Постанова

від 26.11.2020 по справі 459/2462/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 459/2462/17 пров. № А/857/10083/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Іщук Л. П.;

за участю секретаря судового засідання - Гром І.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 червня 2020 року в справі № 459/2462/17 (головуючий суддя Новосад М. Д., м. Червоноград, повне судове рішення складено 02 липня 2020 року) за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Червоноградської міської ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - земельний відділ Червоноградської міської ради, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про зобов`язання провести державну реєстрацію договору суборенди,-

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2017 року Червоноградським міським судом Львівської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Червоноградської міської ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - земельний відділ Червоноградської міської ради, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про зобов`язання Червоноградської міської ради провести державну реєстрацію договору суборенди від 07 липня 2017 року земельної ділянки за кадастровим номером 4611800000:02:009:0056, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (з урахуванням уточнення позовних вимог).

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що між Червоноградською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договор оренди вказаної вище земельної ділянки, договір був зареєстрованим 26 липня 2012 року. На підставі вказаного договору у останнього виникло право на володіння і користування вказаною ділянкою. 29 травня 2017 року орендар звернувся до Червоноградської міської ради з проханням про надання йому дозволу на передачу вказаної земельної ділянки у суборенду ОСОБА_1 . Оскільки, у встановлений законом строк, орендодавець не надіслав письмового повідомлення своєї згоди чи заперечення стосовно його клопотання, ФОП ОСОБА_2 , керуючись ст.8 Закону України Про оренду землі передав спірну земельну ділянку ОСОБА_1 у суборенду, про що між ними було укладено відповідний договір від 07 липня 2017 року. З приводу реєстрації даного договору він 07 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся у земельний відділ Червоноградської міської ради, однак рішення про реєстрацію вказаного договору по сьогоднішній день так і не прийнято, при цьому, він виконує умови договору суборенди стосовно сплати орендних платежів.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 22 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачем - ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовну вимогу в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, вказано, що судом першої інстанції не було спростовано доказів позивача та немає посилань на норми матеріального права.

Позивач - ОСОБА_1 , у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Інші особи, у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без з мін з наступних підстав.

Встановлено, що 15 червня 2012 року між Червоноградською міською радою (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на території КП Парк культури та відпочинку в районі фонтану (ділянка №1 біля атракціону). Даний договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Червонограді Львівської області, про що у книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі вчинено запис від 26.07.2012 р. №461180004000234.

29 травня 2017 року ФОП ОСОБА_2 о звернувся із заявою до Червоноградської міської ради Львівської області, у якій просив надати дозвіл на передачу земельних ділянок, в тому числі, із кадастровим номером 4611800000:02:009:0056, в суборенду ФОП ОСОБА_1 .

Також встановлено, що ОСОБА_1 , як зацікавлена особа, звернувся із запитом до Червоноградської міської ради від 29 червня 2017 року, я у якому вказав, що 29 травня 2017 року клопотанням просив Червоноградську міську раду надати дозвіл ФОП ОСОБА_2 на укладення договору суборенди земельних ділянок та просив повідомити йому чи станом на 30 червня 2017 року прийняте рішення по цих питаннях.

На інформаційний запит від 29 червня 2017 року, про результати розгляду клопотання ОСОБА_1 стосовно передачі у суборенду земельних ділянок, в тому числі, із кадастровим номером 4611800000:02:009:0056, було повідомлено, що попереднім листом від 21 червня 2017 року №3/21-4671/2-17 йому надано вичерпне роз`яснення. Окрім цього у листі вказано, що ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 17 березня 2017 року заборонено Червоноградській міській раді вчиняти будь-які дії по відчуженню, передачі в користування, оренду зазначених земельних ділянок.

Встановлено, що 07 липня 2017 року ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 (суборендар) уклали договір суборенди земельної ділянки, щодо земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 4611800000:02:009:0056.

07 липня 2017 року ОСОБА_1 через ЦНАП м. Червонограда, звернувся до земельного відділу Червоноградської міської ради, із клопотання провести державну реєстрацію вказаного вище договору суборенди земельної ділянки.

18 липня 2017 року Червоноградською міською радою було надано відповідь (№3/21-5918/1-17) на вказане вище клопотання позивача, у якому вказано, що ОСОБА_2 не є орендарем земельних ділянок в тому числі, із кадастровим номером 4611800000:02:009:0056. Ця земельна ділянка належать до земель запасу Червоноградської міської ради, тому міська рада немає підстав розглядати питання щодо надання згоди для передачі їх у суборенду. При цьому позивачу було роз`яснено, що державна реєстрація договорів суборенди земельних ділянок, яка визначена у ст. 8 Закону України Про оренду землі полягає у проведенні Державної реєстрації цього права і здійснюється державним реєстратором речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Червоноградської міської ради.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 93 ЗК України, ст.1 ЗУ Про оренду землі (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 6 ЗУ Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ч.ч. 1-5 ст.8 ЗУ Про оренду землі , орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. Уразі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Статтею 17 ЗУ Про оренду землі , об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів наголошує, що 11.02.2010 р. законодавцем було прийнято Закон України від 11.02.2010 №1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України (далі - Закон №1878), законодавчі зміни якого набрали чинності з 01.01.2013 р.. Даний закон: виключив з ЗУ Про оренду землі статтю 18, що встановлювала державну реєстрацію договорів оренди земельної ділянки як необхідну умову набрання ними чинності; включив до статті 6 ЗУ Про оренду землі положення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки як необхідну передумову визнання цього права державою.

З цієї ж дати набрав чинності Закон України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 № 3613-VI, а також Постанова КМУ № 1051 від 17.10.2012, якою Уряд серед іншого: затвердив Порядок ведення Державного земельного кадастру; затвердив перелік актів КМУ, що втратили чинність, серед котрих Постанова №791 від 20.07.2011 (на котру посилається позивач на обґрунтування позовних вимог), що до 01.01.2013 визначала порядок державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки.

Згідно п. 1, 2 ч.1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2, ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини),укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно ч. 1ст. 6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1)Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська, міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 цього Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно ч. 1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України,цим та іншими законами.

Отже, починаючи з 01.01.2013 р. в Україні істотно змінилися підходи до визнання державою правочинів у сфері оренди земельних ділянок - замість державної реєстрації договорів оренди/суборенди земельної ділянки як необхідної передумови набрання договором чинності запроваджено державну реєстрацію речового права на нерухове майно як необхідну умову визнання державою права оренди/суборенди земельної ділянки.

Таким чином, починаючи з 01.01.2013 р. державна реєстрація договорів оренди/суборенди земельної ділянки в Україні в принципі не проводиться та законом не віднесена до компетенції жодного суб`єкта владних повноважень. В контексті обставин цієї справи ані відділ земельних відносин Червоноградської міської ради, ані сама Червоноградська міська рада, ані будь-який інший суб`єкт не наділені повноваженнями реєструвати договори оренди/суборенди землі, оскільки реєстрації підлягає право оренди/суборенди, а не договір. В той же час, згідно вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстрація прав оренди/суборенди здійснюється державними реєстраторами.

Відтак, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено законодавчих підстав для реєстрації Червоноградською міською радою Львівської області договору суборенди земельної ділянки, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 червня 2020 року в справі № 459/2462/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей Л. П. Іщук

Повне судове рішення складено 30 листопада 2020 року.