Рішення

від 30.11.2020 по справі 640/772/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/772/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Промгазінвест доГоловного управління ДПС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Промгазінвест (далі - позивач, ТОВ Промгазінвест ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС України), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 10.12.2018 № 248949-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 10.12.2018 №248949-17, винесені ГУ ДФС у м. Києві;

- зобов`язати ГУ ДФС у м. Києві включити до інтегрованої картки платника ТОВ Промгазінвест відомості про сплату позивачем суми 21881,00 грн за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підстав для винесення спірної вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу не було з огляду на своєчасність подання платіжного документа до банку для перерахування податку з розрахункового рахунку до державного бюджету. Затримка переведення коштів на рахунки контролюючого органу сталась з вини банку, що також неодноразово підтверджувалось судовими рішеннями, які набрали законної сили. Тому відповідач зобов`язаний внести до інформаційних систем органів доходів і зборів відповідні дані про сплату позивачем податкового зобов`язання.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки позивач протягом 2015-2018 років невчасно сплачував свої поточні зобов`язання у зв`язку з чим на підставі пункту 87.9 статті 87 та статті 129 Податкового кодексу України нарахована пеня на загальну суму 7683,17 грн. Також, відповідач зазначив, що не дивлячись на причину несплати податкових зобов`язань Податковий кодекс України не звільняє платника податків від обов`язку сплати основної суми податкового зобов`язання або податкового боргу, а контролюючий орган відповідно від стягнення такого податкового боргу. У випадку ненадходження грошових коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства і не зарахування їх у боргову частину державного або місцевого бюджетів податкові зобов`язання або податковий борг, в такому випадку не можуть рахуватися погашеними. Оскільки, сума податку не надійшла до Державного бюджету України, у відповідача відсутні правові підстави для виключення із інтегрованої картки позивача відомостей про несплату останнім узгодженого грошового зобов`язання.

Представником позивача подана відповідь на відзив, а також додаткові пояснення по справі, у яких заперечуються доводи відповідача та повторно наголошено на порушеннях контролюючого органу, що слугували для позивача підставою для звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2019 позовну заяву залишено без руху, та визначено позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.

13.02.2019 на виконання вимог ухвали суду представник позивача через канцелярію суду надіслав додаткові документи по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2019 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Матеріали справи також містять неодноразові звернення позивача до суду щодо пришвидшення розгляду справи у зв`язку з великим значенням цієї справи для відновлення порушених прав позивача.

Оскільки на день розгляду справи набули чинності зміни відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України , а також враховуючи те, що Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві перебуває в стані припинення (запис від 01.08.2019) у зв`язку з реорганізацією податкового органу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р Питання Державної податкової служби , суд, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування, дійшов висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первинного відповідача - Головного управління ДФС у м. Києві на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, судом встановлені такі обставини справи.

Платіжним дорученням від 30.01.2015 № 189 ТОВ Промгазінвест сплатило зі свого рахунку НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ Енергобанк , на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві № 31117029700002 податок на додану вартість за грудень 2014 рік у розмірі 21881,00 грн.

Вказане платіжне доручення прийняте банком, проте повернуто без виконання згідно абзацу восьмого пункту 1.25 глави 1 розділу ІІІ рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, від 05.07.2012, №2 Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку , про що зроблено відмітку на платіжному дорученні від 30.01.2015 №189.

Листом від 01.02.2015 б/н ТОВ ПромГазінвест повідомила ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про те, що враховуючи затримку платежів обслуговуючим банком (ПАТ Енергобанк ), надає платіжне доручення від 30.01.2015 №189, яке підтверджує факт своєчасної та в повному обсязі сплату позивачем податку на додану вартість у сумі 21881,00 грн за грудень 2014 року.

10.12.2018 ГУ ДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу №248949-17, згідно якої станом на 09.12.2018 сума податкового боргу з податку на додану вартість становить 72009,04 грн.

В цей же день ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №248949-17 від 10.12.2018, яким описано майно, що перебуває у власності (господарському відданні або оперативному управлінні) платника податку.

Листом №123506/10/26-15-17-02-39 від 13.12.2018 контролюючий орган звернувся до позивача про надання інформації щодо майна, балансової вартості, фінансової звітності та зазначити місцезнаходження майна. Також зазначено, що станом на 10.12.2018 відповідно до інтегрованих карток платника податків сума податкового боргу позивача становить 72009,04 грн.

Стверджуючи про протиправність дій відповідача по включенню до суми боргу платника податків суму, що була фактично сплачена платником, як і нарахування пені у зв`язку з невчасною сплатою податку на додану вартість, позивач звернувся до суду із цим позовом.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом при вирішення спору по суті вираховується таке.

Так, позивачем 30.01.2015 ініційовано переказ коштів в оплату податку шляхом подання платіжного доручення від 30.01.2015 №189.

Разом з тим, відповідно до примітки банку на звороті платіжного доручення від 30.01.2015 №189 зазначений розрахунковий документ ТОВ Промгазінвест був повернутий без виконання з посиланням на положення абзацу 8 пункту 1.25 глави 1 розділу ІІІ Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2 Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку (зазначена норма цього Рішення в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин була викладена наступним чином: під час виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію не пізніше п`ятого робочого дня, починаючи з дня свого призначення, має повернути клієнтам, з якими укладені договори про касово-розрахункове обслуговування, розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини неплатоспроможного банку .).

При цьому, за даними офіційного сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (www.fg.gov.ua) на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 №96 Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЕНЕРГОБАНК до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 12.02.2015 №29 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ ЕНЕРГОБАНК , згідно з яким з 13.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ Енергобанк , код ЄДРПОУ 19357762, МФО 300272, місцезнаходження: вул. Воздвиженська, 56, м. Київ. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві Енергобанк призначено провідного професіонала відділу стратегії та нормативно-методологічного забезпечення Ільчука Олександра Павловича. Тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві Енергобанк запроваджено строком на три місяці з 13.02.2015 по 12.05.2015 включно.

Постановою Правління Національного банку України від 11.06.2015 №370 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства Енергобанк .

Відтак, відповідна відмітка на зворотній стороні платіжного доручення могла бути зроблена після запровадження тимчасової адміністрації, тобто після 12.02.2015, в той час, як банк зобов`язаний був виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

За загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов`язку несе платник.

Це визначено статтею 109 Податкового кодексу України, відповідно до якої податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 111 Податкового кодексу України визначені види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Таким чином, у Податкового кодексу України під відповідальністю за несвоєчасну сплату самостійно визначеного податкового зобов`язання розуміється застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Разом з тим положення статті 129 Податкового кодексу України містять застереження щодо застосування до платника відповідальності за неналежне виконання податкового зобов`язання.

Як уже зазначалося пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду.

При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, платник звільнений від відповідальності у вигляді штрафу та/або пені за порушення строків або неповний обсяг перерахованого податкового зобов`язання у разі, якщо такі дії/або бездіяльність вчинені обслуговуючим його банком, оскільки вини та/або умислу у невчасній чи не в повному обсязі сплаті податкового зобов`язання у діях платника у цьому випадку немає.

Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку (пункт 129.7 статті 129 Податкового кодексу України).

Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм, конституційний обов`язок платника зі сплати податків вважається виконаним із часу подання ним до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування коштів до бюджетної системи України. При цьому, платник не несе відповідальності за дії або бездіяльність банківських та фінансових установ.

За наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання ним усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов`язок зі сплати відповідної суми податкового зобов`язання вважається виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Листом від 01.02.2015 б/н ТОВ Промгазінвест повідомила ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про те, що враховуючи затримку платежів обслуговуючим банком (ПАТ Енергобанк ), надає платіжне доручення від 30.01.2015 №189, яке підтверджує факт своєчасної та в повному обсязі сплату позивачем податку на додану вартість у сумі 21881,00 грн за грудень 2014 року.

Як свідчать наявні у справі матеріали не зарахування коштів в сумі 21 881 грн, переказ яких попередньо був ініційований клієнтом (Позивачем) згідно платіжного доручення від 30.01.2015 №189 в оплату податку на додану вартість, сталося не за ініціативою та без відома позивача.

Також, на підтвердження належного виконання податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість за період з лютого 2015 року по грудень 2018 року позивачем надано відповідні докази - копії платіжних доручень.

