Постанова

від 01.03.2021 по справі 640/18193/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18193/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., за участю секретаря - Сергієнко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Комтех" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Комтех" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Комтех" (далі - ТОВ "Сервіс Комтех", позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 13.09.2019 №00000500502, №00000510502.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки акту перевірки, на підставі яких їх прийнято, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, всі первинні документи позивача складені належним чином та дають змогу ідентифікувати відповідні господарські операції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

На думку апелянта суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач зазначає, що правовідносини з його контрагентами, щодо здійснення яких у податкового органу виник сумнів, мали реальний характер, були здійснені на підставі договорів та оформлені всіма необхідними первинними документами, зокрема актами наданих послуг і платіжними дорученнями. Вказане свідчить про те, що контрагентами позивача були надані послуги, які отримані та сплачені позивачем, що спростовує висновки контролюючого органу про безтоварність таких правовідносин.

Водночас висновки контролюючого органу зроблені виключно на підставі інформації про неможливість здійснення господарської діяльності контрагентами ТОВ "Сервіс Комтех", через відсутність необхідних трудових та матеріально-технічних ресурсів.

Також скаржник посилається на презумпцію правомірності правочину та зазначає, що укладені між ним та його контрагентами договори не визнавались у встановленому порядку недійсними.

На переконання апелянта належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій за вказаними договорами є достатнім підтвердження факту їхнього здійснення.

Водночас відповідачем не наведено жодних доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін, незвичності цих операцій і їхньої ціни, збитковості або інших обставин котрі б вказували на їхню фіктивність та спрямованість на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Позивач наголошує на тому, що не може нести відповідальності за недотримання його контрагентами вимог податкового та іншого законодавства.

Поряд з цим, позивач не погоджується з посиланням суду першої інстанції пояснення надані посадовими особами його контрагентів під час досудового розслідування у кримінальних справах.

На думку позивача такі докази за відсутності вироку в кримінальній справі щодо фіктивності його контрагентів не можуть розцінюватися як належні.

Додатково скаржник зазнає, що окремі помилки чи неточності допущені в первинних документах не є беззаперечним свідченням їхньої фіктивності, з огляду на що допущена в зазначенні дати укладення договору помилка спростовує висновки суду першої інстанції про зазначення в договорі номера рахунку ще до відкриття його у банку.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначеного не врахував, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наполягає на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, тому просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 01.08.2019 №10969, повідомлення від 01.08.2019 №145097/10/26-15-14-02-04 відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Сервіс Комтех (код ЄДРПОУ 39047968) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із контрагентами TOB Житлобудмонтаж (код 39140922, попередня назва ТОВ Будівельна компанія Альтор ) за липень, серпень, вересень 2016 року, та TOB БК Профітван (код 40916300) за березень, квітень 2017 року, показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 та 2017 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 19.08.2019 №545/26-15-14-02-04/39047968.

Перевіркою встановлено порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 66779,00 грн., в тому числі за 2016 рік - 29279,00 грн., за 2017 рік - 37500,00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 67101,00 грн., в тому числі за липень 2016 року - 8468,00 грн., за серпень 2016 року - 11693,00 грн., за вересень 2016 року - 5273,00 грн., за березень 2017 року - 32307,00 грн., за квітень 2017 року - 9360,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 13.09.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

№00000500502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 83 474,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 66 779,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16695,00 грн.;

№00000510502, яким зменшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 73 291,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 58 633,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 658,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до підпунктів а , б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.

Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Згідно із частиною другою статті 3 Закону №996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону №996 передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема (але не виключно):

- повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

- превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

У частині першій та другій статті 9 Закону №996 зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Водночас порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (далі - Положення №88).

За вимогами п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 Положення №88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2.4 Положення №88).

Відповідно до п.2.5 Положення №88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Згідно із п.2.13 Положення №88 керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського, а також податкового обліків навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми, первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Фактичною підставою для проведення ТОВ "Сервіс Комтех" зазначених вище донарахувань, став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем показників витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатом господарських операцій з надання позивачу його контрагентами - ТОВ БК Профітван та ТОВ Житлобудмонтаж послуг (виконання робіт пов`язаних з підключенням клієнтів до мережі та прокладання телекомунікаційних систем), з огляду на відсутність належних доказів фактичного виконання контрагентами умов договорів, зокрема інформації щодо кількості використаних матеріалів, технічної документації щодо здачі ліній в експлуатацію та документів, які б підтверджували надання клієнтам відповідних послуг з підключення до мережі.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо безтоварності проведених взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, контролюючий орган також послався на узагальнену податкову інформацію отриману відносно ТОВ БК Профітван та ТОВ Житлобудмонтаж за результатом аналізу якої контролюючим органом встановлено: відсутність у підприємств власних основних засобів та інших оборотних активів, необхідних для провадження фінансово-господарської діяльності, податкова звітність за спірний період ними не подавалася.

Крім того відповідач зазначив про наявність пояснень громадянина ОСОБА_1 (засновника та директора ТОВ БК Профітван ), а також громадянки ОСОБА_2 (директора ТОВ Житлобудмонтаж ) згідно яких указані особи заперечують свою причетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності вказаних товариств.

Отже, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по взаємовідносинах із TOB БК Профітван долучено до матеріалів справи копії договору №СК0702-17 від 07.02.2017, додаткової угоди-1 до договору №СК0702-17 від 07.02.2017, акту надання послуг №49 від 14.03.2017, додаткової угоди-2 до договору №СК0702-17 від 07.02.2017, акту надання послуг №47 від 14.03.2017, додаткової угоди-3 до договору №СК0702-17 від 07.02.2017, акту надання послуг №48 від 14.03.2017.

За умовами договору №СК0702-17 від 07.02.2017 ТОВ БК Профітван взяло на себе зобов`язання по виконанню робіт, пов`язаних з підключенням клієнтів до мережі Замовника (ТОВ Сервіс Комтех ).

Згідно вказаних документів вбачається, що ТОВ БК Профітван надано послуги з організації ADSL, майданчиків, реконструкція ШСД мережі, проектування та прокладання оптичного кабелю в телефонній каналізації у ґрунті з установкою (шафи) АРШS100.

Оплата послуг за даним договором проведена відповідно до платіжних доручень №1159 від 31.03.2017, №1164 від 04.04.2017, №1179 від 12.05.2017.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ Житлобудмонтаж (код 39140922) (попередня назва ТОВ Будівельна компанія Альтор ) позивачем надано копії договору №0606-16 від 02.06.2016, додаткової угоди-1 до договору №0606-16 від 02.06.2016, акту надання послуг №130 від 24.06.2016, додаткової угоди-1/1 договору та акту надання послуг №418 від 29.07.2016, додаткової угоди-2 до договору та акту надання послуг №165 від 08.08.2016, додаткової угоди-3 до договору та акту надання послуг №138 від 08.08.2016, додаткової угоди-4 до договору та акту надання послуг №390 від 24.08.2016.

За умовами договору №0606-16 від 02.06.2016 ТОВ Житлобудмонтаж взяло на себе зобов`язання по виконанню робіт, пов`язаних з підключенням клієнтів (прокладання телекомунікаційних систем) до мережі Замовника (ТОВ Сервіс Комтех ).

Оплата послуг за даним договором проведена відповідно до платіжних доручень №907 від 09.09.2016, №908 від 12.09.2016, №909 від 13.09.2016, №912 від 15.09.2016.

Разом з тим, в ході проведення перевірки контролюючим органом проаналізовано отриману податкову інформацію стосовно ТОВ БК Профітван (код ЄДРПОУ 40916300) та встановлено, що товариство перебуває на обліку у ГУ ДФС у м. Києві (Дарницький район), основний вид діяльності: 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель. Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам до податкового органу платником податків не подавалась. Податкова декларація з податку на прибуток за 2017 рік та додаток АМ до податкового органу платником не подавались, що свідчить про відсутність у підприємства власних основних засобів та інших необоротних активів, необхідних для провадження фінансово-господарської діяльності підприємства.

Останню податкову звітність з податку на додану вартість ТОВ БК Профітван подано за червень 2017 року. Фінансова звітність підприємства за 2017 рік до контролюючого органу не подавалась. Згідно Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ БК Профітван у 2017 році задекларувало придбання будівельних матеріалів та інструментів, автозапчастини тощо.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ БК Профітван зроблені також з огляду на внесення до ІС Суб`єкти фіктивного підприємництва облікової картки СФП від 05.09.2017 №49187/28-10-21-08-01 стосовно вказаного підприємства, відповідно до якої зазначено про допит директора та засновника ТОВ БК Профітван ОСОБА_1 , який пояснив, що непричетний до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ БК Профітван .

Листом від 27.02.2018 №04/5-62-3-18, адресованому заступнику начальника ГУ ДФС у м. Києві, прокурор у кримінальному провадженні №42017100000000370 за фактом фіктивного підприємництва за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205 КК України, згідно з вимогами ст.222 КПК України, надав дозвіл на розголошення даних досудового слідства у зазначеному кримінальному провадженні в частині використання протоколу допиту директора ТОВ БК Профітван ОСОБА_1 при здійсненні контрольно-перевірочних заходів.

Згідно протоколу допиту ОСОБА_1 від 29.08.2017, попередженого про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, він зазначив, що не здійснював жодних фінансово-господарських взаємовідносин із підприємствами покупцями/постачальниками від імені керівника ТОВ БК Профітван та нікого не уповноважував на їх здійснення, договорів, податкових накладних, актів виконаних робіт та інших документів від імені керівника не складав, не підписував, печаткою не завіряв; ніяких ТМЦ, робіт, послуг від постачальників не отримував та не реалізовував їх на адресу підприємств-покупців; ТОВ БК Профітван не реєстрував, реєстраційних документів не підписував, ліцензії на здійснення будівельних робіт не отримував.

Окрім того, контролюючим органом по контрагенту ТОВ Житлобудмонтаж (ТОВ Будівельна компанія Альтор ) під час перевірки встановлено, що на дату підписання акту перевірки останній перебував на обліку в ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області, вид діяльності за КВЕД 41.10 - Організація будівництва будівель.

Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам до податкового органу платником податків не подавалась. Податкова декларація з податку на прибуток за 2016 рік та додаток АМ до податкового органу платником не подавались, що свідчить про відсутність у підприємства власних основних засобів та інших необоротних активів, необхідних для провадження фінансово-господарської діяльності підприємства. Фінансова звітність підприємства за 2016 рік до контролюючого органу не подавалась. Свідоцтво платника ПДВ від 16.04.2016 №200273386 анульовано за рішенням контролюючого органу у 2018 році.

Засновник та директор - ОСОБА_3 (код НОМЕР_1 ). В рамках кримінального провадження отримано пояснення від керівника ОСОБА_3 щодо непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Житлобудмонтаж .

У період взаємовідносин з ТОВ Сервіс Комтех директором ТОВ Житлобудмонтаж була ОСОБА_2 .

Згідно ІС Податковий блок встановлено, що контролюючим органом до ІС СФП внесено облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва від 24.01.2018 №286/10-36-21-07 стосовно ТОВ Житлобудмонтаж , в якій зазначено, що відібрано пояснення у громадянки ОСОБА_2 , яка повідомила про непричетність до реєстрації та ведення господарської діяльності ТОВ Житлобудмонтаж .

Як вбачається з протоколу допиту ОСОБА_2 , складеного в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016100060000134 від 08.11.2016, зареєстрованого за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_2 повідомила, що жодного відношення до реєстрації/створення вказаного підприємства немає, фінансово-господарську діяльність від імені директора ніколи не проводила, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову та господарську звітність не формувала та в первинній фінансово-господарській документації не розписувалась та не уповноважувала на це нікого.

Вищенаведені обставини за операціями з ТОВ БК Профітван та ТОВ Житлобудмонтаж відповідач розцінив як такі, що доводять неможливість здійснення вказаних господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що право платника податку на формування витрат та податкового кредиту виникає лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Такі обставини як наявність кримінального провадження та заперечення керівників контрагентів позивача щодо участі у створенні та господарській діяльності товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, а тому, виписані від імені таких постачальників податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів та послуг, не могли бути не враховані судом під час розгляду справи, оскільки, статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас у разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року справа №826/10711/14.

Колегія суддів зазначає, що доводи скаржника щодо неможливості позивача нести відповідальність за своїх контрагентів заслуговують на увагу, однак в контексті спірних правовідносин, що є предметом розгляду цієї справи не мають вирішального значення.

Так, за загальним правилом, що неодноразово підтверджене практикою Верховного Суду платник податків не може нести відповідальність у разі недотримання податкового законодавства його контрагентом, а висновки про неправомірне формування податкового кредиту базуватися виключно на підставі інформації щодо такого контрагента.

Також в апеляційній скарзі позивач зазначає, що вказані судом першої інстанції недоліки, наданих первинних документів є формальними та не можуть розцінюватися, як підстава для неврахування їх, як таких, що підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між контрагентами.

Дійсно, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їхньому оформленні, не є беззаперечною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

У цьому контексті варто зазначити, що докази в підтвердження реальності чи нереальності здійснення господарських операцій, під час перевірки висновків контролюючого органу про порушення суб`єктом господарювання вимог податкового законодавства, оцінюються судом у своїй сукупності.

Це означає, що сама по собі інформація про неможливість здійснення господарської контрагентами позивача через відсутність необхідних трудових та матеріально-технічних ресурсів, як і наявність окремих помилок чи неточностей у первинних документах не може бути неспростовним доказом відсутності реального здійснення господарських операцій.

Таким чином, у ході судового розгляду платник податків повинен надати належні та допустимі докази в противагу наданим податковим органом доказам, що спростовують достовірність даних податкового обліку платника податків, які стали підставою для висновку про фіктивність господарських операцій.

Згідно з доктриною ділової мети , сутність якої полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди (у т.ч. зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, зменшення податкових зобов`язань на суму податкового кредиту, відшкодування ПДВ з державного бюджету) поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Концепція наявності ділової мети передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для господарської діяльності, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат та права на зменшення податкових зобов`язань на суму податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин можуть вважаться такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару/послуг.

Водночас згідно із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27.03.2012 р. (справа №21-737во10), про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Судом першої інстанції установлено, що за умовами вищевказаних договорів від 07.02.2017 №СК0702-17 та від 02.06.2016 №0606-16, які укладені позивачем з ТОВ БК Профітван та ТОВ Житлобудмонтаж та які є ідентичними за змістом, під виконанням робіт, пов`язаних з підключенням клієнтів до мережі слід вважати наступний перелік робіт: установка та підключення основного телефонного апарату; виконання абонентського кабельного вводу в будинок; прокладка кабельних ліній по об`єктах клієнтів; монтаж на всіх кросових елементах мідних і оптичних кабельних ліній Замовника; здача ліній в експлуатацію з оформленням відповідної документації; встановлення і налагодження активного устаткування та здача сервісу клієнту з підписанням у нього відповідних документів.

При цьому позивачем не надано жодних доказів на підставі яких можна встановити технічну можливість виконання господарських операцій із урахуванням фактичних ресурсів Виконавця (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції.

Згідно з умовами договорів до обов`язків Замовника (ТОВ Сервіс Комтех ) входить надання щоденних затверджених Замовником нарядів на виконання робіт.

Крім того, пунктом 3.1 зазначених договорів визначено, що роботи за цими договорами проводяться матеріалами Виконавця, за винятком кабелю зв`язку, проводу та активного обладнання.

Поряд з цим, згідно пунктів 4.1-4.2 договорів забезпечення кабелем зв`язку та основними матеріалами, необхідними для виконання робіт по підключенню клієнтів до мережі Замовника покладається на Замовника. Матеріали передаються Виконавцю за письмовою заявкою останнього шляхом складання акту приймання-передачі матеріалів (кабель зв`язку, провід та активне обладнання) без передачі права власності на них.

Однак позивачем не надано до суду затверджених ним нарядів на виконання робіт, не надано належних доказів щодо придбання відповідних матеріалів (кабель зв`язку, провід та активне обладнання) для передачі їх Виконавцям з метою виконання умов договорів про надання послуг з підключення клієнтів до мережі, не надано актів приймання-передачі матеріалів (кабелю та іншого обладнання) Виконавцям (ТОВ БК Профітван та ТОВ Житлобудмонтаж ) для належного виконання умов договорів.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази щодо фактичного виконання контрагентами умов договорів, зокрема, інформації щодо кількості використаних матеріалів, відсутня технічна документація щодо здачі ліній в експлуатацію, відсутні будь-які докази щодо надання відповідних послуг клієнтам, прийняття останніми наданих послуг з підключення до мережі шляхом оформлення відповідних документів з клієнтами.

Факт реальності характеру вчинення відповідних господарських операцій може мати місце лише при дослідженні усіх доказів як кожного окремо, так і в сукупності, з метою встановлення дійсних обставин.

Відсутність в матеріалах справи відповідних доказів, які свідчили б про рух коштів, доказів придбаних матеріалів та реалізації їх контрагентам ТОВ БК Профітван і ТОВ Житлобудмонтаж , доказів отриманих від контрагентів послуг в іншому ланцюгу постачання свідчить про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарських операцій.

Колегія суддів уважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що при виборі контрагентів саме позивач несе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірних контрагентів, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

При цьому висновки суду першої інстанції про те, що первинні документи, підписані від імені осіб, які не брали участі у створенні та діяльності контрагентів платника податків не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому не дають права їхнє відображення у податковій звітності - є обґрунтованими та такими, що відповідають установленій судовій практиці Верховного Суду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи не підтверджують фактичне придбання позивачем у контрагента товару та свідчать про безтоварність проведених операцій. Суд першої інстанції дійшов умотивованого висновку, що за спірними операціями позивача з указаними контрагентами лише оформлялися окремі первинні документи без фактичного виконання обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів.

Усе зазначене у своїй сукупності підтверджує висновки суду першої інстанції про правомірність прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про їхнє скасування.

У підсумку, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом оцінки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Комтех" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя О.М.Оксененко