Постанова

від 24.11.2020 по справі 910/10249/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2020 р. Справа№ 910/10249/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Владимиренко С.В.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Кубей В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Марченко В.М.;

від відповідача 1: Антонова Н.В.;

від відповідача 2: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНТ ІНВЕСТ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 року (повний текст складено 28.01.2020 року)

у справі № 910/10249/19 (суддя: Бондаренко Г.П.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНТ ІНВЕСТ"

Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни

про витребування майна та скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНТ ІНВЕСТ" (далі-відповідач 1) та Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни (далі-відповідач-2) про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНТ ІНВЕСТ" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" приміщення комори підсобної СЦБ ст. Святошино (літера "Г" за технічним паспортом) загальною площею 70, 6 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 15, шляхом виселення та передачі зазначеного нерухомого майна Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця". Зобов`язання приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Єгорову Марину Євгенівну скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНТ ІНВЕСТ" на нежитлові будівлі, які розташовані за адресом: м. Київ, вул. Святошинська, 15, від 04.03.2015 року (індексний номер 19781718, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 390592780000), в частині державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНТ ІНВЕСТ" на складову частину об`єкта нерухомого майна: нежитлова будівля, "Г", загальною площею (кв.м): 70.6.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищезазначене приміщення знаходиться у неправомірному володінні відповідача, що позбавляє позивача права володіти та користуватися належним йому майном.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНТ ІНВЕСТ" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вказав, що остання реєстрація права власності відбулася за АТ Українська залізниця під час дії реєстрації права власності за відповідачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНТ ІНВЕСТ".

При цьому, скаржник наголосив на тому, що він є добросовісним набувачем права власності на спірний об`єкт нерухомості, і він не володів інформацією про те, що об`єкт нерухомості зареєстрований та перебуває у власності, існує реєстрація права власності за іншою особою.

Крім того, скаржник вказав що в позові та в рішенні суду відсутнє обґрунтування порушення відповідачем прав позивача.

Також, скаржник вказав, що він продовжує бути власником цілісного майнового комплексу, в тому числі і приміщення Літера Г . Будь-яке рішення, яке б припинило його право власності на вказаний об`єкт нерухомості - відсутнє.

Крім того, скаржник зауважив, що суд першої інстанції до спірних правовідносин не застосував позовну давність, оскільки в позові позивач сам підтверджує, що майно у його власність надійшло згідно передавального акту від 31.07.2015 року від Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна Залізниця . Таким чином, строк позовної давності сплинув 31.07.2018 року, тоді як позов поданий 31.07.2019 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2020 року справу № 910/10249/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В.,судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНТ ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 року у справі № 910/10249/19 залишив без руху своєю ухвалою від 09.04.2020 року.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у встановленому розмірі та докази надсилання апеляційної скарги з додатками.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНТ ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 року у справі № 910/10249/19. 22.07.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що на сьогоднішній день спірна будівля, право власності на яку зареєстровано у встановленому законодавством порядку за позивачем, знаходиться на огородженій території у володінні відповідача, що позбавляє право володіти і користуватися належним йому майном. При цьому, матеріали справи містять докази, із яких вбачається, що особа (Товариство з обмеженою відповідальністю ВАЛЕНТИН-АС , у якої відповідач придбав за договором нежитлові будівлі, загальною площею 1034 кв.м. розташовані за адресою Святошинська, 15 ,складовою частиною яких є приміщення комори підсобної СЦБ ст. Святошино, загальною площею 70,6 кв.м. (Літера Г), не набувала право власності на зазначене приміщення, відповідно така особа не мала права відчужувати таке майно.

11.09.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшла заяву про повернення апеляційної скарги, в якій останній просив визнати неповажними наведені представником відповідача 1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 року у справі №910/10249/19.

Крім того, 14.09.2020 до апеляційного суду відповідачем 1 подано клопотання про відкладення розгляду справи призначеної на 15.09.2020 року, яке було задоволено судом.

Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНТ ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/10249/19 на 15.10.2020 року своєю ухвалою від 15.09.2020 року.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2020, у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М., у щорічній відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10249/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Владимиренко С.В., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНТ ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 року у справі № 910/10249/19 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Владимиренко С.В., Майданевич А.Г. Призначив розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНТ ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/10249/19 на 24.11.2020 року своєю ухвалою від 15.10.2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 року заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про повернення апеляційної скарги залишено без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 24.11.2020 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення господарського суду скасувати.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 24.11.2020 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача 2 у судове засідання 24.11.2020 року не з`явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 року.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача 2, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНТ ІНВЕСТ" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 506 від 09.04.1969 року про надання дозволу на будівництво Київській дистанції Південно-Західної залізниці дозволено будівництво виробничо-побутового корпусу на території ст. Святошино.

Відповідно до інвентарної картки основних засобів дана будівля, а саме: приміщення комори підсобної сигналізації, централізації та блокування (далі - СЦБ) ст. Святошино, загальною площею 70,6 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 15 (літера Г) (далі - Будівля) була збудована та обліковується на балансі залізниці з 1972 року.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна від 07.09.2015 року за № 10-15-15872, копія якого наявна в матеріалах справи, наданого Фондом державного майна України, станом на 01.01.2015 року Будівля визначена як державна власність і знаходиться в управлінні Міністерства інфраструктури України на балансі Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно - Західна залізниця".

За державою, в особі Міністерства інфраструктури України, 23.11.2015 року зареєстровано право власності на приміщення комори підсобної СЦБ ст. Святошино, площею 70,6 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 15 (літера Г), та отримано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.12.2015 року.

Передавальним актом Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" від 31.07.2015 року, затвердженого Міністерством інфраструктури України 18.08.2015 року, підтверджується вартість і склад активів та зобов`язань Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", правонаступництво щодо яких після його реорганізації перейшло до ПАТ "Укрзалізниця".

Як вбачається з матеріалів справи, основні засоби, в тому числі і приміщення комори підсобної СЦБ ст. Святошино, загальною площею 70,6 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 15 (літера Г), включене до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", що підтверджується зведеним переліком майна Державного територіально - галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця" (наявний в матеріалах справи).

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач набув право власності на приміщення комори підсобної СЦБ ст. Святошино, загальною площею 70,6 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 15 (літера Г), внаслідок внесення зазначеного майна до його статутного фонду.

Право власності на приміщення комори підсобної СЦБ ст. Святошино, загальною площею 70,6 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 15 (літера Г) зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" 23.10.2018 року.

Водночас, вказана спірна будівля входить до переліку нежитлових будівель, право власності на які зареєстровано за відповідачем - 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в державному реєстрі: 39059278000U, що не заперечується сторонами.

Таким чином, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що остання реєстрація права власності відбулася за АТ Українська залізниця під час дії реєстрації права власності за відповідачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНТ ІНВЕСТ".

Проте, колегія суддів приймає до уваги, що до передачі зазначеного майна до статутного фонду позивача, таке майно перебувало на балансі Державного територіально - галузевого об`єднання "Південно - Західна залізниця" та було зареєстроване як державна власність, що знаходиться в управлінні Міністерства інфраструктури України 11.12.2015 року.

Так, за твердженням позивача, в ході перевірки об`єктів нерухомості, яка проводилась в ході інвентаризації активів та зобов`язань згідно наказу Київської дистанції сигналізації та зв`язку від 30.09.2016 року №307/2 було виявлено, що приміщення комори підсобної СЦБ ст. Святошино (літера Г), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 15 загальною площею 70,6 кв.м., використовується відповідачем - 1.

15.03.2017 року позивач листом за № 432 звернувся до відповідача 1 з вимогою надання доступу до Будівлі.

Відповідач 1 в свою чергу письмової відповіді на вищевказану вимогу не надав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач 1 використовує спірну будівлю на підставі договору купівлі - продажу нежитлових будівель від 04.03.2015 року, укладену між відповідачем 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС".

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.03.2015 року на нежитлові будівлі, які розташовані в місті Києві, по вулиці Святошинській, 15, за відповідачем - 1 зареєстрований на праві приватної власності об`єкт житлової нерухомості - нежитлові будівлі, загальною площею (кв. м): 1034, складовими частинами якого є: нежитлова будівля "А", загальною площею (кв.м): 134,5; нежитлова будівля "Б", загальною площею (кв.м): 30,1; нежитлова будівля "В", загальною площею (кв.м): 17, 1; нежитлова будівля "Г", загальною площею (кв.м): 70, 6; нежитлова будівля "Д", загальною площею (кв.м): 172, 3; нежитлова будівля "Е", загальною площею (кв.м): 201, 6; нежитлова будівля "Є", загальною площею (кв.м): 29, 9; нежитлова будівля "Ж", загальною площею (кв.м): 254, 3; нежитлова будівля "З", загальною площею (кв.м): 62, 4; нежитлова будівля "К", загальною площею (кв.м): 61,2.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.1992 року укладеного між Київським відділенням Південно-Західної залізниці та Багатопрофільним індивідуальним малим підприємством "Санація", останнє придбало у залізниці нежитлову будівлю, цегляну, одноповерхову, площею 132,0 кв.м., яка знаходиться за адресом: м. Київ, вул. Святошинська, 15. В подальшому 23.09.2003 було проведено державну реєстрацію права власності на вказану будівлю за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС", яке є правонаступником Багатопрофільного індивідуального малого підприємства "Санація".

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" звернулось до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачного-БОН-АПЕТИТ" про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, в тому числі на Будівлю, а саме: приміщення комори підсобної СЦБ ст. Святошино, загальною площею 70,6 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 15 (літера Г).

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19.05.2014 року у справі №759/6743/14-ц (а.с. 25-28) визнано право власності на нерухоме майно (комплекс будівель) за адресом м. Київ, вул. Святошинська, 15 (в тому числі і на спірну будівлю) за Товариством з обмеженою відповідальністю. "ВАЛЕНТИН - АС".

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23.04.2015 року у справі №22-ц/796/1599/2015 (а.с. 29-32) було задоволено апеляційну скаргу та ухвалено в частині нове рішення про відмову у позові, зокрема, в частині визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" права власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі літера "Б", площею 30, 1 кв.м, літера "В", площею 17, 1 кв.м, літера "Г", площею 70, 6 кв.м, літера "Д", площею 172, 3 кв.м, літера "Е", площею 206, 1 кв. м., літера "Є", площею 29, 9 кв.м, літера "Ж", площею 254, 3 кв. м, літера "З", площею 62, 4 кв.м, літера "К", площею 61, 2 кв.м.

Так, за твердженням позивача, в період розгляду апеляційної скарги у справі №759/6743/14-ц апеляційним судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" було продано об`єкти нерухомого майна Товариству з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ГРАНТ ІНВЕСТ" , в тому числі будівлю за договором купівлі-продажу від 04.03.2015 року.

Крім того, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом першої інстанції, позивач, на день винесення оскаржуваного рішення спірна будівля, право власності на яку зареєстровано у встановленому законодавством порядку за позивачем, знаходиться на огородженій території у володінні відповідача, що позбавляє позивача права володіти і користуватися належним йому майном.

Водночас, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що в позові та в рішенні суду відсутнє обґрунтування порушення відповідачем прав позивача.

Відповідно до ст. 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно ст. 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС", у якої відповідач 1 придбав за договором нежитлові будівлі, загальною площею 1034 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, вул. Святошинська, 15, складовою частиною яких є приміщення комори підсобної СЦБ ст. Святошино, загальною площею 70,6 кв.м., (літера Г), не набуло право власності на зазначене приміщення, відповідно як правильно встановлено судом першої інстанції така особа не мала права відчужувати таке майно.

Зазначені обставини встановлені в рішенні Апеляційного суду міста Києва від 23.04.2015 року у справі № 22-ц/796/1599/2015, а відтак мають преюдиційне значення при розгляді даної справи.

Згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що він продовжує бути власником цілісного майнового комплексу, в тому числі і приміщення Літера Г . Будь-яке рішення, яке б припинило його право власності на вказаний об`єкт нерухомості - відсутнє.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належним йому майном.

Згідно зі ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 916/1860/17.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне приміщення (комора підсобної СЦБ ст. Святошино, загальною площею 70,6 кв.м., (літера Г), може бути, за замістом ст. 388 Цивільного кодексу України, витребуване від відповідача 1 на вимогу позивача.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (ст. 3 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (ст.27 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до ст. 31-1 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення. Проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.

З огляду на викладене та враховуючи, що право власності на спірне приміщення комори зареєстроване у встановленому законодавством порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині витребування у відповідача 1 на користь позивача спірної будівлі, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про складову частину об`єкта нерухомого майна, що входить до нежитлових будівель нерухомого майна у м. Києві по вул. Святошинській, 15, зареєстрованого за реєстраційним номером 390592780000 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНТ ІНВЕСТ".

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорову Марину Євгенівну у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасувати запис про складову частину об`єкта нерухомого майна, що входить до нежитлових будівель нерухомого майна у м. Києві по вул. Святошинській, 15, зареєстрованого за реєстраційним номером 390592780000 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНТ ІНВЕСТ", а саме скасувати запис: "Складова частина об`єкта нерухомого майна: нежитлова будівля, "Г"; Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 70,6", як похідні.

При цьому, колегія суддів не приймає твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що судом першої інстанції до спірних правовідносин не застосована позовна давність, оскільки в позові позивач сам підтверджує, що майно у його власність надійшло згідно передавального акту від 31.07.2015 року від Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна Залізниця . Таким чином, строк позовної давності сплинув 31.07.2018 року, тоді як позов поданий 31.07.2019 року, з огляду на наступне.

В силу ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як визначено чч. 4 та 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; у разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Загальна позовна давність, як визначено ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, колегія суддів відзначає, що Цивільний кодекс України передбачає, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідач - 1 про відкриття провадження у справі та про хід справи в суді першої інстанціх повідомлявся ухвалами суду направленими на адресу його місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та в апеляційній скарзі, а саме: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 72.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до поштового повернення, які повернулися на адресу суду першої інстанції, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва у справі № 910/10249/19 не було вручене під час доставки, про що вказано: "за закінченням строку зберігання".

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку і її повернення до апеляційного суду "за закінченням терміну зберігання", колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до приписів п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 14.08.2019 року вважається врученою скаржнику 20.09.2020 року - з дня проставлення у поштовому відділенні відмітки "за закінченням терміну зберігання".

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, відповідач - 1 був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

З урахуванням наведеного відповідач - 1 не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду міста Києва у справі № 910/10249/19 у Єдиному державному реєстрі судових рішень та дати відповідні заперечення та заяви, зокрема про застосування позовної давності.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги заперечення на вказану заяву, позивача, де останній зазначає, що ним не пропущено встановлений строк, оскільки саме в ході перевірки об`єктів нерухомості, яка проводилася в ході інвентаризації активів та зобов`язань згідно наказу Київської дистанції сигналізації та зв`язку від 30.09.2016 року №307/2 (а.с. 63-64 ) було виявлено, що спірне приміщення використовується відповідачем 1, саме 30.09.2016 року було встановлено, що приміщення, право власності на яке належить позивачу було придбано відповідачем 1 за договором купівлі-продажу від 04.03.2015 року укладеного між відповідачем 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ВАЛЕНТИН - АС , тоді як позовна заява відповідно до відмітки відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів суду подана 31.07.2019 року, тобто в строк.

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНТ ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 року у справі № 910/10249/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 року у справі №910/10249/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/10249/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді С.В. Владимиренко

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 30.11.2020 року.