Рішення

від 18.10.2020 по справі 233/2645/20

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/2645/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Аллік Ю.М.,

представника позивача Саєнко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Саєнко Олександр Миколайович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпещщаремонт» про стягнення заборгованості із заробітної плати, поновлення виплати середнього заробітку на час проходження військової служби та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

02 червня 2020 року адвокат Саєнко О.М., який діяв від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпещщаремонт» про стягнення заборгованості із заробітної плати, поновлення виплати середнього заробітку на час проходження військової служби та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування заявлених позовних вимог послався на те, що 13 лютого 2013 року позивач був прийнятий на роботу монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій на ТОВ «Трест «Донбасдомнаремонт» (наказ № 53 від 12.03.2013 року). З 25.05.2018 року підприємство перейменовано на ТОВ «Західпещщаремонт» (наказ № 1 від 25.05.2018 року). 05 серпня 2015 року Позивачем укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Відповідно до п.3 контракт укладений на термін дії особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. З 05.08.2015 року увільнений від виконання своїх виробничих обов`язків на ТОВ «ТРЕСТ «Донбасдомнаремонт» (назва станом на 05.08.2015 року) на час проходження військової служби за контрактом зі збереженням середнього заробітку. Відповідно до довідки від 10.02.2020 року № 940 з 05.08.2015 року по теперішній час перебуває на військовій службі в Костянтинівському об`єднаному міському військовому комісаріаті Донецької області. З 05.05.2015 по 30.04.2018 приймав безпосередню участь в Антитерористичній операції, з 10.05.2018 по теперішній час залучений та приймає безпосередню участь в Операції об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань. За період з 05.08.2019 року по 30.10.2019 року ТОВ «Західпещщаремонт» здійснювалось нарахування та виплата середнього заробітку, передбаченого законодавством. З 01.11.2019 року виплати з боку підприємства припинились з невідомих причин. Так, 10.01.2020 року Позивач, з ціллю з`ясування причин припинення виплат середнього заробітку на час проходження військової служби, звернувся з листом до ТОВ «Західпещщаремонт», але станом на дату подачі позовної заяви відповіді не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

За відсутності відповіді на лист Позивача, на підтвердження припинення нарахування середнього заробітку Позивачем було сформовано засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України довідку (форма ОК-5) від 16.04.2020 року (номер 7919 3991 7869 6915), в якій міститься інформація про відсутність з 01.11.2019 року (код страхувальника 36252790) - суми заробітку для нарахування пенсії, відсутність кількості днів трудових або цивільно-правових відносин; позначки про сплату страхових внесків.

Тобто, починаючи з 01.11.2019 року права Позивача на збереження середнього заробітку на час проходження військової служби за контрактом, встановлені ч. 3 ст. 119 КЗпП України, порушені та Позивач змушений звернутися до суду за відновленням свого порушеного права.

Тому просив: стягнути з ТОВ «Західпещщаремонт» на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за період з 01.11.2019 року по 31.05.2020 року в розмірі 28237,68 грн; моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн; витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. Крім того просив зобов`язати ТОВ «Західпещщаремонт» нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 середній заробіток з 01 червня 2020 року по день закінчення контракту.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Саєнко О.М. позовні вимоги підтримав, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача ТОВ «Західпещщаремонт» який про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся у відповідності до пункту 2 частини 7статті 128 ЦПК Українишляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за його юридичною адресою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, до судового засідання не з`явився, клопотань про розгляд справи без його участі або відкладення розгляду справи не надав. У встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлена про судове засідання, але причин неявки суду не повідомив, суд вважає можливим у відповідності до пункту 1 частини 3статті 223 ЦПК Українипровести судове засідання без його участі.

При цьому, за наявності умов, передбачених ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 13 лютого 2013 року позивач був прийнятий на роботу монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій на ТОВ «Трест «Донбасдомнаремонт» (наказ № 53 від 12.03.2013 року). З 25.05.2018 року підприємство перейменовано на ТОВ «Західпещщаремонт» (наказ № 1 від 25.05.2018 року). Зазначені обставини підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.11-12).

05 серпня 2015 року позивачем укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Відповідно до п.3 контракт укладений на термін дії особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (а.с.9-10).

Відповідно до довідки від 10.02.2020 року № 940, виданої Костянтинівським об`єднаним міським військовим комісаріатом Донецької області, позивач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 05.08.2015 року по теперішній час. З 05.05.2015 по 30.04.2018 приймав безпосередню участь в Антитерористичній операції, з 10.05.2018 по теперішній час залучений та приймає безпосередню участь в операції об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань (а.с.8).

За період з 05.08.2019 року по 30.10.2019 року ТОВ «Західпещщаремонт» здійснювалось нарахування та виплата позивачу ОСОБА_1 середнього заробітку, передбаченого законодавством. З 01.11.2019 року виплати з боку підприємства припинились, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) від 16.04.2020 року, в яких міститься інформація про відсутність з 01.11.2019 року (код страхувальника 36252790) - суми заробітку для нарахування пенсії, відсутність кількості днів трудових або цивільно-правових відносин; позначки про сплату страхових внесків (а.с.16-17).

Частиною четвертоюстатті 43 Конституції України передбаченоправо на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчувід визначеної законом.

Згідно зі статтею1 Закону України «Про оплату праці», частиною першоюстатті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.3ст.119 КЗпП Україниза працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими ч.ч.3, 4ст.119КЗпП України, а також ч. 1 ст. 51, ч. 5 ст. 53, ч. 3 ст.57, ч. 5 ст.61 Закону України «Про освіту».

Ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені види військової служби: строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за контрактом осіб рядового складу, військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17.03.2014 року, після оприлюдненняУказу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Згідно зУказом Президента України від 14.01.2015 року №15/2015 «Про часткову мобілізацію»оголошено та проведено протягом 2015 року часткову мобілізацію (далі - мобілізація) у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом, в тому числі і на території Донецької області.

Таким чином, з моменту мобілізації позивача на військову службу до лав Збройних сил України, закон гарантує йому збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в якому він працював на час вступу на військову службу, до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 25.04.2018 року по справі №205/1993/17-ц.

Міністерство оборони України у своєму листі №322/2/8417 від 01.10.2015 року зазначило, що відповідно дост. 1 Закону України «Про оборону в Україні»з моменту оголошенняУказу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014в Україні настав особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію після стабілізації обстановки на сході України.

За змістом п.2, п.10Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100(далі - Порядок №100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часувійськової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Отже середньоденний заробіток позивача становить 207,63 грн. (середньомісячна заробітна плата у вересні - жовтні 2019 року : кількість робочих днів у вересні - жовтні 2019 року = (4360,23грн. + 4567,86 грн.) : (21 робочий день в вересні 2019 року + 22 робочих дні в жовтні 2019 року) = 8928,09 грн. : 43 робочих дні = 207,63 грн.).

У відповідності з п.8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Кількість робочих днів з 01 листопада 2019 року по 31 травня 2020 року становить - 136, отже середній заробіток за вказаний період складає: 207,63 грн. х 136р. д. = 28237,68 грн, які який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, без утримання податків й інших обов`язкових платежів, оскільки такі утримання відповідно до статей 14.1.180,18, 162.1.3,168 Податкового кодексу Україниє обов`язкомподаткового агента, яким є відповідач.

Тобто позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 5 пункту 6постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.

Розглядаючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюєтьсяст.237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП Українипередбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначенанормазаконуміститьперелікюридичнихфактів,щоскладаютьпідставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно ізст. 237-1 КЗпП Україниє факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно дост. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Кодекс законів про працю Українине містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, астаття 237-1 цього Кодексупередбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення, тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставіст. 237-1 КЗпП Україниздійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати.

В обґрунтування вимог позовної заяви про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн. 00 коп. позивач зазначив, що своїми неправомірними діями відповідач, який допустив невиплату йому середнього заробітку, завдав моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з протиправною поведінкою роботодавця відносно позивача як працівника. Зазначені моральні страждання полягають у виникненні та тривалості у позивача неприємних тяжких відчуттів, за яких він наразі переживає емоційний дискомфорт та стрес, що викликано незаконними діями відповідача, які завдали позивачу душевних страждань, яких він зазнав у зв`язку із втратою свого заробітку, що підсилюється систематичним та триваючим характером даного порушення, а також викликали в позивача відчуття глибокої образи та незахищеності від незаконної поведінки роботодавця та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя в частині вчинення додаткових дій та заходів, витрат часу та емоційного навантаження для відновлення свого права на належні йому виплати.

Отже, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині частково та відшкодувати позивачу ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн, що є обґрунтованою компенсацією за невиплату належних йому грошових сум, враховуючи лише часткову втрату ним життєвих зв`язків у професійній сфері та необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, а в іншій частині вважає за необхідне відмовити.

При цьому, суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000,0 грн визначено судом без утримання податків й інших обов`язковихплатежів, оскільки такі утримання є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Крім того,відповідно доч.ч.1,2ст.15ЦПК України учасникисправи маютьправо користуватисяправничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктами 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

З метою захисту своїх прав в цивільному процесі між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Саєнко О.М., який діє на підставі Свідоцтва проправо назаняття адвокатськоюдіяльністю ДН№ 5271,видане напідставі рішенняРади адвокатівДонецької областівід «28» листопада2018р.№15, було укладено договір про надання правової допомоги від 28.04.2020 року № 41 (а.с.18-19). Відповідно до п.3.1 зазначеного договору правова допомога надається з оплатою гонорару адвокату за домовленістю сторін в фіксованому розмірі та складає 5000,00 гривень. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва в суді та надання інших видів правової допомоги Клієнту, пов`язаних зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Попередній (орієнтовний) розрахунок вартості послуг адвоката зазначається у Додатку 1 до Договору. Згідно п. 3.4. зазначеного Договору оплата здійснюється на протязі 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання договору сторонами. Відповідно до товарного чеку про сплату послуг адвоката з надання правової допомоги, ОСОБА_1 28.04.2020 року було сплачено 5000,00 грн (а.с.20).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Верховний суду постановівід 9 квітня 2019 р. у справі №826/2689/15 висловив правову позицію, щонадання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

У справі№751/3840/15-цВелика Палата Верховного Суду зазначила, що наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Тому суд також задовольняє позов в цій частині.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 середній заробіток з 01 червня 2020 року по день закінчення контракту суд відмовляє у позові в цій частині, оскільки судовому захисту підлягає лише порушене право, а не право, порушення якого лише передбачається.

Відповідно до статті12 ЦПК України цивільнесудочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті12, частинами першою, шостою статті81 ЦПК України учасникисправи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимогабо заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язанихіз вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Згідно положень статей115,116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті77, частина друга статті78 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідачем не надано суду доказів відсутності заборгованості із виплати заробітної плати позивачу, або обґрунтування причин її невиплати.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Від сплати судового збору позивача звільнено на підставі п. 13 ч. 1ст. 5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір». Відповідно до пп.1п.1 ч.2ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»в розрахунку на місяць у розмірі 2102,00 грн. Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 840,80 грн, які слід стягнути з відповідача в дохід держави у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпещщаремонт» (ЄДРПОУ 36252790, юридична адреса: 01601, м. Київ, Спортивна площа, буд.1а) про стягнення заборгованості із заробітної плати, поновлення виплати середнього заробітку на час проходження військової служби та стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпещщаремонт» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої середньої заробітної плати за період з 01 листопада 2019 року по 31 травня 2020 року в розмірі 28237 (двадцять вісім тисяч двісті тридцять сім) гривень 68 копійок; моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, разом - 30237 (тридцять тисяч двісті тридцять сім) гривень 68 копійок (без утримання передбачених законом податків та зборів).

Допустити негайне виконання рішення у справі про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Західпещщаремонт» накористь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпещщаремонт» в дохід держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має прав на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя