Рішення

від 01.12.2020 по справі 654/1699/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 654/1699/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Олешківського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), 26.05.2020 звернувся до Голопристанського районного суду Херсонської області з позовом до Олешківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, у якому просив:

- визнати протиправною відмову Олешківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у перерахунку пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за період роботи в колгоспі "Красноперекопське" з лютого 1984 року по грудень 1996 року включно, згідно довідок №199, 200, 201 від 09.10.2015 для обчислення пенсії, довідок №203, 204, 205 від 09.10.2015 підтверджуючі роки роботи в колгоспі та довідки №202 від 09.10.2015 про реорганізацію, які видані правонаступником колгоспу ВАТ "Красноперекопське";

- зобов`язати Олешківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за період роботи в колгоспі "Красноперекопське" з лютого 1984 року по грудень 1996 року включно, згідно довідок №199, 200, 201 від 09.10.2015 для обчислення пенсії, довідок №203, 204, 205 від 09.10.2015 підтверджуючі роки роботи в колгоспі та довідки №202 від 09.10.2015 про реорганізацію, які видані правонаступником колгоспу ВАТ "Красноперекопське" з моменту звернення до органів ПФУ -з 19.09.2017 року.

29.05.2020 ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області постановлено передати адміністративну справу № 654/1699/20 за позовом ОСОБА_1 до Олешківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії до Херсонського окружного адміністративного суду у порядку п.2 ч.1 ст.29 КАС України.

Справа №654/1699/20 надійшла до Херсонського окружного адміністративного суду та зареєстрована 02.09.2020.

07.09.2020 ухвалою суду адміністративний позов було залишено без руху та встановлено строк позивачу для усунення недоліків.

23.10.2020 ухвалою суду ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

23.10.2020 ухвалою суду клопотання позивача про заміну у справі первісного відповідача задоволено, замінено первісного відповідача - Олешківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (ЄДРПОУ 41246218) на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, ЄДРПОУ 21295057).

Таким чином, у справі за позовом ОСОБА_1 відповідачем є Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, Пенсійний фонд), до якого суд розглядає заявлені вищезазначені позовні вимоги.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані неправомірною відмовою Пенсійного фонду в перерахунку пенсії без врахування до загального трудового стажу період роботи останнього у ВАТ Красноперекопське з лютого 1984 року по грудень 1996 року включно. Відомості про свій дохід позивач під час звернення за пенсією підтвердив належним документом про розмір нарахованої та сплаченої заробітної плати підприємством, чим дотримав вимоги п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та ст. 65 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ. Позивач вважає безпідставним застування Пенсійним фондом при вирішенні спірного питання правил ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15.04.2014 №1207-VII, оскільки довідки видані ВАТ Красноперекопське , яке знаходиться на окупованій території, не є рішенням чи документом у розумінні зазначеної статті, не створює жодних правових наслідків, натомість свідчить про наявність документів, на підставі яких позивачу здійснювалося нарахування заробітної плати та сплати відповідних страхових внесків, тому не врахування даних довідок на підставі того, що підприємство знаходиться на окупованій території є необґрунтованим. Також, позивач зазначив про те, що згідно п. 1.7, п. 4.1 Порядку № 22-1 відповідач має здійснити перерахунок пенсії позивачу з дати звернення до Пенсійного фонду, а саме з 19.09.2017.

20.11.2020, представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав. Зокрема, зазначає, що згідно положень пп. 2, 3 ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15.04.2014 №1207-VII здійснити перевірку відповідності сум зазначених у довідках первинним документам, за наданими довідками про заробітну плату неможливо, оскільки установи, які видали дані довідки розташовані на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, будь-який акт (рішення, документ), виданий даними органами та/або вищевказаними особами, є недійсними і не створюють правових наслідків, тому підстави для обчислення пенсії з врахуванням даних зазначених у спірних довідках відсутні. Також, Пенсійний фонд у відзиві зазначив про те, що вимога позивача про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати в колгоспі Красноперекопське з лютого 1984 року по грудень 1996 року включно, не підлягає задоволенню, оскільки період, який просить врахувати ОСОБА_1 згідно наданих довідок перевищує передбачені законодавством 60 місяців, які можливо врахувати для обчислення пенсії згідно ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , та вимога щодо здійснення перерахунку пенсії з 19.09.2017 суперечить вимогам ст. 122 КАС України, а також посилається на відсутність процесуального права позивача для звернення до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 29.01.2016 року перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , за віком, що сторонами по справі не заперечується.

19.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до Олешківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок призначеної йому пенсії у зв`язку із збільшенням заробітку.

Для перерахунку пенсії позивач ОСОБА_1 надав до Пенсійного фонду довідки видані відкритим акціонерним товариством Красноперекопське ,зокрема про заробітну плату для обчислення пенсії від 19.10.2015 № 199, № 200, № 201 та довідки від 09.10.2015 №203, № 204, № 205, які підтверджують роки роботи в радгоспі з 22.02.1974 по 04.05.1974, з 19.04.1977 по 10.03.1982, з 23.02.1984 по 02.01.1997, довідку № 202 від 09.10.2015 про реорганізацію радгоспу.

У своєму рішенні Голопристанський відділ Олешківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 22.09.2017 № 3 відмовив ОСОБА_1 в перерахунку пенсії посилаючись на положення Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15.04.2014 №1207-VII та зазначає про те, що згідно даним Законом будь-які органи, їх посадові особи та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом та будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 3 ст. 9 зазначеного Закону, є недійсними і не створює правових наслідків. … провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за довідками по період роботи від 09.10.2015 № 203, 204, 205 та про заробітну плату для обчислення пенсії від 09.10.2015 року № 119, 200, 201, виданим відкритим акціонерним товариством Красноперекопське , підстав немає… .

Вказані дії Пенсійного фонду по відмові в перерахунку пенсії позивач вважає протиправними, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, предметом розгляду у даній справі є не здійснення перерахунку Пенсійним фондом вже призначеної пенсії ОСОБА_1 , не врахування періоду роботи останнього в колгоспі Красноперекопське з лютого 1984 року по грудень 1996 року включно, на підставі довідок від 09.10.2015, отриманих від ВАТ Красноперекопське , яке знаходиться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, у зв`язку з чим, суд вважає необхідним встановити наявність чи відсутність обов`язку відповідача щодо вчинення відповідних дій на підставі документів, виданих товариством, що знаходиться на тимчасово окупованій території та чи наявні правові підстави для перерахунку та нарахування пенсії позивачу з 19.09.2017, а саме з дати звернення з відповідною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року N 137-V, яка набрала чинності з 1 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Згідно п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно ч.ч 1, 2 та 3 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 та пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень та визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 КАС України).

Зокрема, Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. № 1058-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058-IV) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Серед принципів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначено в ч. 2 ст. 7 Закону № 1058-IV, а саме, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Закон України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон №1788-ХІІ) гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Статтею 1 Закону №1788-ХІІ визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом, згідно ст. 2 призначаються, зокрема, трудові пенсії: за віком.

Таким чином, положення Законів № 1058-IV та №1788-ХІІ визначають право людини на пенсію, її нарахування та виплату, а також передбачає підстави для здійснення її перерахунку.

З наданих до суду копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 № 151589 вбачається, що позивач скористався своїм правом щодо виходу на пенсію за віком, подавши відповідну заяву до Голопристанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області 29.01.2016, надавши до неї відповідно довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документи про місце проживання (реєстрації) особи, паспорт, трудову книжку або документи про стаж.

Згідно наявного розрахунку стажу ОСОБА_1 визначено загальний стаж 18 років 9 місяців 6 днів, що складається із військової служби - 2 роки 0 місяців 9 днів, страхового стажу з 01.07.2000 - 1 рік 2 місяці 21 день, загального стажу (після 2004 року) - 10 місяців 13 днів, колгоспного стажу - 5 місяців 7 днів.

Відповідно до протоколу № 88 від 04.02.2016 вбачається нарахування пенсії 3 16.11.2015 та призначення у розмірі 949,00 грн.

В матеріалах даної пенсійної справи також наявні копії трудових книжок від 20.08.1972 та АВ № 452963 від 22.09.2010. Зокрема, в трудовій книжці 1972 року заповнення, вбачається перший запис від 14.08.1972 щодо прийняття на посаду муляром 2-го розряду згідно наказу № 94-К від 14.08.1972 Красноперекопської ПМК-174 тресту Кримстрой . Також, серед інших записів у даній книжці, міститься запис від 23.02.1984 року щодо прийняття ОСОБА_1 до радгоспу Красноперекопський згідно наказу №20-к від 18.02.1984 на відповідну посаду; запис від 08.08.1986 про переведення слюсарем 3 розряду до машдвору згідно наказу 95-к від 30.07.1986; від 05.10.1987 переведений в ЦТМ слюсарем 4 розряду по ремонту двигунів; час роботи з 01.08.1988 по 31.07.1989 не зараховується до загального та непереривного трудового стажу згідно з наказом № 470 від 19.09.1989; запис від 13.01.1990 про присвоєння 3 розряду-моторист згідно наказу № 13; від 29.01.1992 про присвоєння 1 класу тракториста згідно наказу № 28 від 29.01.1992; від 03.03.1994 про переведення трактористом 1 класу відділення № 1 наказом № 20-к від 10.03.1994; від 02.01.1997 щодо звільнення за п.1 ст. 40 КзПп України відповідно до наказу № 11-к від 17.02.1997. Останні записи щодо трудової діяльності позивача вбачаються в трудовій книжці НОМЕР_1 від 24.09.2010 про прийняття ОСОБА_1 до КП Гопри-Добробут робітником з благоустрою на період виконання оплачуваних громадських робіт згідно наказу № 41-К від 24.09.2010 та від 15.10.2010 щодо звільнення з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору та закінченням періоду виконання оплачуваних громадських робіт згідно наказу № 46-К від 15.10.2010. В матеріалах даної пенсійної справи також містяться відповідні документи щодо обрахування трудового стажу та підтвердження останнього.

Згідно розпорядження № 151589 від 27.09.2016 вбачається допризначення пенсії з обрахування загального стажу у розмір 19 років та 4 дні, розмір пенсії призначено у сумі 949,00 грн. Дані відомості, що знаходяться в матеріалах справи відповідачем не оспорюються.

Відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви до Олешківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 19.09.2017, були подані додаткові документи, зокрема:

довідка за підписом виконуючого обов`язки конкурсного керуючого ВАТ Красноперекопське Концевої К.І. від 09.10.2015 № 202 щодо реорганізації насінницького радгоспу Красноперекопський Красноперекопського району АР Крим у відкрите акціонерне товариство Красноперекопське 06.04.1998 року. Наказ № 37 Представництва фонду майна АР Крим в м. Красноперекопське та Красноперекопському районі від 06.04.1998. Дана довідка видана за місцем вимоги;

довідка за підписом виконуючого обов`язки конкурсного керуючого ВАТ Красноперекопське Концевої К.І. від 09.10.2015 № 203 щодо підтвердження періоду роботи ОСОБА_1 в ВАТ Красноперекопське на посаді скотаря МТФ № 1 з 23.02.1984 згідно наказу № 20-К від 18.04.1984 по 02.01.1997 згідно наказу № 11-К від 17.01.1997. Дана довідка видана на підставі книги наказів за 1984, 1997 рр.;

довідка за підписом виконуючого обов`язки конкурсного керуючого ВАТ Красноперекопське Концевої К.І. від 09.10.2015 № 204 щодо підтвердження періоду роботи ОСОБА_1 в ВАТ Красноперекопське на посаді моториста з 22.02.1974 згідно наказу № 105-К від 15.02.1974 по 04.05.1974 згідно наказу № 241-К від 05.05.1974. Дана довідка видана на підставі книги наказів за 1974 рік;

довідка за підписом виконуючого обов`язки конкурсного керуючого ВАТ Красноперекопське Концевої К.І. від 09.10.2015 № 205 щодо підтвердження періоду роботи ОСОБА_1 в ВАТ Красноперекопське на посаді слюсаря автогаражу з 19.04.1977 згідно наказу № 30-К від 09.04.1977 по 10.03.1982 згідно наказу № 39-К від 09.03.1982. Дана довідка видана на підставі книги наказів за 1977, 1982 рр.;

довідка за підписом виконуючого обов`язки конкурсного керуючого ВАТ Красноперекопське Концевої К.І. та головного бухгалтера Савченко Н.П. від 09.10.2015 №199 щодо розміру заробітної плати для нарахування пенсії ОСОБА_1 отриманої в ВАТ Красноперекопське у розмірі 18556 рублів 28 копійок, яка обрахована за періоди 1984 рік у розмірі 1974,12 рубл., 1985 рік - 2137,58 рубл., 1986 рік - 2536,79 рубл., 1987 рік - 1730,66 рубл., 1988 рік - 1932,32 рубл., 1989 рік -3737,20 рубл., 1990 рік - 4507,61 рубл. Дана довідка видана на підставі особистих рахунків за 1984-1990рр.;

довідка за підписом виконуючого обов`язки конкурсного керуючого ВАТ Красноперекопське Концевої К.І. та головного бухгалтера Савченко Н.П. від 09.10.2015 №200 щодо розміру заробітної плати для нарахування пенсії ОСОБА_1 отриманої в ВАТ Красноперекопське у розмірі 9217 рублів 92 копійки, яка обрахована за періоди 1991 рік у розмірі 6111,85 рубл., січень-березень 1992 року - 3106,07 рубл. Дана довідка видана на підставі особистих рахунків за 1991-1992рр.;

довідка за підписом виконуючого обов`язки конкурсного керуючого ВАТ Красноперекопське Концевої К.І. та головного бухгалтера Савченко Н.П. від 09.10.2015 №201 щодо розміру заробітної плати для нарахування пенсії ОСОБА_1 отриманої в ВАТ Красноперекопське та склала 1364 грн. 93 коп., яка обрахована за періоди квітень-грудень місяці 1992 рік у розмірі 0,74707 грн., 1993 рік - 14,25075 грн., 1994 рік - 137,97365 грн., 1995 рік - 590,09492 грн., 1996 рік - 621,86392 грн. Дана довідка видана на підставі особистих рахунків, первинних документів за 1992-1996рр..

З обставин справи вбачається, що вищезазначені довідки не приймаються до уваги Пенсійним фондом у зв`язку із тим, що вони були видані ВАТ Красноперекопське , яке знаходиться на тимчасово окупованій території АРК, мотивуючи позицію ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15.04.2014 №1207-VII. Пенсійний фонд в свою чергу не заперечує того, що позивач ОСОБА_1 пропрацював певний період в радгоспі Красноперекопське , що вбачається із досліджених судом записів в трудовій книжці щодо періоду роботи в радгоспі Красноперекопське починаючи з 14.08.1972 року, дана трудова книжка зберігається в пенсійній справі позивача № НОМЕР_2 .

Таким чином, зазначені вище обставини стали єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії, що викладена у рішенні № 3 від 22.09.2017 Пенсійного фонду.

З даною позицією відповідача суд не може погодитись виходячи із наступного.

Згідно ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15.04.2014 №1207-VII (далі-Закон №1207-VII) тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Підпунктом 1 п. 1 ст. 3 Закону №1207-VII тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Частинами 1 та 2 статті 4 Закону №1207-VII передбачено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина, правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону № 1207-VII визначено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

За змістом ч.1 ст.17 Закону № 1207-VII у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Статтею 18 Закону № 1207-VII передбачено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Суд не може погодитись з позицією відповідача аргументованою положеннями ст. 9 Закону № 1207-VII щодо не врахування отриманих від ВАТ Красноперекопське довідок, оскільки вони були видані товариством, що знаходилось на тимчасово окупованій території, оскільки така позиція Пенсійного фонду є порушенням Конституційних норм та норм міжнародного права, суд вважає неправомірним визнання актів, рішень, документів, наданих окупаційною владою, організаціями чи установами, які перебувають на тимчасово окупованій території, оскільки такі дії безпосередньо обмежують право мешканців та осіб, які були змушені виїхати за межі окупаційної території на захист їх соціальних прав та законних інтересів, зокрема на отримання належного пенсійного забезпечення від держави.

Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать .

Як вбачається, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Виходячи з названих загальних принципів ("Намібійські винятки"), сформульованих в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, необхідно вважати їх як належні докази, враховувати та приймати їх, оскільки не прийняття останніх призведе до порушень та обмежень прав людини на соціальний захист та гарантоване їй право, зокрема, на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на відповідному підприємстві.

