Постанова

від 26.11.2020 по справі 810/5012/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 810/5012/18

адміністративне провадження № К/9901/33140/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фосбел Україна на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2019 року (головуючий суддя Амельохін В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді - Кобаль М.І., Мельничук В.П.) у справі №810/5012/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фосбел Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу,

установив:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фосбел Україна (далі - ТОВ Фосбел Україна ) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ №13586 від 7 вересня 2018 року Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Фосбел Україна . На обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що запит контролюючого органу про надання інформації складений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому у Товариства був відсутній обов`язок надавати відповідь на вказаний запит.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й ухвалити нове, яким позов задовольнити. На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що судами не враховано безпідставність запиту податкового органу про надання інформації та її документального підтвердження, як і не взято до уваги факт неналежного повідомлення позивача про призначення перевірки.

У відзиві на касаційну скаргу податковий орган просить залишити без змін оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції, а скаргу Товариства - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що 27 червня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на адресу ТОВ Фосбел Україна направлено запит за №30121/10/26-15-14-04-03-12 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) .

За змістом вказаного запиту за результатами аналізу податкової звітності контролюючим органом виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ Фосбел Україна податкового кредиту у загальній сумі 400082,00 грн за взаємовідносинами з ТОВ ВТС , що міститься у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 року.

Про таку недостовірність, згідно із запитом, вказують результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих платником податків за відповідні періоди та податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статей 72, 73 і 74 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Враховуючи викладене, позивачеві запропоновано протягом 15 робочих днів надати відповідну інформацію (пояснення), а також належним чином засвідчені копії господарських документів, які безпосередньо стосуються взаємовідносин з ТОВ ВТС .

26 липня 2018 року ТОВ Фосбел Україна направило відповідь на запит, у якій зазначило про невідповідність запиту пункту 73.3 статті 73 ПК України, що є підставою для звільнення від надання відповіді на такий запит.

У зв`язку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу від 27 червня 2018 року, 7 вересня 2018 року на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України Головним управлінням ДФС у м. Києві видано наказ №13586 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Фосбел Україна .

Не погоджуючись із вказаним наказом та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій, серед іншого, виходили з того, що запит Головного управління ДФС у м. Києві про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) повністю відповідає вимогам, які ставляться до нього ПК України, що спричинило обов`язок позивача виконати такий запит.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПУ України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

У свою чергу, згідно з пунктом 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1);

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків (пункт 3).

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що запит податкового органу від 27 червня 2018 року, направлений позивачеві, містив вказівку на підставу його надіслання відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України (виявлення фактів, що свідчать про недостовірність визначення Товариством податкового кредиту в сумі 400082,00 грн за взаємовідносинами з ТОВ ВТС , які містяться у податковій декларації з ПДВ за грудень 2017 року), із зазначенням інформації, яка це підтверджує. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують, період, за який слід надати документи, а також печатку контролюючого органу.

У вказаному запиті податковий орган просив позивача надати інформацію та її документальне підтвердження, копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, а також щодо використання у власній господарській діяльності товарів/послуг, придбання яких документально оформлено. Платнику податків було запропоновано до надання перелік документів щодо підтвердження запитуваної інформації, а також вказано на строки їх подання та попереджено про наслідки невиконання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що запит контролюючого органу від 26 липня 2018 року про надання інформації та її документального підтвердження був сформований і надісланий позивачеві відповідно до приписів податкового законодавства.

Разом із тим, позивач не скористався наданою йому контролюючим органом можливістю і не надав останньому пояснень та первинних документів, які б усунули сумніви, що виникли у контролюючого органу після отримання певної інформації про ймовірні податкові порушення, як і не спростував таку інформацію. Така бездіяльність платника податків зумовлює настання для нього певних наслідків, а саме - призначення і проведення перевірки.

Суди обґрунтовано не взяли до уваги доводи позивача про те, що його не було належним чином повідомлено про початок перевірки, як і про інші порушення, допущені під час перевірки, оскільки предметом спору у цій справі є наказ про призначення перевірки, а не дії контролюючого органу під час її проведення. Відтак, вказані обставини виходять за межі предмета доказування в цій справі.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права, чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення.

Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість, такі зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, та і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фосбел Україна - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська