Рішення

від 09.11.2020 по справі 640/15685/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 листопада 2020 року 12:29 № 640/15685/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., за участю секретаря судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства ЛД-Україна (04053, м. Київ, вул. Січових

Стрільців, 21)

до Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,

33/19)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від

26 травня 2020 року №00005060502,-

за участю:

представника позивача - Бужор А.Ю.,

представника відповідача - Павленко С.С.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Дочірнє підприємство ЛД-Україна (далі також - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі також - відповідач), у якому просить: скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2020 року №00005060502.

Заявлені позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що дисконтуванню підлягає довгостроковий кредит/позика, якщо видані на неринкових умовах (низька або понижена відсоткова ставка). Водночас, підстави дисконтувати заборгованість за договором позики із Естіай Менеджент Лімітед відсутні, адже позика є короткостроковою, а прострочення строку повернення позики не робить її довгостроковою, адже у кредитора наявне право вимогами її повернення у будь-який момент.

В частині правовідносин позивача з ТОВ КВК ЛТД , представник позивача зазначив, що у Дочірнього підприємства ЛД-Україна не було жодних підстав для сумніві щодо можливості укладення та виконання договору купівлі-продажу цінних паперів. При цьому, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві.

Стосовно правовідносин із ТОВ Шлях вільний представник позивача стверджував, що сам факт наявності, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, на дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

В ході судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

У відзиві на адміністративний позов представник податкового органу зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки ДП ЛД-Україна з наступного податкового періоду має право відображати у складі витрат амортизаційну вартість дисконту, загальна сума амортизаційної собівартості дисконту у період з 03 січня 2019 року по 30 вересня 2019 року складає 2 956 427,04 грн.

Також, на думку контролюючого органу, факт отримання на рахунки у депозитарних установах цінних паперів та перерахування грошових коштів на рахунки ТОВ КВК ЛТД , ТОВ Шлях Вільний не є підставою для формування та віднесення до складу витрат собівартості цінних паперів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 28 січня 2020 року по 10 березня 2020 року Головним управлінням ДПС у місті Києві на підставі направлень від 28 січня 2020 року №93/26-15-05-02-03, №94/26-15-05-02-03, №158/26-15-05-06-04, №157/26-15-06-02, №622/26-15-05-09-01, №121/26-15-42-07, №19/26-15-16-01, №20/26-15-16-03, від 29 січня 2020 року №178/26-15-05-03-05, від 31 січня 2020 року №36/26-15-05-10-02, №35/26-15-05-10-02, від 27 лютого 2020 року №285/26-15-05-02-03, №286/26-15-05-02-03, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статей 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2020 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 14 січня 2020 року №289 проведена документальна планова виїзна перевірка Дочірнього підприємства ЛД-Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, валютного - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2019 року, іншого законодавства за відповідний період, за результатами якого складено відповідний акт перевірки від 17 березня 2020 року №198/26-15-05-02-03/31093996.

Перевіркою встановлено порушення: пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 141.2.3 пункту 141.2 статті 141 Податкового кодексу України, пункту 7 П(С)БО 15 Дохід , в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 62 736 594,00 грн., в т.ч. за 9 місяців 2019 року в сумі 62 736 594,00 грн.

Вказані висновки перевірки ґрунтуються на тому, що на дату виникнення кредиторської заборгованості боржник має визначити теперішню (справедливу) вартістю свого зобов`язання. Сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включається до доходу в момент отримання позики і до витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою. Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно. Відтак, на думку контролюючого органу, позивачем занижено дохід у загальному розмірі 25 937 204,00 грн.

Також висновки перевірки ґрунтуються на тому, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 в ході проведення допиту в якості свідка повідомила про свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ КВК ЛТД . Крім того, ТОВ Вільний Шлях зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи, Залізничним районним судом міста Львова по справі №462/5738/17 винесено вирок від 18 грудня 2017 року, стосовно якого ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частини 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України і призначено йому покарання у вигляді штрафу.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №00005060502 від 26 травня 2020 року, яким Дочірньому підприємству ЛД-Україна зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 59 831 858,00 грн.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що між ЕсТіАй Менеджмент Лімітед (позикодавець) до Дочірнім підприємством ЛД-Україна (позичальник) укладено договір позики №2711/17-1 від 27 листопада 2017 року, згідно пункту 1.1 якого позикодавець надає позичальнику позику відповідно до положень і умов цього договору на загальну суму 1 800 000,00 доларів США і 1 600 000,00 грн. євро, а позичальник зобов`язується своєчасно та повністю повернути позику та сплатити нараховані відсотки, компенсації та інші платежі або будь-яким чином діяти у повній відповідності до умов і положень цього договору.

Позика призначається для рефінансування кредитної заборгованості та поповнення обігових коштів. Позикодавець має право, без будь-яких зобов`язань зі свого боку, контролювати використання позичкових коштів (пункт 1.2 договору).

На позику нараховується ставка у розмірі 9 % річних, починаючи з моменту надходження коштів на рахунок позичальника відповідно цьому договору, до моменту повної сплати позики позичальником (пункт 1.3 договору).

Пунктом 2.1 договору позики визначено, що позика надається терміном до 24 грудня 2018 року.

Додатковою угодою від 01 жовтня 2019 року №01 до договору позики №2711/17-1 внесено наступні зміни: позикодавець надає позичальнику позику відповідно до положень і умов цього договору на загальну суму 1 600 000,00 євро, а позичальник зобов`язується своєчано та повністю повернути позику та сплатити нараховані відсотки, компенсації та інші платежі або будь-яким іншим чином діяти у повній відповідності до умов і положень цього договору. Позика надається терміном до 24 грудня 2020 року.

На виконання вимог постанови правління Національного банку України від 17 червня 2004 року №270 даний договір зареєстровано Національним банком України 29 листопада 2017 року за №А2998.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 6852 Розрахунки з іншими кредиторами встановлено, що ДП ЛД-Україна на виконання даного договору 03 січня 2018 року отримано кошти в сумі 1 600 000,00 євро (еквівалент 53 592 678,40 грн.).

На думку податкового органу, вказана позика є довгостроковою, відтак підлягає дисконтуванню.

Підпунктом 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов`язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

При складені фінансової звітності платникам податків доцільно приділяти особливу увагу питанню правильності бухгалтерського обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, адже помилки при відображенні фінансового доходу або витрат від дисконтування довгострокової кредиторської/дебіторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу можуть призвести до неправильного відображення об`єкта оподаткування, тому як базис до визначення правильності висновків судів попередніх інстанцій слід уважно проаналізувати, як саме врегульоване це питання на рівні національних стандартів бухгалтерського обліку.

П(С)БО 13 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.

Згідно визначених понять у пункті 4 вказаного Положення, фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Приписами пункту 6 П(С)БО 13 визначено, що фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.

Пунктом 10 П(С)БО 13 передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Згідно з пунктом 29 П(С)БО 13, фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Пункт 30 цього Положення передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім: дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу; фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення; фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити; фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.

Пунктом 31 П(С)БО 13 передбачено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 28, теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

За приписами пункту 14 П(С)БО 28, ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

З метою упорядкування роботи підконтрольних установ та роз`яснення питань належного обліку дебіторської та кредиторської заборгованості Національним банком України було підготовлено лист Щодо бухгалтерського обліку пролонгації кредитних та депозитних договорів від 17 серпня 2004 року N 12-111/1226-8366, в якому, зокрема, вказано таке: відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 30 "Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ", банки повинні відображати в бухгалтерському обліку інформацію про активи та зобов`язання через групування їх за строками погашення. З посиланням на Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України (неодноразово пізніше затверджувалися у відповідній редакції) НБУ у вказаному листі наголошував на відображенні в бухгалтерському обліку кредитних та вкладних (депозитних) операцій за відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості залежно від строку, що визначається від дати підписання договору до дати їх погашення. Також звертав увагу, що операція з пролонгації кредиту (депозиту) на термін, що не перевищує 12 місяців, в бухгалтерському обліку відображається за рахунками короткострокових кредитів (депозитів). Якщо ж термін продовження дії перевищує один рік - за рахунками довгострокових кредитів (депозитів) .

Поряд з тим, з метою підвищення якості контрольно-перевірочних заходів ризикових операцій під час перевірок окремих питань обліку дебіторської і кредиторської заборгованості Державною фіскальною службою України 18 червня 2018 року було видано Лист №18311/7/99-99-14-03-03-17 Про перевірки окремих питань обліку дебіторської та кредиторської заборгованості", яким надано відповідні рекомендації працівникам контролюючих органів щодо належного проведення відповідних перевірок.