Дана позиція суду кореспондується із висновками щодо прийняття до розгляду актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав громадян викладених в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 по справі № 654/1278/17 (адміністративне провадження № К/9901/30088/18).

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем довідки від 09.10.2015 №№ 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, видані ВАТ Красноперекопське , що перебувало на тимчасово окупованій території Республіки Крим, є належними документами для підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 в радгоспі "Красноперекопське" Красноперекопського району АР Крим з 22.02.1974 по 04.05.1974, з 19.04.1977 по 10.03.1982, з 23.02.1984 по 02.01.1997 та мають бути враховані Пенсійним фондом для належного перерахунку пенсії позивачу.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідач не може керуватись в своїх діях чи утримуватись від вчинення відповідних дій, в даному випадку, керуючись положеннями ст. 9 Закону № 1207-VII, оскільки ВАТ Красноперекопське не може вважатись новоствореним державним органом та органом місцевого самоврядування, у розумінні даного Закону № 1207-VII, оскільки дане товариство, що раніше іменоване як сіменоводчеський радгосп Красноперекопський Красноперекопського району АР Крим має інший правовий статус та організацію, було створено до тимчасової окупації Криму Російською владою та був реорганізований у відкрите акціонерне товариство Красноперекопське 06.04.1998 наказом № 37 Представництва фонду майна АР Крим в м. Красноперекопське та Красноперекопського району від 06.04.1998, відповідно останнє було діючим підприємством, здійснювало діяльність з вирощування зернових та технічних культур, що підтверджується наявним в матеріалах справи копії Витягу з ЄДР від 25.09.2017, інших доказів в протилежному значенні, відповідачем до суду не надано.

Відповідно вбачається, що Пенсійним фондом не було вчинено жодних дій щодо встановлення достовірних відомостей в наданих документах щодо розміру заробітної плати позивача та періоду його трудової діяльності на підприємстві, лише викладено позицію положеннями ст. 9 Закону № 1207-VII.

Серед термінів, які безпосередньо вживаються в Законі № 1058-IV, визначені зокрема, наступні: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески та страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону № 1058).

Відповідно, процедура подання документів для перерахунку пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Так, пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Дані дії Пенсійного фонду визначені також у ч.5 ст.45 Закону № 1058-IV.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку № 22-1).

Пунктом 2.7 Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2 - 4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Положеннями ст.62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п. 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Частиною 1 статті 65 Закону № 1788-ХІІ визначено, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку.

Таким чином, позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії 19.09.2017 та ним відповідно були надані до Пенсійного фонду на підтвердження відомостей, що містяться в трудовій книжці від 20.08.1972 щодо не зарахованого відповідачем до страхового стажу періоду роботи з лютого 1984 року по грудень 1996 року включно, та на підтвердження отриманої заробітної плати у радгоспі Красноперекопське довідки, сформовані та видані за підписами уповноважених осіб від 09.10.2015 №№ 199, 200, 2001, 203, 204, 205 та довідку на підтвердження реорганізації радгоспу від 09.10.2015 № 202.

Також, суд зазначає, що згідно ст. 98 Закону №1788-ХІІ перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв`язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.

Згідно ст. 43 Закону № 1058-IV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає неправомірним посилання відповідача на ст.40 Закону № 1058- IV у поданому до суду відзиві на позовну заяву, що стосується порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, відповідно до якої страховий стаж з урахуванням отриманих спірних довідок від ВАТ Красноперекопське для обчислення пенсії позивачу становить 155 місяців, замість 60 календарних місяців, визначених законодавством, оскільки дана позиція не була покладена в основу прийнятого Пенсійним фондом рішення від 22.09.2017 № 3 та відповідно не може бути врахована та розглянута судом як одна з підстав відмови у здійсненні перерахунку пенсії.

З огляду на вищевикладене, відмова відповідача у перерахунку пенсії та зарахуванні до загального стажу періоду роботу в радгоспі Красноперекопське з лютого 1984 року по грудень 1996 року включно, з підстави, викладеної в рішенні від 22.09.2017 № 3, є протиправною.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, суд наголошує, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Також суд зазначає, що відносини щодо реалізації конституційного права на соціальний захист у старості між позивачем та Пенсійним фондом виникли з моменту отримання останнім заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 29.01.2016, заяви про перерахунок пенсії за віком від 19.09.2017, та виходячи зі змісту конституційного права на соціальний захист зазначені відносини вважаються триваючими, оскільки право на пенсію гарантується державою, є довічним і не може бути обмеженим неправомірними діями або бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Також, з матеріалів справи вбачається повторне звернення ОСОБА_1 до Пенсійного фонду щодо перерахунку пенсії на підставі довідок від 09.10.2015, отриманих від ВАТ Красноперекопське , та як наслідок, останнім у листі від 07.12.2018 № 13748/02 було відмовлено позивачу в перерахунку пенсії з підстав, викладених у рішенні № 3 від 22.09.2017, дане рішення Пенсійний фонд вважає правомірним.

Позивач, звернувшись до суду з даним позовом в свою чергу проявив дійсну волю щодо реалізації гарантованого конституцією права на соціальний захист та в подальшому свою незгоду з діями відповідного суб`єкта владних повноважень, а також намір оскаржити дані дії в порядку адміністративного судочинства. Дана позиція суду кореспондується із висновками Верховного суду у постанові від 18.02.2020 по справі № 1840/3344/18.

Відповідно, суд вважає необґрунтованою позицію відповідача щодо відсутності у позивача процесуального права на звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою, оскільки питання, визначенні ст. 122 КАС України, були розглянуті судом на підставі заяви позивача, ухвалою суду від 23.10.2020, відповідно до ст. 121 КАС України, виходячи з цілей та завдань ст. 2 КАС України, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 даний строк. Також, суд зазначає, що питання, які виникають із пенсійних правовідносин не можуть бути обмежені процесуальним строком.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає необхідним зазначити, що позивач має право на здійснення перерахунку пенсії з 19.09.2017, а саме з дати звернення з відповідною заявою до Пенсійного фонду, з підстав підвищення заробітку, зарахування до страхового стажу період роботи у ВАТ Красноперекопське з лютого1984 року по грудень 1996 року включно, та відповідно Пенсійний фонд має вчинити усі необхідні та передбачені законодавством дії щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням положень ст. 40 Закону № 1058-ІV, яка передбачає за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Також, суд вважає необхідним при виборі захисту права позивача на пенсію, врахувати позицію відповідача, викладену в рішенні № 3 від 22.09.2017, яка на думку суду має в собі необґрунтовану та неправомірну відмову у перерахунку пенсії позивачу, а тому, суд прийшов до висновку, що відповідач не в повній мірі розглянув подану заяву ОСОБА_1 19.09.2017 та прийняв рішення без дотримання положень Законів № 1058-IV та № 1788-ХІІ.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає необхідним здійснити захист порушеного права та законних інтересів ОСОБА_1 на належну йому пенсію шляхом визнання неправомірною відмови Пенсійного фонду у здійсненні перерахунку пенсії з урахування стажу роботи в радгоспі за період з лютого 1984 року по грудень 1996 року включно, згідно довідок отриманих від ВАТ Красноперекопське від 09.10.2015, вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати неправомірним і скасувати спірне рішення від 22.09.2017 № 3, зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 19.09.2017 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності своїх дій щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивача за заявою від 19.09.2017 та законності і обґрунтованості прийнятого рішення № 3 від 22.09.2017.

Відповідно до ч.. 1-5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовний вимог у сумі 420 грн. згідно ч. 3 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області гр. ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за період роботи в колгоспі "Красноперекопське" з лютого 1984 року по грудень 1996 року включно, згідно довідок №№199, 200, 201 від 09.10.2015 для обчислення пенсії, довідок №№203, 204, 205 від 09.10.2015 підтверджуючі роки роботи в колгоспі та довідки №202 від 09.10.2015 про реорганізацію, які видані правонаступником колгоспу ВАТ "Красноперекопське".

Визнати неправомірним та скасувати рішення Голопристанського відділу Олешківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 22.09.2017 № 3.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73036, м. Херсон, вул. 28 Армії,6) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії, поданої 19.09.2017, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ін. НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73036, м. Херсон, вул. 28 Армії,6) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 420,00 грн. (чотириста двадцять гривень 00 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 112010200