Постанова

від 20.10.2020 по справі 910/4907/13

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2020 р. Справа№ 910/4907/13

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 20.10.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича

на ухвалу

Господарського суду міст Києва

від 14.07.2020 (повний текст складено 15.07.2020)

у справі №910/4907/13 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк";

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко - Україна";

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Омега Банк";

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна іпотечна установа;

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна організація (Установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

про стягнення 15182816,67 доларів США, що еквівалентно 199109158,29 грн.

за розглядом скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест"

про визнання дій приватного виконавця протиправними та зобов`язання винесення постанови,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", процесуальним правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" згідно з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2013, звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 17.09.2014) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 20.08.2008 № 837 К-Н у загальній сумі 15182816,67 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.09.2014 еквівалентно 199109158,29 грн, та складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 12040530 доларів США (гривневий еквівалент - 157900858,96 грн); заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами - 2107588,62 доларів США (гривневий еквівалент - 27639153,21 грн), нарахованих за період з 01.07.2012 по 01.09.2014; пені за несвоєчасну сплату основної суми кредиту - 897182,43 доларів США (гривневий еквівалент - 11765750,87 грн), нарахованої за період з 03.03.2014 по 01.09.2014; пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами - 137515,62 доларів США (гривневий еквівалент - 1803359,24 грн), нарахованої за період з 03.03.2014 по 01.09.2014, з посиланням на положення 525, 526, 530, 543, 549, 553, 554, 1046, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019, позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитом у сумі 12040530 (дванадцять мільйонів сорок тисяч п`ятсот тридцять) дол. США 00 центів, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 2107588 (два мільйони сто сім тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) дол. США 62 центи, пеню за прострочення повернення кредиту у сумі 897182 (вісімсот дев`яносто сім тисяч сто вісімдесят два) дол. США 43 центи, пеню за прострочення сплати процентів у сумі 137515 (сто тридцять сім тисяч п`ятсот п`ятнадцять) дол. США 62 центи.

Постановою Верховного Суду від 02.06.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 910/4907/13 скасовано у частині задоволення позовних вимог про стягнення 2107588,62 доларів США процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період з 01.07.2012 по 01.09.2014, та 137515,62 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, нарахованої за період з 03.03.2014 по 01.09.2014. Справу № 910/4907/13 передано на новий розгляд в цій частині позову до Господарського суду міста Києва. В решті зазначені рішення та постанову залишено без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2020 року, справа № 910/4907/13 передана для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 прийнято справу № 910/4903/13 до свого провадження та призначено слухання справи на 28.07.2020.

03.07.2020 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" надійшла скарга на дії приватного виконавця, в якій скаржник просить суд:

- зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - наказу Господарського суду міста Києва від 14 травня 2019 року по справі №910/4907/13, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/4907/13 від 05 жовтня 2018 року, до набрання законної сили відповідним рішенням Господарського суду міста Києва за результатами розгляду цієї скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича;

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича та скасувати постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 01 липня 2020 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бер даром Миколою Миколайовичем у виконавчому провадженні №59654419 з примусового виконання наказу №910/4907/13, виданого 14 травня 2019 року Господарським судом міста Києва про солідарне стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк";

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколу Миколайовича винести постанову про закінчення виконавчого провадження №59654419 з примусового виконання наказу №910/4907/13, виданого 14 травня 2019 року Господарським судом міста Києва про солідарне стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №910/4907/13 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" на дії приватного виконавця задоволено частково. Визнано протиправними дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича та скасовано постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 01 липня 2020 року, винесену Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердаром Миколою Миколайовичем у виконавчому провадженні №59654419 з примусового виконання Наказу №910/4907/13, виданого 14 травня 2019 року Господарським судом міста Києва про солідарне стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк".

У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ТОВ "Ніко Інвест" відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, банк зазначає, що справу розглянуто неповноважним складом суду у складі судді Мандриченка О.В., оскільки, по-перше, справа №910/4907/13 мала розглядатись колегіально, рішення про колегіальний розгляд справи було прийнято ухвалю суду від 09.10.2014, тобто з 2014 року і до винесення рішення по суті дана справа розглядалась у Господарському суді міста Києва колегіально у складі колегії із трьох суддів; по-друге, скарга на дії виконавця з приводу виконання наказу господарського суду підлягає розгляду раніше визначеним складом суду, який і видав виконавчий документ; по третє, оскаржувана ухвала постановлена суддею, якому заявлено обґрунтований відвід.

