Постанова

від 25.11.2020 по справі 221/5/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/3144/20

221/5/20

Єдиний унікальний номер 221/5/20

Номер провадження 22-ц/804/3144/20

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Биліни Т.І.,

суддів Баркова В.М., Лопатіної М.Ю.,

при секретарі Сидельніковій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та заяву голови ліквідаційної комісії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів по ліквідації Волноваської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Павлюкової Валентини Володимирівни про приєднання до апеляційної скарги на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 14 серпня 2020 року у складі суду Безрук Т.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Волноваської міжрайонної державної лабораторії Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Голови ліквідаційної комісії Волноваської міжрайонної державної лабораторії Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Павлюкової Валентина Володимирівни про визнання звільнення протиправним, скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, -

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

03 січня 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Донецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Волноваської міжрайонної державної лабораторії Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Голови ліквідаційної комісії Волноваської міжрайонної державної лабораторії Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Павлюкової Валентина Володимирівни про визнання звільнення протиправним, скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді.

Позовна заява, мотивована тим, що з серпня 2017 року позивачка обіймала посаду завідуючої бактеріологічним відділом Волноваської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі Волноваська МРДЛДСУПБХПЗС). Станом на 2019 рік перебувала у відпустці по догляду за дитиною. 30.07.2019 року позивачка поштою отримала попередження від 29.07.2019 року про звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією вказаної установи. Отримавши попередження, позивачка декілька разів зверталася до керівництва із зверненням про бажання залишитись працювати, просила повідомити про рівнозначні посади, які є можливість обійняти, пропозицій на звернення не отримала. У листопаді 2019 року вона отримала лист, в якому повідомлялося, що її звільнено з займаної посади наказом № 56 від 24.10.2019 року. При цьому копії наказу їй надіслано не було. З метою отримання інформації позивачка здійснила запит до Волноваської МРДЛДСУПБХПЗС, в якому просила надати їй наказ, надати певні роз`яснення та надати документи, які були враховані під час прийняття рішення про її звільнення. На свій запит позивачка 29.11.2019 року отримала лише копію наказу про звільнення. Трудову книжку вона не отримала до теперішнього часу. Позивачка вважає, що наказ про її звільнення є незаконним та протиправним, оскільки звільнення відбулося за ініціативою роботодавця на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України на момент перебування її у відпустці по догляду за дитиною. Згоди на звільнення вона не надавала, а навпаки просила залишити її на роботі. Згідно з чинним трудовим законодавством звільнення жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною не допускається, за винятком повної ліквідації підприємства, установи, організації. Проте в даному випадку Волноваська МРДЛДСУПБХПЗС повністю не ліквідувалася, а реорганізовувалася шляхом приєднання до Донецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 14 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії Волноваської міжрайонної державної лабораторії Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Павлюкової В.В. від 24 жовтня 2019 року № 56 Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючої бактеріологічним відділом Волноваської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 184 КЗпП України передбачає заборону звільнення працівників, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною з ініціативи власника за п. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки на момент звільнення позивачка своєї згоди на звільнення не надавала, тому оскаржуваний наказ голови ліквідаційної комісії № 56 від 24.10.2019 року прийнятий з порушеннями вимог діючого законодавства, а отже є протиправним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з поновленням позивачки на попередній роботі

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи

Не погодившись з рішенням суду, відповідач Донецька регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач голова ліквідаційної комісії Волноваської міжрайонної державної лабораторії Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Павлюкова В.В. подала заяву про приєднання до апеляційної скарги Донецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в якій також просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга Донецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів мотивована тим, що суд прийняв позов в порушення ч.1 ст.177 ЦПК України, тобто без викладення змісту позовних вимог до кожного з відповідачів, без зазначення даних сторін фізичних осіб та місця знаходження оригіналів доказів та не залишив його без руху. Відповідач 3, що вказаний як голова ліквідаційної комісії ОСОБА_2 не може бути відповідачем по справі, оскільки згідно до ч.4 ст.105 ЦК України, до ліквідаційної комісії з моменту її призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії представляє його у відносинах з третіми особами, та виступає у суді від імені юридичної особи. Наказ №48 від 13.08.2019 року видано після попередження про майбутнє звільнення, без заяви позивачки та медичного висновку. Ліквідаційна комісія і Донецька регіональна державна лабораторія, вирішуючи питання працевлаштування позивачки, виходила з того, що вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 20 серпня 2020 року. Вони виконали прохання позивачки про переведення її в Донецьку регіональну державну лабораторію в порядку п.5 ст.36 КЗпП України з місцем роботи в м. Волноваха, запропонувавши їй посаду провідного лікаря ветеринарної медицини сектору, яку вона мала можливість виконувати, та від якої вона відмовилася. Другу заяву позивача не можна було задовольнити через відсутність зазначеної посади взагалі і в штатному розкладі зокрема. Отже, щодо позивачки було виконано ч.2 ст.40 КЗпП України, ч.2 ст.49-2 КЗпП України, щодо працевлаштування, оскільки їй була запропонована робота, відповідна її професії, кваліфікації, спеціальності та досвіду. Крім того оскаржувати наказ, акт індивідуальної дії голови ліквідаційної комісії суб`єкта власних повноважень повинна була розглядатися в адміністративному суді.

Заява голови ліквідаційної комісії Волноваської міжрайонної державної лабораторії Павлюкової В.В. про приєднання до апеляційної скарги мотивована тим, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі Донецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів повністю відповідають встановленим судом доказам і чинному законодавству.

Доводи і заперечення інших учасників справи

Представник відповідача Донецька регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Захарова Є.В., в суді апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги, просила їх задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 , відповідачі: голова ліквідаційної комісії Волноваської міжрайонної державної лабораторії Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Павлюкова В.В. та представник Волноваської міжрайонної державної лабораторії Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в суд апеляційної інстанції не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, підтвердженням чого є рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність. Заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Від позивачки ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому вона зазначила свою незгоду з доводами апеляційної скарги з тих причин, що вона не повинна була долучати додатки до позовної заяви, так як ч.2 ст.177 ЦПК України містить застереження, що положення ч.1.вказаної статті не поширюються на позови, що витікають із трудових відносин. На спірні правовідносини не розповсюджується дія Закону України Про державну службу , оскільки вона не перебувала на публічній службі. Переконливих підстав для виключення будь кого з переліку відповідачів апелянтом не наведено. Звільнення відбулося в порушення положень ст.184 КЗпП, а тому повинно бути визнано незаконним.

Донецька регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів надала заперечення на відзив позивачки в якому зазначила, що відзив від позивачки виконаний представником за дорученням, проте доручення відсутнє. В решті заперечення на відзив повністю перекликається з доводами апеляційної скарги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача №1, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги та заяви, апеляційний суд вважає, що скарга та заява не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення відповідає в повній мірі, обставини судом першої інстанції встановлено повно, висновки зроблено у відповідності до вимог законів, які регулюють спірні відносини.

Відповідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Наказом директора Волноваської міжрайонної державної лабораторії ветеринарної медицини № 46 від 27.10.2014 року ОСОБА_1 прийнята на посаду лаборанта хіміко-токсикологічного відділу Волноваської міжрайонної державної лабораторії ветеринарної медицини по переводу з Луганської регіональної лабораторії ветмедицини згідно п.5 ст. 36 КЗпП України з 28.10.2014 року. Цим же наказом ОСОБА_1 подовжено відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-ріного віку з 28 жовтня 2014 року по 28 грудня 2014 року (а.с. 44).

Наказом в.о. директора Волноваської міжрайонної державної лабораторії ветеринарної медицини № 55 від 10.10.2017 року ОСОБА_1 - провідного лікаря імунолога відділу Волноваської МРДЛВМ переведено на посаду завідуючої бактеріологічним відділом Волноваської МРДЛВМ на 0,5 посадового окладу з 19.10.2017 року (а.с. 45).

Наказом директора Волноваської МРДЛДСУПБХПЗС № 70 від 29.12.2017 року Про поновлення відпустки ОСОБА_1 - завідуючої бактеріологічним відділом Волноваської МРДЛДСУПБХПЗС поновлена відпустка по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку з 31.12.2017 року по 19.08.2019 року. (а.с. 46).

Наказом директора Волноваської МРДЛДСУПБХПЗС № 48 від 13.08.2017 року Про надання відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_1 - завідуючої бактеріологічним відділом Волноваської МРДЛДСУПБХПЗС надана відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 20.08.2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 51).

Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 706 від 25 липня 2019 року Про припинення діяльності Волноваської МРДЛДСУПБХПЗС припинена діяльність Волноваської МРДЛДСУПБХПЗС (код ЄДРПОУ 34974930, м. Волноваха, вул. Карла Маркса, 66) шляхом її приєднання до Донецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (код ЄДРПОУ 33361343 м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 3) згідно з чинним законодавством. ОСОБА_2 призначена головою комісії з ліквідації Волноваської МРДЛДСУПБХПЗС (а.с. 26-27).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань станом на 23.01.2020 року у вказаному реєстрі наявний запис про Волноваську МРДЛДСУПБХПЗС (а.с. 49-50).

Згідно наказу № 7 від 01.10.2017 року Про визначення місця дислокації відділу бактеріологічних досліджень пат-, біо - матеріалів та кормів та вірусологічного відділу за вказаним відділом закріплено місце дислокації за адресою: 87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Катанова, буд. 72 (а.с.103).

Згідно наказу № 263 від 01.10.2019 року При визначення місця дислокації сектору діагностики бактеріальних захворювань та відбору зразків відділу бактеріологічних досліджень пат-, біо- матеріалів та кормів за вказаним сектором закріплено місце дислокації за адресою: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Чижевського, буд. 11 (а.с. 104).

Згідно структури Донецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого начальником Головного управління Держпродспоживслужби, станом 01.10.2019 року до структури у вказаній установі увійшло 168 посад. З яких до відділу бактеріологічних досліджень пат-, біо- матеріалів та кормів 12 штатних посад. До складу вказаного відділу увійшов сектор діагностики бактеріологічних захворювань та відбору зразків з 5 штатними посадами: провідний лікар ветеринарної медицини 3 штатних одиниці, лаборант 1 штатна одиниця, санітар 1 штатна одиниця. До державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи ринку Волноваська увійшло 5 штатних одиниць: завідувач лабораторії 1 штатна одиниця, провідний лікар ветеринарної медицини 3 штатних одиниці, лаборант 1 штатна одиниця (а.с. 115-119).

Листом від 29.07.2019 року за .№ 04-02/58 за підписом голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1 попереджена про звільнення 29.09.2019 року згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією Волноваської МРДЛДСУПБХПЗС відповідно до наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 706 від 25.07.2019 року (а.с. 13).

Наказом голови ліквідаційної комісії № 56 від 24 жовтня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1 остання звільнена з посади завідуючої бактеріологічним відділом Волноваської МРДЛДСУПБХПЗС за згодою профспілкового органу через відмову працівника про переведення у зв`язку з ліквідацією установи. Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 23).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Таким чином, частиною третьою статті 184 КЗпП України встановлено гарантії для окремих категорій працівників, а саме: заборонено звільнення, зокрема, жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років) та передбачено обов`язкове працевлаштування у випадках її звільнення після закінчення строкового трудового договору.

Згідно зі статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.

Вказана позиція відображена в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 640/11441/17.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: зміни в організації виробництва і праці, в том у числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством . Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з роз`яснень, викладених в абзаці 1 пункту 19 Постанови ВСУ № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка, яка знаходилась у відпустці по догляду за дитиною, отримала наказ про своє звільнення 29.11.2019 року, звернулася до суду з позовом 26.12.2019 року.

З`ясовуючи питання, чи дійсно у відповідача №2 мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що ліквідація установи в якій працювала позивач не відбувалася, було припинення діяльності з подальшим її приєднанням до відповідача №1, тобто відбулася реорганізація.(а.с.47)

Як наслідок на позивача повинні розповсюджуватися гарантії передбачені ч.3 ст.184 КЗпП, про заборону звільнення жінок, які мають дітей.

Частиною 1 статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на вказане доводи апеляційної скарги, що ліквідаційна комісія і Донецька регіональна державна лабораторія, вирішуючи питання працевлаштування позивачки, виходили з того, що вони виконали прохання позивачки про переведення її в Донецьку регіональну державну лабораторію в порядку п.5 ст.36 КЗпП України з місцем роботи в м. Волноваха, запропонувавши їй посаду провідного лікаря ветеринарної медицини сектору, яку вона мала можливість виконувати, та від якої вона відмовилася - не є переконливими.

Як вбачається з роз`яснень, викладених в абзаці 1 пункту 19 Постанови ВСУ № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи працівник відмовився від переведення на іншу роботу або, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

З акту від 27.09.2019 року вбачається, що позивачу було запропоновано написати заяву про перевід в Донецьку регіональну державну лабораторію на вакантну посаду провідного лікаря ветеринарної медицини сектора діагностики бактеріологічних захворювань та відбору проб відділу бактеріологічних досліджень пат та біо матеріалів та кормів, проте вона від неї відмовилася.(а.с.76)

Проте вище вказана інформація не свідчить, що запропонована посада була єдиною вакантною, відповідач не надав суду доказів, що інші вакансії сформовані за наслідками реорганізації установи були запропоновані позивачу та вона від них відмовилася. Серед вакансій на які здійснювалося працевлаштування 30.09.2019 року були: дві посади провідного лікаря ветеринарної медицини (КОД за КП 2223.2), дві посади лаборанта (КОД за КП 3212), три посади провідного лікаря ветеринарної медицини (КОД за КП 2223.2) Державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи ринку Волноваська , завідувач лабораторії(КОД за КП 1229.7), посада провідного фахівця (КОД за КП 3439) Відділу дослідження факторів середовища життєдіяльності людини. (а.с.133, 135, 137, 144, 146, 149, 153, 155)

Доводи апеляційної скарги, що оскарження наказу про звільнення, акту індивідуальної дії голови ліквідаційної комісії - суб`єкта власних повноважень, позивач повинна була здійснювати в порядку адміністративного судочинства, а суд першої інстанції на це уваги не звернув - неспроможні.

З матеріалів справи, а саме листа Держаної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 02.12.2019 року за вих. № 24-9/584, надісланого ОСОБА_1 , вбачається, що посада завідувача бактеріологічним відділом Волноваської МРДЛДСУПБХПЗС не відноситься до посад державної служби (а.с. 24-25).

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З огляду на вказане даний спір необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства керуючись положеннями ст.19 ЦПК України, яка передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Доводи апеляційної скарги, що суд прийняв позов в порушення ч.1 ст.177 ЦПК України, тобто без викладення змісту позовних вимог до кожного з відповідачів, без зазначення даних сторін фізичних осіб та місця знаходження оригіналів доказів та не залишив його без руху - непереконливі. Під час розгляду справи суд першої інстанції з`ясував усі обставини, які були потрібні для постановлення законного та обґрунтованого рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вказаних обставин доводи відповідачів про незаконність судового рішення є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для відмови у задоволенні позову, відповідачами не надано.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції постановлено згідно вимог чинного законодавства та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі та заяві про приєднання до неї.

У відповідності до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст постанови виготовлено 30 листопада 2020 року.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Донецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та заяву голови ліквідаційної комісії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів по ліквідації Волноваської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Павлюкової Валентини Володимирівни про приєднання до апеляційної скарги залишити без задоволення.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 14 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: В.М. Барков

М.Ю. Лопатіна