Рішення

від 09.12.2020 по справі 640/16339/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/1149

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Київ № 640/16339/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю ГРУППІРОВКА ФУДЗ про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю ГРУППІРОВКА ФУДЗ

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ГРУППІРОВКА ФУДЗ (надалі - позивач), адреса: 02095, місто Київ, вулиця Княжий Затон, 9А, офіс 369 до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2020 року № 0000093201;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2020 року № 0000083201;

- визнати дії працівників Головного управління ДПС у місті Києві при проведенні перевірки та складанні акта перевірки № 790/26-15-32-01/41893283 від 28 листопада 2019 року протиправними.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок вчинення протиправних дій уповноваженим органом та винесення протиправних податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ГРУППІРОВКА ФУДЗ до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено; визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 січня 2020 року № 0000093201, № 0000083201; визнано протиправними дії працівників Головного управління ДПС у місті Києві при проведенні перевірки та складанні акта перевірки № 790/26-15-32-01/41893283 від 28 листопада 2019 року.

Надалі, на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява від представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат.

В обґрунтування поданої заяви представник позивач послався на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва позовні вимоги було задоволені, у зв`язку з чим позивач вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у справі № 640/16339/20 за позовом ТОВ ГРУППІРОВКА ФУДЗ до Головного управління ДПС у місті Києві та у відповідності до вимог процесуального закону вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнення з відповідача на користь ТОВ ГРУППІРОВКА ФУДЗ суми понесених останньою витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що адміністративна справа №640/16339/20 була розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з урахуванням положень частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за доцільне розглянути вказану заяву позивача в тому самому порядку, що й рішення суду від 30 листопада 2020 року.

Розглянувши заяву позивача, подані ним документи на підтвердження понесених судових витрат, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення питання щодо їх розподілу, Окружний адміністративний суд міста Києва при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження ).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Крім того, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення , зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

Більш того, суд зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну ціну.

Так, в матеріалах справи наявна копія договору № 2-16/12/19 про надання правової допомоги від 16 грудня 2019 року, укладеного між адвокатом Поповим Ярославом Сергійовичем та товариством з обмеженою відповідальністю ГРУППІРОВКА ФУДЗ , відповідно до пункту 1.1 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, в рамках адміністративного та судового оскарження податкових повідомлень-рішень, що будуть складені на основі акту перевірки № 790/26-15-32-01/41893283 від 28 листопада 2019 року.

Відповідно до умов пункту 2.1 вказаного вище договору про надання правової допомоги Адвокат, на підставі звернення Клієнта, приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу. Правова допомога надається Клієнту шляхом: a. надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; b. складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; c. представництва інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; б. представництва інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В свою чергу, клієнт за умовами укладеного договору приймає на себе наступні зобов`язання: 1) вчасно забезпечувати Адвокат усім необхідним для виконання його доручень, передбачених цим Договором, в тому числі документами в необхідній кількості екземплярів, у випадку необхідності робочим місцем, транспортними засобами. 2) оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень.

Пунктом 4.1 договору передбачено, Порядок здійснення розрахунків за надання правової допомоги, що надається Адвокатом Клієнту, визначається умовами Додаткової угоди №1 від 16 грудня 2019 року.

Так, відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги № 2-16/12/19 від 16 грудня 2019 року вбачається, що оплата за даною Угодою здійснюється у готівковій формі не пізніше 60-ти днів з моменту отримання Клієнтом рахунку. При розрахунку вартості правової допомоги, наданої за договором, яка розраховується по факту її надання, враховується час (кількість та обсяг правової допомоги), витрачений Адвокатом, його помічниками (погодинна оплата), виходячи із розрахунку - вартість однієї години становить 50 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на момент отримання Клієнтом рахунку.

Відповідно до пункту 1.4 Додаткової угоди за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується кожною стороною. В акті вказується кількість, обсяг наданої Адвокатом правової допомоги та її вартість. Акт надсилається Клієнту Адвокатом факсимільним зв`язком або поштою. На письмову вимогу Клієнта, Адвокат може надавати Акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги із ідентифікацією.

З аналізу наданого до суду копії акта від 28 вересня 2020 року про обсяг наданої правової допомоги за договором №2-16/12/19 від 16 грудня 2019 року адвокатом Поповим Ярославом Сергійовичем вбачається, що останнім було надано клієнтові наступні послуги:

1) 16 грудня 2019 року - усна консультація (кваліфікація спірних правовідносин, попередня правова позиція) - витрачено 2 години.

2) 18 грудня 2019 року - підготовка адвокатського запиту-скарги щодо інформації викладеної в акті про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами № 790/26-15-32- 01/41893283 від 28 листопада 2019 року - витрачено 4 години.

3) 10 липня 2020 року - підготовка адміністративного позову щодо оскарження податкових повідомлень рішень № 0000093201 та № 0000083201 від 03 січня 2020 року - витрачено 4 години.

4) 06 серпня 2020 року - підготовка листа до суду на виконання ухвали у справі № 640/16339/20 від 21 липня 2020 року та позовної заяви з уточненням складу сторін відповідно до рекомендацій суду - витрачено 1 годину.

5) 28 вересня 2020 року - підготовка клопотання про розподіл судових витрат - витрачено 1 годину.

Витрачено часу: 12 (дванадцять) годин, що в грошовому еквіваленті складає: 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень, виходячи з розрахунку: вартість 1 (однієї) години становить 50 (п`ятдесят) відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі, встановленої законом на момент отримання Клієнтом рахунку.

Суд зауважує, що відповідно до умов договору № 2-16/12/19 про надання правової допомоги від 16 грудня 2019 року, адвокат Попов Ярослав Сергійович взяв на себе зобов`язання надавати позивачу необхідну правову допомогу, при цьому, такі види допомоги, як консультація, вивчення і аналіз адміністративної справи не можуть бути розцінені судом як надання правової допомоги клієнту, оскільки вказаний акт не містить відомостей щодо змісту консультації, а вивчення і аналіз адміністративної справи не є наданням правової допомоги у розумінні вимог законодавства, тому вказані послуги представником позивача не можуть бути віднесені судом до витрат на професійну правничу допомогу, вони є лише виконанням умов договору сторонами, у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для стягнення суми у розмірі 30 000, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Більш того, суд зауважує, що надання консультації передувало зверненню до адміністративного суду з вказаною позовною заявою. Наведене, в свою чергу, дозволяє суду дійти висновку, що вказана консультація могла стосуватись й інших питань, не пов`язаних з розглядом даної адміністративної справи.

Стосовно підготовки позовної заяви та послуг, зазначених у пунктах 2-3 у підрозділі акту Процесуальна дія на загальну суму 20 000,00 грн, суд виходить з того, що час, який витрачений адвокатом та зазначені у акті дії не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами, при цьому, суд звертає увагу, що представником позивача у вказаному Акті взагалі не зазначено на підставі яких нормативно-правових актів адвокат встановлював вартість за ці послуги, також такі відомості відсутні й у матеріалах справи, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості встановити співмірність між вартістю та наданими адвокатом послугами, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про недоведеність підтвердження вартості послуг.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів того, скільки насправді часу було витрачено представником позивача на надання правової допомоги в межах розгляду даної адміністративної справи, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості вирішити питання щодо співмірності вартості послуг витраченому часу.

Більш того, суд зазначає, що вказана адміністративна справа визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений у акті наданих послуг 28 вересня 2020 року не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, та про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю ГРУППІРОВКА ФУДЗ про ухвалення додаткового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу професійну допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю ГРУППІРОВКА ФУДЗ (02095, місто Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 9-А, офіс 369, код ЄДРПОУ 41893283) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення

Суддя Н.В. Клочкова