Під час розгляду і вирішення позову ТОВ Промгазінвест суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові 01.07.2020 у справі № 804/4602/16. Згідно з вказаним судовим рішенням із загальних положень статті 38 Податкового кодексу України випливає, що належним виконанням податкового зобов`язання є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань. Платник звільнений від відповідальності у вигляді штрафу та/або пені за порушення строків або неповний обсяг перерахованого податкового зобов`язання у разі, якщо такі дії/або бездіяльність вчинені обслуговуючим його банком, оскільки вини та/або умислу у невчасній чи не в повному обсязі сплаті податкового зобов`язання у діях платника у цьому випадку немає. Разом з тим звільнення платника від відповідальності за порушення строків погашення податкового зобов`язання не свідчить про звільнення від обов`язку виконати податкове зобов`язання.

Верховний Суд наголосив на тому, що саме у платника податків, а не у відповідного державного органу, існували договірні відносини із банком, цей банк в даному випадку надавав платнику податків відповідні банківські послуги, як контрагент по господарському договору про банківське обслуговування. Позивач був вільний у виборі відповідного контрагенту (банку) для здійснення зберігання та переказів його коштів, тому невиконання своїх обов`язків банком-контрагентом відноситься до комерційних ризиків позивача, і не може бути перекладено на державу.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Податкового кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до пункту 113.2 статті 113 Податкового кодексу України застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов`язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.

Із загальних положень статті 38 Податкового кодексу України також випливає, що належним виконанням податкового зобов`язання є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань.

Таким чином, звільнення платника від відповідальності за порушення строків погашення податкового зобов`язання не свідчить про звільнення від обов`язку виконати податкове зобов`язання.

Крім того, слід звернути увагу і на положення статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Наведена норма також свідчить про те, що належним виконанням податкового зобов`язання шляхом ініціювання платником переказу є надходження коштів від платника на відповідний казначейський рахунок.

У відповідності до статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Зазначена норма права вказує на те, що податкова вимога від 10.12.2018 №248949-17 не є формою чи видом притягнення ТОВ Промгазінвест до відповідальності (не є фінансовою санкцією у вигляді штрафу та/або пені), а лише свідчить про необхідність погашення суми податкового зобов`язання, що частина з якого залишається непогашеним з грудня 2014 року.

Отже, підставою для формування податкової вимоги, контролюючий орган зазначає, що у 2015 році в інтегрованій картці платника податків по податку на додану вартість відсутня сплата податкового зобов`язання, по декларації від 19.01.2015 №9078461049 за грудень 2014 року на суму 21881,00 грн.

У 2016 році підприємству донараховані грошові зобов`язання по податковим повідомлення-рішенням від 28.09.2016 №0060251201 на суму 15036,00 грн, №0060241201 на суму 13203,78 грн та від 28.09.2016 №0093441201 на суму 7189,17 грн, №0093461201 на суму 10012,04 грн.

У 2017 році донарахування по податковим повідомленням рішенням від 28.09.2016 №0060251201 на суму 15036,00 грн, №0060241201 на суму 13203,78 грн виключено з інтегрованої картки платника в результаті опрацювання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2016 №826/11890/16 та по податковому повідомленню-рішенню від 28.09.2016 №0093461201 на суму 10012,04 грн виключено в результаті опрацювання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2017 №826/3388/17.

У 2017 році донараховані грошові зобов`язання по податковим повідомлення-рішення від 12.09.2017 №0048731206 на суму 23195,31 грн, №0048881206 на суму 21811,24 грн.

У зв`язку з тим, що позивач протягом 2015-2018 років не вчасно сплачує свої поточні зобов`язання на підставі пункту 87.9 статті 87 та статті 129 Податкового кодексу України була нарахована пеня на загальну суму 7683,17 грн.

При цьому, на підтвердження відсутності заборгованості по сплаті податків позивач стверджує про те, що податкова вимога від 10.12.2018 №248949-17 була винесена на тих самих підставах, що й попередні податкові вимоги, правомірність винесення яких вже було предметом розгляду у суді.

Зокрема, як встановлено судом, постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 15.07.2015 по справі №826/5828/15, яка залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного сулу від 03.09.2015, визнано протиправною податкову вимогу від 03.02.2015 №218-23. Скасовуючи цю податкову вимогу суди вказали, що вона є відкликаною в квітні 2015 року на підставі підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України.

Також, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016, у справі №826/15821/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промгазінвест до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, позов задоволено частково; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 05.05.2015 №4436-23; визнано протиправним та скасовано рішення про опис майна у податкову заставу від 27.05.2015 №172/26-50-23-01-08.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017, у справі №826/25235/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промгазінвест до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві форми Ю від 09.09.2015 №11890-23 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 24 661, 44 грн; визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Про опис майна у податкову заставу від 22.09.2015 №368/26-50-23-01-09 та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо зарахування сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що виникли в січні 2015 року, в рахунок сплати податкового боргу, що склався з узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Також, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2019 у справі № 826/9172/17 за позовом ТОВ Промгазінвест до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, позов задоволено: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у місті Києві від 19.04.2017 №4634-17.

У справі №826/13384/17 за позовом ТОВ Промгазінвест до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві позивачем заявлялись такі вимоги: визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 13.07.2017 №47449-17, рішення про опис майна у податкову заставу від 13.07.2017 №47449-17, податкову вимогу від 12.09.2017 №77454-17, рішення про опис майна у податкову заставу від 12.09.2017 №77454-17, а також податкові повідомлення-рішення від 12.09.2017 за №0048731206 і №0048731206. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2019 у цій справі позов задоволено частково: визнано протиправними податкові вимоги від 13.07.2017 №47449-17 та від 12.09.2017 №77454-17 ; визнано протиправними та скасовано рішення про опис майна у податкову заставу від 13.07.2017 №47449-17 та від 12.09.2017 №77454-17; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12.09.2017 за №0048731206 і №0048881206. В решті позовних вимог відмовлено.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2019, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/17365/17 за позовом ТОВ Промгазінвест до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкову вимогу від 08.11.2017 №92186-17 та рішення про опис майна в податкову заставу від 08.11.2017 № 92186-17; зобов`язано відповідача включити до інтегрованої картки платника ТОВ Промгазінвест відомості про сплату суми 21881,00 грн за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2014 року.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом у справі №826/5828/15 та в подальшому зазначено в постановах по справах №826/15821/15 та №826/25235/15, №826/9172/17, №826/9172/17, №826/13384/17, № 826/17365/17 у строки встановлені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме - 30.01.2015, позивачем до публічного акціонерного товариства Енергобанк було подано платіжне доручення від 30.01.2015 №189 на перерахування коштів (податку на додану вартість за грудень 2014 року) у сумі 21981, 00 грн, що підтверджується відповідною відміткою банку на вказаному дорученні про розрахункового документа 30.01.2015.

Враховуючи те, що за результатами розгляду справ №826/5828/15, №826/15821/15, №826/25235/15, №826/9172/17, №826/9172/17, №826/13384/17, №826/17365/17 вже було встановлено виконання позивачем податкового зобов`язання по декларації №9078806087 за грудень 2014 року, а відповідачем не надано інформацію про підставу виникнення боргу на основі якого була сформована податкова вимога від 10.12.2018 №248949-17, то суд приходить до висновку про відсутність заборгованості у позивача, а тому така вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо рішення про опис майна у податкову заставу від 10.12.2018 №248949-17, суд зазначає теке.

Пунктом 14.1.155 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Отже, виходячи зі змісту вказаних вище норм Податкового кодексу України право податкової застави виникає виключено з дня виникнення податкового боргу.

Положеннями пуннкту 2.1 розд. ІІ Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №572 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1841/24373 та діяв до 04.08.2017), та п. 1 розд. ІІ діючого нині Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №586 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 за № 859/3072) встановлено, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства.

Виходячи із загальних положень статті 126 Податкового кодексу України несплата узгодженої суми грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток є порушенням правил сплати (перерахування) податків, відтак - надає контролюючому органу встановлене статтею 73 Податкового кодексу України право на отримання інформації за письмовим запитом.

Крім того, відповідно до пункту 89.4 статті 89 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків, зокрема, не подає документів, необхідних для опису майна у податкову заставу, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Під час судового розгляду справи сторони не подали до суду документальних доказів фактичного здійснення ГУ ДФС у м. Києві опису майна позивача та реєстрації у відповідному Державному реєстрі податкової застави на майно позивача, та про наявність таких суд не повідомили.

Таким чином, з урахуванням того, що станом на день винесення рішення про опис майна у податкову заставу, податковий борг позивача був сформований всупереч норм Податкового кодексу України, то ГУ ДФС у м. Києві приймаючи оспорювані рішення від 10.12.2018 №248949-17 діяло в порушення норм підпункту 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України і відповідного Порядку застосування податкової застави, а тому такі рішення про опис майна у податкову заставу підлягають визнанню протиправними та відповідно скасуванню.