Апелянт також посилається на те, що винесення ухвали суду від 14.07.2020 у судовому засіданні, клопотання про перенесення якого було обґрунтовано неможливістю прибуття у зв`язку з COVID-19, порушує права учасників справи, передбачені Законом України №5410-ІХ від 30.03.2020, зокрема, з огляду на імперативну норму про продовження процесуальних строків, в тому числі, відведених для судового засідання, з тим щоб убезпечити сторону спору від негативних наслідків запровадження карантину в державі.

Крім того, скаржник вказує, скаргу боржника на дії приватного виконавця розглянуто без дослідження усіх матеріалів справи, чим порушено норми статті 13 та 86 ГПК України.

Також, за доводами апелянта, судом першої інстанції порушено норми статті 129-1 Конституції України щодо обов`язковості виконання судового рішення та не застосовано статтю 35 Закону України Про виконавче провадження , якою передбачено імперативний обов`язок виконавця поновити виконавче провадження у зв`язку з усуненням обставин, що були підставою для його зупинення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишено без руху, апелянту надано строк для усунення недоліків, а саме подання доказів направлення копії апеляційної скарги Публічному акціонерному товариству "Омега Банк".

З ухвалою суду першої інстанції також не погодився Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Бердар Микола Миколайович, який звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ТОВ "Ніко Інвест" відмовити повністю.

Доводи апелянта зводяться до того, що судом першої інстанції порушено норми статті 129-1 Конституції України щодо обов`язковості виконання судового рішення та не застосовано статтю 35 Закону України Про виконавче провадження , якою передбачено імперативний обов`язок виконавця поновити виконавче провадження у зв`язку з усуненням обставин, що були підставою для його зупинення.

Апелянт також посилається на те, що винесення ухвали суду від 14.07.2020 у судовому засіданні, клопотання про перенесення якого було обґрунтовано неможливістю прибуття у зв`язку з COVID-19, порушує права учасників справи, передбачені Законом України №5410-ІХ від 30.03.2020, зокрема, з огляду на імперативну норму про продовження процесуальних строків, в тому числі, відведених для судового засідання, з тим щоб убезпечити сторону спору від негативних наслідків запровадження карантину в державі.

Крім того, скаржник вказує, скаргу боржника на дії приватного виконавця розглянуто без дослідження усіх матеріалів справи, чим порушено норми статті 13 та 86 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 30.07.2020 апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів Михальської Ю.Б., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича залишено без руху, апелянту надано строк для усунення недоліків, а саме подання доказів направлення копії апеляційної скарги Публічному акціонерному товариству "Омега Банк".

07.08.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" надійшло клопотання про приєднання доказу направлення апеляційної скарги на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі № 910/4907/13, до якого додано докази надсилання копії апеляційної скарги на адресу Публічного акціонерного товариства "Омега Банк".

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2324/20 від 10.08.2020 у зв`язку з перебуванням судді Дідиченко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпункту 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу у справі № 910/4907/13 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020 у справі № 910/4907/13 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу Господарського суду міст Києва від 14.07.2020, справу призначено до розгляду на 29.09.2020.

11.08.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі № 910/4907/13, до якої додано докази надсилання копії апеляційної скарги на адресу Публічного акціонерного товариства "Омега Банк".

Також від Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича 11.08.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про зупинення дії ухвали Господарського суду м. Києва від 14.07.2020 у справі № 910/4907/13 на підставі ч.2 ст. 272 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 12.08.2020 у справі № 910/4907/13 апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у судовій справі № 910/4907/13 передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду: головуючий суддя: Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича про зупинення дії ухвали Господарського суду м. Києва від 14.07.2020 у справі № 910/4907/13 до закінчення апеляційного розгляду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича на ухвалу Господарського суду міст Києва від 14.07.2020 у справі № 910/4907/13; справу № 910/4907/13 призначено до розгляду на 29.09.2020.

Розпорядженням Керівника апарату від 28.09.2020 №09.1-08/34419/20 у зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. у відпустці справу № 910/4907/13 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020 справу №910/4907/13 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Скрипки І.М., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/4907/13 в складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду головуючий суддя Тищенко А.І., суддів: Скрипки І.М., Михальської Ю.Б.; справу призначено до розгляду на 20.10.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами та третіми особами не було надано відзивів на апеляційні скарги, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 20.10.2020 представники учасників справи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників учасників справи, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко - Україна" на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитом у сумі 12040530 (дванадцять мільйонів сорок тисяч п`ятсот тридцять) дол. США 00 центів, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 2107588 (два мільйони сто сім тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) дол. США 62 центи, пеню за прострочення повернення кредиту у сумі 897182 (вісімсот дев`яносто сім тисяч сто вісімдесят два) дол. США 43 центи, пеню за прострочення сплати процентів у сумі 137515 (сто тридцять сім тисяч п`ятсот п`ятнадцять) дол. США 62 центи.

14 травня 2019 року на виконання вище вказаного судового рішення у справі №910/4907/13 Господарським судом міста Києва видано відповідні накази. Відповідно до Постанови, винесеної 26 липня 2019 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердаром Миколою Миколайовичем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання Наказу Господарського суду міста Києва по справі №910/4907/13.

Постановою Верховного Суду від 02.06.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 910/4907/13 скасовано у частині задоволення позовних вимог про стягнення 2107588,62 доларів США процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період з 01.07.2012 по 01.09.2014, та 137515,62 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, нарахованої за період з 03.03.2014 по 01.09.2014. Справу № 910/4907/13 передано на новий розгляд в цій частині позову до Господарського суду міста Києва. В решті зазначені рішення та постанову залишено без змін.

01 липня 2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердаром Миколою Миколайовичем було винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №59654419 з примусового виконання наказу №910/4907/13, виданого 14 травня 2019 року Господарським судом міста Києва про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ніко Інвест та Товариства з обмеженою відповідальністю Ніко-Україна заборгованість за кредитом у розмірі 12 040 530,00 доларів США, заборгованість за процентами користування кредитом у розмірі 2 107 588, 62 доларів США, пеню за прострочення повернення кредиту у розмірі 897 182,43 долари США, пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 137 515, 62 доларів США.

Звертаючись із скаргою на дії приватного виконавця, Товариство з обмеженою відповідальністю Ніко Інвест просить:

- зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - наказу Господарського суду міста Києва від 14 травня 2019 року по справі №910/4907/13, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/4907/13 від 05 жовтня 2018 року, до набрання законної сили відповідним рішенням Господарського суду міста Києва за результатами розгляду цієї скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича;

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича та скасувати постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 01 липня 2020 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердаром Миколою Миколайовичем у виконавчому провадженні №59654419 з примусового виконання наказу №910/4907/13, виданого 14 травня 2019 року Господарським судом міста Києва про солідарне стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк";

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколу Миколайовича винести постанову про закінчення виконавчого провадження №59654419 з примусового виконання наказу №910/4907/13, виданого 14 травня 2019 року Господарським судом міста Києва про солідарне стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк".

Скарга на дії приватного виконавця обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції у даній справі, на підставі якого було видано виконавчий документ, що перебуває на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича згідно виконавчого провадження 359654419, є частково скасованим, відповідно спір за заявленими ПАТ Дельта Банк позовними вимогами у справі є не завершеним винесенням остаточного судового рішення щодо предмету спору по суті, яке набуло б законної сили, що є обов`язковою умовою видачі по справі виконавчого документа. Дані обставини є обов`язковою умовою для закінчення виконавчого провадження згідно статті 39 Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №910/4907/13 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" на дії приватного виконавця задоволено частково. Визнано протиправними дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича та скасовано постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 01 липня 2020 року, винесену Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердаром Миколою Миколайовичем у виконавчому провадженні №59654419 з примусового виконання наказу №910/4907/13, виданого 14 травня 2019 року Господарським судом міста Києва про солідарне стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк".

У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 оскаржується у повному обсязі.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання на всій території України, а в свою чергу стаття 327 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" .

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Положеннями статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частина 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Стаття 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, однією з обов`язкових вимог до виконавчого документа дату набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту частини першої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Як зазначалось вище, постановою Верховного Суду від 02.06.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 910/4907/13 скасовано у частині задоволення позовних вимог про стягнення 2107588,62 доларів США процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період з 01.07.2012 по 01.09.2014, та 137515,62 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, нарахованої за період з 03.03.2014 по 01.09.2014. Справу № 910/4907/13 передано на новий розгляд в цій частині позову до Господарського суду міста Києва. В решті зазначені рішення та постанову залишено без змін.

Як встановлено судом першої інстанції, з резолютивної частини постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 01 липня 2020 року, приватним виконавцем було поновлено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.05.2019, у тому числі, в частині стягнення з боржників процентів за користування кредитними коштами в розмірі 2 107 588,62 доларів США та 137 515,62 доларів США пені, яка була скасована постановою Верховного Суду від 02.06.2020 та передана на новий розгляд до суду першої інстанції, а відповідно спір за вказаними вимогами у справі є незавершеним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що поновлення приватним виконавцем виконавчого провадження з примусового виконання рішення в частині вимог, які є скасовані та станом на день винесення постанови приватного виконавця не набрали законної сили, є незаконним, а вимоги скаржника про визнання протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича та скасування постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 01 липня 2020 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердаром Миколою Миколайовичем у виконавчому провадженні №59654419 з примусового виконання наказу №910/4907/13, виданого 14 травня 2019 року Господарським судом міста Києва, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів вважає дані висновки суду першої інстанції помилковими, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 постановлено, поміж іншого, зупинити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі №910/4907/13 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку .

Відповідно до пункту 2 частини1 статті 3 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Згідно з частинами 1, 5 статті 35 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4 , 6 , 8 , 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

02.06.2020 Верховним Судом винесено постанову у справі №910/4907/13.

Таким чином дії приватного виконавця з поновлення виконавчого провадження відповідають вимогам частини 5 статті 35 Закону України Про виконавче провадження . Оскільки після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення, дії державного виконавця цілком відповідають вимогам закону.

Відповідно доводи скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" щодо протиправних дій державного виконавця при винесенні постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 01 липня 2020 року є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційних скарг в цій частині є обґрунтованими.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 2 статті 39 Закону України Про виконавче провадження постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

З огляду на викладене, приватний виконавець, у день, коли йому стало відомо про обставини скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі №910/4907/13 у частині вимог про стягнення з боржників процентів за користування кредитними коштами в розмірі 2 107 588,62 доларів США та 137 515,62 доларів США пені, зобов`язаний був винести постанову про закінчення виконавчого провадження у даній частині.

За наявною в матеріалах справи інформацією на час розгляду скарги, виконавче провадження №59654419 не закінчене у відповідній частині.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України Про виконавче провадження у разі закінчення виконавчого провадження, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З огляду на наведене, враховуючи відсутність належних дій приватного виконавця по виконавчому провадженні №59654419 щодо його закінчення на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Ніко Інвест на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича по справі № 910/4907/13 є обґрунтованою та підлягає задоволенню в частині наявності підстав для зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича винести постанову про закінчення виконавчого провадження №59654419 на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження в частині вимог про стягнення з боржників процентів за користування кредитними коштами в розмірі 2 107 588,62 доларів США та 137 515,62 доларів США пені.

Одночасно, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інтонації щодо безпідставності та такими, що не підлягають задоволенню, вимоги скаржника, якими він просить суд зупинити стягнення на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 14 травня 2019 року у справі №910/4907/13.

Доводи АТ Дельта Банк стосовно того, що оскаржувану ухвалу було постановлено неповноважним складом суду, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

За правилами ГПК України, після скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розгляд справи починається заново. При цьому, оскільки відповідно до частини 1 статті 36 ГПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи у суді першої інстанції, не може брати участь у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду, у такому випадку справа передається на розгляд судді, визначеному у порядку частини 1 статті 32 цього Кодексу.

Відтак, після скасування Верховним Судом рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 910/4907/13 в частині стягнення 2107588,62 доларів США процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період з 01.07.2012 по 01.09.2014, та 137515,62 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, нарахованої за період з 03.03.2014 по 01.09.2014, та направлення справи у цій частині на новий розгляд, справу №910/4907/13 у скасованій частині передано на розгляд судді, якого було визначено у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 цього Кодексу - Мандриченку О.В.

У зв`язку з даними обставинами, і скаргу на дії приватного виконавця, заявленої у межах справи №910/4907/13, було передано судді, який здійснює розгляд справи по суті позовних вимог. Застережень щодо можливості розгляду скарги у таких випадках ГПК України не містить.

З тих же обставин (розгляд справи починається заново), спростовуються доводи апелянта про те, що оскільки з 2014 року розгляд справи №910/4907/13 здійснювався колегією суддів, і під час нового розгляду дана справа також має розглядатись колегіально.

Слід звернути увагу, що в судовому засіданні 14.07.2020 судом розглянуто та відхилено клопотання АТ Дельта Банк про колегіальний розгляд справи.

Крім того, згідно з частинами 2 та 3 частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу .

Із цього приводу колегія суддів зазначає, що чинним Господарським процесуальним кодексом України, а саме Главою 3, чітко встановлений порядок та процедура розгляду заяви про відвід судді, яка передбачає собою, що у випадку, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Як встановлено колегією суддів, із заявою про відвід судді Господарського суду міста Києва Мандриченку О.В. було заявлено в день судового засідання - 14.07.2020, що підтверджується відміткою канцелярії суду.

Отже, у такому випадку саме суддя Мандриченко О.В. дослідив подану стороною заяву про відвід судді з точки зору наявності чи відсутності підстав для її задоволення.

Водночас, інститут відводу не передбачає можливості суду апеляційної інстанції надавати оцінку діям судді щодо визнання такого відводу необґрунтованим у межах здійснення апеляційного перегляду ухвали суду за наслідками розгляду скарги на дії виконавця, оскільки процесуальні дії суду першої інстанції, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції лише у межах оскарження рішення суду, прийнятого за результатами вирішення спору у справі по суті.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що скаргу ТОВ Ніко Інвсет на дії приватного виконавця було розглянуто повноважним складом суду у складі судді Мандриченка О.В.

Посилання апелянтів на ті обставини, що оскаржувану ухвалу було постановлено у судовому засіданні, про відкладення якого заявлено приватним виконавцем, чим порушено права учасників справи, передбачені Законом України №5410-ІХ від 30.03.2020, визнається необґрунтованими, з огляду на таке.

Дослідивши клопотання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича про відкладення розгляду справи, колегія суддів встановила, що заявник не вказує конкретних обставин неможливості явки представника у судове засідання, призначеного на 14.07.2020, лише загальні посилання на встановлення карантину та продовження строків розгляду на підставі п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX).

Однак, стаття 342 ГПК України, якою встановлено десятиденний строк розгляду скарги на дії приватного виконавця, відсутня у вищевказаному переліку, відтак, даний строк не було продовжено на строк дії карантину.

Крім того, саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом першої інстанції обов`язковою не визнавалась, а приватний виконавець не скористався наданим йому положеннями статті 42 ГПК України правом на надання відзиву, заперечень, пояснень по суті скарги, у зв`язку з чим скаргу ТОВ Ніко Інвест на дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича було розглянуто за наявними у справі матеріалами у строк, визначений статтею 342 ГПК України.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, а скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №910/4907/13 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №910/4907/13 скасувати частково.

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича задовольнити частково, шляхом зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколу Миколайовича винести постанову про закінчення виконавчого провадження №59654419 з примусового виконання наказу №910/4907/13, виданого 14 травня 2019 року Господарським судом міста Києва, в частині вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення з боржників процентів за користування кредитними коштами в розмірі 2 107 588,62 доларів США та 137 515,62 доларів США пені.

В решті скарги відмовити.

Матеріали оскарження № 910/4907/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст складено: 30.11.2020.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська