Постанова

від 01.12.2020 по справі 916/1034/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1034/20 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНІТТРАНССТРОЙ

до відповідачів:

1. Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт

2. Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі філії Дельта-Лоцман Державного підприємства Адміністрація морських портів України

3. Державного підприємства Морський торговельний порт Южний

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт Баришевського Володимира Григоровича

про солідарне стягнення 208 764, 50 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю ГРАНІТТРАНССТРОЙ (далі - Товариство, позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідачів про солідарне стягнення з відповідачів 108 764,50 грн. реальних збитків (витрат) та 100 000,00 грн. неодержаного доходу (упущена вигода).

Позов обґрунтований тим, що у ніч з 08 на 09 вересня 2019 року судно Кілія (судновласником якого є ДП ХМТП ) під управлінням капітана та у супроводі лоцмана філії Дельта-Лоцман , здійснювало проходження акваторії морського торговельного порту Південий до місця стоянки. Буксування судна здійснювали буксири Екватор та Борей (судновласником буксирів є ДП МТПЮ ). Судно Кілія під час вищевказаного маневрування сіло на мілину. За заявкою капітана судна Кілія для зняття судна з мілини був викликаний буксир Чемпіон (судновласником якого є ТОВ Пі Енд Мерітайм Юкрейн ). На суді знаходився вантаж приналежний Товариству.

Рятувальні роботи із зняття судна з мілини тривали більше двох годин та були оплачені в розмірі 108 764,50 грн. за рахунок Товариства, що на думку позивача є реальними збитками (витратами) Товариства.

Крім цього, позивач зазначає, що в наслідок аварійної морської події, що сталась через спільні протиправні дії відповідачів, Товариство прострочило постачання партії товару ТОВ ІПГ Майстер , у зв`язку з чим, останнє прийняло та сплатило лише за поставлені 2321 тону піску, замість 2500 тон, які були узгоджені між сторонами, тобто Товариство недотримало від ТОВ ІПГ Майстер грошові кошти за недопоставлені ДП ХМТП 179 тон піску, а саме 72 495,00 грн., за ціною 405,00 грн. (з ПДВ) за тону. У зв`язку з тим, що Товариство прострочило та не виконало в повному обсязі договірних зобов`язань в частині поставки піску у першій партії, ТОВ ІПГ Майстер повідомило позивача про відмову від отримання та оплати другої партії піску вагою 2500 тон. Отже, неодержаний дохід від другої партії непоставленого піску Товариства склав 468 750,00 грн. Однак, враховуючи фінансові труднощі, брак коштів, неможливість сплати судовий збір в повному обсязі Товариство просило в позові солідарно стягнути з відповідачів неодержаний дохід (упущену вигоду) Товариства в розмірі 100 000,00 грн.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Державного підприємства ХМТП - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.09.2020 позов задоволено частково, стягнуто з ДП ХМТП на користь Товариства 69 412, 81 грн. збитків та 1 041, 19 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що в діяннях ДП ХМТП як Виконавця за Договором № 86Д наявний склад господарського правопорушення у вигляді завдання Замовнику збитків, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для притягнення ДП ХМТП до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням Договору в сумі 69 412,81 грн., яка складається з 38 688,98 грн. витрат Товариства на оплату роботи буксиру Чемпіон по зняттю судна Кілія з мілини та 30 723,83 грн. витрат позивача на оплату простою буксирів Борей та Екватор , в іншій частині стягнення збитків судом першої інстанції було відмовлено, у зв`язку з тим, що рахунки на оплату виставлені позивачу на загальну суму 39 351,70 грн. за роботу буксирів Борей та Екватор , яка не пов`язана з настанням морської події, яка стала підставою позову.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення 100 000,00грн. неодержаних доходів (упущеної вигоди) у зв`язку з тим, що не існує зв`язку між невиконанням ДП ХМТП Договору № 86Д, яке сталось в результаті настання аварійної морської події.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо солідарної відповідальності відповідачів, господарський суд зазначив, що відсутні підстави для відшкодування позадоговірної шкоди, також відсутні спільні винні дії усіх відповідачів.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням , ДП ХМТП звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити нове в цій частині, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення в частині задоволення позову прийнято з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також за умов недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

На думку апелянта, для покладання відповідальності на ДП ХМТП у даному інциденті, позивач мав довести належними і допустимими доказами наявність в сукупності таких обставин, як незаконність дій ДП ХМТП , причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) ДП ХМТП та шкодою і вину ДП ХМТП . Суд першої інстанції чітко не визначив, якими доказами встановлено неправомірність поведінки ДП ХМТП .

Так, скаржник зазначає, що рішення суду містить посилання на ст. 97 КТМ України у відповідності до якої присутність на судні морського лоцмана не звільняє капітана від відповідальності з управління судном. Однак, на думку ДП ХМТП , саме лоцман, як професійна особа, що наймається задля безпечного проведення судна відповідним каналом, має нести відповідальність за надання некоректних та неналежних рекомендацій, що призвели до аварійної морської події. У зв`язку з цим, ДП ХМТП вважає, що між протиправною поведінкою капітана судна та аварійною морською пригодою відсутній причинно-наслідковий зв`язок, як одна із обов`язкових складових делікту.

Крім цього, апелянт зазначив, що не може відшкодовувати позивачеві грошові кошти, які він визнає, як збитки, якщо сплата даних коштів своїм контрагентам є прямим обов`язком позивача згідно умов Договору № 86Д.

Також, на думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно самоусунувся від розгляду вимог Товариства до відповідача 2, хоча позивач наполягав на їх розгляді.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 відкрито апеляційне провадження та визначено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

05.11.2020 до суду від ДП АМПУ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні відповідають дійсним обставинам справи. Рішення є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Відповідач 2 вважає помилковими доводи апеляційної скарги, що між протиправною повідомною капітана судна та аварійною морською подією відсутній причинно-наслідковий зв`язок і саме неналежна рекомендація лоцмана призвела до посадки судна на мілину, оскільки на думку ДП АМПУ саме помилки в управлінні судном з боку капітана призвели до аварійної морської події, що сталася з судном Кілія , адже до обов`язків лоцмана не входить управління судном. Також, відповідач 2 зазначив, що оскільки власником судна Кілія є ДП ХМТП , то останнє є відповідальною особою згідно ст. 1187 ЦК України. Враховуючи викладене ДП АМПУ просить суд, рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

11.11.2020 до суду від Товариства надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та стягнути з ДП ХМТП на витрати на оплату професійної правничої допомоги у цій справі щодо складання відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 8 000,00 грн. Так, у відзиві Товариством зазначило, що наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою капітана судна Кілія ОСОБА_1 та настання аварійної події детально, кваліфіковано та фахово, доведено у відзиві на апеляційну скаргу ДП АМПУ . Крім цього, позивач зазначив, що ані умови Договору надання послуг від 05 серпня 2019 року, ані чинним законодавством не передбачено обов`язку Товариства, як власника вантажу, нести відповідальність перед ДП ХМТП , як судновласника за дії лоцмана, пов`язані із неналежним маневруванням судном. Позивач мав обов`язок лише оплачувати послуги лоцмана із проведення судна Кілія акваторією морського торговельного порту Південний .

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судова колегія враховує, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з цим, в іншій частині, судова колегія рішення господарського суду не переглядає.

З матеріалів справи вбачається, 05.08.2019 між Товариством (Замовник) та ДП ХМТП (Виконавець) укладено договір № 86Д надання послуг (Договір № 86Д), за умовами якого Виконавець зобов`язався судном Кілія (вантажопідйомністю 2500 т) надавати на підставі письмових заявок Замовника послуги по перевезенню вантажу (пісок навалом) з кар`єру с. Рибальче в порт Південний окремими рейсами (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

06.09.2019 Замовник звернувся до Виконавця із заявкою № 0609, де повідомлялося, що планується навантаження піску у кількості 2500 т на умовах його поставки з порту Херсон до порту Южний.

На виконання заявки ДП ХМТП здійснювало доставку вантажу. У процесі маневрування судна у акваторії морського торговельного порту Південний , судно Кілі у ніч з 8 на 9 вересня 2019 року сіло на мілину.

26.09.2019 комісією був складений Акт розслідування аварійної морської події, яка сталася із судном Кілія , в якому було встановлено що 08.09.2019 близько 23:22 під час слідування на вхід до порту Південний, з метою швартування до причалу №38 т/х Кілія у буксирному супроводженні буксирами п/б Борей та п/б Екватор , під проведенням морського лоцмана філії Дельта-лоцман ДП АМПУ , трапилася посадка на мілину у районі між 4-ою і 5-ою пари буїв за червоною брівкою підхідного каналу морського порту Південний.

09.09.2019 близько 00:20 за допомогою м/б Чемпіон судно було знято з мілини, проведено каналом і пришвартовано до причалу №38 для проведення вантажних операцій.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що зняття судна Кілі з мілини у ніч з 08 на 09 вересня 2019 року здійснювалося буксиром Чемпіон , судновласником якого є ТОВ ПІ ЕНД ОУ МЕРІТАЙМ ЮКРЕЙН . Надання послуг з буксирування буксиром Чемпіон у акваторії морського торговельного порту Південний відбувається через агента - TOB АТІС , яке отримало кошти за роботу буксира в сумі 38 688,98 грн. від ТОВ ДІЛЕКС ТРАНСПОРТ , про що свідчить платіжне доручення від 16.09.2019 № 11415, призначенням платежу в якому вказано оплата послуг згідно рахунку № НОМЕР_1 (т. 3, а.с. 17-18).

В свою чергу витрати ТОВ ДІЛЕКС ТРАНСПОРТ як агента відшкодувало ТОВ МД РАДА (платіжне доручення від 16.09.2020 № 96), з яким вже розрахувався позивач, оплачуючи транспортно-експедиційні послуги, що вбачається з платіжних доручень від 23.09.2019 № 1639, від 26.09.2019 № 1649, від 01.10.2019 № 1657 (т.1, а.с. 48-50). Дані обставини додатково підтверджуються довідкою ТОВ ДІЛЕКС ТРАНСПОРТ від 01.07.2020 (т. 3, а.с. 23).

Крім цього, 11.09.2019 ДП МТП ЮЖНИЙ виставило для оплати послуг буксирів Борей та Екватор рахунок № 22307 на суму 20 149,30 грн., складений на підставі нарядів від 08.09.2019 №№ 18 та 19 (т. 1, а.с. 54), а також рахунок від №22308 на суму 49 926,23 грн., складений на підставі нарядів від 09.09.2019 №№ 19 та 20 (т.1, а.с. 55). Загальна сума рахунків дорівнює 70 075,53 грн.

Зазначені рахунки були оплачені ТОВ ДІЛЕКС ТРАНСПОР як агентом, про що свідчить платіжне доручення від 16.09.2019 № 11414 (т.3, а.с.16). За аналогією з попереднім ланцюгом послуги агента відшкодувало ТОВ МД РАДА (платіжне доручення від 16.09.2020 № 96), з яким вже розрахувався позивач, оплачуючи транспортно-експедиційні послуги, що вбачається з платіжних доручень від 23.09.2019 № 1639, від 26.09.2019 № 1649, від 01.10.2019 № 1657.

З нарядів ДП МТП ЮЖНИЙ від 08.09.2019 №№ 18 та 19 та від 09.09.2019 №№ 19 та 20 (т. 2, а.с.21-28) вбачається, що буксири Борей та Екватор були задіяні:

- 08.09.2019 з 22:10 до 23:10 (60 хвилин)до посадки судна на мілину, в зв`язку з чим виставлено рахунок № 22307 на суму 20 149,30 грн.;

- з 23:10 - 08.09.2019 до 00:30 - 09.09.2019 (130 хвилин), з яких 80 хвилин буксири знаходились в очікуванні зняття судна з мілини (з 23:10 08.09.2019 до 00:30 09.09.2019) та 50 хвилин працювали після зняття судна з мілини (з 00:30 до 01:20 09.09.2019), у зв`язку з чим виставлено рахунок № 22308 на суму 49 926,23 грн.

Отже, у випадку належного виконання ДП ХМТ умов Договору № 86Д позивач не мав б оплачувати 80 хвилин знаходження буксирів Борей та Екватор в акваторії порту в очікуванні зняття судна Кілія з мілини, вказані хвилини роботи (простою) буксирів є додатковими витратами позивача, сума яких складає 30 723,83 грн. (61,54% (80 хвилин) від виставленого рахунку (130 хвилин) на суму 49926,23 грн.).

Отже, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.225 ГК України збитками є додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Для притягнення особи до господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування завданих збитків потрібна наявність складу відповідного господарського правопорушення, в т.ч. протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає.

З матеріалів справи вбачається, що в діяннях ДП ХМТП як виконавця за Договором наявний склад господарського правопорушення у вигляді завдання позивача, як замовнику, збитків, а саме:

- неправомірність поведінки - ДП ХМТП не забезпечило належне виконання угоди на перевезення, чим порушило взяте на себе господарське зобов`язання;

- наявність збитків - в контексті ст.ст.224,225 ГК України збитками являються додаткові витрати позивача у сумі 69 412,81 грн. (38 688,98 грн. + 30 723,83 грн.), пов`язані зі зняттям судна з мілини, які Товариство не мало б нести за умови належного виконання договору ДП ХМТП ;

- причинний зв`язок між неправомірною поведінкою та збитками - в результаті того, що судно в процесі управління ним капітаном, який є працівником ДП ХМТП , сіло на мілину, позивачем додатково витрачено кошти;

- вина - ДП ХМТП порушило положення Договору, будучи обізнаним про існування в нього обов`язку забезпечити перевезення вантажу на досягнутих контрагентами умовах, у т.ч. щодо кінцевої вартості перевезення.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна заява Товариства підлягає задоволенню в частині стягнення з ДП ХМТП збитків в сумі 69 412,81 грн. (38 688,98 грн. - витрати ТОВ позивача на оплату роботи буксиру Чемпіон по зняттю судна Кілія з мілини та 30 723,83 грн. - витрати ТОВ ГРАНІТТРАНССТРОЙ по оплаті простою буксирів Борей та Екватор ).

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що в діях ДП ХМТП відсутній повний склад елементів складу господарського правопорушення необхідних для стягнення збитків, оскільки матеріалами справи спростовується зазначене.

Стосовно доводів апелянта, що саме лоцман, має нести відповідальність за надання некоректних та неналежних рекомендацій, що призвели до аварійної морської події, судова колегія зазначає наступне.

Дійсно, частиною 1 ст.98 КТМ України встановлено, що відповідальність за аварійні морські події, що сталися з вини морських лоцманів під час виконання ними службових обов`язків, несе підприємство, працівником якого є лоцман.

Однак, згідно з ч.1 ст.97 КТМ України присутність на судні морського лоцмана не звільняє капітана від відповідальності за управління судном.

Пунктом 5.6 Положення про морських лоцманів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 № 292, встановлено, що присутність на судні лоцмана не звільняє капітана судна від відповідальності за управління судном, лоцман дає рекомендації капітану при плаванні судна в районі лоцманського проведення.

Отже, згідно чинного законодавства саме на капітана судна покладається обов`язок управління ним і присутність лоцмана не звільняє капітана від відповідальності за управління судном.

Судова колегія вважає помилковими доводи апелянта, що суд першої інстанції безпідставно самоусунувся від розгляду вимог Товариства до відповідача 2, оскільки судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні було вірно враховано, що на момент настання аварійної морської події капітан судна Кілія ОСОБА_1 був працівником ДП ХМТП , та те, що позов заявлено з мотивів понесення додаткових витрат та неодержання доходу внаслідок неналежного виконання Договору № 86Д, за яким ДП АМПУ не є стороною. Крім цього, судом було роз`яснено що ДП ХМТП має право подати позов до ДП АМПУ з метою відшкодування збитків, які судом стягнуто на користь Товариства. У рамках провадження у тій справі мають бути досліджені обставини щодо того, чи є посадка судна Кілія на мілину наслідком вказівок та рекомендацій, отриманих від лоцмана, або помилок в управлінні судном з боку капітана.

Отже, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Приймаючи до уваги вище встановлене, судова колегія дійшла висновку, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, у зв`язку з цим, апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області - без змін.

Крім цього, судова колегія зазначає, що при розгляді апеляційної скарги позивач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому крім іншого просив суд, стягнути з ДП ХМТП на користь Товариства витрати на оплату професійної правничої допомоги у даній справі в розмірі 8 000,00 грн.

25.11.2020 до суду від ДП ХМТП надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу Товариства.

Дослідивши вимогу Товариства щодо стягнення з ДП ХМТП на користь позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги, судова колегія зазначає наступне.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, Товариство разом з відзивом на апеляційну скаргу подало додаток до Договору про надання правової допомоги від 24 вересня 2020 року №33/20 акт приймання-передачі юридичних послуг від 11.11.2020 року, згідно якого загальна вартість виконаних робіт становить 8 000,00 грн.

При цьому судова колегія зазначає, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, однак в матеріалах справи відсутній Договір про надання правової допомоги від 24 вересня 2020 року №33/20, на підставі якого був складений вищевказаний акт. Також, відсутні докази (платіжні доручення, квитанції, виписки з банківського рахунку позивача), які підтверджують фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн..

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Виходячи із викладеного, встановивши, що подані позивачем документи на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у своїй сукупності є недостатніми, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки їх розмір документально необґрунтований та не відповідає необхідним критеріям.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2020 - залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Разюк Г.П.

Савицький Я.Ф.