Крім того, як встановлено судом вище, висновки щодо існування у позивача податкового боргу зі сплати податку на додану вартість не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду та враховуючи скасування, у зв`язку з цим, спірної податкової вимоги, суд дійшов висновку про безпідставність винесення відповідачем рішення про опис майна в податкову заставу від 10.12.2018 №248949-17, що слугує підставою для висновку, що вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язання ГУ ДФС у м. Києві включити до інтегрованої картки платника ТОВ Промгазінвест відомості про сплату позивачем суми 21881,00 грн за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2014 року, суд вважає зазначити про таке.

У справах №826/5828/15, №826/15821/15, №826/25235/15, №826/9172/17, №826/9172/17, №826/13384/17, №826/17365/17 суди дійшли висновку про помилковість висновків контролюючого органу про невиконання позивачем обов`язку з перерахування до бюджету самостійно узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2014 року, відповідно слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування цієї суми, в тому числі в інтегрованій картці позивача.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У відповідності до підпункт 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно пункту 60.5 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів , затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994 (чинного на час виникнення спірних відносин та який втратив чинність 10.06.2016) з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Пунктом 13 Розділу ІІ цього Порядку встановлено, що занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації. Контроль за достовірністю та повнотою відображення інформації в інформаційній системі забезпечується структурними підрозділами, на які покладено функції з введення відповідної інформації. Відповідно до пункту 5 Розділу IV вказаного Порядку дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 затверджено новий Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881 (набрав чинності 10.06.2018), згідно з абзацом п`ятим пункту 5 розділу І якого в разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Відсутність відповідного коригування у інтегрованій картці особового рахунку платника створює ситуацію, за якої кошти позивача, що зараховуються до бюджету з призначенням платежу - податку на додану вартість, наростаючим підсумком зараховуються на погашення зобов`язань позивача з вказаного податку, враховуючи відсутність фактичної сплати за платіжним дорученням від 30.01.2015 №189. Відповідно, у платника постійно виникає недоїмка зі сплати вказаного податку.

Відображення відповідачем в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань, створює наслідки для фінансового стану позивача, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача внести інформацію в інтегровану картку позивача про відсутність податкового боргу з відповідного податку (наприклад, постанови Верховного Суду від 20.02.2018 справа №826/6810/16, від 19.11.2018 справі №810/5997/15).

За таких обставини, суд вважає, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права - зобов`язання контролюючого органу здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника, тому підлягає задоволенню вимога позивача про зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві внести до зворотного боку картки особового рахунку ТОВ Промгазінвест відомості про сплату позивачем 21881,00 грн за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Належним способом виконання рішення є внесення посадовою особою контролюючого органу інформації до зворотного боку картки особового рахунку ТОВ Промгазінвест відомості про сплату позивачем 21881,00 грн за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Коригування інтегрованої картки особового рахунку позивача шляхом включення до неї відомостей про відсутність податкового боргу податку на додану вартість повинно призвести до невідображення у картці інформації про наявність податкового боргу, порушення строків сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності своїх рішень. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача обов`язку подати звіт про виконання судового рішення, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частин другої і третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Статтею 382 цього ж Кодексу встановлюється, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зміст наведених норм процесуального законодавства передбачає диспозитивне право суду, за наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі, однак лише за умови покладення на відповідача - суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, певних обов`язків з метою відновлення права позивача, що визнане судом порушеним, а саме: зобов`язання судом вчинити певні дії або прийняти відповідне рішення.

При цьому, жодних переконливих доводів стосовно можливого допущення відповідачем - суб`єктом владних повноважень протиправної поведінки щодо невиконання судового рішення позивачем не наведено, підстав для вжиття відповідних заходів по встановленню судового контролю за виконанням рішення суд не вбачає, а відтак вказана вимога позивача задоволенню не підлягає.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 5, 7-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Промгазінвест задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 10.12.2018 № 248949-17.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 10.12.2018 №248949-17.

4. Зобов`язати Головного управління ДПС у м. Києві включити до інтегрованої картки платника ТОВ ПромГазінвест відомості про сплату позивачем суми 21881,00 грн за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2014 року.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промгазінвест (код ЄДРПОУ 34491983, адреса: 01013, м. Київ, вул. Промислова, 4) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) гривні 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ - 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) .

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська