Постанова

від 24.11.2020 по справі 380/1308/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1308/20 пров. № А/857/11480/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року (головуючий суддя Крутько О.В., м. Львів, повний текст складено 20.08.2020) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пансіонат Славський до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Пансіонат Славський звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просило визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0006513307 від 10.12.2019 на суму 126607,48 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0006513307 від 10.12.2019 на суму 126607,48 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ТзОВ Пансіонат Славський судовий збір на суму 2102,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що при його винесенні судом неповно та неправильно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, тому просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд задовольняючи позовні вимоги вказав, що відповідачем недобросовісно було реалізовано надані йому повноваження щодо проведення перевірки та оформлення її результатів, що спричинило необґрунтовані висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Закон №2464).

Однак, при винесенні судом рішення на користь платника податку, суд формально оцінив доводи у справі щодо встановленого контролюючим органом порушення вимог норм п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону № 2464, зокрема, щодо своєчасно не нарахованого та несплаченого єдиного внеску за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, як не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати залучених до роботи у вихідні дні працівників.

Суд у рішенні не надав оцінки доказам у справі, зокрема, не досліджував накази про залучення до роботи у вихідні дні певних працівників, акти про виправлення помилок в обліку робочого час, а лише описав, що такі були подані позивачем та знаходяться в матеріалах справи, при цьому взяв до уваги лише рішення ДПС України про розгляд скарги позивача від 16.03.2020 №9539/6/99-00-08-05-04-06.

Крім цього, судом першої інстанції вказано, що контролюючим органом безпідставно сформовано вимогу, оскільки ним. не враховано заперечень до Акту перевірки.

Однак, відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами планової виїзної документальні перевірки, складено акт від 10.12.2019 № 553/33.7/20814288 та встановлено порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону № 2464, зокрема, своєчасно не нараховано та не сплачено єдиний внесок за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, як включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати залучених до роботи у вихідні дні працівників у кількості 6 чоловік, на загальну суму у розмірі 126607,48 грн.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до зазначених норм, позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що не заперечується останнім.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 2464 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності: розмір єдиного внеску 36,92 %, у редакції Закону № 2464, що діє з 01.01.2016 встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.

Згідно ч. 7 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6 8 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині дев`ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону № 2464).

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449) органи доходів і надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох роботах днів із дня її винесення.

Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про : нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відтак, на підставі акту перевірки від 10.12.2019 № 553/33.7/20814288, ГУ ДПС у Львівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2019 № Ю 0006513307, згідно вимог чинного законодавства.

Також, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав на недотримання вимог контролюючим органом Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків юридичними особами, та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015р. № 727.

Однак акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов`язань. При цьому, акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів, а певні неточності в акті перевірки носять процедурний характер, і саме по собі не впливає на правомірність оскарженого рішення та не спростовує висновків акта перевірки, а тому не може бути достатньою підставою для визнання протиправним та скасування оскарженого податкового повідомлення - рішення.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Головне управління ДПС у Львівській області провело планову виїзну документальну перевірку ТОВ Пансіонат Славський з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності та достовірності повноти нарахування, сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 10.12.2019 № 553/33.7/20814288, відповідно до якого встановлено не відображення ТзОВ Пансіонат Славський у розрахунково-платіжних відомостях доходу працівників за роботу у вихідні та святкові дні, що становить з врахуванням подвійної денної ставки та кількості вихідних днів у місяці за 2016 рік - 16206,62 грн. за одного працівника, за 2017 рік - 37176,80 грн. за одного працівника; за 2018 рік - 42531,34 грн. за одного працівника. Всього за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 підприємством не відображено дохід залучених до роботи у вихідні дні працівників у кількості 6 чоловік на загальну суму 575488,56 грн.; за 2016 рік - 97239,72 грн.; за 2017 рік - 223060,80 грн., за 2018 рік - 255188,04 грн. Розрахунок заробітної плати за вихідний день інспекторами визначено з розрахунково-платіжних відомостей та табелів обліку робочого часу як середнє значення заробітної плати за один робочий день у подвійному розмірі з врахуванням кількості вихідних днів у кожному місяці.

Перевіркою встановлено, зокрема порушення п.2 ст.6, п.7.1 ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 № 2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у період з 01.01.2016 по 31.12.2018 ТзОВ Пансіонат Славський , заниження бази нарахування єдиного внеску на суму 575488,56 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати залучених до роботи у вихідні дні працівників у кількості 6 чоловік, донараховано єдиного внеску за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 на суму 126607,48 грн.

Не погодившись з положеннями викладеними у акті перевірки, ТзОВ Пансіонат Славський звернулося з запереченнями на акт перевірки (№ 2012/001 від 20.12.2019) до Головного управління ДПС у Львівській області.

10.12.2019 ГУ ДПС у Львівській області направило ТзОВ Пансіонат Славський вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0006513307 про сплату недоїмки у розмірі 126607,48 грн.

27.12.2019 ГУ ДПС у Львівській області надало ТзОВ Пансіонат Славський відповідь на заперечення про залишення заперечень на акт перевірки без задоволення.

На підставі акту перевірки від 10.12.2019 № 553/33.7/20814288 ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.12.2019 № 0008603307, від 28.12.2019 № 0008613307, від 28.12.2019 № 0008623307 та рішення № 0008643307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.12.2019.

13.01.2020 ТзОВ Пансіонат Славський подало до Державної податкової служби України скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску.

За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою України прийнято рішення від 16.03.2020 № 9539/6/99-00-08-05-04-06, яким скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 28.12.2019 №№ 0008603307, 0008613307, 0008623307.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно вказав, що згідно ч.1 ст. 4 Закону 2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 6 Закону 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, Єдиний внесок нараховується: - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1 ч.1 ст.7 № 2464-VІ).

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п.3 ст.1 Закону № 2464-VІ).

Відповідно до ст. 69 Кодексу законів про працю на підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов`язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Згідно ст. 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Згідно п.п.3-5 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015р. за № 1300/277453 (далі Порядок 727) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як уже зазначалось вище, що перевіркою встановлено не відображення ТзОВ Пансіонат Славський у розрахунково-платіжних відомостях доходу працівників за роботу у вихідні та святкові дні, Згідно висновків акту перевірки, всього за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 підприємством не відображено дохід залучених до роботи у вихідні дні працівників у кількості 6 чоловік на загальну суму 575488,56 грн.; за 2016 рік - 97239,72 грн.; за 2017 рік - 223060,80 грн., за 2018 рік - 255188,04 грн.

Позивач вказував, що працівники ТзОВ Пансіонат Славський , які працювали у вихідні дні (субота, неділя) отримували інші дні відпочинку і такі дні надавались їх в межах одного календарного місяця, що не призводило до перевищення норми відпрацьованого робочого часу, тому підстав для донарахування заробітної плати таким працівникам немає. На підтвердження цієї обставини останнім додано накази(давня у матеріалах справи) про залучення до роботи у вихідні дні певних працівників з наданням, за їх згодою, інших днів відпочинку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно врахував, що під час перевірки не було встановлено, що шість працівників підприємства залучались до роботи у всі вихідні дні протягом 2016-2018 років, натомість заробітну плату нараховано з врахуванням подвійної денної ставки та кількості вихідних днів у місяці за 2016-2018 рр. Крім того, розрахунок невиплаченої заробітної плати інспектори провели на власний розсуд, довільно, як середнє значення заробітної плати за один робочий день у подвійному розмірі з врахуванням кількості вихідних днів у кожному місяці.

При цьому, висновок контролюючого органу про порушення правил сплати (перерахування) податків чи інших обов`язкових платежів повинен бути зроблений з покликанням на первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, регістри бухгалтерського обліку, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів та із зазначенням звітного періоду, до якого вони належать.

З урахуванням вказаного вище, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що відповідачем недобросовісно було реалізовано надані йому повноваження щодо проведення перевірки та оформлення її результатів, що спричинило необґрунтовані висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм Закону № 2464-VІ. Перевірка проведена поверхнево, податковим органом не досліджено первинні документи позивача.

Крім того, судом першої інстанції правильно враховано і ту обставину, що Державна податкова служба України у рішенні за результатами розгляду скарги позивача від 16.03.2020 № 9539/6/99-00-08-05-04-06 скасувала податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 28.12.2019 №№ 0008603307, 0008613307, 0008623307, винесені за наслідками документальної перевірки ТзОВ Пансіонат Славський . У рішенні Державної податкової служби України зазначено, що аналіз акта перевірки свідчить про невідповідність його загальної та описової частини вимогам, встановленим у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, адже він не відображає фактичних обставин та не містить чіткого обґрунтування і доказів порушення ТОВ Пансіонат Славський нарахування та виплати заробітної плати працівникам за фактично відпрацьований робочий час у святковий і неробочий день. Крім того, враховано, що до скарги додано копії наказів про залучення працівників до роботи у вихідні дні (за їх згодою та оформленням під підпис), з подальшим наданням іншого дня відпочинку.

Тобто, Державна податкова служба України у порядку адміністративного оскарження дійшла висновків про наявність порушень при проведенні перевірки та невідповідність вимогам законодавства рішень прийнятих на підставі акту перевірки.

З огляд на це, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що вимога про сплату боргу № Ю-0006513307 від 10.12.2019 на суму 126607,48 грн., яка складена за наслідками зазначеної перевірки також підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає номрам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року по справі № 380/1308/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді О.М. Гінда

В.В. Ніколін

повний текст складено 30.11.2020