Рішення

від 30.11.2020 по справі 640/16339/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/1149

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/16339/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю ГРУППІРОВКА ФУДЗ

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ГРУППІРОВКА ФУДЗ (надалі - позивач), адреса: 02095, місто Київ, вулиця Княжий Затон, 9А, офіс 369 до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2020 року № 0000093201;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2020 року № 0000083201;

- визнати дії працівників Головного управління ДПС у місті Києві при проведенні перевірки та складанні акта перевірки № 790/26-15-32-01/41893283 від 28 листопада 2019 року протиправними.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок вчинення протиправних дій уповноваженим органом та винесення протиправних податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі Акту фактичної перевірки ТОВ ГРУППІРОВКА ФУДЗ є протиправними, а висновки Акту фактичної перевірки, щодо порушення товариством вимог податкового законодавства являються протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Зокрема, позивач звертає увагу, що при переоформленні ліцензії № 26550308201800165 (термін дії: з 20 серпня 2018 року до 19 серпня 2019 року) працівниками Головного управління ДПС у місті Києві було допущено неточність, а саме, у переоформленій ліцензії № 26550308201903827 (термін дії: з 20 серпня 2019 року до 20 серпня 2020 року не було зазначено про електронний касовий апарат - ЕККА 300481568, однак позивач в супереч вказаним аргументам податкового органу зазначає, що вказаний електронний касовий апарат був додатково введений ще 26 листопада 2018 року, та який на момент переоформлення ліцензії № 26550308201800165 (термін дії: з 20 серпня 2018 року до 19 серпня 2019 року) в останній зазначався.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2020 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю ГРУППІРОВКА ФУДЗ залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ГРУППІРОВКА ФУДЗ до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Відповідач не погоджуючись з викладеними позивачем у позовній заяві аргументами подав відзив на адміністративний позов, в якому останній просив відмовити у задоволенні адміністративного позову позивача посилаючись при цьому на те, що при проведенні дій пов`язаних з перевіркою та при проведенні перевірки, податковий орган діяв на підставі, в межах передбачених вимогами чинного законодавства.

При цьому, податковий орган у вказаному відзиві посилається на те, що порушення податкового законодавства ТОВ ГРУППІРОВКА ФУДЗ , які були встановлені уповноваженими особами податкового органу під час проведення перевірки являються дійсними, а дії уповноважених осіб під час перевірки правомірними.

Керуючись викладеним, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних позовної заяви позивача та залишити в силі прийняті на підставі Акту фактичної перевірки податкові повідомлення-рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин 2, 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом в свою чергу було встановлено та проти чого не заперечуються сторони, 21 листопада 2019 року уповноваженими особами податкового органу на підставі наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 14 листопада 2019 року № 3204, направлень на проведення фактичної перевірки від 18 листопада 2019 року № 2286/26-15-32-01, № 2287/26-15-32-01 та відповідно до вимог підпункту 80.2.5, пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України була проведена фактична перевірка ТОВ ГРУППІРОВКА ФУДЗ (код 41893283) за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 23 літера В проведена.

Після проведення вищевказаної перевірки ТОВ ГРУППІРОВКА ФУДЗ уповноваженими особами було винесено Акт перевірки № 790/26-15-32-01/41893283 від 28 листопада 2019 року, в якому зазначено, що ТОВ ГРУППІРОВКА ФУДЗ , реалізуючи алкогольні напої через електронний контрольно-касовий апарат за фіскальним номером РРО 300481568 (надалі - ЕККА 300481568) у період з 18 листопад 2018 року по 20 листопада 2019 року, порушила статтю 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального та факт зберігання ТОВ ГРУПШРОВКА ФУДЗ тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, що свідчить про порушення ТОВ ГРУПШРОВКА ФУДЗ статті 11 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

На підставі висновків викладених у вищевказаному Акті перевірки, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 січня 2020 року № 0000093201, № 0000083201.

Вказане стало підставою для звернення з даною позовною заявою до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - Податковий кодекс України).

Згідно із пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

В контексті положень пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності, серед іншого, отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального .

Згідно із пунктом 80.4 статті 80 Податкового кодексу України перед початком фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Згідно пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Між тим, суд звертає увагу, що в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 суд дійшов до висновку, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава) .

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Підстави для проведення перевірки чітко визначені пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у випадках передбачених пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Виходячи з аналізу вищевикладеного та наданих сторонами матеріалів, суд приходить до висновку, що контролюючим органом в порушення вимог статті 80 Податкового кодексу України було ініційовано проведення фактичної перевірки позивача без жодної визначеної законом умови , що є самостійною підставою для визнання акту перевірки таким, що складений з порушенням податкового законодавства.

Зі змісту наказу слідує, що останній прийнятий на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Однак, суд звертає увагу, що проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд вказує, що останні не містять в собі будь-яких належних документів, які підтверджують наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків.

Тобто, фактично матеріали адміністративної справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження наявності та/або контролюючим органом в установленому законодавством порядку інформації про порушення ТОВ ГРУППІРОВКА ФУДЗ вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Окрім цього, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідачем при поданні відзиву на позовну заяву також не наведено жодних спростувань, окрім цитування норм Податкового кодексу України щодо доводів позивача в частині визначення підстав для здійснення фактично перевірки наведених у позовній заяві.

Слід звернути увагу, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

З урахуванням наведеного суд вважає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження законних підстав для проведення фактичної перевірки ТОВ ГРУППІРОВКА ФУДЗ , оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності чи отримання ним в установленому законодавством порядку відповідної інформації, яка б надавала йому право на проведення перевірки згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Таким чином, не виконання відповідачем вимог статті 80 Податкового кодекс України, зокрема, в частині наявності підстав для призначення фактичної перевірки, дотримання умов призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками такої перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 821/1274/18.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 812/1283/17 та від 24 квітня 2020 року у справі № 0440/5997/18.

При цьому, суд з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 січня 2020 року № 0000093201, № 0000083201.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій працівників Головного управління ДПС у місті Києві при проведенні перевірки та складанні акта перевірки № 790/26-15-32-01/41893283 від 28 листопада 2019 року, суд зазначає, що оскільки вище суд прийшов до висновку про те, що перевірка яка була проведена уповноваженим особами податкового органу ТОВ ГРУППІРОВК ФУДЗ є протиправною, то вказана вимога також підлягає задоволенню.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з частиною 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, а саме,

- про вихід за межі позовних вимог та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 січня 2020 року № 0000093201, № 0000083201;

- визнання протиправними дії працівників Головного управління ДПС у місті Києві при проведенні перевірки та складанні акта перевірки № 790/26-15-32-01/41893283 від 28 листопада 2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2 102,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ГРУППІРОВКА ФУДЗ до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 січня 2020 року № 0000093201, № 0000083201.

3. Визнати протиправними дії працівників Головного управління ДПС у місті Києві при проведенні перевірки та складанні акта перевірки № 790/26-15-32-01/41893283 від 28 листопада 2019 року.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю ГРУППІРОВКА ФУДЗ (02095, місто Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 9-А, офіс 369, код ЄДРПОУ 41893283) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова