Рішення

від 26.11.2020 по справі 640/18193/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2020 року м. Київ № 640/18193/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Комтех до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Сервіс Комтех (далі - позивач, ТОВ Сервіс Комтех ) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2019 №00000500502, №00000510502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, всі первинні документи позивача складені належним чином та дають змогу ідентифікувати відповідні господарські операції, тому позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2019 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов`язань за договором. Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2020 клопотання відповідача про виклик свідків та про призначення розгляду адміністративної справи у судовому засіданні повернуто без розгляду.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 01.08.2019 №10969, повідомлення від 01.08.2019 №145097/10/26-15-14-02-04 відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Сервіс Комтех (код ЄДРПОУ 39047968) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із контрагентами TOB Житлобудмонтаж (код 39140922, попередня назва ТОВ Будівельна компанія Альтор ) за липень, серпень, вересень 2016 року, та TOB БК Профітван (код 40916300) за березень, квітень 2017 року, показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 та 2017 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 19.08.2019 №545/26-15-14-02-04/39047968.

Перевіркою встановлено порушення:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 66779,00 грн., в тому числі за 2016 рік - 29279,00 грн., за 2017 рік - 37500,00 грн.;

пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 67101,00 грн., в тому числі за липень 2016 року - 8468,00 грн., за серпень 2016 року - 11693,00 грн., за вересень 2016 року - 5273,00 грн., за березень 2017 року - 32307,00 грн., за квітень 2017 року - 9360,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 13.09.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 00000500502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 83 474,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 66 779,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16695,00 грн.;

№ 00000510502, яким зменшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 73 291,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 58 633,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 658,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другої статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту або ж формування валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами TOB Житлобудмонтаж (код ЄДРПОУ 39140922, попередня назва ТОВ Будівельна компанія Альтор ) за липень-вересень 2016 року та TOB БК Профітван (код ЄДРПОУ 40916300) за березень-квітень 2017 року, що стало підставою для нарахування відповідачем ТОВ Сервіс Комтех податкових зобов`язань згідно оскаржуваних рішень.

Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по взаємовідносинах із TOB БК Профітван долучено до матеріалів справи копії договору №СК0702-17 від 07.02.2017, додаткової угоди-1 до договору №СК0702-17 від 07.02.2017, акту надання послуг №49 від 14.03.2017, додаткової угоди-2 до договору №СК0702-17 від 07.02.2017, акту надання послуг №47 від 14.03.2017, додаткової угоди-3 до договору №СК0702-17 від 07.02.2017, акту надання послуг №48 від 14.03.2017.

За умовами договору №СК0702-17 від 07.02.2017 ТОВ БК Профітван взяло на себе зобов`язання по виконанню робіт, пов`язаних з підключенням клієнтів до мережі Замовника (ТОВ Сервіс Комтех ).

Згідно вказаних документів вбачається, що ТОВ БК Профітван надано послуги з організації ADSL, майданчиків, реконструкція ШСД мережі, проектування та прокладання оптичного кабелю в телефонній каналізації у ґрунті з установкою (шафи) АРШS100.

Оплата послуг за даним договором проведена відповідно до платіжних доручень №1159 від 31.03.2017, №1164 від 04.04.2017, №1179 від 12.05.2017.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ Житлобудмонтаж (код 39140922) (попередня назва ТОВ Будівельна компанія Альтор ) позивачем надано копії договору №0606-16 від 02.06.2016, додаткової угоди-1 до договору №0606-16 від 02.06.2016, акту надання послуг №130 від 24.06.2016, додаткової угоди-1/1 договору та акту надання послуг №418 від 29.07.2016, додаткової угоди-2 до договору та акту надання послуг №165 від 08.08.2016, додаткової угоди-3 до договору та акту надання послуг №138 від 08.08.2016, додаткової угоди-4 до договору та акту надання послуг №390 від 24.08.2016.

За умовами договору №0606-16 від 02.06.2016 ТОВ Житлобудмонтаж взяло на себе зобов`язання по виконанню робіт, пов`язаних з підключенням клієнтів (прокладання телекомунікаційних систем) до мережі Замовника (ТОВ Сервіс Комтех ).

Оплата послуг за даним договором проведена відповідно до платіжних доручень №907 від 09.09.2016, №908 від 12.09.2016, №909 від 13.09.2016, №912 від 15.09.2016.

Разом з тим, в ході проведення перевірки контролюючим органом проаналізовано отриману податкову інформацію стосовно ТОВ БК Профітван (код ЄДРПОУ 40916300) та встановлено, що товариство перебуває на обліку у ГУ ДФС у м. Києві (Дарницький район), основний вид діяльності: 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель. Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам до податкового органу платником податків не подавалась. Податкова декларація з податку на прибуток за 2017 рік та додаток АМ до податкового органу платником не подавались, що свідчить про відсутність у підприємства власних основних засобів та інших необоротних активів, необхідних для провадження фінансово-господарської діяльності підприємства.

Останню податкову звітність з податку на додану вартість ТОВ БК Профітван подано за червень 2017 року.

Фінансова звітність підприємства за 2017 рік до контролюючого органу не подавалась.

Згідно Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ БК Профітван у 2017 році задекларувало придбання будівельних матеріалів та інструментів, автозапчастини тощо.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ БК Профітван зроблені також з огляду на внесення до ІС Суб`єкти фіктивного підприємництва облікової картки СФП від 05.09.2017 №49187/28-10-21-08-01 стосовно вказаного підприємства, відповідно до якої зазначено про допит директора та засновника ТОВ БК Профітван ОСОБА_1 , який пояснив, що непричетний до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ БК Профітван .

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 27.02.2018 №04/5-62-3-18, адресованому заступнику начальника ГУ ДФС у м. Києві, прокурор у кримінальному провадженні №42017100000000370 за фактом фіктивного підприємництва за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205 КК України, згідно з вимогами ст.222 КПК України, надав дозвіл на розголошення даних досудового слідства у зазначеному кримінальному провадженні в частині використання протоколу допиту директора ТОВ БК Профітван ОСОБА_1 при здійсненні контрольно-перевірочних заходів.

Згідно протоколу допиту ОСОБА_1 від 29.08.2017, попередженого про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, він зазначив, що не здійснював жодних фінансово-господарських взаємовідносин із підприємствами покупцями/постачальниками від імені керівника ТОВ БК Профітван та нікого не уповноважував на їх здійснення, договорів, податкових накладних, актів виконаних робіт та інших документів від імені керівника не складав, не підписував, печаткою не завіряв; ніяких ТМЦ, робіт, послуг від постачальників не отримував та не реалізовував їх на адресу підприємств-покупців; ТОВ БК Профітван не реєстрував, реєстраційних документів не підписував, ліцензії на здійснення будівельних робіт не отримував.

Окрім того, контролюючим органом по контрагенту ТОВ Житлобудмонтаж (ТОВ Будівельна компанія Альтор ) під час перевірки встановлено, що на дату підписання акту перевірки останній перебував на обліку в ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області, вид діяльності за КВЕД 41.10 - Організація будівництва будівель.

Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам до податкового органу платником податків не подавалась. Податкова декларація з податку на прибуток за 2016 рік та додаток АМ до податкового органу платником не подавались, що свідчить про відсутність у підприємства власних основних засобів та інших необоротних активів, необхідних для провадження фінансово-господарської діяльності підприємства. Фінансова звітність підприємства за 2016 рік до контролюючого органу не подавалась. Свідоцтво платника ПДВ від 16.04.2016 №200273386 анульовано за рішенням контролюючого органу у 2018 році.

Засновник та директор - ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ). В рамках кримінального провадження отримано пояснення від керівника ОСОБА_2 щодо непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Житлобудмонтаж .

В період взаємовідносин з ТОВ Сервіс Комтех директором ТОВ Житлобудмонтаж була ОСОБА_3 .

Згідно ІС Податковий блок встановлено, що контролюючим органом до ІС СФП внесено облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва від 24.01.2018 №286/10-36-21-07 стосовно ТОВ Житлобудмонтаж , в якій зазначено, що відібрано пояснення у громадянки ОСОБА_3 , яка повідомила про непричетність до реєстрації та ведення господарської діяльності ТОВ Житлобудмонтаж .

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу допиту ОСОБА_3 , складеного в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016100060000134 від 08.11.2016, зареєстрованого за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_3 повідомила, що жодного відношення до реєстрації/створення вказаного підприємства немає, фінансово-господарську діяльність від імені директора ніколи не проводила, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову та господарську звітність не формувала та в первинній фінансово-господарській документації не розписувалась та не уповноважувала на це нікого.

Відповідач вважає, що вищенаведені обставини за операціями з ТОВ БК Профітван та ТОВ Житлобудмонтаж доводять неможливість здійснення вказаних господарських операцій.

Стосовно протоколів допиту директорів підприємств-контрагентів як підтвердження безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ БК Профітван та ТОВ Житлобудмонтаж , то суд зазначає, що наявність кримінального провадження не є беззаперечним аргументом для визнання операцій фіктивними, а лише свідчить про необхідність додаткової перевірки наявності чи відсутності дефектності наданих платником податків документів на підтвердження чи спростування відповідних фактів.

Водночас, слід зазначити, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв`язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-замовника послуг (товарів, робіт), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником (виконавцем), та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

В свою чергу, мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За умовами вищевказаних договорів від 07.02.2017 №СК0702-17 та від 02.06.2016 №0606-16, які укладені позивачем з ТОВ БК Профітван та ТОВ Житлобудмонтаж та які є ідентичними за змістом, під виконанням робіт, пов`язаних з підключенням клієнтів до мережі слід вважати наступний перелік робіт:

установка та підключення основного телефонного апарату;

виконання абонентського кабельного вводу в будинок;

прокладка кабельних ліній по об`єктах клієнтів;

монтаж на всіх кросових елементах мідних і оптичних кабельних ліній Замовника;

здача ліній в експлуатацію з оформленням відповідної документації;

встановлення і налагодження активного устаткування та здача сервісу клієнту з підписанням у нього відповідних документів.

Позивачем не надано жодних доказів на підставі яких можна встановити технічну можливість виконання господарських операцій із урахуванням фактичних ресурсів Виконавця (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції.

Згідно з умовами договорів до обов`язків Замовника (ТОВ Сервіс Комтех ) входить надання щоденних затверджених Замовником нарядів на виконання робіт.

Крім того, пунктом 3.1 зазначених договорів визначено, що роботи за цими договорами проводяться матеріалами Виконавця, за винятком кабелю зв`язку, проводу та активного обладнання.

Водночас, згідно пунктів 4.1-4.2 договорів забезпечення кабелем зв`язку та основними матеріалами, необхідними для виконання робіт по підключенню клієнтів до мережі Замовника покладається на Замовника. Матеріали передаються Виконавцю за письмовою заявкою останнього шляхом складання акту приймання-передачі матеріалів (кабель зв`язку, провід та активне обладнання) без передачі права власності на них.

Позивачем не надано до суду затверджених ним нарядів на виконання робіт, не надано належних доказів щодо придбання відповідних матеріалів (кабель зв`язку, провід та активне обладнання) для передачі їх Виконавцям з метою виконання умов договорів про надання послуг з підключення клієнтів до мережі, не надано актів приймання-передачі матеріалів (кабелю та іншого обладнання) Виконавцям (ТОВ БК Профітван та ТОВ Житлобудмонтаж ) для належного виконання умов договорів.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази щодо фактичного виконання контрагентами умов договорів, зокрема, інформації щодо кількості використаних матеріалів, відсутня технічна документація щодо здачі ліній в експлуатацію, відсутні будь-які докази щодо надання відповідних послуг клієнтам, прийняття останніми наданих послуг з підключення до мережі шляхом оформлення відповідних документів з клієнтами.

Суд зазначає, що факт реальності характеру вчинення відповідних господарських операцій може мати місце лише при дослідженні усіх доказів як кожного окремо, так і в сукупності, з метою встановлення дійсних обставин.

Відсутність в матеріалах справи відповідних доказів, які свідчили б про рух коштів, доказів придбаних матеріалів та реалізації їх контрагентам ТОВ БК Профітван і ТОВ Житлобудмонтаж , доказів отриманих від контрагентів послуг в іншому ланцюгу постачання свідчить про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарських операцій.

Також суд звертає увагу, що згідно договору №СК0702-17 від 07.02.2017 ТОВ БК Профітван зазначено наступні банківські реквізити: розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 відкритий в АТ Райффайзен Банк Аваль , МФО 380805.

Проте, як зазначив відповідач, що не спростовано позивачем, зазначений розрахунковий рахунок було відкрито лише 02.03.2017.

Відкриття рахунків у банках здійснюється відповідно до пункту 1.5 р.І Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, зареєстрованої Постановою НБУ від 12 листопада 2013 року № 492. Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 1.13 р.1 Банк зобов`язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку клієнта.

Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта, який відповідно до законодавства України зобов`язаний сплачувати податки і збори, провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абз. 2 п. 69.3 статті 69 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що відповідно до статті 69 Податкового кодексу України банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно - правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ) чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків.

Банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка (п.69.1, п.69.2).

Зважаючи на вищевикладене, Банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта. При цьому, видаткові операції по рахунку клієнта здійснюються тільки після повідомлення Банком контролюючого органу.

Позивачем жодних пояснень щодо вказаних розбіжностей надано не було.

Окрім того, суд зазначає, що надані позивачем первинні документи щодо господарських операцій з ТОВ БК Профітван , підписані від імені останнього громадянином ОСОБА_4 .

В той час, згідно акту перевірки вказано, що в період взаємовідносин позивача з ТОВ БК Профітван , директором та засновником останнього був ОСОБА_1 , який згідно протоколу допиту пояснив, що не здійснював жодних фінансово-господарських взаємовідносин із підприємствами покупцями/постачальниками від імені керівника ТОВ БК Профітван та нікого не уповноважував на їх здійснення.

Також заперечив свою причетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності директор і засновник ТОВ Житлобудмонтаж ОСОБА_3 .

У постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11, від 01 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 02 грудня 2015 року № 21-3849а15, а також у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 2а/0470/14206/12, від 04 червня 2020 року у справі №440/2019/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 818/138/17 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, підписані від імені осіб, які не брали участі у створенні та діяльності контрагентів платника податків-покупця, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

З огляду на зазначене, ТОВ Сервіс Комтех взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірних контрагентів, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагентів є ризиком самого платника, а тому, саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 826/6170/16.

В даному випадку, за спірними операціями з контрагентами лише оформлялися окремі первинні документи без фактичного виконання обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів.

Виходячи з вищенаведеного, надавши оцінку усім доказам, які є у справі, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування податкового обліку за наслідками зазначених вище господарських операцій. Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують висновків акту перевірки, а тому при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем не надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Комтех (03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 34, корп. 20, кв. 3, код ЄДРПОУ 39047968) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко