Рішення

від 10.11.2020 по справі 480/2170/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2170/18

Провадження № 2/945/9/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 листопада 2020 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Войнарівського М.М.,за участю секретаря Куртія О.Ф., розглянувши в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення; поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 (далі - відповіда) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення; поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22.11.2011 року він був прийнятий на роботу до Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 на посаду сестри медичної стаціонару відділу № 7 (застосування примусових заходів медичного характеру з посиленим наглядом). З 01.05.2016 року по 27.05.2016 рік позивач перебував у щорічній відпустці. Незадовго до закінчення відпустки ОСОБА_1 здав заяву, в якій просив надати додатковий день до відпустки,оскільки раніше він був донором, якому за законом надається 1 вільний робочий день в рік. Таким чином, останній робочий день позивача є 28.05.2016 року (остання зміна у місяці). 31.05.2016 року позивачем укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. У червні 2016 року від колишніх співробітників позивачу стало відомо, що 28.05.2016 року його звільнено з Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 у зв`язку із вступом на військову службу за контрактом до лав Збройних сил України на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України. У зв`язку із перебуванням позивача на військовій службі, виконанням військових завдань, неодноразовим перебуванням у зоні АТО та на навчаннях (в тому числі за кордоном), а також у відрядженнях, звернутися за правовою допомогою з метою роз`яснення норм чинного законодавства щодо служби за контрактом та законності звільнення з колишнього місця роботи позивач зміг лише після закінчення військового контракту. Отже, позивач стверджує, що його звільнення відбулося з порушенням вимог закону, у зв`язку з чим він має бути поновлений на роботі. При цьому позивач вимагає стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися надавши письмову заяву про розгляд справи без їх участі на підставі раніше наданих пояснень які повністю підтримують.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився при цьому подав письмові пояснення в яких проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Дослідивши в судовому засіданні надані сторонами письмові докази по справі, суд дійшов наступного.

Відповідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 22.11.2011року був прийнятий на роботу до Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 на посаду сестри медичної стаціонару (а.с. 7)

З наданої довідки про доходи вбачається, що середній заробіток позивача ОСОБА_1 з березня 2016 року по травень 2016 рік складає 13439 грн.17коп. (а.с.22)

Як вбачається з копії витягу з наказу № 61-к від 16.05.2016року сестрі медичній стаціонару відділення № 7 ОСОБА_1 надано додатковий день відпочинку (донорський) на 28.05.2016 року із збереженням середньої заробітної плати.

Згідно копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 31 05.2016 року № 35, молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 призначено наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 від 31.05.2016 року № 16-РС на посаду старшої медичної сестри медичного пункту 2 десантно-штурмового батальйону. Даний факт також підтверджується копією самого контракту який набрав чинності 31.05.2016 року. (а.с. 10-12)

Згідно копії трудової книжки,відповідно до наказу від 02.06.2016 року про припинення трудового договору, звільнено 28.05.2016 року ОСОБА_1 у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом до лав Збройних сил України, п. 3 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 11.10.2018року № 272 старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 бойового медика першового десантно-штурмового взводу четвертої десантно-штурмової роти другого десантно-штурмовогог батальйону ОСОБА_1 , звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 11.10.2018року № 167-РС у запас і направлено для зарахування на військовий облік. (а.с. 19)

Оцінюючи в сукупності встановлені по справі обставини і визначені відповідно до них правовідносини суд виходить з такого.

Право на працю є одним із базових та невід`ємних прав людини, гарантованих ст. 43 Конституції України. Одночасно дана норма забезпечує громадянам захист віднезаконного звільнення.

За загальним правилом ст. 36 п.2 та 3 КзпП України підставами припинення трудового договору є:

2) закінчення строку (пункти 2і3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно дочастин третьої та четвертоїстатті 119 цього Кодексу.

Відповідно ст. 119 ч. 3 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Також ст. 39 ч.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу закріплено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинамитастатті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61"Про освіту".

Таким чином, починаючи з 01.04.2014 громадяни, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, не підлягають звільненню, вони увільняються від роботи (звільняються від виконання посадових обов`язків) відповідно до статті 119 КЗпП України. При цьому, за ними зберігається середній заробіток на строк до закінчення контракту або до дня фактичного звільнення.

Міністерство оборони України у своєму листі № 322/2/8417 від 01.10.2015 р. зазначило, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону в Україні» з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014 в Україні настав особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію після стабілізації обстановки на сході України.

Як вбачається з наданої копії трудової книжки позивача ОСОБА_1 , звільнено 28.05.2016року саме у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом до лав Збройних сил України, п. 3 ст. 36 КзпП України.

Однак наказ про звільнення позивача з роботи на підставі даного документу суперечить вимогам п. 3 ст. 36, ч.3 ст. 119 КзпП України та ст. 39 ч.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу в яких передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Таким чином оспорюваний наказ про припинення трудового договору (про звільнення) не може вважатися законним і є таким, що грубо порушує трудові права позивача.

У зв`язку з викладеним та на підставі ст. 235 КЗпП України даний наказ підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі в займаній посаді старшої медичної сестри у відділенні з посиленим наглядом.

Крім того, у зв`язку із вимушеним прогулом з відповідача на користь позивача згідно ст. 235 ч. 2 КЗпП України слід стягнути середній заробіток за період такого прогулу, а саме з 28.05.2016 року по 11.11.2020року.

Що стосуєтьсявимоги позивачапро стягненняз відповідачасудових витратпо справі,суд вважає,що данавимога непідлягає задоволеннюоскільки з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вказано в Постанові Верховного суду від 17.10.2018 року №301/1894/17, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів даної справи позивач додає до позовної заяви тільки попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в сумі 6000,00 грн., однак не додає до позовної заяви документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

За перевіркою матеріалів справи суд знаходить не доведеними та документально не підтвердженими витрати позивача на правничу допомогу, оскільки стороною позивача не було надано розрахунок таких витрат та доказів сплати таких послуг.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимогст. 5 Закону України "Про судовий збір", а тому судовий збір в розмірі 840,80 грн. необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 89, 141, 258,259, 263-265, ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Наказ Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 від 28.05.2016 року за № 80 в частині звільнення сестри медичної стаціонару відділення №7 ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України визнати незаконним і скасувати.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серія НОМЕР_5 ) поновити на роботі в раніше обійманій посаді сестри медичної стаціонару в Миколаївській обласній психіатричній лікарні №2.

Стягнути з Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 (код ЄДРПОУ 01998414; місце розташування: Миколаївська область Миколаївський район, с. Сапетня, вул. Сєвєрна, 14) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серія НОМЕР_5 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 травня 2016 року по 11 листопада 2020 року, визначити податки і обов`язкові збори, що підлягають сплаті в дохід держави.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та присудженої ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ,паспорт серія НОМЕР_5 ) виплати середнього заробітку за один місяць з урахуванням податків та обов`язкових зборів.

Стягнути з Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 (код ЄДРПОУ 01998414; місце розташування: Миколаївська область Миколаївський район, с. Сапетня, вул. Сєвєрна, 14) судовий збір в дохід держави в сумі 840 грн. 80 коп.

У рештіпозовних вимогвідмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М. М. Войнарівський