згідно абз.7 п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до змісту наведеної норми відповідальність за порушення, передбачене цієї статтею, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов`язків або сплату податку здійснив після виплати доходу.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 14.08.2018 року у справі №820/12096/15, від 22.05.2018 року у справі №820/6437/16, від 28.05.2020 року у справі №200/584//19-а про те, що застосування штрафу на рівні 50 відсотків та 75 відсотків суми податку на підставі п.127.1 ст.127 ПК України можливе внаслідок неодноразового закінченого порушення, пов`язаного з ненарахуванням, неутриманням та/або несплатою (неперерахуванням) податку податковим агентом за певний податковий період, незалежно від того, чи виявлено ці порушення під час здійснення одного контрольного заходу.

Кваліфікуючою ознакою для застосування збільшеного розміру відповідальності є саме вчинення таких дій повторно (втретє) протягом 1095 днів та не залежить від того, чи зафіксовані ці епізоди в одному акті перевірки або в різних, а також від того, чи приймалось щодо платника раніше податкове повідомлення-рішення за ці порушення.

За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку про обгрунтоване збільшення позивачу грошового зобов`язання за платежем податок на доходи з фізичних осіб на суму 12527,27 грн. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 4035,87 грн. відповідно до п.127.1 ст.127 ПК України податковим повідомленням-рішенням від 20.09.2019 року №0000491303 форми "Д" та грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 856,04 грн. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 275,78 грн. відповідно до п.127.1 ст.127 ПК України податковим повідомленням-рішенням від 20.09.2019 року №0000541303 форми "Д", що свідчить про прийняття таких рішень відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

За наслідком не відображення в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, форми №1-ДФ в період за I, IV квартали 2018 року отримані доходи керівниками ТОВ "Заготсервіс", як додаткове матеріальне благо (безоплатно отримане) у вигляді вартості квитків на проїзд, наданих готельних послуг, добових витрат, надано безоплатно паливо та запасні частини на власний автомобіль, що призвело до зменшення податкових зобов`язань платника податків, є також правомірне застосування за порушення пп."б" п.176.2 ст.176 ПК України штрафної санкції в розмірі 510,00 грн. податковим повідомленням-рішенням від 20.09.2019 року №0000501303 форми "ПС", а тому відсутні підстави для його скасування також.

Що стосується завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 1307,00 грн. та не здійснення реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 1307,00 грн., суд вважає за необхідне відзначити таке.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ("а" п.198.1 ст.198 ПК України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Податковий кредит в силу приписів п.198.3 ст.198 ПК України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, пп."г" п.198.5 ст.198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Водночас, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст.201 ПК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів та підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Відтак, у спірних правовідносинах не складення податкової накладної та не нарахування податкового зобов`язання в вартості списаних паливно-мастильних матеріалів, використаних не в господарській діяльності позивача, на суму 6535,31 грн. (суми ПДВ з вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів включено до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за грудень 2018 року), на орендований у фізичної особи транспортний засіб Toyota Rav-4 на підставі договору оренди, який нотаріально не посвідчений, свідчить про правомірність, в контексті ч.2 ст.2 КАС України податкових повідомлень-рішень від 20.09.2019 року №0000370501 форми "В4", яким за порушення п.198.5 ст.198 ПК України, зменшено розмір від`ємного значення ПДВ на суму 1307,00 грн., та №0000360501 форми "ПН", яким за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 1307,00 грн., згідно зі ст. 120-1 ПК України застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 653,50 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень в повному обсязі.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовий збір, який підлягав до сплати за майнові вимоги становить 11823,39 грн., за немайнову вимогу щодо від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток - 2102 грн.

Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору відповідно до платіжного доручення №6722 від 13.12.2019 року на суму 11823,39 грн. (т.1 а.с.4) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.09.2019 року №0000340501 форми "Р".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.09.2019 року №0000350501 форми "П" в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1795981 (один мільйон сімсот дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна) гривня 00 (нуль) копійок.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Заготсервіс" сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 11823 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять три) гривні 39 (тридцять дев`ять) копійок відповідно до платіжного доручення від 13.12.2019 року №6722.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 листопада 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Заготсервіс" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Незалежності, 15-А,смт. Підволочиськ,Тернопільська область,47801 код ЄДРПОУ/РНОКПП 30915913);

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43142763).

Головуючий суддя Мандзій О.П.