Рішення

від 17.11.2020 по справі 620/3298/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/3298/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лобана Д.В.,

за участю секретаря - Вершняк Л.Л.,

представника позивача - Тарабанька Д.М.

представника відповідача - Полегешко Л.А.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області (далі - відповідач): № 98258-1303 від 09.06.2017, яким ОСОБА_1 донараховано орендну плату з фізичних осіб у сумі 35 324,68 грн за податковий період - 2017 рік; № 27517-1303-2522 від 26.03.2018, яким ОСОБА_1 донараховано орендну плату з фізичних осіб у сумі 26324,15 грн за податковий період - 2018 рік; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Чернігівській області форми "Ф" № 680-17 від 23.12.2019.

Позов обґрунтовано тим, що вищезазначені рішення контролюючого органу прийняті безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України щодо їх оформлення і направлення, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено під головуванням судді Лобана Д.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем до суду подано відзив на позов, у якому проти задоволення адміністративного позову заперечив, зазначивши, що приймаючи оскаржувані рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством. Крім того, зазначає що позивач не звертався до податкового органу із письмовою заявою у відповідності до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, а тому у податкового органу відсутня інформація про припинення договору оренди, на підставі чого відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 ухвалено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, продовжено на тридцять днів підготовче провадження у даній справі, призначено підготовче судове засідання на "10" листопада 2020 року о 09:00 год. у відкритому судовому засіданні в приміщенні під головуванням судді ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 10.11.2020 без виходу суду до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено розгляд даної справи по суті на 17.11.2020 на 09:10 год.

У судовому засіданні 17.11.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові, з наданням додаткових пояснень.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позов, та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті в межах його повноважень та на підставі чинного законодавства.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між Чернігівською міською радою та громадянином ОСОБА_1 було укладено договір оренди від 18.10.2011 на земельну ділянку площею 0,1291 га, по АДРЕСА_1 для експлуатації частини сховища, термін дії договору закінчився 29.09.2018.

Розмір орендної плати за земельну на дату укладання договору оренди від 18.10.2011 на земельну ділянку площею 0,1291 га, по АДРЕСА_1 становив 18619,32 грн, з врахуванням коефіцієнтів індексації за 2014 рік 1,249, за 2015 рік 1,433 та за 2016 рік 1,06 станом на 01.01.2017 становив 35324,68 грн на рік.

Враховуючи наведене Головним управлінням ДПС у Чернігівській області були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 98258-1303 від 09.06.2017, яким донараховано орендну плату з фізичних осіб у сумі 35 324,68 грн. за податковий період - 2017 рік (а.с. 9);

- № 27517-1303-2522 від 26.03.2018, яким донараховано орендну плату з фізичних осіб у сумі 26 324,15 грн. за податковий період - 2017 рік (а.с. 10).

У подальшому Головним управління ДПС у Чернігівській області, на виконання вимог ст. 59 ПК України, сформовано податкову вимогу № 680-17 від 23.12.2019 (а.с. 11).

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними позивач звернувся до суду для захисту свої охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За змістом частини 1 статі 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями пунктів "а", "е" частини 1 статті 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється у разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Водночас питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК і статтею 377 ЦК України.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами права на земельну ділянку визначається пропорційно до частко осіб у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до положень статей 125 і 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною 3 статті ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Водночас згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки.

Ураховуючи викладене, відчуження об`єктів нерухомості, розташованих на орендованій земельній ділянці, не є підставою для внесення змін до договору оренди, зокрема в частині розміру орендної плати, зважаючи на те, що договір у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні обов`язки, зокрема зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому після відчуження ОСОБА_1 вищезазначених об`єктів нерухомості та державної реєстрації права власності на них за іншою особою, ОСОБА_1 не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої не є.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року по справі № 922/3655/17.

Правова позиція щодо припинення згідно закону договору оренди стосовно відчужувача висловлена Верховним Судом у постанові від 07 листопада 2018 року по справі № 910/20774/17.

Згідно із пп. 14.1.147 ст. 14 ПК України, плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із тією ж ст. 14 ПК України, земельний податок - це "обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів" (пп. 14.1.72 ст. 14 ПК України); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 ст. 14 ПК України); орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це "обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою" (пп. 14.1.136 ПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п. 288.1, п. 288.2 статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 ПК України.

Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як вбачається з матеріалів справи, орендна плата за оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями нарахована стосовно земельної ділянки загальною площею 0,0370 га, кадастровий № 7410100000:01:011:0143, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Дана земельна ділянка перебувала у позивача на праві користування у зв`язку з розміщенням на ній нерухомого майна, належного позивачу на праві власності за адресою АДРЕСА_1 , а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 515,4 кв. м, та нежитлова будівля склад, загальною площею 8,1 кв. м.

Однак, 13.12.2016 позивач здійснив відчуження належного йому нерухомого майна на користь третьої особи приватного підприємства ВостокБудМонтаж (код ЄДРПОУ 38132926), що підтверджується копіями договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 30.12.2016, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовським М.С. та зареєстровано в реєстрі за № 1659 (а.с. 12-14) та договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 30.12.2016 (а.с. 15-17), посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовським М.С. та зареєстровано в реєстрі за № 1660 та відповідною інформаційною довідкою № 22895485 від 19.08.2020 (а.с 18-44).

Зважаючи, що право власності у позивача на об`єкти нерухомого майна, що знаходились на орендованій земельній ділянці припинилось з 30 грудня 2016 року, згідно вищезазначених норм закону, відповідно і договір оренди землі в частині щодо відчужувана, ОСОБА_1 , припинився також з 30 грудня 2016 року на підставі закону.

Таким чином, висновки контролюючого органу про наявність у відповідача обов`язку зі сплати орендної плати за землю, договір оренди на яку відносно нього є припиненим, є необґрунтованими.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що контролюючим органом при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги не було враховано юридичний факт припинення з 30 грудня 2016 року договору оренди відносно ОСОБА_1 .

Крім того, суд зазначає, що форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання регулюється статтею 58 ПК України та визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до приписів п. 58.3 ст. 58 ПК України (в редакції цього пункту статті, що діяла на дату прийняття податкового повідомлення - рішення № 27517-1303-2522 від 26.03.2018 та на дату прийняття податкової вимоги № 680-17 від 23.12.2019) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. (Аналогічні приписи містить пункт 3 розділу III Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204).

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення - рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків, (п. 58.3 ст. 58 ПК України, в редакції цього пункту статті, що діяла на дату прийняття податкового повідомлення - рішення № 27517-1303-2522 від 26.03.2018 та на дату прийняття податкової вимоги № 680-17 від 23.12.2019).

Аналогічні приписи містяться і в пункті 6 розділу III Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України (в редакції пункту статті, що діяла на дату прийняття податкової вимоги № 680-17 від 23.12.2019) у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, контролюючому органу була відома дійсна адреса позивача, адже ним вона зазначена у оскаржуваних податкових-повідомленнях рішеннях.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення № 27517-1303-2522 від 26.03.2018 та податкова вимога № 680-17 від 23.12.2019 були надіслані відповідачу на невірну адресу, а саме: АДРЕСА_2 .

Також суд зазначає, що при оформленні податкової вимоги контролюючим органом було також допущено помилку у реквізитах позивача, а саме: місце проживання .

Внаслідок вищевказаного оскаржувані рішення відповідача не були отримані позивачем, а грошове зобов`язання відповідно не набуло статусу узгодженого.

З огляду на вищезазначене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога є необґрунтованими, протиправними, прийнятими та направленими з порушенням процедури, передбаченої чинним законодавством, а тому підлягають скасуванню.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

При цьому, судом враховується положення пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Крім того, згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 09.12.1994, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області: № 98258-1303 від 09.06.2017, яким ОСОБА_1 донараховано орендну плату з фізичних осіб у сумі 35 324,68 грн за податковий період - 2017 рік; № 27517-1303-2522 від 26.03.2018, яким ОСОБА_1 донараховано орендну плату з фізичних осіб у сумі 26324,15 грн за податковий період - 2018 рік.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області форми Ф № 680-17 від 23.12.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області сплачений судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 43143966).

Повний текст рішення виготовлено 26 листопада 2020 року.

Суддя Д.В. Лобан