Справа № 175/95/20
Провадження № 2/175/26/20
РІШЕННЯ
Іменем України
27 жовтня 2020 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Бойка О.М.
при секретарі Кучеренка О.Ю.,
за участю: представника позивачів - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру Дніпропетровської області, третя особа - Дніпровська районна державна адміністрація про визнання права користування земельною ділянкою у порядку спадкування за законом, -
ВСТАНОВИВ:
13 січня 2020 року позивачі звернулися до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру Дніпропетровської області, третя особа - Дніпровська районна державна адміністрація про визнання права користування на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
Вимоги до суду мотивували тим, що ОСОБА_4 відповідним Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 14.07.1997 року №540-р була надана у постійне користування земельна ділянка площею 52,6 га, в межах згідно з планом, розташована на території агрофірми Наукова Миколаївської сільської Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області для ведення фермерського господарства, на підтвердження чого йому було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП(ДН) 034135, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1017.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення відносяться до земель державної форми власності, розпорядником яких на даний час є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, тобто ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області .
Також позивачі посилаються на те, що земельні ділянки були надані для ведення селянського (фермерського) господарства, тому 22.04.1996 року ОСОБА_4 було зареєстровано Фермерське господарство РОСИНКА (код за ЄДРПОУ - 24989748), вищевказані земельні ділянки були та залишаються необхідною матеріальною основою для створення та функціонування фермерського господарства та до цього ФГ РОСИНКА здійснює свою статутну діяльність та використовує земельну ділянку, своєчасно сплачує всі необхідні платежі до бюджету.
Після чого, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, внаслідок чого відкрилась спадщина на спадкове майно. Вони, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є рідними сином та донькою померлого та спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину шляхом подачі відповідної заяви до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори (заява ОСОБА_3 надійшла 22.05.2014 року, зареєстрована за порядковим №782) та (заява ОСОБА_2 надійшла 02.09.2014 року, зареєстрована за порядковим №1409), інших спадкоємців першої черги немає.
20.02.2015 року спадкоємцям померлого оформлено спадщину на частку у спільній сумісній власності Фермерського господарства РОСИНКА та видані відповідні Свідоцтва.
Проте в Свідоцтві про право на спадщину за законом до складу спадщини, що перейшла позивачам, як спадкоємцям в порядку спадкування, не було включено право постійного користування земельною ділянкою, яке належало померлому. Вони, у свою чергу, як спадкоємці та як Голова Фермерського господарства РОСИНКА - ОСОБА_2 , і член господарства - ОСОБА_5 , мають намір надалі використовувати земельну ділянку для повноцінної господарської діяльності Фермерського господарства РОСИНКА , в зв`язку з чим виникла необхідність в оформленні права користування земельною ділянкою.
У зв`язку з чим, 18.05.2016 року, вони звернулись до Другої Дніпропетровської нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, площею 52,6 га, в межах згідно з планом, розташована на території агрофірми Наукова Миколаївської сільської Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, цільове призначення - ведення селянського фермерського господарства. Проте, державний нотаріус Нестеренко І.В. відмовив їм, позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, мотивуючи тим, що для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право постійного користування земельною ділянкою потрібно надати оригінал зазначеного Державного акту на право постійного користування землею серії ДП ДН 034135 від 15.07.1997 року, який було видано померлому. Додатково роз`яснила, що таке право постійного користування не успадковується оскільки законодавчо це питання не врегульовано.
У свою чергу, позивачі зазначили, що надати оригінал не змогли, оскільки його втрачено, в документах батька вдалося знайти лише його ксерокопію, а в отриманні дублікату правовстановлюючого документу їм відмовлено. З огляду на те, що вони не мають можливості реалізувати своє право на спадкування права постійного користування у позасудовому порядку та вважають, що їх права на отримання спадщини після померлого батька порушені, вони змушені звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 року відкрито провадження в справі, призначено підготовче судове засідання.
Представник позивачів адвокат Падашулі Є.Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідач ГУ Держгеокадастру Дніпропетровської області в судове засідання надала відповідний письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі, вважаючи його необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам норм чинного законодавства, тому просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомили, що не перешкоджає можливості розгляду справи без їх участі на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
Заслухавши сторони, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності зі ст.ст. 12 , 13 ЦПК України , суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 відповідним Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 14.07.1997 року №540-р була надана у постійне користування земельна ділянка, площею 52,6 га, в межах згідно з планом, розташована на території агрофірми Наукова , Миколаївської сільської Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області для ведення фермерського господарства, на підтвердження чого йому було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП(ДН) 034135, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1017.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення відносяться до земель державної форми власності, розпорядником яких на даний час є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, тобто ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області .
Також встановлено, що земельні ділянки були надані для ведення селянського (фермерського) господарства, тому 22.04.1996 року ОСОБА_4 було зареєстровано Фермерське господарство РОСИНКА (код за ЄДРПОУ - 24989748), вищевказані земельні ділянки були та залишаються необхідною матеріальною основою для створення та функціонування фермерського господарства та до цього ФГ РОСИНКА здійснює свою статутну діяльність та використовує земельну ділянку, своєчасно сплачує всі необхідні платежі до бюджету.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, внаслідок чого відкрилась спадщина на спадкове майно. У свою чергу позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є рідними сином та донькою померлого та спадкоємцмцями першої черги, які прийняли спадщину шляхом подачі відповідної заяви до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори (заява ОСОБА_3 надійшла 22.05.2014 року, зареєстрована за порядковим №782) та (заява ОСОБА_2 надійшла 02.09.2014 року, зареєстрована за порядковим №1409), інших спадкоємців першої черги немає.
Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, 20.02.2015 року спадкоємцями померлого оформлено спадщину на частку у спільній сумісній власності Фермерського господарства РОСИНКА та видані відповідні Свідоцтва.
Проте в Свідоцтві про право на спадщину за законом до складу спадщини, що перейшла позивачам, як спадкоємцям в порядку спадкування, не було включено право постійного користування земельною ділянкою, яке належало померлому. Позивачі, у свою чергу, як спадкоємці та як Голова Фермерського господарства РОСИНКА - ОСОБА_2 , і член господарства - ОСОБА_5 , мають намір надалі використовувати земельну ділянку для повноцінної господарської діяльності Фермерського господарства РОСИНКА , в зв`язку з чим виникла необхідність в оформленні права користування земельною ділянкою.
Після чого, 18.05.2016 року, позивачі звернулись до Другої Дніпропетровської нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, площею 52,6 га, в межах згідно з планом, розташована на території агрофірми Наукова Миколаївської сільської Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, цільове призначення - ведення селянського фермерського господарства. Проте, державний нотаріус Нестеренко І.В. відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, мотивуючи тим, що для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право постійного користування земельною ділянкою потрібно надати оригінал зазначеного Державного акту на право постійного користування землею серії ДП ДН 034135 від 15.07.1997 року, який було видано померлому. Додатково роз`яснила, що таке право постійного користування не успадковується оскільки законодавчо це питання не врегульовано. У свою чергу, позивачі зазначили, що надати оригінал не змогли, оскільки його втрачено, а в документах батька вдалося знайти лише його ксерокопію, а в отриманні дублікату правовстановлюючого документу їм відмовлено.
Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.
Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.
Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.
Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу .
Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 1021 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.
Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Разом з тим, статтею 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що правокористування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 року у справі №6-2329цс16, від 23 листопада 2016 року № 6-3113цс15.
Крім того, спір з приводу аналогічних правовідносини був підставою розгляду у Великій Палаті Верховного Суду, який відповідною Постановою від 23.06.2020 року у справі №179/1043/16-ц зробив відповідний відступ від загальних висновків та зазначив, що Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки. З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.
Право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. У такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець
Судом встановлено, що між власником спірної земельної ділянки (держава) та померлим ОСОБА_4 не укладався договір, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування земельною ділянкою, а тому, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову, тому відмовляє у їх задоволенні.
Керуючись ст.ст. 4 , 12-13 , 19 , 81 , 247 , 258 , 259 , 265 , 268 , 273 , 354 , 355 ЦПК України , -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру Дніпропетровської області, третя особа - Дніпровська районна державна адміністрація про визнання права користування земельною ділянкою у порядку спадкування за законом - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Бойко
Суд | Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 27.10.2020 |
Оприлюднено | 02.12.2020 |
Номер документу | 93208894 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області
Бойко О. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні