Постанова

від 18.11.2020 по справі 520/10375/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 р. Справа № 520/10375/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 (суддя Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 30.11.20) по справі № 520/10375/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення №00001161411 від 24.06.2019 року та №00001171411 від 24.06.2019 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податковий орган прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках, викладених у акті перевірки №2116/20-40-14-11-10/37877225 від 19.06.2019 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року позовні вимоги було задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №00001171411 від 24.06.2019 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 0 (нуль) грн. 00 коп. та суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, у сумі 5661 (п`ять тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 00 коп. та №00001161411 від 24.06.2019 року в частині нарахування за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) податкового зобов`язання у сумі 421357 (чотириста двадцять одна тисяча триста п`ятдесят сім) грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 105339 (сто п`ять тисяч триста тридцять дев`ять) грн. 25 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити.

Відповідно до статті 308 КАС України справа переглядається в межах задоволених позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС", код ЄДРПОУ - 37877225, зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства як суб`єкт господарювання.

З 19.04.2019 року по 25.04.2019 року Головним управлінням ДФС в Харківській області проведено документальну позапланову перевірку ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ САРГАС 2016 (код за ЄДРПОУ 40791211), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за січень - березень 2018 року; ТОВ КАМЕЛОТ-П (код за ЄДРПОУ 41036798), що містяться в податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2018 року; ТОВ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ (код за ЄДРПОУ 41121191), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за квітень - серпень, жовтень, листопад 2018 року; ТОВ ФІНКОМПЛЮС ЛТД (код за ЄДРПОУ 41273042), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2017 року; ТОВ ХОЛДІНГ НІКО ГРУП (код за ЄДРПОУ 40608975), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за березень та травень 2017 року; ТОВ АЛІСІЯ МАСТЕРС (код за ЄДРПОУ 40611176), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за травень 2017 року; з ТОВ ДОБРАЛЮКС (код за ЄДРПОУ 40452402), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за січень 2017 року; ТОВ КЕЙНФОРД (код за ЄДРПОУ 41671744), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за березень - вересень 2018 року та подальшому ланцюгу постачання, за результатами якої складено акт від 07.05.2019 року №1551/20-40-14-11-10/37877225.

Відповідно до висновків акту від 07.05.2019 року №1551/20-40-14-11-10/37877225 перевіркою встановлено порушення ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС :

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами і доповненнями), занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 426 018 грн., у тому числі за січень 2017 року у сумі 4661 грн., за березень 2017 року у сумі 5805 грн., за травень 2017 року у сумі 22767 грн., за серпень 2017 року у сумі 12220 грн., за січень 2018 року у сумі 19337 грн, за лютий 2018 року у сумі 82499 грн., за березень 2018 року у сумі 12107 гри., за квітень 2018 року у сумі 17469 грн., за травень 2018 року у сумі 126534 грн., за червень 2018 року у сумі 21451 грн., за липень 2018 року у сумі 32972 грн., за серпень 2018 року у сумі 20482 грн., за вересень 2018 року у сумі 3425 грн., за жовтень 2018 року у сумі 38212 грн., за листопад 2018 року у сумі 6077 грн., та встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 5661 грн., у тому числі за травень 2017 року у сумі 1979 грн., за листопад 2018 року у сумі 3682 грн.;

- встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 5661 грн., у тому числі за травень 2017 року у сумі 1979 грн., за листопад 2018 року у сумі 3682 грн.

На підставі висновків акту перевірки та у зв`язку із встановленими порушенням контролюючим органом 24.06.2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00001161411, яким ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 532522,50 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням збільшення - 426018 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 106504,50 грн.;

- №00001171411, яким ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС зменшено суму від`ємного значення з ПДВ на загальну суму 5661 грн., з яких 1979 грн. - за травень 2017 р., 3682 грн. - за листопад 2018 р.

Позивач, не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 04.07.2019 року, проте за результатами адміністративного оскарження рішенням про результати розгляду скарги від 28.08.2019 року №41529/6/99-99-11-04-02-25 Державної фіскальної служби України оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.06.2019 року №00001161411 та №00001171411 залишені без змін, а скаргу ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС залишено без задоволення.

Вважаючи зазначені податкові-повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення в частині, що оскаржуються, прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з огляду на таке.

Так, відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до положень пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно зі статтею 134 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до таких, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, колегією суддів встановлено, що контролюючим органом донараховано податкові зобов`язання та фінансові санкції підприємству позивача до господарським взаємовідносинам останнього із контрагентами ТОВ САРГАС 2016 (код за ЄДРПОУ 40791211), ТОВ КАМЕЛОТ-П (код за ЄДРПОУ 41036798), ТОВ ДОБРАЛЮКС (код за ЄДРПОУ 40452402), ТОВ АЛІСІЯ МАСТЕРС (код за ЄДРПОУ 40611176), ТОВ ХОЛДІНГ НІКО ГРУП (код за ЄДРПОУ 40608975), ТОВ ФІНКОМПЛЮС ЛТД (код за ЄДРПОУ 41273042), ТОВ КЕЙНФОРД (код за ЄДРПОУ 41671744), ТОВ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ (код за ЄДРПОУ 41121191), а також зменшено від`ємне значення підприємства позивача по взаємовідносинах із ТОВ АЛІСІЯ МАСТЕРС (код за ЄДРПОУ 40611176), ТОВ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ (код за ЄДРПОУ 41121191).

Отже, із матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ САРГАС 2016 (код за ЄДРПОУ 40791211), ТОВ КАМЕЛОТ-П (код за ЄДРПОУ 41036798), ТОВ ДОБРАЛЮКС (код за ЄДРПОУ 40452402), ТОВ АЛІСІЯ МАСТЕРС (код за ЄДРПОУ 40611176), ТОВ ХОЛДІНГ НІКО ГРУП (код за ЄДРПОУ 40608975), ТОВ ФІНКОМПЛЮС ЛТД (код за ЄДРПОУ 41273042), ТОВ КЕЙНФОРД (код за ЄДРПОУ 41671744), ТОВ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ (код за ЄДРПОУ 41121191).

Судом встановлено, що підприємство позивача мало господарські взаємовідносини із контрагентом ТОВ АЛІСІЯ МАСТЕРС .

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС , у якості замовника, та ТОВ АЛІСІЯ МАСТЕРС , у якості виконавця, було укладено договір про надання послуг №05/15-1 від 15.05.2017 року, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надавати послуги з виготовлення металевих деталей, а замовник зобов`язується вчинити усі дії необхідні для виконання поставленого завдання. Як передбачено приписами п.п.1.2-1.3 договору виконавець здійснює надання послуг за попереднім замовленням замовника. Підтвердженням надання послуг за цим договором є акт, який складається сторонами. Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору за надання послуг за цим договором замовник сплачує виконавцеві плату у розмірі, встановленому у актах складених сторонами за результатами надання послуги. Оплата за договором здійснюється після підписання відповідного акту здачі-прийняття наданих послуг, шляхом перерахування суми, зазначеної в п.4.1 цього договору на розрахунковий рахунок виконавця. Сторонами узгоджено, що договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2017 року.

Матеріали справи свідчать, що за результатом здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентом підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №00006 від 29.05.2017 р. на загальну суму вартості робіт (послуг) 38746,22 грн., у тому числі ПДВ 6457,70 грн.

Оплата за результатом господарських правовідносин здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджено наданою до суду копією банківської виписки за 16.06.2017 року.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на користь позивача контрагентом за результатами здійснення господарської операції було виписано податкову накладну №37 від 29.05.2017 року.

Також, під час розгляду справи встановлено, що підприємство позивача мало господарські взаємовідносини із контрагентом ТОВ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ .

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС , у якості покупця, та ТОВ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ , у якості продавця, було укладено договір купівлі-продажу №03/27-1 від 27.03.2018 року, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п.1.2 цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію. Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом купівлі-продажу за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначається видатковими накладними. За окремими домовленостями між покупцем та продавцем продукція може бути складена продавцем з матеріалів покупця. Сторонами у п.п. 4.1, 4.2 договору визначено, що продавець відвантажує продукцію на адресу покупця за цінами, що визначені чинними прейскурантами продавця та містяться у видаткових накладних до цього договору. Продукція відвантажується на адресу покупця на умовах самовивозу. Також сторонами передбачено, що договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. У разі, якщо жодна з сторін цього договору не виявить письмового бажання розірвати цей договір і по його закінченню, договір вважається пролонгованим на той саме строк та на тих самих умовах.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ передало ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС у власність товар, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних: №020001 від 02.04.2018 р., №0200015 від 11.04.2018 р., №070001 від 07.05.2018 р., №0700033 від 07.05.2018 р., №080001 від 08.05.2018 р., №1000020 від 10.05.2018 р., № 100022 від 11.05.2018 р., №140001 від 14.05.2018 р., №050101 від 05.07.2018 р., №050102 від 05.07.2018 р., №060103 від 06.07.2018 р., №060104 від 06.07.2018 р., №030014 від 03.08.2018 р., №080008 від 08.08.2018 р., №170005 від 17.09.2018 р., №020015 від 02.10.2018 р., №160004 від 16.10.2018 р., №170001 від 17.10.2018 р., №170002 від 17.10.2018 р., №260021 від 26.11.2018 р.

Судом встановлено, що фактична поставка здійснювалась силами покупця, директором ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС ОСОБА_1 на своєму власному автомобілі Сitroen Xsara, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Також, матеріали справи свідчать, що між ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС , у якості замовника, та ТОВ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ , у якості виконавця, було укладено договір про надання послуг №05/10-1 від 10.05.2018 року, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надавати послуги щодо монтажу обладнання, а замовник зобов`язується вчинити усі необхідні дії для виконання поставленого завдання. Згідно із п.п.1.2-1.3 договору виконавець здійснює надання послуг за попереднім замовленням замовника. Підтвердженням надання послуг за цим договором є акт, який складається сторонами. Як передбачено п.п.4.1, 4.2 договору за надання послуг за цим договором замовник сплачує виконавцеві плату у розмірі, встановленому у актах складених сторонами за результатами надання послуги. Оплата за договором здійснюється після підписання відповідного акту здачі-прийняття наданих послуг, шляхом перерахування суми зазначеної в п.4.1 цього договору на розрахунковий рахунок виконавця. Сторонами визначено, що договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 року.

Матеріали справи свідчать, що за результатом вказаних господарських відносин ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС та ТОВ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ оформлено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №05/16-1 від 16.05.2018 р., №06/18-1 від 18.06.2018 р., №09/17-1 від 17.09.2018 р., № 11/30-1 від 30.11.2018 р.

Оплата за результатом вказаних господарських правовідносин здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується банківською випискою за період з 01.02.2018 року по 29.12.2018 року. Заборгованості між підприємствами відсутні.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на користь позивача контрагентом за результатами здійснення господарської операції було виписано податкові накладні №102 від 30.11.2018 року, №103 від 26.11.2018 року, №88 від 17.10.2018 року, №87 від 17.10.2018 року, №84 від 16.10.2018 року, №79 від 02.10.2018 року, №73 від 03.08.2018 року, №74 від 08.08.2018 року, №70 від 06.07.2018 року, №69 від 06.07.2018 року № 67 від 05.07.2018 року, №68 від 05.07.2018 року, №65 від 18.06.2018 року, №63 від 16.05.2018 року, №53 від 14.05.2018 року, №52 від 11.05.2018 року, №51 від 10.05.2018 року, №50 від 08.05.2018 року, №49 від 07.05.2018 року, №54 від 07.05.2018 року, №43 від 11.04.2018 року, №34 від 02.04.2018 року.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ ФІНКОМПЛЮС ЛТД .

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС , у якості замовника, та ТОВ ФІНКОМПЛЮС ЛТД , у якості виконавця, було укладено договір про надання послуг №08/14-1 від 14.08.2017 року, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надавати послуги щодо збирання металевої конструкції, а замовник зобов`язується вчинити усі необхідні дії для виконання поставленого завдання. Відповідно до п.п.1.2-1.3 договору виконавець здійснює надання послуг за попереднім замовленням замовника. Підтвердженням надання послуг за цим договором є акт, який складається сторонами. Як визначено сторонами у п.п.4.1, 4.2 договору за надання послуг за цим договором замовник сплачує виконавцеві плату у розмірі, встановленому у актах, складених сторонами за результатами надання послуги. Оплата за договором здійснюється після підписання відповідного акту здачі-прийняття наданих послуг, шляхом перерахування суми зазначеної в п.4.1 цього договору на розрахунковий рахунок виконавця. Також сторонами визначено, що договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2017 року.

Матеріали справи свідчать, що за результатом вказаних господарських відносин ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС та ТОВ ФІНКОМПЛЮС ЛТД оформлено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0000018 від 18.08.2017 р. на загальну суму вартості робіт (послуг) 73320,00 грн., у т.ч. ПДВ 12220,00 грн.

Оплата за результатом господарських правовідносин здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується наданою до суду копією банківської виписки за 18.08.2017 року. Заборгованості між підприємствами відсутні.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на користь позивача контрагентом за результатами здійснення господарської операції було виписано податкову накладну №56 від 18.08.2017 року.

Судом встановлено, що підприємство позивача мало господарські взаємовідносини із ТОВ КАМЕЛОТ-П .

Так, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС , у якості покупця, та ТОВ КАМЕЛОТ-П , у якості продавця, було укладено договір купівлі-продажу №02/19-1 від 19.02.2018 року, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п.1.2 цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію. Пунктом 1.2 договору визначено найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом купівлі-продажу за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначається видатковими накладними. Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору продавець відвантажує продукцію на адресу покупця за цінами, що визначені чинними прейскурантами продавця та містяться у видаткових накладних до цього договору. Продукція відвантажується на адресу покупця на умовах самовивозу. Сторонами визначено, що договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. У разі, якщо жодна з сторін цього договору не виявить письмового бажання розірвати цей договір і по його закінченню, договір вважається пролонгованим на той саме строк та на тих самих умовах.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору позивачем до суду надано копію видаткової накладної №000009 від 20.02.2018 р. на загальну суму 110866,20 грн., у тому числі ПДВ 18477,70 грн., що підтверджує передачу товару у власність.

Зі змісту наданих представником позивача під час розгляду справи пояснень встановлено, що фактична поставка здійснювалась силами покупця, а саме директором ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС ОСОБА_1 на своєму власному автомобілі Citroen Xsara, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Оплата за результатом господарських правовідносин здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується банківською випискою за 03.04.2018 року. Заборгованості між підприємствами відсутні.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на користь позивача контрагентом за результатами здійснення господарської операції було виписано податкову накладну №1 від 20.02.2018 року.

Під час судового розгляду справи встановлено, що підприємство позивача мало господарські взаємовідносини із ТОВ КЕЙНФОРД .

Так, наявні в матеріалах справ докази свідчать, що між ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС , у якості покупця, та ТОВ КЕЙНФОРД , у якості продавця, було укладено договір купівлі-продажу №03/02-1 від 02.03.2018 року, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п.1.2 цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію. Відповідно до п.1.2 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом купівлі-продажу за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначається видатковими накладними. Як визначено сторонами у п.п. 4.1, 4.2 договору, продавець відвантажує продукцію на адресу покупця за цінами, що визначені чинними прейскурантами продавця та містяться у видаткових накладних до цього договору. Продукція відвантажується на адресу покупця на умовах самовивозу. Сторонами визначено, що договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. У разі, якщо жодна з сторін цього договору не виявить письмового бажання розірвати цей договір і по його закінченню, договір вважається пролонгованим на той саме строк та на тих самих умовах.

На підтвердження реальності виконання умов договору та передачі ТОВ КЕЙНФОРД передало ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС у власність товару до матеріалів справи долучено копії первинних документів, а саме: видаткових накладних: №0000014 від 15.03.2018 р., №0000016 від 16.04.2018 р., №0000035 від 16.05.2018 р., №0000054 від 25.06.2018 р., №0000076 від 16.07.2018 р., №0000082 від 02.08.2018 р., №0000098 від 03.09.2018 р.

Зі змісту наданих представником позивача під час розгляду справи пояснень встановлено, що фактична поставка здійснювалась силами покупця, директором ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС ОСОБА_1 на своєму власному автомобілі Сitroen Xsara, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на користь позивача контрагентом за результатами здійснення господарської операції було виписано податкові накладні №51 від 03.09.2018 року, №44 від 02.08.2018 року, №41 від 16.07.2018 року, №33 від 25.16.2018 року, №29 від 16.05.2018 року, №19 від 16.04.2018 року, №7 від 15.03.2018 року.

Також, матеріали справи свідчать, що між ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС , у якості замовника, та ТОВ КЕЙНФОРД , у якості виконавця, було укладено договір про надання послуг №04/16-1 від 16.04.2018 року, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надавати послуги щодо збору та монтування готових металевих виробів, а замовник зобов`язується вчинити усі необхідні дії для виконання поставленого завдання. Відповідно до п.п.1.2-1.3 договору виконавець здійснює надання послуг за попереднім замовленням замовника. Підтвердженням надання послуг за цим договором є акт, який складається сторонами. Сторонами у п.п.4.1. 4.2 договору визначено, що за надання послуг за цим договором замовник сплачує виконавцеві плату у розмірі, встановленому у актах складених сторонами за результатами надання послуги. Оплата за договором здійснюється після підписання відповідного акту здачі-прийняття наданих послуг, шляхом перерахування суми зазначеної в п.4.1 цього договору на розрахунковий рахунок виконавця. Також сторонами встановлено, що договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 року.

За результатом вказаних господарських відносин ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС та ТОВ КЕЙНФОРД оформлено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №00006 від 02.05.2018 р. на загальну суму вартості робіт (послуг) 135364,80 грн., у т.ч. ПДВ 22560,80 грн., з якого вбачається обсяг наданих послуг, вартість наданих послуг та господарські операції по яким надані послуги.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на користь позивача контрагентом за результатами здійснення господарської операції було виписано податкову накладну №20 від 02.05.2018 року.

Оплата за результатом вказаних господарських правовідносин здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджено наданими до суду копіями банківських виписок за період з 03.04.2018 по 07.09.2018 року. Заборгованості між підприємствами відсутні.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що підприємство позивача мало господарські взаємовідносини із ТОВ ХОЛДІНГ НІКО ГРУП .

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС , у якості замовника, та ТОВ ХОЛДІНГ НІКО ГРУП , у якості виконавця, було укладено договір про надання послуг №03/07-2 від 07.03.2017 року, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику наступні послуги: - обробка трубної заготовки; - виготовлення шестерні, а замовник зобов`язується вчинити усі необхідні дії для виконання поставленого завдання. Відповідно до п.п.1.2-1.3 договору виконавець здійснює надання послуг за попереднім замовленням замовника. Підтвердженням надання послуг за цим договором є акт, який складається сторонами. Сторонами у п.п. 4.1, 4.2 договору визначено, що за надання послуг за цим договором замовник сплачує виконавцеві плату у розмірі, встановленому у актах, складених сторонами за результатами надання послуги. Оплата за договором здійснюється після підписання відповідного акту здачі-прийняття наданих послуг, шляхом перерахування суми, зазначеної в п.4.1 цього договору на розрахунковий рахунок виконавця. Також сторонами визначено, що договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2017 року.

За результатом вказаних господарських відносин ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС та ТОВ ХОЛДІНГ НІКО ГРУП оформлено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №03/15-1 від 15.03.2017 р. на загальну суму вартості робіт (послуг) 22464,00 грн., у тому числі ПДВ 3744,00 грн. та №03/15-2 від 15.03.2017 р. на загальну суму вартості робіт (послуг) 12365,04 грн., у тому числі ПДВ 2060,84 грн.

З наявних в матеріалах справи доказів також вбачається, що між ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС , у якості замовника, та ТОВ ХОЛДІНГ НІКО ГРУП , у якості виконавця, було укладено договір про надання послуг №04/03-1 від 03.04.2017 року, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику наступні послуги: виготовлення валу і пробки; підготовка клапанів до випробувань на метрологічному стенді (розборка та зборка клапанів та виявлення пошкоджень сідел, демфуючих пластин, пружин); тест на герметичність клапанів під тиском з видачею заключення; фінальне полірування поверхні клапанів з застосуванням композитніх матеріалів; полірування, притирка, перевірка на плоскістність кілець клапанів; перевірка на розтягнення-стиснення та виявлення пошкоджень пружин до клапанів, а замовник зобов`язується вчинити усі необхідні дії для виконання поставленого завдання. Відповідно до п.п.1.2-1.3 договору виконавець здійснює надання послуг за попереднім замовленням замовника. Підтвердженням надання послуг за цим договором є акт, який складається сторонами. Сторонами у п.п. 4.1, 4.2 договору визначено, що за надання послуг за цим договором замовник сплачує виконавцеві плату у розмірі, встановленому у актах, складених сторонами за результатами надання послуги. Оплата за договором здійснюється після підписання відповідного акту здачі-прийняття наданих послуг, шляхом перерахування суми зазначеної в п.4.1 цього договору на розрахунковий рахунок виконавця. Сторонами визначено, що договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2017 року.

За результатом вказаних господарських відносин ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС та ТОВ ХОЛДІНГ НІКО ГРУП оформлено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №05/03-1 від 03.05.2017 р. на загальну суму вартості робіт (послуг) 3948,68 грн., у тому числі ПДВ 658,11 грн. та №05/03-2 від 03.05.2017 р. на загальну суму вартості робіт (послуг) 105780,72 грн., у тому числі ПДВ 17630,12 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Оплата за результатом вказаних господарських правовідносин здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується наданими до суду копіями банківських виписок за період 13.04.2017 року, з 29.05.2017 року по 30.05.2017 року. Заборгованості між підприємствами відсутні.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на користь позивача контрагентом за результатами здійснення господарської операції було виписано податкові накладні №98 від 15.03.2017 року, №97 від 15.03.2017 року, №74 від 03.05.2017 року, №73 від 03.05.2017 року.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що підприємство позивача мало господарські взаємовідносини із ТОВ САРГАС 2016 .

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що між ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС , у якості покупця, та ТОВ САРГАС 2016 , у якості продавця, було укладено договір купівлі-продажу №06/19-1 від 19.06.2017 року, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п.1.2 цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію. Відповідно до п.1.2 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом купівлі-продажу за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначається видатковими накладними. Як передбачено п.п. 4.1, 4.2 договору продавець відвантажує продукцію на адресу покупця за цінами, що визначені чинними прейскурантами продавця та містяться у видаткових накладних до цього договору. Продукція відвантажується на адресу покупця на умовах самовивозу. Сторонами визначено, що договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. У разі, якщо жодна з сторін цього договору не виявить письмового бажання розірвати цей договір і по його закінченню, договір вважається пролонгованим на той саме строк та на тих самих умовах.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов зазначеного договору ТОВ САРГАС 2016 передано ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС у власність товар, що підтверджується видатковими накладними: №02/07-1 від 07.02.2018 року, №000008 від 12.02.2018 р., №02/14-1 від 14.02.2018 р., №02/16-1 від 16.02.2018 р., №02/19-1 від 19.02.2018 р., №02/26-1 від 26.02.2018 р., №03/06-1 від 06.03.2018 р. та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №01/10-1 від 10.01.2018 р., №01/19-1 від 19.01.2018 р., №02/12-1 від 12.02.2018 р.

Зі змісту наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що фактична поставка здійснювалась силами покупця, директором ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС ОСОБА_1 на своєму власному автомобілі Citroen Xsara, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на користь позивача контрагентом за результатами здійснення господарської операції було виписано податкову накладну №51 від 06.03.2018 року; 27 від 19.01.2018 року, №11 від 10.01.2018 року, №42 від 26.02.2018 року, №37 від 19.02.2018 року, №34 від 16.02.2018 року, №33 від 14.02.2018 року, №38 від 12.02.2018 року, №28 від 07.02.2018 року.

Також, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС , у якості замовника, та ТОВ САРГАС 2016 , у якості виконавця, було укладено договір про надання послуг №01/19-1 від 19.01.2018 року, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надавати послуги щодо навантаження, розвантаження, транспортування та тимчасового зберігання, а замовник зобов`язується вчинити усі необхідні дії для виконання поставленого завдання. Відповідно до п.п.1.2-1.3 договору виконавець здійснює надання послуг за попереднім замовленням Замовника. Підтвердженням надання послуг за цим договором є акт, який складається сторонами. Згідно із п.п.4,1, 4.2 договору за надання послуг за цим договором замовник сплачує виконавцеві плату у розмірі, встановленому у актах складених сторонами за результатами надання послуги. Оплата за договором здійснюється після підписання відповідного акту здачі-прийняття наданих послуг, шляхом перерахування суми зазначеної в п.4.1 цього договору на розрахунковий рахунок виконавця. Сторонами визначено, що договір набуває чинності вдень підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 року.

Матеріали справи свідчать, що за результатом вказаних господарських відносин ТОВ ЕТАЛОН-ТЕХНОСЕРВІС та ТОВ САРГАС 2016 оформлено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №01/25-1 від 25.01.2018 р. на загальну суму вартості робіт (послуг) 9714,37 грн., у т.ч. ПДВ 1619,06 грн., з якого вбачається обсяг наданих послуг, вартість наданих послуг та господарські операції, по яким надані послуги.

Оплата за результатом вказаних господарських правовідносин здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується копією банківської виписки за період з 02.01.2018 по 31.03.2018 року. Заборгованості між підприємствами відсутні.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на користь позивача контрагентом за результатами здійснення господарської операції було виписано податкову накладну №10 від 25.01.2018 року.

Колегія суддів зазначає, що позивачем до матеріалів справи з метою підтвердження реальності виконання сторонами господарських взаємовідносин долучено копії первинної документації стосовно подальшої реалізації придбаних товарів, а саме видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), товарно-транспортні накладні та довіреності.

Враховуючи вищенаведені обставини суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

При цьому, суд зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

З врахуванням наведеного вище суд приходить до висновку, що реалізація господарської операції здійснюється не в момент укладення договору, а під час виконання зобов`язань, що з нього випливають та підтверджується первинними документами, які складаються на підставі договору: акти прийому-передачі товару, виконання робіт або надання послуг та відповідними платіжними дорученнями тощо.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 22.09.2015 у справі №826/16369/13-а.

Суд зазначає, що надані представником позивача до суду первинні документи складені у встановленому порядку.

Стосовно посилань представника відповідача на те, що до перевірки не надані товарно-транспортні накладні та документальне підтвердження щодо переміщення товарів колегія суддів зазначає наступне.

Такий первинний документ як товарно-транспортна накладна є обов`язковим первинним документів, що складається щодо господарських операцій з перевезення вантажів, однак не є первинним документом, що складається щодо господарських операцій з поставки товарів.

Відповідно, ненадання платником податку (покупцем) до перевірки товарно-транспортних накладних не може бути самостійною підставою для висновків про непідтвердження господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентом, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.04.2019 року №821/3770/14.

Стосовно посилань представника відповідача, що до перевірки не надані довіреності на осіб, що їх уповноважують на отримання товару колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами), передбачено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Суд зазначає, що відсутність довіреностей на осіб, що їх уповноважують на отримання товару не свідчить про відсутність реальності господарських операцій. Крім того, довіреності на осіб, що їх уповноважують на отримання товару не є первинними документами бухгалтерського обліку.

Стосовно посилань представника відповідача на те, що підставою для встановлених порушень позивача слугувала наявна у контролюючого органу податкова інформація стосовно контрагентів, а також розбіжності, що виникли внаслідок неприйняття податкової звітності, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами ТОВ САРГАС 2016 (код за ЄДРПОУ 40791211), ТОВ КАМЕЛОТ-П (код за ЄДРПОУ 41036798), ТОВ АЛІСІЯ МАСТЕРС (код за ЄДРПОУ 40611176), ТОВ ХОЛДІНГ НІКО ГРУП (код за ЄДРПОУ 40608975), ТОВ ФІНКОМПЛЮС ЛТД (код за ЄДРПОУ 41273042), ТОВ КЕЙНФОРД (код за ЄДРПОУ 41671744), ТОВ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ (код за ЄДРПОУ 41121191) при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Також, з приводу доводів представника відповідача щодо наявності відкритих кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача ТОВ КАМЕЛОТ-П та ТОВ ФІНКОМПЛЮС ЛТД , а також вироку щодо ТОВ КЕЙНФОРД суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Суд зазначає, що законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

Положеннями ст.23 КПК визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч.4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Таким чином, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протоколи допиту досудового розслідування не можуть вважатись належними доказами в адміністративному судочинстві, що вірно було враховано судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи наведене вище суд зазначає, що ні на момент проведення перевірки та фіксації її наслідків контролюючим органом, ні станом на час розгляду судом даної справи інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ КАМЕЛОТ-П та ТОВ ФІНКОМПЛЮС ЛТД відсутня.

При цьому, обставини порушення кримінального провадження відносно контрагентів позивача та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючого суб`єкта, в рамках такого провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.03.2019 року по справі №826/3740/17.

Відтак, матеріали досудового розслідування відносно зазначених контрагентів позивача не можуть бути враховані судом як беззаперечні докази фіктивності господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Крім того, суд зазначає, що посилання представника відповідача на наявності вироку Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2017 року по справі №757/22807/17-к стосовно керівника ТОВ КЕЙНФОР не можуть бути враховані судом, оскільки зазначене судове рішення стосується посадової особи ТОВ КЕЙНФОР (код ЄДРПОУ - 40947978), а контрагентом позивача відповідно до матеріалів проведеної контролюючим органом перевірки та наявних в матеріалах справи первинних доказів є юридична особа ТОВ КЕЙНФОРД (код ЄДРПОУ - 41671744).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами ТОВ САРГАС 2016 , ТОВ КАМЕЛОТ-П , ТОВ АЛІСІЯ МАСТЕРС , ТОВ ХОЛДІНГ НІКО ГРУП , ТОВ ФІНКОМПЛЮС ЛТД , ТОВ КЕЙНФОРД , ТОВ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ оформлені у відповідності до вимог ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", чим спростовано висновки перевіряючих під час проведення перевірки стосовно порушення позивачем положень податкового законодавства, то на разі наявні підстави для часткового скасування податкових повідомлень-рішень №00001171411 від 24.06.2019 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 0,00 грн. та суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, у сумі 661,00 грн. та №00001161411 від 24.06.2019 року в частині нарахування за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) податкового зобов`язання у сумі 421357,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 105339,25 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 по справі № 520/10375/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 30.11.20.