Так, зокрема, відповідно до пункту 4 вказаного Листа при проведенні перевірок платників податків доцільно дослідити питання відображення фінансового доходу від дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.

Окремо в листі звернуто увагу на наступні положення, що регламентують відповідні правовідносини.

Так, відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20 (далі - П(С)БО 11), довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями.

Згідно із пунктом 10 П(С)БО 11, довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за теперішньою вартістю.

За приписами пункту 4 П(С)БО 11, теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів.

Пунктом 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року №9 (далі -П(С)БО 12), визначено терміни:

Амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Ефективна ставка відсотка - ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов`язання) та вартості її погашення.

Метод ефективної ставки відсотка - метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.

У пункті 4 П(С)БО 12 зазначено, що фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю.

Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно (пункт 8 П(С)БО 12).

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.

За приписами пункту 10 П(С)БО 12, різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 28, теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються, виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

Згідно з пунктом 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

Відповідно до пункту 10 П(С)БО 12, сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

Враховуючи вищенаведене, важливим є питання не лише відображення доходу від дисконтування кредиторської заборгованості (або витрат від дисконтування дебіторської заборгованості) в момент її виникнення, а й проведення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.

З вищевикладеного вбачається, при здійсненні бухгалтерського обліку заборгованості за отриманою позикою першочерговим є визначення її статусу.

Як уже зазначено вище, згідно з П(С)БО 11, зобов`язання поділяються на довгострокові та поточні. Пунктом 4 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов`язання - це зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців починаючи з дати балансу.

У свою чергу, дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 11, довгострокові зобов`язання - це всі зобов`язання, які не є поточними.

Пунктом 8 П(С)БО 11 передбачено, що зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.

Отже, для визнання заборгованості, за якою строк погашення на дату балансу складає менше дванадцяти місяців, довгостроковою, обов`язковою визнана сукупність двох умов: первісний строк погашення такої заборгованості був більшим, ніж 12 місяців, та до затвердження фінансової звітності існує угода про пролонгацію (переоформлення) такої угоди на строк понад 12 місяців.

Тобто, для правильного вирішення даного спору необхідно встановити, чи на дату балансу зобов`язання за договорами позики були довгостроковими чи короткостроковими, оскільки від цього залежить, чи підлягають зобов`язання дисконтуванню, чи ні. Крім того, необхідним є перевірка правильності здійснення розрахунку дисконтування.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема у постановах від 29.07.2020 по справі № 640/4003/19, від 04.12.2019 по справі № 826/16321/18.

Відповідно до наявних матеріалів справи, позика фактично надана позивачу в повному обсязі згідно договору позики у січні 2018 року. При цьому, датою її повернення у вказаному договорі зазначено грудень 2018 року, тобто строк сплати зобов`язань з дня отримання позики становить менше 12 місяців, а відтак є короткостроковим зобов`язанням.

Суд враховує, що станом на 30 вересня 2019 року у ДП ЛД-Україна обліковувалась заборгованість за вказаним зобов`язанням, однак прострочення виконання зобов`язання не є підставою для кваліфікації останнього як довгострокового.

За таких обставин, фактична сума зобов`язань за позикою у вказаних умовах та обставинах, дорівнює їх теперішній вартості та не потребує будь-яких коригувань з метою відображення у фінансовій звітності згідно П(С)БО 11.

При цьому, додаткова угода між сторонами із новим строком повернення укладена в межах 12 місяців.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність доводів контролюючого органу щодо необхідності дисконтування позики та, як наслідок, завищення позивачем суми від`ємного значення з податку на прибуток.

З наявних матеріалів справи вбачається, що в період, що був предметом перевірки, ДП ЛД-Україна було укладено договори з ТОВ КВК ЛТД , а саме договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ1701182-1 від 18 липня 2017 року та договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ1702032-1 від 03 лютого 2017 року.

В акті перевірки здійснено висновок, що факт отримання на рахунки в депозитарних установах цінних паперів та перерахування грошових коштів за них не є підставою для формування собівартості цінних паперів, оскільки особи, які діяли від імені ТОВ КВК ЛТД не мали законних повноважень. Вказаний висновок контролюючого органу ґрунтується на факті відкритого кримінального провадження №32018100100000105 від 01 серпня 2018 року та наявності картки суб`єкта фіктивного підприємництва.

Як повідомив представник позивача та не спростовано контролюючим органом, на виконання вимог частини 8 статті 17 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок при кожній операції з ТОВ КВК ЛТД був залучений торговець цінним паперами, на якого покладається обов`язок щодо здійснення ідентифікації та верифікації клієнта.

Відповідно, станом на дату проведення вказаних вище договорів купівлі-продажу цінних паперів у ДП ЛД-Україна були відсутні підстави для сумнівів щодо можливості укладення та виконання умов вказаних договорів його контрагентом. При цьому, суд враховує, що податковим органом в акті перевірки факт перерахування цінних паперів та грошових коштів в оплату не заперечується.

При цьому, відповідачем не долучено до матеріалів справи копії документа (протоколу, пояснень тощо), в яких би містилась вказана інформація.

Відповідно до статті 84 Кримінального процесуального кодексу України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Суд також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24 квітня 2018 року по справі №2а/0370/205/12. Так, при розгляді справи суд зазначив, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

При цьому, суд зазначає, що в даному випадку контролюючим органом не лише не надано вироку суду по контрагенту позивача, а навіть не надано відповідних документів, в яких би було відображено факт того, що посадові особи ТОВ КВК ЛТД заперечують свою причетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві, а відтак в цій частині доводи податкового органу не приймаються судом як належно та документально підтверджені.

Також, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності в повному обсязі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Під час судового розгляду справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Наявними матеріалами справи також підтверджується, що між ДП ЛД-України та ТОВ Шлях Вільний укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ52/3-17 від 20 березня 2017 року, умови якого повністю виконано сторонами.

Водночас, в ході перевірки податковим органом не врахована собівартість цінних паперів, які були предметом договору №БВ52/3-17 від 20 березня 2017 року, оскільки відносно директора ТОВ Шлях вільний наявний вирок Залізничного районного суду міста Львова у справі №462/5738/17.

Зі змісту наявного в матеріалах справи вироку Залізничного районного суду міста Львова у справі №462/5738/17 від 18 грудня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000,00 грн. неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. даним вироком також затверджено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №32017140000000106, укладену 30 листопада 2017 року між прокурором у кримінальному провадження та підозрюваним ОСОБА_2 .

Водночас, ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 16 лютого 2018 року у справі №462/5738/17 виправлено допущені у вироку Залізничного районного суду міста Львова від 18 грудня 2017 року, зазначивши у мотивувальній частині, що вчинене ОСОБА_2 фіктивне підприємництво шляхом створення ТОВ Шлях Вільний (код ЄДРПОУ 41179545) стосується виключно господарських відносин з ТОВ Рефул Ресурс (код ЄДРПОУ 40422451).

За таких обставин, посилання контролюючого органу на наявність стосовно посадової особи контрагента позивача вироку не беруться судом до уваги як належний доказ, оскільки господарські взаємовідносини ТОВ Шлях Вільний з ДП ЛД-Україна не були предметом дослідження при постановленні такого вироку.

Відповідно до постанови Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17 Суд погоджується з доводами касаційної скарги позивача, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили. Судам слід враховувати, що вироком у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, встановлюється об`єктивна сторона складу злочину посадової особи контрагента платника податків. У зв`язку з цим під час судового розгляду необхідно досліджувати у чому саме полягають дії такої особи і чи спрямовані вони на реальне настання наслідків. Істотне значення має й те якою саме особою і у який період підписано первинні документи податкового та бухгалтерського обліку на підтвердження господарських операцій, за наслідками яких підприємством сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

У постановах Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі №2а-1570/6063/12, від 27 лютого 2018 року у справі №802/1853/16-а, від 24 квітня 2018 року у справі №2а/0370/205/12, від 29.03.2018 у справі №826/3498/15, від 27 березня 2018 року у справі №815/6470/16 вказано: Суд зазначає, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Приписами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності суд приходить до висновку про безпідставність висновків контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відтак наявні підстави для скасування останнього в судовому порядку як протиправного.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статі 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 47, 72 - 78, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства ЛД-Україна (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2020 року №00005060502.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства ЛД-Україна (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21, код ЄДРПОУ 31093996) понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21 020 (двадцять одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267)

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук