Постанова

від 30.11.2020 по справі 440/2944/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 р. Справа № 440/2944/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника позивачів - адвоката Борзовця Олександра Володимировича про прийняття додаткового судового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 року по справі № 440/2944/20

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2020 позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області (надалі також - відповідач), в якій просять:

- скасувати рішення 21 сесії 7 скликання Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області від 17.12.2019 в частині віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 5322085000:00:001:1240 до таких, право оренди на які передбачено до продажу на конкурентних засадах у формі аукціону:

- зобов`язати Козельщанську селищну раду Козельщинського району Полтавської області у десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідно до клопотання від 20.11.2019;

- зобов`язати Козельщанську селищну раду Козельщинського району Полтавської області у десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідно до клопотання від 20.11.2019;

- зобов`язати Козельщанську селищну раду Козельщинського району Полтавської області у десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідно до клопотання від 20.11.2019.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

На зазначене рішення суду ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 року по справі № 440/2944/20 скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідно до клопотань.

Зобов`язано Козельщинську селищну раду Козельщинського району Полтавської області у встановленому законодавством порядку розглянути клопотання (заяви) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідно до клопотань.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - відмовлено.

20.11.2020 року на адресу суду надійшла заява представника позивачів - адвоката Борзовця Олександра Володимировича про прийняття додаткового судового рішення у справі щодо розподілу судових витрат по даній справі.

В обґрунтування зазначеної заяви представник позивачів - адвокат Борзовець Олександр Володимирович зазначає, що в постанові від 12.11.2020 року Другий апеляційний адміністративний суд не здійснив розподілу судових витрат, у зв`язку з чим представник позивачів просить, винести додаткове рішення, яким здійснити розподіл усіх судових витрат понесених позивачами по даній справі, а саме: сплату судового збору за подання адміністративного позову, сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення першої інстанції, а також понесені витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

У відповідності до ст. 252, 311 КАС України заяву розглянуто у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про прийняття додаткового судового рішення по справі щодо розподілу судових витрат підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання щодо відшкодування понесених апелянтом судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить з системного аналізу положень статті 139 КАС України.

Згідно матеріалів справи позивачами при зверненні до суду з адміністративним позовом був сплачений судовий збір в сумі 3363 грн. 20 коп. (квитанція № ПН419 від 10.06.2020 року, квитанція № ПН438 від 10.06.2020 року, квитанція № ПН386 від 10.06.2020 року, квитанція № ПН393 від 10.06.2020 року (а.с. 55-56), а також за подання апеляційної скарги сплачений судовий збір у розмірі 3783 грн. 63 коп. (а.с. 130-132).

Аналізуючи викладене, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати зі сплати судового збору при зверненні до суду першої інстанції у розмірі 1681, 60 грн., та за подання апеляційної скарги у розмірі 1891, 81 грн. на загальну суму - 3573, 41 грн.

Також, положенням п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім того колегія суддів звертає увагу на положення ч. 6 та ч. 7 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Судом першої інстанції об`єднано в одне провадження по даній справі позови різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивачів на підтвердження витрат з оплати правової допомоги подано наступні документи: копію договору № 01 про подання правової допомоги від 04 червня 2020 року укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Борзовцем Олександром Володимировичем, копію розрахунку надання правової допомоги за договором №01 від 04 червня 2020 року на загальну суму 5000 грн., копія акту прийому-передачі виконаних робіт за договором №01 від 09 червня 2020 року, копію договору № 02 про подання правової допомоги від 04 червня 2020 року укладеного між ОСОБА_4 та адвокатом Борзовцем Олександром Володимировичем, копію розрахунку надання правової допомоги за договором №02 від 04 червня 2020 року на загальну суму 5000 грн., копія акту прийому-передачі виконаних робіт за договором №02 від 09 червня 2020 року, копію договору №03 про подання правової допомоги від 04 червня 2020 року укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Борзовцем Олександром Володимировичем, копію розрахунку надання правової допомоги за договором №03 від 04 червня 2020 року на загальну суму 5000 грн., копія акту прийому-передачі виконаних робіт за договором №03 від 09 червня 2020 року.

Крім того, представником Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області до Другого апеляційного адміністративного суду надано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, в якому представник відповідача зазначав, що відповідно до ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України вказаний спір відноситься до категорії справ незначної складності та розглядалася дана справа у суді першої інстанції в порядку письмового провадження без виклику сторін. Також зазначає, що вимоги позивачів носять немайновий характер, та вважає, що було повністю достатньо 30 хв. для консультації позивачів адвокатом по даній справі вартістю 200 грн., та 1 год. для підготовки адміністративного позову вартістю 400 грн.

В свою чергу, відповідач не довів аргументіровано неспівмірність витрат, заявлених представником позивачів до відшкодування, не надав будь-яких доказів того, що ціни на послуги адвоката є явно завищеними на ринку юридичних послуг.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи у їх сукупності зазначає, що як вказано у розрахунках надання правничої допомоги за договорами №01, №02, №03 від 04 червня 2020 року, копії яких надані до суду першої інстанції, адвокатом виконано наступні види робіт: юридичні консультації щодо суті спірних правовідносин в межах розгляду справи (витрачено 3 год., вартість послуги 1500,00 грн), попереднє опрацювання матеріалів, аналіз оспорюваного рішення, опрацювання нормативної бази, аналіз юридичного конфлікту, вироблення стратегії ведення справи, аналіз позицій Верховного Суду (4 год., 2000,00 грн), підготовка процесуальних документів (3 год., 1500,00 грн), витрачено часу на виконання 10 год., вартість послуг в розмірі 5000,00 грн по кожному із позивачів (а.с. 40, 44, 48). Тобто, представник позивачів зазначає, що при супроводі даної справи адковатом загалом витрачено 30 год., а вартість даних полуг складає 15000 грн.

Разом з тим, стосовно розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вивчивши надані представником позивачів, в обґрунтування адвокатських витрат документи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних доказів щодо витрачання адвокатом 30 годин для підготовки цієї справи.

Правова позиція відповідача не змінювалась в судах першої та апеляційної інстанцій.

Законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими відповідач обґрунтовував свою позицію та інші обставини, тобто, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, за відсутності доказів витраченого часу (30 годин) адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній відповідачем сумі (15 000 грн) не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для відповідача.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, проаналізувавши зроблені представником позивачів розрахунки та надане відповідачем заперечення про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачами витрат, малозначемість даної справи, колегія суддів приходить до висновку щодо часткового задоволення заяви (клопотання) про вирішення питання про судові витрати (п.3 ч.1 ст.252 КАС України) щодо розподілу судових витрат на правову допомогу в сумі 6000,00 грн., однак враховуючи часткове задоволенню позовних вимог у відповідності до ч. 3 ст. 132 КАС України, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зменшення заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, які понесені позивачами під час розгляду справи в судах та вважає, що на користь позивачів підлягає стягненню сума судових витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 3000,00 грн., які, на переконання колегії суддів, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 КАС України відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 134, 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивачів - адвоката Борзовця Олександра Володимировича про винесення додаткової постанови про розподіл судових витрат у справі №440/2944/20 - задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою стягнути на користь позивачів:

- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп., а також витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову 560 грн. (пятсот шістдесят) грн. та подання апеляційної скарги - 1191 (одна тисяча сто дев`яносто одна) грн. 13 коп.;

- ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп., а також витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову 560 грн. (пятсот шістдесят) грн. та подання апеляційної скарги - 1191 (одна тисяча сто дев`яносто одна) грн. 13 коп.;

- ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп., а також витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову 560 грн. (пятсот шістдесят) грн. та подання апеляційної скарги - 1191 (одна тисяча сто дев`яносто одна) грн. 13 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області (вул. Остроградського, 75/15, смт. Козельщина, Полтавська область, 39100, код ЄДРПОУ 21063513).

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Калиновський В.А.