Постанова
від 18.11.2020 по справі 540/1387/20
П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1387/20 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Дата і місце ухвалення 10.08.2020 р., м. Херсон

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Єщенка О.В.,

Шевчук О.А.,

за участю секретаря - Андрушкевич М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу виконавчого комітету Херсонської міської ради на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 , Громадської організації "Національний Конгрес Батьків України" до виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29.05.2020 року ОСОБА_1 та Громадська організація "Національний Конгрес Батьків України" звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом до виконавчого комітету Херсонської міської ради, в якому просили визнати протиправним та нечинним рішення від 20.08.2019 року № 303 "Про вартість харчування для окремих категорій учнів у закладах загальної середньої освіти міста з 01.01.2020 р.".

РішеннямХерсонського окружного адміністративного суду від 10.08.2020року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, виконавчий комітет Херсонської міської радиподав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що представником позивача у поданій позовній заяві конкретно не визначено, яке саме право було порушено рішенням № 303 від 20.08.2019 року, а тому не доведено належним чином права на звернення до суду із позовом.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно прийнято до уваги такий поданий позивачами доказ, як лист Державної регуляторної служби України вих. № 1436/0/20-20 від 02.03.2020 року, з огляду на те, що вказаний лист не є нормативно-правовим актом, не встановлює правові норми, а тому є неналежним та не достатнім доказом.

Апелянт не погодився з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскаржуване позивачами рішення виконавчого комітету є регуляторним актом, оскільки вважає, що регуляторним актом є документ, дія якого поширюється на невизначене коло осіб, тоді як в даному випадку дія спірного рішення розповсюджується на визначене коло суб`єктів - на заклади загальної середньої освіти, мережу яких затверджує кожного року виконавчий комітет Херсонської міської ради.

По суті позовних вимог апелянт зазначив, що до повноважень виконавчого комітету міської ради відноситься, зокрема, організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладів, які належать територіальним громадам або передані їм. Відповідач не погоджується з доводами позивачів, що спірне рішення прийнято виконавчим комітетом без урахування інтересів батьків учнів, та зазначає, що засідання виконавчого комітету згідно Регламенту виконавчих органів Херсонської міської ради, затвердженого рішенням виконкому міської ради 20.01.2015 року № 3, проводяться відкрито, присутні на ньому особи, з дозволу головуючого, можуть взяти участь в обговоренні питань, що розглядаються на його засіданні. З огляду на зазначене апелянт вважає, що батьки мали змогу взяти участь у засіданні виконавчого комітету.

Апелянт вважає, що спірне рішення прийнято виконавчим комітетом у відповідності до вимог чинного законодавства та у межах повноважень, є правомірним та обґрунтованим. Відповідач зазначив, що розрахунок вартості харчування учнів здійснюється для одноразового харчування учнів, норма на одного учня в грамах на день враховуючи ціну на продукт відповідно до довідки Головного управління статистики у м. Херсоні визначається вартість.

З огляду на викладене виконавчий комітет Херсонської міської ради просив в апеляційній скарзі скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.08.2019 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради прийнято рішення № 303 "Про вартість харчування для окремих категорій учнів у закладах загальної середньої освіти міста з 01.01.2020", відповідно до якого виконавчий комітет міської ради вирішив:

1. Встановити з 01 січня 2020 року, за рахунок коштів міського бюджету, вартість харчування для окремих категорій учнів у закладах загальної середньої освіти міста, без урахування торговельної націнки суб`єктів підприємницької діяльності:

1.1. Для учнів 1-4 класів закладів загальної середньої освіти, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей працівників органів внутрішніх справ, які загинули під час виконання службових обов`язків, дітей з малозабезпечених сімей, дітей громадян України, які прибуватимуть на територію м.Херсона з Автономної Республіки Крим, Донецької та Луганської областей, дітей, батьки яких загинули, постраждали або беруть участь в антитерористичній операції та забезпеченні її проведення, мають статус учасників АТО та ООС, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах та перебувають на обліку в районних службах з питань захисту прав дітей м.Херсона:

1.1.1. Віком від 6 до 10 років - 20,00 грн. на одну дитину на день.

1.1.2. Віком від 10 років і старших - 25,00 грн. на одну дитину на день.

1.2. Для дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальній загальноосвітній школі № 1, спеціальних та інклюзивних класах закладів загальної середньої освіти:

1.2.1. Віком від 6 до 10 років - 65,00 грн. на одну дитину на день.

1.2.2. Віком від 10 до 13 років - 75,00 грн. на одну дитину на день.

1.2.3. Віком від 13 років і старших - 85,00 грн. на одну дитину на день.

1.3. Для учнів допрофільних спортивних класів закладів загальної середньої освіти № 12, 34, 37, 47 - 75,00 грн. на одну дитину на день.

Пунктом 2 вказаного рішення зобов`язано Управління освіти міської ради:

2.1. Здійснювати фінансування харчування вищезазначених категорій дітей у межах загальних призначень по галузі освіти.

2.2. Забезпечити фінансування харчування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, протягом усього періоду навчання.

Також згідно пункту 3 рішення № 303 від 20.08.2019 року вирішено вважати такими, що втратили чинність з 01.01.2020 року рішення виконавчого комітету від 20.10.2015 року № 366 "Про вартість харчування для окремих категорій учнів у загальноосвітніх та спеціальних навчальних закладах міста", від 20.01.2016 року № 20 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 20.01.2015 року № 366", від 20.06.2017 року № 210 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 20.10.2015 року № 366".

Вважаючи вказане вище рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради протиправним та прийнятим у порушення визначеної законодавством процедури, позивачі оскаржили його до суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення є регуляторним актом, однак при його прийнятті виконавчим комітетом Херсонської міської ради не було дотримано встановленої законодавством процедури його прийняття. Суд дійшов висновку, що при прийнятті рішенні від 20.08.2019 року № 303 відповідачем порушено одні із основних принципів державної регуляторної політики України, визначені у ст.4 Закону № 1160-IV, а саме принцип прозорості та врахування громадської думки, який полягає у відкритості для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковому розгляді регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковості та своєчасності доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Крім того, суд першої інстанції посилався на порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення вимог Порядку надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 116, постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2004 р. № 1591, якою затверджено норми харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я, Міністерства освіти і науки від 01.06.2005 р. № 242/329, що виразилось у встановленні вартості харчування у вигляді грошової норми, без зазначення його одноразового надання у вигляді гарячої страви і закріплення режиму (обід, сніданок чи підвечірок) та без врахування прав учнів, які відвідують групи продовженого дня.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне:

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, у поданій апеляційній скарзі виконавчий комітет Херсонської міської ради посилався на те, що в даному випадку позивачами не доведено, що оскаржуваним рішенням від 20.08.2019 року порушуються їх права та інтереси, а тому вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частин першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Правова позиція щодо тлумачення поняття законний інтерес викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17.

У цій постанові Суд звернув увагу на те, що заінтересованість позивача повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В обґрунтування наявності підстав для звернення до суду позивачі посилались на те, що оспорюване рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради безпосередньо впливає на їх права та інтереси.

ОСОБА_1 посилався на те, що має двох дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та як батько дитини, що не досягла 10 років ( ОСОБА_2 ), на яку розповсюджується дія спірного рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради, враховуючи відсутність надання, на його думку, раціонального та якісного харчування в учбовому закладі, в якому навчається його дитина, має право на оскарження цього рішення. У підтвердження своїх доводів позивач надав копію свідоцтва про народження дитини Серії НОМЕР_1 .

В свою чергу другий позивач - громадська організація Національний конгрес батьків України - зазначив, що вказана організація була створена з метою захисту прав дітей і їх батьків, сприяння розвитку доступної, якісної, конкурентоспроможної освіти, запровадження кращих світових стандартів в освіті тощо. Позивач вважав, що прийнятті оспорюваного рішення виконавчим комітетом не було враховано інтересів батьків учнів, які є членами громадської організації.

У підтвердження своїх доводів позивач надав Статут громадської організації, згідно з яким Конгрес має право представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у державних органах та неурядових організаціях.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

У статті 264 КАС України передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

У разі, якщо особа, яка довела, що нормативно-правовий акт може бути застосовано до неї у певній частині, ця особа може оскаржувати його в цілому. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року по справі № 826/8441/17.

Спірним рішенням встановлено вартість харчування для окремих категорій учнів у закладах загальної середньої освіти м. Херсона.

Враховуючи доводи позивачів по справі, з огляду на положення ст. 264 КАС України, колегія суддів вважає, що позивачі (як батько та як представництво батьків та дітей) мають право на оскарження рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.08.2019 року № 303, оскільки його дія поширюється на певну категорію учнів, які навчаються у закладах загальної середньої освіти м. Херсона, та безпосередньо впливає на їх законні права та інтереси.

Зважаючи на зазначене, доводи апелянта про відсутність порушення прав позивачів є безпідставними.

Що стосується суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно зі ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених Законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно п.п. 1, 6 ст. 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, такі власні (самоврядні) повноваження, як: управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення, а також організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм.

Частиною 3 статті 56 Закону України "Про освіту" передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, у підпорядкуванні яких перебувають державні і комунальні заклади освіти, забезпечують безоплатним гарячим харчуванням: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних та інклюзивних класах (групах), дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям", які навчаються в закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) чи фахової передвищої освіти; осіб інших категорій, визначених законодавством та/або рішенням органу місцевого самоврядування.

В свою чергу, Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено, що регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

До регуляторних органів згідно вказаного Закону віднесено органи місцевого самоврядування, а також посадових осіб зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ці особи мають повноваження одноособово приймати регуляторні акти.

Колегія суддів звертає увагу на те, що до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Як вже зазначалось вище, згідно Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради установлено вартість харчування для окремих категорій учнів у закладах загальної середньої освіти міста з 01.01.2020 р., його норми розраховані на неодноразове застосування, та поширюються на невизначене коло осіб, що в свою чергу дає підстави вважати, що дане рішення є нормативно-правовим актом, а також - регуляторним актом.

Посилання апелянта на те, що спірне рішення не є регуляторним актом, колегія суддів вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки розглядуваному рішенню притаманна сукупність ознак, яка визначає його саме як регуляторний акт, а саме: прийняття уповноваженим на це регуляторним органом; ним встановлюються та скасовуються норми права; воно підлягає неодноразовому застосуванню та щодо невизначеного кола осіб.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про помилковість висновків суду стосовно того, що дане рішення розповсюджується на необмежене коло осіб. Спірне рішення не містить персоналізації, встановлює норми права для певної категорії осіб у межах правовідносин, які ним врегульовуються. Зазначене свідчить про те, що оскаржуване рішення має ознаки регуляторного акту.

В свою чергу, Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності встановлено певну процедуру прийняття регуляторного акту, яка є обов`язковою для органів, до повноважень яких належить прийняття такого акту та яка передбачає, зокрема, планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів;підготовку аналізу регуляторного впливу проекту регуляторного акта;оприлюднення проекту та аналізу регуляторного впливу до нього з метою одержання зауважень та пропозицій від фізичних, юридичних осіб, їх об`єднань;розгляд таких зауважень та пропозицій з метою їх врахування або вмотивованого відхилення;відстеження результативності діючих регуляторних актів та ін.

Статтею 6 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначено,що громадяни, суб`єкти господарювання, їх об`єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб`єктів господарювання, мають право: брати участь у розробці проектів регуляторних актів; подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю; бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів; самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду; одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

Таким чином положеннями вказаного Закону передбачено право громадян та громадських об`єднань брати участь у підготовці регуляторного акту, його прийнятті.

Так, норми ст. 8 вказаного 8 Закону передбачають, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій. Аналіз регуляторного впливу підписується розробником проекту регуляторного акта, а в разі якщо розробником проекту є регуляторний орган, інший орган, установа чи організація - керівником цього органу, установи чи організації.

За змістом ст.9 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності`кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

У відповідності до ст.12 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності`регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що статтею 13 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності установлені способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності. Зокрема, план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Згідно ч.1 ст.36 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності`регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: 1) відсутній аналіз регуляторного впливу; 2) проект регуляторного акта не був оприлюднений.

В свою чергу, судом першої інстанції вірно встановлено, що виконавчим комітетом Херсонської міської ради при прийнятті рішення від 20.08.2019 р. № 303 процедури встановленої ЗакономУкраїни Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності`не дотримано, що не заперечується і самим відповідачем.

Таким чином, оскаржуване рішення не відповідає принципам державної регуляторної політики, оскількиприйнято у порушення зазначених вище обов`язкових процедур. Зазначене унеможливлює визнання рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради при прийнятті рішення від 20.08.2019 р. № 303 правомірним, прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства та свідчить про наявність підстав для його скасування.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення виконавчого комітету є регуляторним актом, ґрунтується на неналежному доказі - листі Державної регуляторної служби України від 02.03.2020 р. вих. № 1436/0/20-20. З матеріалів справи вбачається, що зазначеного вище висновку суд першої інстанції дійшов за наслідком аналізу положень чинного законодавства та надання правової оцінки обставинам справи, що відповідає положенням процесуального законодавства. При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно досліджено та враховано згаданий лист Державної регуляторної служби України, до повноважень якої належить, зокрема, надання роз`яснень положень законодавства про державну регуляторну політику.

Слід зазначити, що в ході розгляду справи судом першої інстанції також встановлено порушення відповідачем вимог Порядку надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 116, постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2004 р. № 1591, якою затверджено норми харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, а також вимог Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я, Міністерства освіти і науки від 01.06.2005 р. № 242/329, що виразилось у встановленні вартості харчування у вигляді грошової норми, без зазначення його одноразового надання у вигляді гарячої страви і закріплення режиму (обід, сніданок чи підвечірок) та без врахування прав учнів, які відвідують групи продовженого дня.

Відповідачем жодним чином не спростовано виявлення вказаних порушень та не надано жодного належного доказу у спростування вказаних висновків суду.

Що стосується посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині оголошення судового рішення, колегія суддів зазначає наступне:

Стаття 10 КАС України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 15 статті 10 КАС України, судове рішення (повне або скорочене), ухвалене у відкритому судовому засіданні, оголошується прилюдно у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 227 КАС України передбачено, що після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (приміщення, спеціально призначеного для ухвалення судових рішень) для ухвалення рішення у справі, оголосивши орієнтовний час його проголошення.

З протоколу судового засідання встановлено, що 07.08.2020 року судом першої інстанції здійснювався розгляд даної адміністративної справи, та після судових дебатів суддя видалився до нарадчої кімнати. Після виходу судді з нарадчої кімнати, 10.08.2020 року у відкритому судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Таким чином, з досліджених матеріалів справи не вбачається допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального законодавства при проголошенні судового рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Херсонської міської ради залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 27.11.2020 р.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: О.А. Шевчук

СудП'ятий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення18.11.2020
Оприлюднено01.12.2020
Номер документу93166481
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —540/1387/20

Постанова від 18.11.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Бойко А.В.

Постанова від 18.11.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Бойко А.В.

Ухвала від 20.10.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Бойко А.В.

Ухвала від 20.10.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Бойко А.В.

Рішення від 10.08.2020

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Бездрабко О.І.

Ухвала від 04.08.2020

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Бездрабко О.І.

Ухвала від 03.06.2020

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Бездрабко О.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні