Рішення

від 18.11.2020 по справі 608/468/20

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2020 р. Справа № 608/468/20

Номер провадження2/608/271/2020

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого суду судді Парфенюка В. І.

з участю секретаря Южди Л.С.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ТОВ "Регіональний земельно-кадастровий центр "Галицькі землі" -- адвоката Біль Р.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Чорткові справу цивільного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Регіональний земельно-кадастровий центр "Галицькі землі" про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ "Регіональний земельно-кадастровий центр "Галицькі землі" про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів.

В позовній заяві позивач вказав, що між ним та відповідачем було укладено Договір № 01.08/15 від 03.08.2015 р. на підставі його заяви від 16.07.2015 року про відновлення меж земельної ділянки, кадастровий номер 612588100:01:001:0098, та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості на території Швайківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області. На виконання умов договору ОСОБА_1 здійснив оплату за послуги по виконанню всіх робіт згідно Договору. Однак, відповідач не виконав в повному обсязі робіт по договору, а саме: не встановив на місцевості межових знаків встановленого взірця, не склав списку даних межових знаків та не передав даних межових знаків на зберігання, що в подальшому призвело до істотних наслідків. Користуючись відсутністю межових знаків встановленого взірця на місцевості невідомими особами нищилась земля ОСОБА_1 , йому завдавались збитки. Позивач повністю оплатив роботи, які повинні були бути проведені по договору, в сумі 500 гривень, у 2016 році він знову оплатив відповідачу 600 гривень, проте знову ніяких межових знаків не було встановлено.

Вважає, що такою бездіяльністю відповідача йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в сумі 10 000 гривень. Завдана моральна шкода полягає у тому, що через невиконання своїх договірних зобов`язань відповідачем, межі його земельної ділянки не визначені в натурі на місцевості межовими знаками, йому створюються незручності у володінні та користуванні земельною ділянкою, він не може приступити до користування земельною ділянкою, адже приступати до використання земельної ділянки можливо лише при встановленні меж ділянки в натурі на місцевості через закріплення їх межовими знаками. Також йому завдана і матеріальна шкода, яку оцінює в розмірі 50 000 гривень у формі втраченої вигоди через невикористання земельної ділянки.

Позивач просить визнати незаконними дії ТОВ Регіональний земельно-кадастровий центр Галицькі землі у формі невиконання умов договору щодо встановлення на місцевості межових знаків встановленого взірця, не складення списку даних межових знаків та не передачі даних межових знаків на зберігання; зобов`язати ТОВ Регіональний земельно-кадастровий центр Галицькі землі вчинити за власний рахунок наступні дії: встановити на місцевості межові знаки встановленого взірця, скласти список даних межових знаків та прив`язку даних межових знаків і передати дані межові знаки на зберігання ОСОБА_1 , стягнути в його користь 10 000 гривень моральної шкоди та 50 000 гривень матеріальної шкоди у формі втраченої вигоди.

В березні 2020 року позивач ОСОБА_1 подав суду заяву про збільшення позовних вимог в частині матеріальної шкоди у формі неотриманої вигоди, так як на земельній ділянці він планував вирощувати пшеницю, і згідно розрахунку за період 2016-2019 роки загальна сума втраченої вигоди складає 191 375 гривень, яку він просить стягнути з відповідача.

В березні 2020 року від ТОВ Регіональний земельно-кадастровий центр Галицькі землі надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказує на необґрунтованість доводів позивача з огляду на наступне. Між сторонами вперше 27 травня 2015 року було укладено договір № 19 05/15 на виконання інженерно-геодезичних робіт по відновленню межових знаків. Відповідно до п. 1.1 даного Договору відповідач зобов`язувався виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи з приводу відновлення 4-х межових знаків, перерахунок координат земельної ділянки за кадастровим номером 6125589100:01:001:0098 на території Швайківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, а позивач прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт згідно п. 2.1. Договору становила 600 гривень. Відповідно до наказу ТОВ Регіональний земельно-кадастровий центр Галицькі землі № 42 від 17.12.2014 року визначення виду межового знаку, його замовлення та оплата його вартості покладається на замовника робіт та не включається у роботи, пов`язані із вартістю інженерно-геодезичних робіт з відновлення межових знаків відповідної земельної ділянки, про що було інформовано позивача під час укладання та підписання Договору №19 05/15. Пунктом 3.2 Договору №19 05/15 замовник зобов`язаний підписати протягом п`яти банківських днів з дня виконання роботи та у разі відмови від підписання вказаного акта замовник протягом п`яти днів з моменту отримання акта складає мотивований протокол розбіжностей. Відповідно до календарного плану робіт узгодженого та підписаного відповідачем та позивачем вартість відновлення 4 межових знаків становила 600 гривень, а відповідно до протоколу погодження договірної ціни на виконання робіт узгодженого та підписаного відповідачем та позивачем досягнуто згоду про розмір договірної ціни у розмірі 600 гривень. 16 липня 2015 року згідно договору №19 05/15 складено Акт приймання-передачі робіт, відповідно до якого відповідачем відновлено 4 межових знаки та проведено перерахунок координат земельної ділянки за кадастровим номером 6125589100:01:001:0098, вишукувальна науково-технічна продукція задовольняє умовам договору та в належному порядку оформлена, що було також засвідчено підписами відповідача та позивача. Таким чином, відповідачем взяті на себе зобов`язання відповідно до договору №19 05/15 були виконані у повному обсязі. Тому будь-якого права позивача порушено не було, що останнім було засвідчено своїм підписом у відповідному акті приймання - передачі робіт від 16.07.2015 року.

Між сторонами вдруге 03 серпня 2015 року було укладено договір № 01 08/15 на виконання комплексу робіт по відновленню меж. Відповідно до п.1.1 даного Договору відповідач зобов`язувався виконати з дотриманням вимог законодавства розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за кадастровим номером 6125589100:01:001:0098 на території Швайківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, а позивач прийняти та оплатити виконані роботи. Пунктом п. 2.1 Договору загальна вартість робіт становила 500 грн. Відповідно до п. 3.1. Договору приймання робіт оформляється актом приймання-передачі робіт, та позивач як замовник зобов`язаний був підписати вказаний акт протягом п`яти банківських днів з моменту отримання зазначеного акта та документації із землеустрою - п.3.2. Договору. У разі відмови від підписання вищевказаного акта позивач як замовник зобов`язаний був скласти протягом п`яти днів з моменту отримання акта і документації мотивований протокол розбіжностей - в іншому випадку робота вважається прийнятою з виконанням усіх умов - п. 3.4. Договору. Відповідно до наказу відповідача № 42 від 17.12.2014 року визначення виду межового знаку, його замовлення та оплата його вартості покладається на замовника робіт та не включається у роботи пов`язані із вартістю інженерно-геодезичних робіт з відновлення межових знаків відповідної земельної ділянки, про що в черговий раз було інформовано позивача. Згідно п.5.1 Договору позивач як замовник зобов`язаний був забезпечити надання відповідачу як виконавцю відповідних робіт, межові знаки, що позивачем і було зроблено. Відповідно до календарного плану робіт, узгодженого та підписаного відповідачем та позивачем вартість технічної документації становила 500 гривень, а відповідно до протоколу погодження договірної ціни на виконання робіт узгодженого та підписаного відповідачем та позивачем досягнуто згоду про розмір договірної ціни у розмірі 500 гривень. Відповідачем згідно Договору розроблено відповідну документацію із землеустрою та в черговий раз відновлено та встановлено межові знаки на спірній земельній ділянці, які були надані позивачем, що було засвідчено підписами позивача та відповідача актом приймання - передачі робіт. Поряд із іншим, відповідачем за згодою та попереднього погодження позивача було встановлено надані позивачем відповідні межові знаки, факт чого в документації підтверджено підписом позивача у Акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 16.09.2015 року. Таким чином, відповідачем взяті на себе зобов`язання відповідно до договору №01 08/15 в черговий раз були виконані у повному обсязі. Тому будь-якого права позивача порушено не було, що останнім було засвідчено своїм підписом у відповідному акті приймання-передачі робіт.

Поряд з цим, між сторонами втретє 19 жовтня 2015 року було укладено договір № 14 10/15 на виконання робіт інженерно-геодезичних робіт по відновленню межових знаків, відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов`язувався виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи з приводу відновлення 4-х межових знаків, перерахунок координат земельної ділянки за кадастровим номером 6125589100:01:001:0098 на території Швайківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, а позивач прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт згідно п.2.1. Договору становила 600 грн. Відповідно до наказу відповідача №42 від 17.12.2014 року визначення виду межового знаку, його замовлення та оплата його вартості покладається на замовника робіт та не включається у роботи пов`язані із вартістю інженерно-геодезичних робіт з відновлення межових знаків відповідної земельної, про що було інформовано позивача під час укладання та підписання Договору №14 10/15. Пунктом 3.2 Договору замовник зобов`язаний підписати протягом п`яти банківських днів з дня виконання роботи та у разі відмови від підписання вказаного акта замовник протягом п`яти днів з моменту отримання акта складає мотивований протокол розбіжностей. Відповідно до календарного плану робіт узгодженого та підписаного відповідачем та позивачем вартість відновлення 4 - межових знаків становила 600 грн., а відповідно до протоколу погодження договірної ціни на виконання робіт узгодженого та підписаного відповідачем та позивачем досягнуто згоду про розмір договірної ціни у розмірі 600 грн. Отже, відповідно до взаємних зобов`язань надання межових знаків необхідних для відновлення 4-х межових знаків земельної ділянки за кадастровим номером 6125589100:01:001:0098 покладалось на позивача, які останнім і були надані відповідачу та встановлені на спірній земельній ділянці. 27 жовтня 2015 року згідно договору №14 10/15 складено Акт приймання-передачі робіт, відповідно до якого відповідачем відновлено 4 межових знаки та проведено перерахунок координат земельної ділянки за кадастровим номером 6125589100:01:001:0098, вишукувальна науково-технічна продукція задовольняє умовам договору та в належному порядку оформлена, що було також засвідчено підписами відповідача та позивача. Таким чином, відповідачем в черговий раз взяті на себе зобов`язання відповідно до договору №14 10/15 були виконані у повному обсязі. Тому будь-якого права позивача порушено не було, що останнім було засвідчено своїм підписом у відповідному акті приймання - передачі робіт від 27.10.2015 року.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року N 376 затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Відповідно до п. 2.3 вказаної Інструкції комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками. Пунктом 2.8. Інструкції визначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками. Для закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вибір замовника використовуються три види межових знаків - п. 3.1. Інструкції. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою - п.12 Інструкції. Фінансування робіт із встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками здійснюється за рахунок коштів громадян - п. 15.

Тому відповідач просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 подав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач у відзиві не спростував позовних вимог та не надав суду жодних пояснень, чому ТОВ Регіональний земельно-кадастровий центр Галицькі землі не склав в повному обсязі акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання по формі, що встановлена додатком 2 до Інструкції, чому при технічній документації відсутній список межових знаків та кроків кожного межового знаку, чи було виконано вимоги Інструкції у формі закладки межових знаків на ґрунтовій поверхні на глибину, що дорівнює довжині стовпчика установочного, чи було окопано межові знаки у вигляді круглої канави і чи було насипано над центром курган.

15 квітня 2020 року представник відповідача подав заяву, в якій просив вважати подання позовної заяви ОСОБА_1 після спливу позовної давності, відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, так як вважає, що зі сторони відповідача договірні умови були виконані та не було порушено будь-яке право позивача, а подання позивачем позову за відсутності предмета спору є зловживанням процесуальними права самого ж позивача.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача ТОВ "Регіональний земельно-кадастровий центр "Галицькі землі" - адвокат Біль Р.С. позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши письмові докази в справі, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких мотивів.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Згідно зі статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права, чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи є ефективним обраний позивачем спосіб захисту порушеного права та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні .

Причому, докази такого конкретного, об`єктивного порушення повинен навести у позовній заяві позивач, оскільки в цій частині на ньому лежить процесуальний обов`язок доказування.

Отже, дотримуючись правової позиції Верховного Суду та враховуючи норми ст. 15 ЦК України можна стверджувати, що у разі, коли навіть позов є обгрунтованим, наприклад, якщо дійсно навіть є порушення закону, які, в принципі, зазвичай, тягнуть задоволення позову, але в конкретній справі жодне право, свобода чи інтерес саме позивача не було порушено зазначеними у позові незаконними діями (бездіяльністю) відповідача, права, свободи чи інтереси позивача відповідач не оспорює, то в такому разі правових підстав для задоволення такого конкретного позову немає.

Інакше кажучи, відмова у задоволенні позову відбувається з підстав відсутності порушення прав та інтересів позивача.

Згідно з частинами першою, другою та пунктом б частини третьої статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Частинами другою та третьою статті 158 Земельного кодексу України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Статтею 107 ЗК України передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Згідно з положеннями ст. 55 Закону України "Про землеустрій" установлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Відповідно до ст.ст. 106, 107 Земельного кодексу України, ст.ст. 14, 55 Закону України "Про землеустрій" та з метою визначення порядку встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками Наказом Державного комітету із земельних ресурсів № 376 від 18 травня 2010 року затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Ця Інструкція визначає механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Розділом IV Інструкції передбачено порядок відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (п. 4.1). Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними (п. 4.2). Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) п.4.3). У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин (п. 4.4).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1142 гектарів в межах згідно з планом, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Швайківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, що належала померлій ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ТР № 027445, виданого 10 листопада 2003 року Чортківською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження Чортківської районної державної адміністрації від 09 квітня 2003 року за № 151 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 404, кадастровий номер земельної ділянки 6125589100:01:001:0098, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 27 лютого 2014 року.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка працює юристом ТОВ "Регіональний земельно-кадастровий центр "Галицькі землі", пояснила, що позивач неодноразово (конкретно скільки разів не пам`ятає) звертався в організацію щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та відновлення меж земельної ділянки в натурі на території Швайківської сільської ради Чортківського району. Перед укладенням договорів з позивачем обговорювались умови договору, терміни виконання робіт, вид межових знаків. З кожним договором позивач ознайомлювався та особисто їх підписував.

Так, 27 травня 2015 року між сторонами було укладено договір № 19 05/15 на виконання інженерно-геодезичних робіт по відновленню межових знаків. Відповідно до п. 1.1 даного Договору відповідач зобов`язувався виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи з приводу відновлення 4-х межових знаків, перерахунок координат земельної ділянки за кадастровим номером 6125589100:01:001:0098 на території Швайківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, а позивач прийняти та оплатити виконані роботи. 16 липня 2015 року згідно договору №19 05/15 складено Акт приймання-передачі робіт, відповідно до якого відповідачем відновлено 4 межових знаки та проведено перерахунок координат земельної ділянки за кадастровим номером 6125589100:01:001:0098, вишукувальна науково-технічна продукція задовольняє умовам договору та в належному порядку оформлена, що було також засвідчено підписами відповідача та позивача.

Таким чином, відповідачем взяті на себе зобов`язання відповідно до договору №19 05/15 були виконані у повному обсязі. Тому будь-якого права позивача порушено не було, що останнім було засвідчено своїм підписом у відповідному акті приймання - передачі робіт від 16.07.2015 року.

3 серпня 2015 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 16.07.2015 року між позивачем та ТОВ Регіональний земельно-кадастровий центр Галицькі землі був укладений Договір № 01.08/15 про відновлення меж земельної ділянки кадастровий номер 6125589100:01:001:0098 та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Швайківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області. Відповідно до п.1.1 даного Договору відповідач зобов`язувався виконати з дотриманням вимог законодавства розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за кадастровим номером 6125589100:01:001:0098 на території Швайківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, а позивач прийняти та оплатити виконані роботи. Відповідачем згідно Договору розроблено відповідну документацію із землеустрою та в черговий раз відновлено та встановлено межові знаки на спірній земельній ділянці, які були надані позивачем, що було засвідчено підписами позивача та відповідача актом приймання - передачі робіт. Поряд із іншим, відповідачем за згодою та попереднього погодження позивача було встановлено надані позивачем відповідні межові знаки, факт чого в документації підтверджено підписом позивача у Акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 16.09.2015 року.

Таким чином, відповідачем взяті на себе зобов`язання відповідно до договору №01 08/15 в черговий раз були виконані у повному обсязі. Тому будь-якого права позивача порушено не було, що останнім було засвідчено своїм підписом у відповідному акті приймання-передачі робіт.

Також 19 жовтня 2015 року між сторонами було укладено договір № 14 10/15 на виконання робіт інженерно-геодезичних робіт по відновленню межових знаків, відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов`язувався виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи з приводу відновлення 4-х межових знаків, перерахунок координат земельної ділянки за кадастровим номером 6125589100:01:001:0098 на території Швайківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, а позивач прийняти та оплатити виконані роботи. 27 жовтня 2015 року згідно договору №14 10/15 складено Акт приймання-передачі робіт, відповідно до якого відповідачем відновлено 4 межових знаки та проведено перерахунок координат земельної ділянки за кадастровим номером 6125589100:01:001:0098, вишукувальна науково-технічна продукція задовольняє умовам договору та в належному порядку оформлена, що було також засвідчено підписами відповідача та позивача.

Таким чином, відповідачем в черговий раз взяті на себе зобов`язання відповідно до договору №14 10/15 були виконані у повному обсязі. Тому будь-якого права позивача порушено не було, що останнім було засвідчено своїм підписом у відповідному акті приймання - передачі робіт від 27.10.2015 року.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 592-593/20-22 від 14 травня 2020 року підписи в актах приймання-передачі робіт по договорах № 19_05/15 від 27.05.2015 року, № 01_08/15 від 03.08.2015 року, № 14_10/16 від 19.10.2016 року у графі "роботу прийняв" виконано ОСОБА_1 .

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У частині першій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

В силу статті 26 Закону України Про землеустрій відносини замовників і розробників документації з землеустрою регулюються законодавством України і договором. Стаття 27 цього Закону передбачає, що замовники документації із землеустрою визначають за погодженням із розробником документації із землеустрою вартість робіт, термін їх виконання і порядок їх оплати. Замовники документації із землеустрою за рахунок власних коштів мають право на вибір розробника і укладення з ним договору, якщо інше не передбачено законодавством.

У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації несуть відповідальність, передбачену договором і законом (стаття 28 Закону України Про землеустрій ).

В ході судового розгляду справи встановлено, що умови договорів, які укладалися між сторонами щодо виготовлення технічної документації та відновлення меж земельної ділянки і закріплення таких меж земельної ділянки межовими знаками відповідачем були належно виконані, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі робіт, які були підписані сторонами без будь-яких зауважень і такі обставини в судовому засіданні не спростовані, а тому суд не має підстав для висновку про не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по договору, як про це стверджує в позовній заяві позивач.

Посилання позивача в позовній заяві на порушення вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками при складанні акту прийомки межових знаків на зберігання від 16.09.2015 року, оскільки в акті не має списку межових знаків, переданих на зберігання, як немає і схеми прив`язки межових знаків до об`єктів і контурів місцевості/абриси(кроки), при винесенні рішення судом до уваги не приймаються, тому що позивачем не обґрунтовано, які ж права (інтереси) позивача в зв`язку з цим порушуються та не наведено жодних доказів на підтвердження порушення таких прав, свобод чи інтересів.

Щодо знищення межових знаків, то суд звертає увагу на заяву позивача ОСОБА_1 від 11.10.2016 року, з якої вбачається, що межові знаки були знищені з вини фермерського господарства Андрій (с. Швайківці Чортківського району Тернопільської області, керівник Мудрий А.І.)., а тому вимоги позовної заяви про визнання незаконними дії ТОВ Регіональний земельно-кадастровий центр Галицькі землі у формі невиконання умов договору щодо встановлення на місцевості межових знаків встановленого взірця, не складення списку даних межових знаків та не передачі даних межових знаків на зберігання; зобов`язання ТОВ Регіональний земельно-кадастровий центр Галицькі землі вчинити за власний рахунок наступні дії: встановити на місцевості межові знаки встановленого взірця, скласти список даних межових знаків та прив`язку даних межових знаків і передати дані межові знаки на зберігання ОСОБА_1 , не ґрунтуються на вимогах закону.

Виходячи з вищезазначеної заяви позивача, суд має підстави для висновку, що цим позовом позивач має намір перекласти на відповідача цивільно-правову відповідальність за знищення межових знаків на його земельній ділянці іншою особою.

Відповідно до ст. 69 Закону України Про землеустрій шкода, заподіяна в результаті здійснення землеустрою фізичній особі, її майну чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно із частиною першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до вимог Цивільного кодексу шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може настати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювана шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За змістом частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправність поведінки, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Проте в ході судового розгляду справи позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправність поведінки відповідача, внаслідок якої позивачу спричинено матеріальну шкоду в вигляду упущеної вигоди в сумі 191 375 гривень, та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, а тому суд не має правових підстав задовольнити такі позовні вимоги позивача.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року в п. п. 3, 5, 9 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Виходячи з таких вимог закону, суд не вбачає підстав задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 10 000 гривень, в зв`язку з недоведеністю розміру такої шкоди, протиправності поведінки відповідача, внаслідок якої позивачу спричинено таку шкоду, а також причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, тягар доказування обґрунтованості заявлених позовних вимог покладено на позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Предметом доказування під час судового розгляду є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення відповідачем цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Враховуючи те, що згідно чинного законодавства встановлення (відновлення) меж земельних ділянок здійснює юридична особа, у складі якої є сертифіковані інженери-землевпорядники на підставі затвердженої технічної документації із землеустрою, а також подані позивачем докази на підтвердження позовних вимог, суд приходить до висновку про недоведеність ОСОБА_1 позовних вимог щодо незаконних дій ТОВ Регіональний земельно-кадастровий центр Галицькі землі у формі не встановлення на місцевості межових знаків встановленого взірця, не складення списку даних межових знаків та не передачі даних межових знаків на зберігання, та відповідно порушення його прав, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, то слід зазначити, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Тому з врахуванням такої позиції заява ТОВ "Регіональний земельно-кадастровий центр "Галицькі землі" про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З врахуванням такого положення закону суд приходить до висновку, що судові витрати в справі слід компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 91, 106, 107, 152, 158 Земельного кодексу, ст. 11, 15, 22, 23, 203, 509, 626, 627, 628, , 629, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 55, 69 Закону України "Про землеустрій", ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України,суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити за безпідставністю в позові ОСОБА_1 до ТОВ "Регіональний земельно-кадастровий центр "Галицькі землі" про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду через Чортківський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складення повного судового рішення -- 28 листопада 2020 року.

Суддя: В. І. Парфенюк