Рішення
від 23.11.2020 по справі 520/8784/2020
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 листопада 2020 р. справа № 520/8784/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Пузіковій А.С.,

за участі:

представника позивача - Панов О.М.,

представника відповідача - Лютянський М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доліньо Обладнання" (код ЄДРПОУ 39740064, 61038, м.Харків, вул.Академіка Павлова, 82) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 17.01.2020 року №00000520502, №00000530502, №00000540502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 19.11.2019 року по 09.12.2019 року ГУ ДПС у Харківській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.09.2019 року, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019 року. Як встановлено в процесі судового розгляду планова виїзна документальна перевірка ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ проведена відповідно до Плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік, на виконання якого відповідачем видано наказ від 22.10.2019 р. № 1365 Про проведення документальної планової перевірки ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ , у якому вказано, що перевірка проводиться з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2016 по 30.09.2019 року. За наслідками проведеної відповідачем перевірки позивача складений акт від 16.12.2019 року № 1225/20-40-05-02-08/39740064, на підставі якого, ГУ ДПС у Харківській області винесені спірні податкові повідомлення-рішення. Товариство з обмеженою відповідальністю ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені за наслідками податкової перевірки, яка проведена на підставі наказу № 1365 від 22.10.2019 р., зміст якого не відповідає нормам чинного податкового законодавства, отже результати перевірки, зокрема у вигляді податкових повідомлень-рішень, проведені на підставі протиправного наказу контролюючого органу, не можуть вважатися правомірними та такими, що створюють правові наслідки для платника податків. Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ вважає обставини і підстави, викладені в Акті перевірки та покладені контролюючим органом в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, упередженими, хибними, такими, що не відповідають дійсності, суперечать нормам чинного податкового законодавства та усталеній практиці їх застосування Верховним Судом. З огляду на викладене представник позивача просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 року задоволено клопотання представника позивача щодо змін підстав позову.

Через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, оскаржувані рішення прийнято за наслідками встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позицію, викладену у адміністративному позові.

Представник відповідача надав до суду заперечення, в яких послався на встановлення під час перевірки позивача вимог податкового законодавства та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому та у відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві та у запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ" зареєстровано в якості юридичної особи 09.04.2015 року, перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Харківській області з 10.04.2015 року. Позивач є платником податку на додану вартість з 01.08.2015 року.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у Харківській області 19.11.2019 року по 09.12.2019 року проведена документальна планова виїзна документальна перевірка ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.09.2019 року, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019 року, за наслідками якої складений акт від 16.12.2019 року № 1225/20-40-05-02-08/39740064.

На підставі вищевказаного акту перевірки, ГУ ДПС у Харківській області винесене податкове повідомлення-рішення від 17.01.2020 року № 00000520502 яким ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ збільшено суму грошового зобов`язання платника податків за платежем з податку на прибуток на загальну суму 19742318,75 грн. в тому числі за податковим зобов`язанням збільшено на суму 15793855,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) збільшено на суму 3948463,75 грн., податкове повідомлення-рішення від 17.01.2020 року №00000530502 яким ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ збільшено суму грошового зобов`язання платника податків за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 20260833,75 грн. в тому числі за податковим зобов`язанням збільшено на суму 16208667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) збільшено на суму 4052166,75 грн., податкове повідомлення-рішення від 17.01.2020 року №00000540502 яким до ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) нуль гривень 00 копійок, визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в розмірі 255507,00 грн. з податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14060100 .

Перевіряючи обґрунтованість висновків фахівців ГУ ДПС у Харківській області, викладених в акті перевірки, судом встановлено наступне.

Щодо реальності здійснення фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ з ПП АВТОТОРГ 7 суд зазначає наступне.

Господарські відносини позивача з зазначеним контрагентом полягали у передачі (поставці) контрагентом позивачу підшипників, спреїв, змазки, кругу полірувального, тену, патронів цангових згідно погодженого сторонами переліку.

ПП АВТОТОРГ 7 в адресу ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ виписані наступні податкові накладні на загальну суму 7 200,00 грн. з урахуванням ПДВ: № 13 від 10.03.2016 р., № 26 від 29.03.2016 р.

В підтвердження факту отримання товару позивачем від контрагента складені наступні видаткові накладні на загальну суму 7 200,00 грн. з урахуванням ПДВ: № 20 від 10.03.2016 р., № 64 від 29.03.2016 р.

З огляду на дрібний характер та невелику кількість товару, що є об`єктом господарських відносин поставки між сторонами, переміщення такого товару від постачальника до покупця з залученням комерційного транспорту не застосовувалося.

Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученням № 121 від 14.04.2016 р. на загальну суму 7 200,00 грн. з ПДВ, заборгованість відсутня.

Надходження запасів від контрагента у бухгалтерському обліку позивача за зазначеним вище договором відображено за даними рахунку 281 (оборотно-сальдова відомість за відповідним рахунком за період з 01.01.2016 року по 30.09.2019 року).

Оплати через розрахунковий рахунок у бухгалтерському обліку позивача за зазначеним вище договором відображено за даними рахунку 631 (оборотно-сальдова відомість за відповідним рахунком за період з 01.01.2016 року по 30.09.2019 року).

В подальшому, отриманий від ПП АВТОТОРГ 7 товар використовувався ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ у власній господарській діяльності, шляхом його продажу іншим суб`єктам господарювання-покупцям на території України, що не заперечується Актом перевірки та підтверджується даними оборотно-сальдових відомостей ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ за рахунками № 281 та № 361, складеними щодо періоду з січня 2016 року по вересень 2019 року.

Щодо реальності здійснення фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ з ТОВ РОДОНІД суд зазначає наступне.

01.02.2016 року між ТОВ РОДОНІД (Постачальник) та ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ (Покупець) було укладено Договір поставки № 0102-1, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець, у свою чергу, зобов`язується прийняти Товар і оплатити його на умовах цього Договору.

ТОВ РОДОНІД в адресу ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ виписані наступні податкові накладні на загальну суму 4 486 395,00 грн. з урахуванням ПДВ: № 1 від 01.02.2016 р., № 2 від 02.02.2016 р., № 2 від 04.03.2016 р., № 3 від 16.03.2016 р., № 2 від 10.05.2016 р., № 18 від 26.05.2016 р., № 1 від 04.07.2016 р., № 2 від 11.08.2016 р., № 18 від 15.08.2016 р., № 21 від 25.08.2016 р., № 7 від 15.09.2016 р., № 10 від 21.09.2016 р., № 11 від 21.09.2016 р., № 3 від 04.10.2016 р.

В підтвердження факту отримання товару покупцем від постачальника складені наступні видаткові накладні на загальну суму 4 486 395,00 грн. з урахуванням ПДВ: № 2 від 02.02.2016 р., № 8 від 04.03.2016 р., № 13 від 16.03.2016 р., № 49 від 10.05.2016 р., № 59 від 26.05.2016 р., № 99 від 04.07.2016 р., № 116 від 11.08.2016 р., № 147 від 15.08.2016 р., № 148 від 25.08.2016 р., № 160 від 15.09.2016 р., № 169 від 21.09.2016 р., № 170 від 21.09.2016 р., № 190 від 04.10.2016 р.

Відповідно до пункту 2.1. Договору поставки № 0102-1 від 01.02.2016 року поставка здійснюється шляхом самовивозу Товару Покупцем за адресою складу місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 82 або з місця розмитнення товару.

Передача товару здійснювалася за адресою місцезнаходження складу обох сторін - місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 82. Між ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ та ТОВ РОДОНІД укладено договір суборенди складського приміщення № 01/02 від 01.02.2016 р. де ТОВ РОДОНІД діяло як суборендар, а позивач - як суборендодавець (на правах орендаря), відповідно до якого ТОВ РОДОНІД винаймало у ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ складські приміщення за адресою місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 82. Позивачем надані та в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт до зазначеного договору, виписка з банківського рахунку позивача щодо отримання оплати за зазначеним договором.

Окрім того, щодо деяких партій товару ТОВ РОДОНІД на користь ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ , було складено наступні товарно-транспортні накладні: № 100516 від 10.05.2016 р., № 040816 від 04.08.2016 р., № 150816 від 15.08.2016 р., № 300816 від 30.08.2016 р., № 150916 від 15.09.2016 р., № 210916 від 21.09.2016 р. Згідно зазначених товарно-транспортних накладних, пунктом розвантаження товару є м. Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 82 (адреса місцезнаходження ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ ).

Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 4 486 395,00 грн. з ПДВ: № 70 від 01.02.2016 р., № 97 від 04.03.2016 р., № 106 від 15.03.2016 р., № 107 від 16.03.2016 р., № 137 від 10.05.2016 р., № 152 від 30.05.2016 р., №199 від 22.08.2016 р., № 201 від 25.08.2016 р., № 202 від 25.08.2016 р., № 203 від 26.08.2016 р., № 204 від 29.08.2016 р., № 205 від 29.08.2016 р., № 207 від 30.08.2016 р., № 209 від 31.08.2016 р., № 210 від 31.08.2016 р., № 226 від 15.09.2016 р., № 234 від 21.09.2016 р., № 235 від 21.09.2016 р., № 255 від 13.10.2016 р. на загальну суму 4 486 395,00 грн. з ПДВ. Заборгованість відсутня.

В подальшому, отриманий від ТОВ РОДОНІД товар використовувався ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ у власній господарській діяльності, шляхом його продажу іншим суб`єктам господарювання-покупцям на території України, що не заперечується Актом перевірки та підтверджується даними оборотно-сальдових відомостей ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ за рахунками № 281 та № 361, складеними щодо періоду з січня 2016 року по вересень 2019 року.

Щодо реальності вчинення фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ з ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД судом встановлено наступне.

1) 30.09.2016 року між ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД (Постачальник) та ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ (Покупець) було укладено Договір поставки № 3009-1, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець, у свою чергу, зобов`язується прийняти Товар і оплатити його на умовах цього Договору.

ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД в адресу ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ виписані наступні податкові накладні на загальну суму 4 150 000,00 грн. з ПДВ.: № 1 від 03.10.2016 р., № 17 від 21.02.2017 р., № 13 від 06.03.2017 р.

В підтвердження факту отримання товару покупцем від постачальника складена видаткова накладна № 62 від 06.03.2017 р. на загальну суму 4 150 000,00 грн. з ПДВ.

Передача товару здійснювалася за адресою місцезнаходження складу обох сторін - місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 82. Між ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ та ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД , що підтверджується укладеним договором суборенди складського приміщення № 03/РА-СА-01102016 від 01.10.2016 р. де ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД діяло як суборендар, а позивач - як суборендодавець (на правах орендаря), відповідно до якого ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД винаймало у ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ складські приміщення за адресою місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 82. Позивачем надані та в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт до зазначеного договору, виписки з банківського рахунку позивача щодо отримання оплати за зазначеним договором.

Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 3 475 750,00 грн. з ПДВ: № 247 від 03.10.2016 р., № 358 від 21.02.2017 р., № 417 від 20.04.2017 р. Наявна заборгованість в розмірі 674 250,00 грн.

В подальшому, отриманий від ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД товар використовувався ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ у власній господарській діяльності, шляхом його продажу іншим суб`єктам господарювання-покупцям на території України, що не заперечується Актом перевірки та підтверджується даними оборотно-сальдових відомостей ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ за рахунками № 281 та № 361, складеними щодо періоду з січня 2016 року по вересень 2019 року.

2) 24.10.2016 року між ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД (Постачальник) та ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ (Покупець) було укладено Договір поставки № 2410-1, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець, у свою чергу, зобов`язується прийняти Товар і оплатити його на умовах цього Договору.

ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД в адресу ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ виписані наступні податкові накладні на загальну суму 10 187 980,09 грн. з ПДВ: № 9 від 26.10.2016 р., № 2 від 02.11.2016 р., № 20 від 28.11.2016 р., № 1 від 02.12.2016 р., № 2 від 05.12.2016 р., № 5 від 12.12.2016 р., № 12 від 19.12.2016 р., № 13 від 20.12.2016 р., № 30 від 28.12.2016 р., № 1 від 17.01.2017 р., № 2 від 24.01.2017 р., № 9 від 30.01.2017 р., № 15 від 30.01.2017 р., № 1 від 01.02.2017 р., № 8 від 14.02.2017 р., № 9 від 15.02.2017 р., № 21 від 22.02.2017 р., № 32 від 27.02.2017 р., № 9 від 06.03.2017 р., № 10 від 06.03.2017 р., № 16 від 06.03.2017 р., № 20 від 16.03.2017 р.

В підтвердження факту отримання товару покупцем від постачальника складені наступні видаткові накладні на загальну суму 10 187 980,09 грн. з ПДВ: № 23 від 02.11.2016 р., № 41 від 28.11.2016 р., № 46 від 02.12.2016 р., № 47 від 05.12.2016 р., № 51 від 12.12.2016 р., № 59 від 19.12.2016 р., № 60 від 20.12.2016 р., № 73 від 28.12.2016 р., № 1 від 17.01.2017 р., № 3 від 24.01.2017 р., № 12 від 30.01.2017 р., № 13 від 30.01.2017 р., № 14 від 01.02.2017 р., № 29 від 14.02.2017 р., № 30 від 15.02.2017 р., № 40 від 22.02.2017 р., № 55 від 27.02.2017 р., № 61 від 06.03.2017 р., № 63 від 06.03.2017 р., № 64 від 06.03.2017 р., № 71 від 16.03.2017 р.

Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 6 682 900,09 грн. з ПДВ: № 265 від 26.10.2016 р., № 278 від 14.11.2016 р., № 288 від 01.12.2016 р., № 289 від 02.12.2016 р., № 311 від 21.12.2016 р., № 312 від 23.12.2016 р., № 319 від 29.12.2016 р., № 325 від 11.01.2017 р., № 336 від 24.01.2017 р., № 339 від 31.01.2017 р., № 340 від 31.01.2017 р., № 352 від 06.02.2017 р., № 356 від 15.02.2017 р., № 369 від 01.03.2017 р., № 375 від 03.03.2017 р., № 389 від 20.03.2017 р., № 394 від 22.03.2017 р., № 397 від 28.03.2017 р. Наявна заборгованість в розмірі 3 505 080,00 грн.

Щодо реальності здійснення фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ з ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ суд зазначає наступне.

01.02.2017 року між ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ (Постачальник) та ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ (Покупець) було укладено Договір поставки № 0102-1, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець, у свою чергу, зобов`язується прийняти Товар і оплатити його на умовах цього Договору.

ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ в адресу ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ виписані наступні податкові накладні на загальну суму 25 666 335,47 грн. з ПДВ: № 4 від 31.03.2017 р., № 5 від 28.04.2017 р., № 8 від 16.05.2017 р., № 9 від 22.05.2017 р., № 1 від 01.06.2017 р., № 4 від 13.06.2017 р., № 3 від 17.07.2017 р., № 9 від 19.07.2017 р., № 13 від 27.07.2017 р., № 2 від 28.07.2017 р., № 5 від 28.07.2017 р., № 20 від 28.07.2017 р., № 21 від 31.07.2017 р., № 22 від 31.07.2017 р., № 3 від 01.08.2017 р., № 5 від 03.08.2017 р., № 4 від 07.09.2017 р., № 12 від 12.09.2017 р., № 14 від 13.09.2017 р., № 19 від 21.09.2017 р., № 21 від 26.09.2017 р., № 22 від 28.09.2017 р., № 5 від 20.11.2017 р., № 6 від 21.11.2017 р., № 8 від 11.12.2017 р., № 19 від 27.12.2017 р., № 20 від 27.12.2017 р., № 21 від 27.12.2017 р., № 22 від 27.12.2017 р., № 23 від 29.12.2017 р., № 2 від 24.01.2018 р., № 3 від 24.01.2018 р., № 1 від 08.02.2018 р., № 2 від 08.02.2018 р.

В підтвердження факту отримання товару покупцем від постачальника складені наступні видаткові накладні на загальну суму 25 666 335,47 грн. з ПДВ: № 4 від 31.03.2017 р., № 13 від 28.04.2017 р., № 24 від 22.05.2017 р., № 27 від 01.06.2017 р., № 31 від 13.06.2017 р., № 59 від 17.07.2017 р., № 72 від 18.07.2017 р., № 63 від 19.07.2017 р., № 60 від 28.07.2017 р., № 61 від 28.07.2017 р., № 77 від 28.07.2017 р., № 78 від 31.07.2017 р., № 79 від 31.07.2017 р., № 86 від 01.08.2017 р., № 87 від 03.08.2017 р., № 109 від 07.09.2017 р., № 117 від 12.09.2017 р., № 119 від 13.09.2017 р., № 122 від 21.09.2017 р., № 125 від 26.09.2017 р., № 127 від 28.09.2017 р., № 153 від 20.11.2017 р., № 154 від 21.11.2017 р., № 168 від 11.12.2017 р., № 174 від 27.12.2017 р., № 175 від 27.12.2017 р., № 176 від 27.12.2017 р., № 177 від 27.12.2017 р., № 179 від 29.12.2017 р., № 2 від 24.01.2018 р., № 3 від 24.01.2018 р., № 4 від 08.02.2018 р., № 5 від 08.02.2018 р.

Передача товару здійснювалася за адресою місцезнаходження складу обох сторін - місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 82. Між ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ та ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ , що підтверджується укладеним договором суборенди складського приміщення № 04/РА-СА-01032017 від 01.03.2017 р. де ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ діяло як суборендар, а позивач - як суборендодавець (на правах орендаря), відповідно до якого ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ винаймало у ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ складські приміщення за адресою місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 82. Позивачем надані та в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт до зазначеного договору, виписки з банківського рахунку позивача щодо отримання оплати за зазначеним договором.

Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 18 372 250,00 грн. з ПДВ, з яких 1 534 300,00 грн. в подальшому було повернуто постачальником позивачу: № 419 від 20.04.2017 р., № 432 від 16.05.2017 р., № 441 від 29.05.2017 р., № 447 від 08.06.2017 р., № 468 від 07.07.2017 р., № 479 від 28.07.2017 р., № 481 від 02.08.2017 р., № 487 від 07.08.2017 р., № 489 від 07.08.2017 р., № 493 від 15.08.2017 р., № 494 від 18.08.2017 р., № 499 від 28.08.2017 р., № 505 від 31.08.2017 р., № 514 від 11.09.2017 р., № 531 від 25.09.2017 р., № 532 від 25.09.2017 р., № 533 від 28.09.2017 р., № 534 від 29.09.2017 р., № 539 від 04.10.2017 р., № 550 від 13.10.2017 р., № 559 від 23.10.2017 р., № 564 від 25.10.2017 р., № 565 від 31.10.2017 р., № 575 від 06.11.2017 р., № 578 від 07.11.2017 р., № 582 від 20.11.2017 р., № 582/1 від 20.11.2017 р., № 582/2 від 20.11.2017 р., № 589 від 24.11.2017 р., № 590 від 29.11.2017 р., № 610 від 19.12.2017 р., № 611 від 20.12.2017 р., № 615 від 27.12.2017 р., № 625 від 10.01.2018 р., № 639 від 31.01.2018 р., № 657 від 13.02.2018 р. Також, частина грошових зобов`язань позивача за договором поставки у розмірі 8 828 385,47 грн. була відступлена ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ (цедент) на користь ТОВ СКДО-ГРУП (код за ЄДРПОУ 40866040; цесіонарій) за договором цесії (відступлення права вимоги) № 2102-02 від 21.02.2018 р., укладеним між цими юридичними особами, про що позивач був письмово повідомлений новим кредитором - ТОВ СКДО-ГРУП . Заборгованість за договором поставки відсутня.

В подальшому, отриманий від ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ товар використовувався ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ у власній господарській діяльності, шляхом його продажу іншим суб`єктам господарювання-покупцям на території України, що не заперечується Актом перевірки та підтверджується даними оборотно-сальдових відомостей ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ за рахунками № 281 та № 361, складеними щодо періоду з січня 2016 року по вересень 2019 року.

Щодо реальності здійснення фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ з ТОВ СКДО-ГРУП суд зазначає наступне.

19.02.2018 року між ТОВ СКДО-ГРУП (Постачальник) та ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ (Покупець) було укладено Договір поставки № 1902-1, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець, у свою чергу, зобов`язується прийняти Товар і оплатити його на умовах цього Договору.

ТОВ СКДО-ГРУП в адресу ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ виписані наступні податкові накладні на загальну суму 45 533 363,99 грн. з ПДВ: № 1 від 03.03.2018 р., № 2 від 03.03.2018 р., № 5 від 09.03.2018 р., № 6 від 12.03.2018 р., № 19 від 26.03.2018 р., № 13 від 27.04.2018 р., № 14 від 27.04.2018 р., № 15 від 27.04.2018 р., № 16 від 27.04.2018 р., № 1 від 16.05.2018 р., № 7 від 29.05.2018 р., № 4 від 15.06.2018 р., № 9 від 25.06.2018 р., № 13 від 29.06.2018 р., № 14 від 29.06.2018 р., № 16 від 29.06.2018 р., № 12 від 27.07.2018 р., № 2 від 06.08.2018 р., № 19 від 30.08.2018 р., № 6 від 07.09.2018 р., № 11 від 24.09.2018 р., № 6 від 04.10.2018 р., № 7 від 05.10.2018 р., № 26 від 11.10.2018 р., № 1 від 12.11.2018 р., № 2 від 12.11.2018 р., № 24 від 22.11.2018 р., № 63 від 27.11.2018 р., № 2 від 10.12.2018 р., № 3 від 10.12.2018 р., № 11 від 18.12.2018 р., № 52 від 28.12.2018 р., № 53 від 28.12.2018 р., № 20 від 21.01.2019 р., № 24 від 30.01.2019 р., № 25 від 30.01.2019 р., № 26 від 30.01.2019 р., № 4 від 18.02.2019 р., № 3 від 19.02.2019 р., № 5 від 19.02.2019 р.

В підтвердження факту отримання товару покупцем від постачальника складені наступні видаткові накладні на загальну суму 45 533 363,99 грн. з ПДВ: № 26 від 03.03.2018 р., № 27 від 03.03.2018 р., № 30 від 09.03.2018 р., № 31 від 12.03.2018 р., № 45 від 26.03.2018 р., № 68 від 27.04.2018 р., № 69 від 27.04.2018 р., № 70 від 27.04.2018 р., № 71 від 27.04.2018 р., № 73 від 16.05.2018 р., № 79 від 29.05.2018 р., № 85 від 15.06.2018 р., № 91 від 25.06.2018 р., № 95 від 29.06.2018 р., № 96 від 29.06.2018 р., № 103 від 29.06.2018 р., № 109 від 27.07.2018 р., № 120 від 06.08.2018 р., № 133 від 30.08.2018 р., № 142 від 07.09.2018 р., № 146 від 24.09.2018 р., № 153 від 04.10.2018 р., № 154 від 05.10.2018 р., № 157 від 11.10.2018 р., № 199 від 12.11.2018 р., № 200 від 12.11.2018 р., № 221 від 22.11.2018 р., № 228 від 27.11.2018 р., № 268 від 10.12.2018 р., № 274 від 10.12.2018 р., № 278 від 18.12.2018 р., № 319 від 28.12.2018 р., № 320 від 28.12.2018 р., № 2 від 21.01.2019 р., № 30 від 30.01.2019 р., № 31 від 30.01.2019 р., № 32 від 30.01.2019 р., № 66 від 18.02.2019 р., № 67 від 19.02.2019 р., № 68 від 19.02.2019 р.

Передача товару здійснювалася за адресою місцезнаходження складу обох сторін - місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 82. Між ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ та ТОВ СКДО-ГРУП , що підтверджується укладеним договором суборенди складського приміщення № 05/РА-СА-21022018 від 21.02.2018 р. де ТОВ СКДО-ГРУП діяло як суборендар, а позивач - як суборендодавець (на правах орендаря), відповідно до якого ТОВ СКДО-ГРУП винаймало у ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ складські приміщення за адресою місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 82. Позивачем надані та в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт до зазначеного договору, виписки з банківського рахунку позивача щодо отримання оплати за зазначеним договором.

Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 38 971 094,99 грн. з ПДВ: № 672 від 05.03.2018 р., № 680 від 06.03.2018 р., № 693 від 19.03.2018 р., № 704 від 26.03.2018 р., № 704 від 26.03.2018 р., № 711 від 02.04.2018 р., № 712 від 03.04.2018 р., № 730 від 16.04.2018 р., № 742 від 27.04.2018 р., № 743 від 27.04.2018 р., № 757 від 07.05.2018 р., № 758 від 07.05.2018 р., № 761 від 11.05.2018 р., № 762 від 14.05.2018 р., № 778 від 22.05.2018 р., № 786 від 29.05.2018 р., № 792 від 05.06.2018 р., № 798 від 07.06.2018 р., № 799 від 07.06.2018 р., № 803 від 12.06.2018 р., № 814 від 15.06.2018 р., № 822 від 21.06.2018 р., № 1 від 26.06.2018 р., № 826 від 26.06.2018 р., № 832 від 05.07.2018 р., № 834 від 06.07.2018 р., № 836 від 09.07.2018 р., № 837 від 10.07.2018 р., № 838 від 11.07.2018 р., № 864 від 27.07.2018 р., № 866 від 02.08.2018 р., № 870 від 06.08.2018 р., № 871 від 06.08.2018 р., № 872 від 07.08.2018 р., № 876 від 13.08.2018 р., № 880 від 16.08.2018 р., № 887 від 20.08.2018 р., № 888 від 22.08.2018 р., № 889 від 22.08.2018 р., № 898 від 30.08.2018 р., № 899 від 31.08.2018 р., № 900 від 31.08.2018 р., № 905 від 06.09.2018 р., № 909 від 10.09.2018 р., № 910 від 11.09.2018 р., № 911 від 12.09.2018 р., № 916 від 12.09.2018 р., № 923 від 14.09.2018 р., № 927 від 20.09.2018 р., № 940 від 24.09.2018 р., № 941 від 25.09.2018 р., № 942 від 28.09.2018 р., № 2 від 28.09.2018 р., № 945 від 02.10.2018 р., № 951 від 05.10.2018 р., № 8 від 05.10.2018 р., № 953 від 08.10.2018 р., № 956 від 11.10.2018 р., № 961 від 12.10.2018 р., № 9 від 16.10.2018 р., № 969 від 18.10.2018 р., № 970 від 18.10.2018 р., № 976 від 22.10.2018 р., № 980 від 26.10.2018 р., № 993 від 06.11.2018 р., № 10 від 06.11.2018 р., № 994 від 07.11.2018 р., № 996 від 09.11.2018 р., № 999 від 12.11.2018 р., № 1000 від 13.11.2018 р., № 1004 від 19.11.2018 р., № 1012 від 22.11.2018 р., № 11 від 22.11.2018 р., № 1019 від 27.11.2018 р., № 1038 від 17.12.2018 р., № 12 від 18.12.2018 р., № 1041 від 19.12.2018 р., № 1042 від 20.12.2018 р., № 13 від 20.12.2018 р., № 1048 від 21.12.2018 р., № 1050 від 27.12.2018 р., № 1062 від 15.01.2019 р., № 1069 від 17.01.2019 р., № 1081 від 28.01.2019 р., № 5 від 08.02.2019 р., № 9 від 12.02.2019 р., № 14 від 14.02.2019 р., № 17 від 19.02.2019 р. Також, частина грошових зобов`язань позивача за договором поставки у розмірі 6 562 269,00 грн. була відступлена ТОВ СКДО-ГРУП (цедент) на користь ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД (код за ЄДРПОУ 42673014; цесіонарій) за договором цесії (відступлення права вимоги) № 2502-04 від 25.02.2019 р. про що позивач був письмово повідомлений новим кредитором. Заборгованість за договором поставки відсутня.

В подальшому, отриманий від ТОВ СКДО-ГРУП товар використовувався ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ у власній господарській діяльності, шляхом його продажу іншим суб`єктам господарювання-покупцям на території України, що не заперечується Актом перевірки та підтверджується даними оборотно-сальдових відомостей ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ за рахунками № 281 та № 361, складеними щодо періоду з січня 2016 року по вересень 2019 року.

Окрім того, на підставі договору цесії № 2502-04 від 25.02.2019 р., укладеного між ТОВ СКДО-ГРУП (цесіонарій-новий кредитор) та ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ (цедент-первинний кредитор) за яким відступлене цедентом цесіонарію право грошової вимоги до ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ , позивачем на користь ТОВ СКДО-ГРУП сплачено 4 858 511,00 грн. на підставі наступних платіжних доручень: № 669 від 01.03.2018 р., № 690 від 16.03.2018 р., № 705 від 26.03.2018 р., № 708 від 28.03.2018 р., № 710 від 02.04.2018 р., № 739 від 25.04.2018 р., № 839 від 11.07.2018 р., № 845 від 16.07.2018 р., № 856 від 23.07.2018 р., № 857 від 23.07.2018 р., № 859 від 24.07.2018 р., № 861 від 26.07.2018 р. Заборгованість перед ТОВ СКДО-ГРУП за договором цесії складає 3 969 874,47 грн.

Щодо реальності здійснення фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ з ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД суд зазначає наступне.

04.02.2019 року між ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД (Постачальник) та ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ (Покупець) було укладено Договір поставки № 04/02-19, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець, у свою чергу, зобов`язується прийняти Товар і оплатити його на умовах цього Договору.

ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД в адресу ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ станом на останній день періоду, що перевірявся виписані наступні податкові накладні на загальну суму 15 261 100,07 грн. з ПДВ: станом на 30.09.2019 р. (останній день періоду, що перевірявся) складені та зареєстровані наступні податкові накладні: № 24 від 27.02.2019 р., № 25 від 28.02.2019 р., № 26 від 28.02.2019 р., № 8 від 01.03.2019 р., № 22 від 04.03.2019 р., № 30 від 20.03.2019 р., № 31 від 20.03.2019 р., № 32 від 21.03.2019 р., № 34 від 29.03.2019 р., № 39 від 10.04.2019 р., № 40 від 10.04.2019 р., № 41 від 10.04.2019 р., № 42 від 10.04.2019 р., № 34 від 22.04.2019 р., № 2 від 03.05.2019 р., № 3 від 03.05.2019 р., № 5 від 03.05.2019 р., № 3 від 03.06.2019 р., № 4 від 04.06.2019 р., № 7 від 23.07.2019 р., № 3 від 27.08.2019 р.

В підтвердження факту отримання товару покупцем від постачальника станом на останній день періоду, що перевірявся складені наступні видаткові накладні на загальну суму 15 261 100,08 грн. з ПДВ: № 33 від 01.03.2019 р., № 34 від 01.03.2019 р., № 75 від 29.03.2019 р., № 74 від 10.04.2019 р., № 90 від 10.04.2019 р., № 92 від 10.04.2019 р., № 93 від 10.04.2019 р., № 96 від 10.04.2019 р., № 80 від 22.04.2019 р., № 85 від 03.05.2019 р., № 86 від 03.05.2019 р., № 87 від 03.05.2019 р., № 102 від 03.06.2019 р., № 103 від 04.06.2019 р., № 116 від 23.07.2019 р., № 120 від 27.08.2019 р.

Передача товару здійснювалася за адресою місцезнаходження складу обох сторін - місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 82. Між ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ та ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД , що підтверджується укладеним договором суборенди складського приміщення № 7-01032019 від 01.03.2019 р. де ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД діяло як суборендар, а позивач - як суборендодавець (на правах орендаря), відповідно до якого ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД винаймало у ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ складські приміщення за адресою місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 82. Позивачем надані та в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт до зазначеного договору, виписки з банківського рахунку позивача щодо отримання оплати за зазначеним договором.

Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 12 456 000,00 грн. з ПДВ: № 31 від 27.02.2019 р., № 32 від 28.02.2019 р., № 38 від 04.03.2019 р., № 54 від 20.03.2019 р., № 4 від 21.03.2019 р., № 90 від 15.04.2019 р., № 99 від 22.04.2019 р., № 102 від 02.05.2019 р., № 7 від 02.05.2019 р., № 109 від 03.05.2019 р., № 137 від 22.05.2019 р., № 139 від 23.05.2019 р., № 9 від 23.05.2019 р., № 10 від 29.05.2019 р., № 144 від 29.05.2019 р., № 158 від 10.06.2019 р., № 164 від 24.06.2019 р., № 15 від 02.07.2019 р., № 168 від 02.07.2019 р., № 179 від 16.07.2019 р., № 182 від 17.07.2019 р., № 19 від 23.07.2019 р., № 186 від 23.07.2019 р., № 189 від 29.07.2019 р., № 190 від 31.07.2019 р., № 20 від 31.07.2019 р., № 205 від 13.08.2019 р., № 207 від 16.08.2019 р., № 214 від 28.08.2019 р., № 225 від 04.09.2019 р., № 21 від 04.09.2019 р., № 233 від 10.09.2019 р., № 242 від 13.09.2019 р., № 1089 від 19.09.2019 р., № 249 від 25.09.2019 р., № 251 від 27.09.2019 р. Станом на останній день періоду, за який здійснювалася перевірка наявна заборгованість у розмірі 4 117 269,00 грн.

В подальшому, отриманий від ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД товар використовувався ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ у власній господарській діяльності, шляхом його продажу іншим суб`єктам господарювання-покупцям на території України, що не заперечується Актом перевірки та підтверджується даними оборотно-сальдових відомостей ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ за рахунками № 281 та № 361, складеними щодо періоду з січня 2016 року по вересень 2019 року.

Окрім того, на підставі договору цесії № 2502-04 від 25.02.2019 р., укладеного між ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД (цесіонарій-новий кредитор) та ТОВ СКДО-ГРУП (цедент-первинний кредитор) за яким відступлене цедентом цесіонарію право грошової вимоги до ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ , позивачем на користь ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД сплачено 2 445 000,00 грн. на підставі наступних платіжних доручень: № 65 від 27.03.2019 р., № 71 від 01.04.2019 р., № 77 від 08.04.2019 р., № 80 від 09.04.2019 р., № 89 від 12.04.2019 р. Станом на останній день періоду, що перевірявся заборгованість перед ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД за договором цесії складає 4 117 269,00 грн.

Суд критично ставиться до доводів позивача щодо наявності недоліків наказу від 22.10.2019 № 1365 Про проведення документальної планової перевірки ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ , які дають підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача, обґрунтовуючи свою позицію наступним.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно п.п. 77.1-77.2 ст. 77 ПК України Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 року № 524 забезпечує єдиний підхід до формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків.

Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку при відборі платника податків до плану-графіка відповідно до вимог статті 77 розділу ІІ Кодексу необхідним є врахування також вимог пункту 102.1 статті 102 розділу ІІ Кодексу в частині граничних термінів проведення перевірки та визначення податкового зобов`язання платника податків, вимог пункту 77.3 статті 77 розділу ІІ Кодексу в частині заборони проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку на доходи фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

З зазначеного вище вбачається, що Податковим кодексом України та Порядком формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 року № 524 визначено граничні періоди, за які можуть проводитися перевірки платників податків, при цьому такі періоди обмежуються 1095 днями після останнього дня граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Таким чином, у разі подання платником податків податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів за днем її фактичного подання.

За таких обставин, визначення контролюючим органом періоду перевірки з 1 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року не свідчить про наявність в наказі на проведення перевірки недоліків, які є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих відповідачем за її наслідками, оскільки така перевірка проводилася щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства, тоді як строк подання податкової декларації з податку на прибуток в календарному році, крім випадків, передбачених пп. 49.18.4 та 49.18.5 п. 49.18. ст. 49 ПК України, складає 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Доказів протилежного позивачем суду не надано.

Враховуючи зазначене вище, суд відхиляє доводи позивача щодо наявності в наказі на перевірку від 22.10.2019 року № 1365 недоліків, які є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, які прийняті відповідачем за наслідками такої перевірки.

Разом з тим, враховуючи зміст позовних вимог, на підставі аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв`язку з необґрунтованістю висновків акту перевірки.

Зокрема, відносно посилань контролюючого органу, щодо недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутності у них основних засобів та занадто малої кількості трудових ресурсів, суд зазначає наступне.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Суд зауважує, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів тощо. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Як вбачається зі змісту акта перевірки, стверджуючи про зазначені вище недоліки в діяльності контрагентів ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ , ГУ ДПС у Харківській області покладає в основу своїх висновків саме інформацію з інформаційно-аналітичних систем, зокрема з АІС Податковий блок , однак позивач позбавлений доступу до даних інформаційних систем, не наділений повноваженнями для здійснення контролю за діяльністю контрагентів, відповідачем не доведено, що позивач обізнаний чи міг бути обізнаний щодо обставин, які складають податкову інформацію про контрагентів.

При цьому, як доводиться платіжними дорученнями, що містяться у матеріалах справи та не заперечується відповідачем в акті перевірки, ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ регулярно сплачувало контрагентам вартість набутого товару, отже товариство зазнавало реальних витрат в зв`язку з придбанням товару. Використання ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ придбаного товару у власній господарській діяльності шляхом подальшого продажу аналогічного товару суб`єктам господарювання на території України не заперечується відповідачем та прямо підтверджується змістом акта перевірки.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 08.08.2018 р. по справі № 820/4428/17, від 20.11.2019 р. по справі № 824/1471/15-а, від 22.11.2019 р. по справі № 804/15820/15, від 22.11.2019 р. по справі № 817/3688/14.

Відносно посилань ГУ ДПС у Харківській області на те, що перевіркою встановлено факт використання факсимільного відтворення підпису керівника ТОВ РОДОНІД в договорі на поставку, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, договорі суборенди нежитлового приміщення та актах прийому-передачі складського приміщення, керівника ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД в договорі на поставку, видаткових накладних, договорі суборенди нежитлового приміщення та актах прийому-передачі складського приміщення, керівника ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ в договорі на поставку, видаткових накладних, договорі суборенди нежитлового приміщення та актах прийому-передачі складського приміщення, що складалися з ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ , суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 84.1 ст. 84 ПК України експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах та за рахунок коштів сторони, що є ініціатором залучення експерта.

Відповідно до п. 1.2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року технічна експертиза документів є підвидом криміналістичної експертизи.

Згідно пп. 3.2.3. п. 3.2. зазначеної Інструкції до основних завдань технічної експертизи документів відноситься установлення виду та ідентифікація приладів письма за штрихами.

Згідно п. 3.5. зазначеної Інструкції до орієнтовного переліку вирішуваних питань за наслідками проведення технічної експертизи документів згідно підпункта 3.2.3. Інструкції відносяться зокрема питання про те писальним приладом якого типу виконано рукописні тексти (підписи) у наданому документі та яким чином виконаний підпис від імені особи (прізвище, ім`я, по батькові), текст документа (за допомогою технічних засобів чи писальним приладом) .

З зазначеного вбачається, що питання стосовно того, яким приладом виконані підписи уповноважених осіб контрагента ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ на документах, що ними складалися, зокрема, чи шляхом нанесення факсимільного відтворення підпису, потребує спеціальних знань у відповідній сфері.

Натомість, відповідачем не надано доказів того, що викладений в акті перевірки висновок про те, що на деяких документах, які складалися ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ з ТОВ РОДОНІД , ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД , ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ , підпис уповноважених представників контрагентів позивача був нанесений з використання факсимільного відтворення підпису таких осіб, заснований на відповідному експертному висновку, складеному у відповідності до вимог ст. 84 ПК України, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Додатково суд зауважує, що позивачем надавалася та в матеріалах справи міститься угода від 01.02.2016 р. про застосування факсимільного відтворення підпису між ТОВ РОДОНІД та ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ відповідно до п. 1 якої сторони погодили свою взаємну, повну та беззаперечну згоду на можливість використання з боку ТОВ РОДОНІД факсимільного відтворення підпису директора цієї юридичної особи - ОСОБА_1 в рамках вчинення будь-яких правочинів з ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ .

Аналогічні угоди по відносинах з ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ від 01.02.2017 р. та ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД від 30.09.2016 р. також надавалися позивачем та містяться в матеріалах справи.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача щодо встановлення факту порушень чинного законодавства внаслідок використання факсимільного відтворення підпису керівників ТОВ РОДОНІД , ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД , ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ на документах, що складалися з ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ .

Відносно посилань контролюючого органу на ухвалу від 21.08.2019 р. по справі № 487/4353/19 (провадження № 1-кс/487/5245/19), постановленої в рамках кримінального провадження № 42018000000001759, в якій згадується один з контрагентів позивача - ТОВ СКДО-ГРУП , а також посилань контролюючого органу на пояснення директора та засновника іншого контрагента позивача - ПП АВТОТОРГ 7 , який заперечує свою участь у діяльності підприємства, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

В рамках розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідна ухвала від 21.08.2019 р. по справі № 487/4353/19 (провадження № 1-кс/487/5245/19) дійсно існує та внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень.

За таких обставин суд не приймає до уваги посилання ГУ ДПС у Харківській області на зазначену вище ухвалу, як на доказ вчинення позивачем податкових правопорушень, про які йдеться в акті перевірки.

Що стосується пояснень директора та засновника іншого контрагента позивача - ПП АВТОТОРГ 7 , який заперечує свою участь у діяльності підприємства, суд зауважує, що до справи згадані пояснення відповідачем також не надавалися.

В матеріалах справи міститься лише протокол допиту свідка - ОСОБА_2 від 04.09.2019 р., однак в акті перевірки відсутні будь-які посилання саме на цей процесуальний документ.

Натомість в акті перевірки згадуються лише пояснення зазначеної особи, однак через ненадання відповідачем таких пояснень, неможливо дослідити їх зміст та процесуальний статус, а саме, в якій формі, коли, кому та за яких обставин вони надавалися, визначити, чи відповідає зазначена в них інформація фактичним відомостям, які згадуються контролюючим органом в акті перевірки.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вказує, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В рішенні від 5 липня 2016 року по справі № 21-1793а16 Верховний суд України вказав, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути свідченням безтоварності спірних операцій, за умови скасування щодо нього постанови про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Також, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а вказав, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

З огляду на наведене, не заслуговують на увагу посилання контролюючого органу щодо наявності протоколів допиту, в якому засновники заперечують свою участь у діяльності товариства та у підписанні від його імені первинних документів, оскільки судовим розглядом не встановлена достовірність та допустимість вказаних протоколів як належного доказу по справі, а сам факт заперечення такої участі не може бути беззаперечним свідченням безтоварності спірної операції.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08.08.2018 року по справі №820/4428/17.

Таким чином, не заслуговують на увагу посилання контролюючого органу щодо наявності пояснень, в яких засновник та директор ПП АВТОТОРГ 7 заперечує підписання ним бухгалтерських, фінансових, податкових документів, оскільки судовим розглядом не встановлена достовірність та допустимість вказаних пояснень як належного доказу по справі, при цьому, сам факт заперечення такої участі не може бути беззаперечним свідченням безтоварності спірних операцій між ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ та ПП АВТОТОРГ 7 .

Суд відхиляє посилання контролюючого органу на пояснення директора ПП АВТОТОРГ 7 щодо його непричетності до господарської діяльності зазначеного товариства, оскільки контролюючим органом не надано доказів наявності вироку в зазначеному кримінальному провадженні, а отримані відомості в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, на які як на докази посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та, те що він має право їх використання, у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

В силу положень ст.95 Кримінально процесуального кодексу України, інформація, що міститься в протоколі допиту, отриманого на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження (контролюючим органом не надано доказів наявності вироку у кримінальному провадженні, в рамках якого проводився допит свідка), може бути визнана як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні.

Судом встановлено, що наявний в матеріалах справи протокол допиту свідка від 04.04.2019 року складено ст.о/у з ОВС ОУ ГУ ДФС у З/обл. в межах кримінального провадження, яке не внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки у протоколі відсутні посилання на номер реєстрації кримінального провадження. При цьому допит свідка відбувався у м.Харкові працівниками Головного управління ДФС у Запорізькій області та був направлений до Головного управління ДФС у Харківській області листом від 19.07.2019 року за №1408/08/08-01-23-02. У вказаному листі зазначено про надання дозволу розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №320160800000000105, однак доказів, що протокол допиту директор ПП АВТОТОРГ 7 вчинено в межах саме вказаного кримінального провадження представником відповідача до суду не надано.

Окремо суд зазначає, що чинним законодавством, яким регулюються спірні правовідносини, чітко визначено, що наявність у платника податків належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством та надання таких контролюючому органу з метою отримання податкової вигоди - є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суд приходить до висновку, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.11.2020 року у справі № 820/6517/16.

З приводу зауважень ГУ ДПС у Харківській області щодо значної відстані між місцезнаходженням постачальників та складськими приміщеннями за адресою м. Харків, вулиця Академіка Павлова, 82, де ними здійснювалася передача товару позивачу, та відсутності у контрагентів позивача засобів перевезення, навантаження або переміщення товару суд зазначає наступне.

Позивачем надавався та в матеріалах справи міститься договір оренди № 02/РА від 12.10.2015 року, укладений між ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ (орендар) та ТОВ РАО 777 (код ЄДРПОУ 39740548; орендодавець), відповідно до умов якого в орендне користування позивача передані нежитлові приміщення (в тому числі складські) загальною площею 1539,0 кв.м., що розташовані в будівлі літ. З-4 за адресою АДРЕСА_1 .

Після зміни власника зазначеного вище об`єкта нерухомості, ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ отримало в орендне користування ті самі нежитлові приміщення на підставі договору оренди № 7 від 01.03.2019 року вже з новим власником нерухомості - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В акті перевірки не заперечується, що на підставі зазначених вище договорів оренди, ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ (як суборендодавець на правах орендаря) передавав у суборендне користування контрагентів складські приміщення, що розташовані в будівлі за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору суборенди № 07-01032019 від 01.03.2019 р. в суборендне користування ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД позивачем передавалися складські приміщення площею 100,0 кв.м., розташовані на першому поверсі нежитлової будівлі літ. З-4 за адресою м. Харків, вулиця Академіка Павлова, 82, на підставі договору суборенди № 05/РА-СА-21022018 від 21.02.2018 р. в суборендне користування ТОВ СКДО-ГРУП позивачем передавалися складські приміщення площею 100,0 кв.м., розташовані на першому поверсі нежитлової будівлі літ. З-4 за адресою м. Харків, вулиця Академіка Павлова, 82, на підставі договору суборенди № 01/02 від 01.02.2016 р. в суборендне користування ТОВ РОДОНІД позивачем передавалися складські приміщення площею 100,0 кв.м., розташовані на першому поверсі нежитлової будівлі літ. З-4 за адресою м. Харків, вулиця Академіка Павлова, 82, на підставі договору суборенди № 03/РА-СА-01102016 від 01.10.2016 р. в суборендне користування ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД позивачем передавалися складські приміщення площею 100,0 кв.м., розташовані на першому поверсі нежитлової будівлі літ. З-4 за адресою м. Харків, вулиця Академіка Павлова, 82, на підставі договору суборенди № 04/РА-СА-01032017 від 01.03.2017 р. в суборендне користування ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД позивачем передавалися складські приміщення площею 100,0 кв.м., розташовані на першому поверсі нежитлової будівлі літ. З-4 за адресою м. Харків, вулиця Академіка Павлова, 82.

Позивачем надано та в матеріалах справи містяться докази реального виконання сторонами зазначених договорів суборенди, зокрема акти приймання-передачі нежитлових приміщень, акти виконаних робіт, виписки з банківського рахунку позивача, що засвідчують надходження оплат від суборендарів за надання приміщень в суборендне користування, факт укладення та виконання сторонами зазначених договорів суборенди знаходить своє підтвердження в акті перевірки та не заперечується відповідачем.

За таких обставин, оскільки складські приміщення ТОВ РОДОНІД , ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД , ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ , ТОВ СКДО-ГРУП , ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД та ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ знаходилися за однією адресою в м. Харків, по вулиці Академіка Павлова, 82, необхідність в транспортуванні товару від постачальника до покупця, за виключенням поставки кількох партій товару по взаємовідносинах ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ з ТОВ РОДОНІД , була відсутня. За таких обставин, відсутність транспортних документів чи віддаленість місцезнаходження учасників господарських операцій не може свідчити про відсутність опосередкованості реальним виконанням господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Відповідна позиція знаходить своє підтвердження у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 20.11.2019 р. по справі № 824/1471/15-а, постанові від 22.10.2019 р. у справі № 806/1292/16.

Окрім того, суд зазначає, що наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковою накладною.

Товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому, так само як і відсутність сертифікатів якості на товар.

Господарські відносини між ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ та ПП АВТОТОРГ 7 , ТОВ РОДОНІД , ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД , ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ , ТОВ СКДО-ГРУП , ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД полягають саме в постачанні товарів, а не в наданні послуг з перевезення, отже факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, що надані позивачем та містяться в матеріалах справи.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.02.2018 р. у справі № 813/1974/17, від 26.06.2018 р. у справі № 826/548/17.

З приводу доводів податкового органу про відсутність у контрагентів позивача фактичного доступу до складських приміщень за адресою м. Харків, вулиця Академіка Павлова, 82, оскільки ними не укладалися договори використання транспортної прохідної та надання послуг охорони складських приміщень з третіми особами, суд зазначає наступне.

В якості підтвердження своєї позиції ГУ ДПС у Харківській області посилається на той факт, що ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ укладений з ПАТ НДІ ВЕЛТ договір № 06-КПП від 01.11.2015 р. про надання послуг транспортної прохідної, договори № 35 від 01.01.2017 р., № 51 від 01.01.2019 р. про надання послуг з користування транспортною прохідною, а також договір від 08.02.2018 р. № б/н про надання послу охорони з ПП ФОКСТРОТ 13 та договір від 28.02.2018 р. № б/н про надання послуг охорони з ТОВ САТУРН-ОПТІМА , натомість контрагенти позивача договорів з цими особами не укладали.

Суд зауважує, що вказані вище договори з зазначеними особами стосуються лише господарських відносин позивача з відповідними суб`єктами господарювання. Факт їх укладення позивачем жодним чином не свідчить про відсутність у контрагентів доступу до складських приміщень за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82, про відсутність аналогічних фактичних домовленостей між контрагентами позивача та зазначеними вище суб`єктами господарювання, доказів протилежного відповідачем не наведено.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Суд зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право особи на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Порушення контрагентами платника податків-покупця правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення самим покупцем товару вимог податкового законодавства.

Взаємовідносини контрагентів позивача з іншими суб`єктами господарювання, зокрема ПАТ НДІ ВЕЛТ , ПП ФОКСТРОТ 13 , ТОВ САТУРН ОПТІМА не можуть свідчити про нереальність господарської операції безпосередньо між такими контрагентами та позивачем за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 08.08.2018 р. по справі № 820/4428/17, від 20.11.2019 р. по справі № 824/1471/15-а, від 12.04.2018 р. по справі № 805/4710/16-а, від 22.10.2019 р. по справі № 806/1292/16.

Твердження контролюючого органу про відсутність у контрагентів-постачальників вантажного обладнання та відсутності у позивача можливості переміщувати отриманий від контрагентів товар в межах складу за адресою м. Харків, вулиця Академіка Павлова, 82, суд сприймає критично, оскільки відповідно до підпункту 5.1.11. договору оренди № 02/РА від 12.10.2015 р., укладеного між ТОВ РАО 777 (орендодавець) та ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ (орендарем), до прав орендаря відноситься можливість безперешкодно користуватися вантажним обладнанням (краном), яке входить до складу об`єкта оренди. При цьому норма договору не містить жодних згадок стосовно того, що відповідне обладнання обов`язково має передаватися позивачу на підставі акту приймання-передачі чи будь-яких інших документів.

На підтвердження факту експлуатації відповідного вантажного обладнання, що складає невід`ємну частину об`єкта нерухомості, зокрема, крану мостового однобалкового підвісного вантажопідйомністю до 5 тон, позивачем до матеріалів справи надавалася інструкція з експлуатації цього обладнання ПК 5.00.000 РЭ.

Відносно посилань контролюючого органу на те, що позивач не укладав договорів на придбання обладнання безпосередньо у іноземного виробника такого обладнання - SCM Group (Італія), а купував його на території України у контрагентів-резидентів України - ТОВ РОДОНІД , ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД , ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ , ТОВ СКДО-ГРУП , ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД , суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявні письмові пояснення ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ № б/н від 28.11.2019 р., які надавалися відповідачу під час податкової перевірки. В поясненнях позивач зазначає, що предметом договорів поставки з контрагентами-постачальниками здебільшого є продукція виробництва SCM Group (Італія). Позивач прямо підтверджує, що він дійсно не має прямих контрактів та відносин з компанією SCM Group, оскільки він не є офіційним представником (дилером) виробника на території України. Обладнання купується у постачальників на території України (у згаданих в актах перевірки), натомість Товариство позиціонує себе як компанію, що спеціалізується на поставках обладнання саме цього виробника, його персонал добре обізнаний з роботою верстатів цього виробника, тобто позивач надає перевагу в торгівлі продукцією саме цього виробника.

В ході розгляду справи відповідачем не надано доказів того, що ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ є офіційним дилером іноземного виробника SCM Group (Італія) на території України, має безпосередні зв`язки з цим нерезидентом, що придбання товарів певного типу можливе лише у їх виробника.

Разом з тим суд зазначає, що той факт, що ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ не є офіційним дилером іноземного виробника SCM Group (Італія) на території України та не має безпосередніх зв`язків з цією іноземною компанією, жодним чином не обмежує позивача у праві купувати відповідні товари у інших суб`єктів господарювання, які реалізують їх на території України, зокрема у ТОВ РОДОНІД , ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД , ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ , ТОВ СКДО-ГРУП , ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД .

Жоден нормативний акт в Україні не зобов`язує суб`єктів господарювання-резидентів України купувати товари іноземного походження виключно у їх виробників за зовнішньоекономічним контрактом.

Згідно ч. 1 ст. 68 Господарського кодексу України підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України, іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

В ст. 2 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність закріплений принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, який, зокрема, полягає у праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки.

Згідно ст. 6 Господарського кодексу України до загальних принципів господарювання в Україні відноситься свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 44 Господарського кодексу України принципами здійснення підприємницької діяльності в Україні є, в тому числі, принцип вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності та принцип самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

В ст. 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань та інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Таким чином, на суб`єктів господарювання-резидентів України, підприємницька діяльність яких полягає в придбанні товарів іноземного виробництва та їх продажу іншим суб`єктам господарювання на території України, в повній мірі розповсюджуються принципи свободи договору, свободи підприємницької діяльності, закріплені чинним законодавством України.

Зокрема, чинне законодавство дозволяє Товариству, зважуючи всі фактори, ризики та потенційні витрати, самостійно будувати алгоритм (програму) своєї діяльності в найбільш вигідний спосіб, обирати будь-яких контрагентів, які спроможні поставити йому продукцію, незважаючи на те, чи це виробник чи це інші особи, обирати споживачів, яким він буде цю продукцію збувати та узгоджувати з цим колом осіб будь-які умови договорів, що не суперечать прямим вимогам (заборонам) закону.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту акту перевірки не вбачається щоб ГУ ДПС у Харківській області ставило під сумнів наявність реальної ділової мети в придбанні позивачем обладнання виробництва SCM-Group не безпосередньо у виробника, а у інших суб`єктів господарювання, які займаються поставками такої продукції на територію України.

Під час розгляду справи з пояснень представника відповідача та змісту акту перевірки встановлено, що деревооброблювальне обладнання було придбано контрагентами позивача - ТОВ РОДОНІД , ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД , ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ , ТОВ СКДО-ГРУП , ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД безпосередньо у іноземного виробника SCM-Group та проведено відповідне розмитнення придбаного обладнання, яке в подальшому було придбано ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ .

Суд зазначає, що представником відповідача не заперечувався факт реальності придбання контрагентами позивача зазначеного товару.

З огляду на зазначене суд відхиляє твердження відповідача стосовно того, що факт не укладення ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ договорів на придбання товарів безпосередньо у іноземного виробника - SCM Group (Італія), свідчить про відсутність реального характеру відносин позивача з контрагентами - ТОВ РОДОНІД , ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД , ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ , ТОВ СКДО-ГРУП , ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД .

Також, суд вкотре наголошує, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.11.2019 р. по справі № 813/2906/16.

Стосовно тверджень ГУ ДПС у Харківській області про те, що до перевірки позивачем не було надано документів які б давали змогу ідентифікувати отриманий товар, а саме не надано паспорт, ідентифікаційний номер, технічні характеристики, експлуатаційні документи або будь-які інші документи на товар, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 20.1.6. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органі мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Жоден з договорів поставки, укладених між ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ та ТОВ РОДОНІД , ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД , ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ , ТОВ СКДО-ГРУП , ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД , не містить умов за яких постачальник обов`язково повинен передавати покупцю документи, пов`язані з товаром, зокрема ті, які згадуються відповідачем в акті перевірки. Відсутність в договорах позивача умов щодо наявності та передачі таких документів покупцю не суперечить вимогам чинного законодавства України, узгоджується з принципами свободи договору, викладеними зокрема в статтях 6, 627 Цивільного кодексу України, та змістом ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України, яка містить зобов`язання продавця передати покупцю одночасно з товаром його приналежності та документи лише за умови, якщо це передбачено договором або актами цивільного законодавства.

Суд зауважує, що паспорти та сертифікати якості не є документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто не є первинними документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності, а відтак їх відсутність не може однозначно свідчити про відсутність факту поставки товару.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.02.2020 р. по справі № 440/3783/18, від 23.10.2018 р. по справі № 826/7971/15, від 16.10.2018 р. по справі № 804/9952/1, від 02.10.2018 р. по справі № 810/2689/17, від 24.01.2019 р. по справі № 803/1712/13-а, від 28.10.2019 р. по справі № 400/2760/18.

Окрім того, суд критично ставиться до посилань відповідача на Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 506 р. від 11.04.2002 р., в контексті неможливості ідентифікувати товар позивача, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту вступної частини Постанови Кабінету міністрів України № 506 р. від 11.04.2002 р., Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни складних побутових товарів затверджується на підставі Закону України Про захист прав споживачів № 1023-ХІІ від 12.05.1991 р., тобто підлягає застосуванню до відносин, врегульованих цим Законом.

При цьому, як слідує з преамбули Закону України Про захист прав споживачів , ним регулюються відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлюються права споживачів, а також визначаються механізми їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно п. 22) ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно п. 1 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни складних побутових товарів ним регулюються відносини між споживачами, які придбавають технічно складні побутові товарі для власних побутових потреб (далі - споживачі), та їх виробниками, продавцями і виконавцями робіт з гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни товарів (далі - виконавець). Взаємовідносини виробника, продавця, виконавця визначаються відповідними договорами.

При цьому, як вбачається з наданих позивачем доказів, господарські операції між ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ та ТОВ РОДОНІД , ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД , ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ , ТОВ СКДО-ГРУП , ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД пов`язані з реалізацію обладнання між суб`єктами господарювання в рамках здійснення ними підприємницької діяльності. В зв`язку з цим, безпідставними є посилання ГУ ДПС у Харківській області на Закон України Про захист прав споживачів та Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни складних побутових товарів, затверджений постановою Кабінету міністрів України № 506 р. від 11.04.2002 р., під час надання оцінки господарським відносинам позивача з іншими суб`єктами господарювання.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, під час перевірки було використано лише дані систем автоматизованого співставлення податкових даних та податкову інформацію, при цьому не надано належну оцінку первинній документації щодо господарських взаємовідносин позивача з контрагентами.

З висновками акту перевірки суд не може погодитися, оскільки вони зроблені передчасно та на підставі припущень відповідача, а не на підставі доказів, які можуть бути використані у відповідності до чинного законодавства.

В матеріалах справи відсутні вироки судів за ст.205 та 205-1 Кримінального кодексу України, такі що набрали законної сили та якими встановлено факти фіктивності господарських операцій між позивачем та ПП, АВТОТОРГ 7 , ТОВ РОДОНІД , ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД , ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ , ТОВ СКДО-ГРУП , ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД .

Разом з тим, надані позивачем первинні документи в сукупності із іншими дослідженими судом доказами є достатніми доказами реального виконання господарських операцій.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, покупець не може нести відповідальність за несплату податку продавцями. Сама по собі несплата податку продавцем і його постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару або послуги) (постанова ВСУ № 08/28 від 12.02.2008 р., постанова ВСУ № 09/05 від 13.01.2009 р., постанова ВСУ № 10/21 від 02.03.2010 р.).

Виключенням з цього правила є, якщо буде підтверджено належними доказами, що платник податків знав про те, що його контрагент є фіктивною фірмою (створений без наміру здійснення господарської діяльності) і метою укладених правочинів та здійснених господарських операцій було саме ухилення від сплати податків або отримання так званої податкової вигоди через формування податкового кредиту та валових витрат платника податку).

Таким чином, відповідач жодних доказів щодо наявності у позивача обізнаності щодо фіктивності його контрагента не навів, отже не може стверджувати про наявність у позивача умислу на укладення фіктивних угод.

Верховний Суд України у постанові від 27.10.2015 р. у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15) зазначив, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Отже висновки акту перевірки по взаємовідносинам ПП, АВТОТОРГ 7 , ТОВ РОДОНІД , ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД , ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ , ТОВ СКДО-ГРУП , ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Також, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов`язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Вказане цілком узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, а саме, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов`язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій, окрім фактів, встановлених вироком суду, що набрав законної сили.

Як зазначив ВАСУ у своїй ухвалі у справі № К/800/27236/13 від 8 лютого 2017 року, факт ненадання контрагентом підтверджуючих здійснення господарських операцій документів свідчить про порушення податкової дисципліни саме цим суб`єктом господарювання, за що позивач, в силу положень статті 61 Конституції України, не може нести відповідальності .

Окремо суд акцентує увагу й на принципі індивідуалізації юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо можливої недобросовісної поведінки його контрагентів. За таких обставин позивач не може нести негативних наслідків, зокрема, у вигляді донарахування податкових зобов`язань чи позбавлення податкового кредиту за дії, вчинені не ним особисто, а його контрагентами. Такі вимоги, в контексті зазначеного вище рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Предметом правочинів між позивачем та його контрагентом є постачання товарів (обладнання, запасних та комплектуючих деталей тощо), котрі не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов`язків сторін спірних правочинів не суперечать закону.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні приписи норм чинного законодавства.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п. 201.10 ст. 210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Судом встановлено, що первинні документи по взаємовідносинах позивача з контрагентами оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положень ст.44 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1994 року № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичною сили.

На час укладання договорів вказані контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що товари, придбані та отримані позивачем у вищезазначених контрагентів, використані позивачем для забезпечення господарської діяльності та відображені у податковому обліку позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами на підставі податкової інформації про відсутність об`єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг), суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов`язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Вказане в повній мірі спростовує висновки акту перевірки та свідчить про правомірність дій позивача щодо формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП, АВТОТОРГ 7 , ТОВ РОДОНІД , ТОВ ВЕСТ ІСТ ТРЕЙД , ТОВ ПОСТАЧ ХОЛДИНГ , ТОВ СКДО-ГРУП , ТОВ ХОНЕЙ ТРЕЙД .

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку позивача по дослідженим правовідносинам, висновки акту перевірки не підтверджені належними та допустимими доказами та не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій. Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.03.2020 року у справі №140/2715/18.

За досліджених під час судового розгляду справи обставин, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності винесення податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області від 17.01.2020 року №00000520502, №00000530502, №00000540502.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Доліньо Обладнання" (код ЄДРПОУ 39740064, 61038, м.Харків, вул.Академіка Павлова, 82) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00000520502 від 17.01.2020 р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання платника податків за платежем податок на прибуток приватних підприємств, 11021000 ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00000530502 від 17.01.2020 р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання платника податків за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14060100 ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00000540502 від 17.01.2020 р., відповідно до якого застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) нуль гривень 00 копійок, визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в розмірі 255507,00 грн. з податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14060100 ТОВ ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доліньо Обладнання" (код ЄДРПОУ 39740064, 61038, м.Харків, вул.Академіка Павлова, 82) судовий збір у сумі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 01.12.2020 року.

Суддя Біленський О.О.


Суд	Харківський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	23.11.2020
Оприлюднено	02.12.2020
Номер документу	93210844
Судочинство	Адміністративне

Спаскін О.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 23.11.2020 по справі 520/8784/2020ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —520/8784/2020

Рішення
від 23.11.2020 по справі 520/8784/2020
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД