ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/4125/19 пров. № А/857/3543/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Затолочного В. С., Онишкевича Т. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року (ухвалене головуючим суддею Комшелюк Т. О. у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКР ТМК до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
13.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю УКР ТМК (далі - ТзОВ УКР ТМК ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.12.2019 № 0000530402.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що висновки контролюючого органу про безтоварність його господарських операцій з ТзОВ Вітамаркет є безпідставними та спростовуються наданими під час перевірки первинними документами, що свідчить про необґрунтованість зменшення йому суми відшкодування з податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 позов задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4612,18 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 17000 грн.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач 05.03.2020 подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 14.11.2019 № 333/17-00-14-02/42819715, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування вказаного податкового повідомлення-рішення є помилковим. Зазначає, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок документального оформлення операцій з придбання товарів у джерела, яке не відповідає документально оформленому, за рахунок використання документів ТзОВ Вітамаркет та ТзОВ МВП , що фактично не могли здійснювати їх поставку.
Крім цього, 12.06.2020 на адресу суду від Головного управління ДПС у Рівненській області надійшло доповнення до апеляційної скарги, однак, враховуючи те, що таке подано поза межами строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд ухвалив залишити його без розгляду.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ УКР ТМК з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку за серпень 2019 року, за результатами проведення якої складено акт від 14.11.2019 № 333/17-00-04-02/42819715.
Вказаний акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 245982 грн.
Такі висновки обґрунтовані встановленою відсутністю реального виконання господарських операцій між позивачем та ТзОВ Вітамаркет з придбання м`яса яловичого, оскільки не прослідковується джерело походження товару. Зазначено, що ТзОВ Вітамаркет відсутнє за основним місцем реєстрації, немає відомостей щодо наявних чи орендованих основних засобів, а також у нього відсутні трудові ресурси для реального здійснення господарської діяльності. Крім того, вказано на неналежне оформлення первинних документів, які можуть підтвердити реальність господарських операцій, а саме: у видатковій накладній не вказано дати і номера договору, а товарно-транспортні накладні, які б містили пункти завантаження та розвантаження товару контролюючому органу не надані.
На підставі вказаного вище акта перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2019 № 0000530402, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2019 року на 245982 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 61496 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення ТзОВ УКР ТМК вимог податкового законодавства є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а досліджені під час розгляду справи докази доводять факт здійснення позивачем господарських операцій з ТзОВ Вітамаркет , відповідні первинні документи містять всі обов`язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст вказаних господарських операцій та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно з статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні .
Апеляційний суд, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; визначено умови, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.
Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.
За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкта оподаткування податком на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Разом з тим, надання податковому органу належним чином оформлених податкових накладних з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.
Отже, наявність виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.
Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.
Як встановлено з матеріалів справи, основним видом економічної діяльності ТзОВ УКР ТМК є оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами.
Між позивачем, як покупцем, та ТзОВ Вітамаркет , як постачальником, укладено договір поставки від 27.05.2019 № 27/05, згідно з яким постачальник зобов`язується передати у власність покупця м`ясопродукцію, субпродукти з яловичини, жир яловичий, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах цього договору. Визначено, що покупець отримує товар згідно з видатковою накладною (актом прийому-передачі товару).
На виконання вказаного договору ТзОВ Вітамаркет згідно з видатковою накладною від 31.05.2019 № 05-0000014 поставлено позивачу м`ясо яловиче пів туші ІІ категорії в кількості 30973,67 кг на суму 1478594,14 грн, в тому числі ПДВ 245982,36 грн, та надано товаро-супровідні документи, які підтверджують походження м`ясної продукції та її відповідність санітарним нормам ДСТУ (копія декларації виробника № 8 на м`ясну сировину від 30.05.2019, копія експертного висновку від 08.04.2019 № 000733 е/19 щодо відповідної партії м`ясної продукції, складеного Тернопільською регіональною державної службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за результатами відбору експертних зразків та огляду усієї партії м`ясних туш в кількості 56000 кг).
Також позивачем надано докази оплати придбаної продукції (копія рахунку-фактури від 31.05.2019 № Вм-0000021, виписаного ТзОВ Вітамаркет , банківські виписки).
Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то апеляційний суд вважає, що такі підставно відсутні у позивача, оскільки його - контрагент ТзОВ Вітамаркет на підставі договору відповідального зберігання від 30.05.2019 передав на відповідальне зберігання ТзОВ УКР ТМК м`ясо яловиче пів туші ІІ категорії в кількості 30973,67 кг, жир в кількості 4000 кг та інші субпродукти ІІ кат. яловичі в кількості 465 кг, що виключало необхідність здійснювати транспортування товару.
Вказаний в акті перевірки недолік в оформленні видаткової накладної не свідчить про безтоварність операцій, оскільки з її змісту однозначно випливає найменування, кількість поставленого товару та його відвантаження від постачальника до позивача.
Що стосується сумнівів контролюючого органу в частині походження придбаного позивачем товару, слід зазначити, що листом від 29.11.2019 ТзОВ Вітамаркет повідомило, що продукція, яка поставлена на підставі згаданого вище договору ТзОВ УКР ТМК , була придбана у фізичних осіб у вигляді живої худоби згідно з приймальних квитанцій та у ТзОВ МВП у вигляді готової продукції (м`ясних туш). Переробка ВРХ (забій худоби), що закуповувалась у фізичних осіб, здійснювалась на потужностях ТзОВ МВП .
Вказані обставини підтверджуються копіями договору переробки продукції з давальницької сировини, накладної на придбання м`яса ВРХ, копій декларацій з ПДВ за квітень та травень 2019 року (у яких відображено операції з придбання та продажу спірних ТМЦ), копіями податкових накладних на придбання м`ясних туш, послуг щодо їх переробки та їх реалізації, тощо.
Про подальше використання придбаного у ТзОВ Вітамаркет товару у господарській діяльності ТзОВ УКР ТМК свідчить те, що м`ясні туші після їх переробки у фасовану морожену м`ясну продукцію на заводських потужностях ПП Рачинм`яспром та сертифікації у ТзОВ Заготзбут були реалізовані у вигляді фасованої м`ясної продукції за зовнішньоекономічним контрактом Carmez Processsing SRL (Республіка Молдова), що підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями від 21.06.2019 та 01.08.2019.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку що господарські операції з придбання товару, проведені між ТзОВ УКР ТМК та ТзОВ Вітамаркет , є реальними, оскільки товар було поставлено, оплачено, використано в господарській діяльності позивачем, що підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
Апеляційний суд зазначає, що згідно з пунктом 38 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.
Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Натомість, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з фіктивним суб`єктом підприємницької діяльності (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди.
Отже, суд першої інстанції надав належну оцінку наведеним обставинам та зробив обґрунтований висновок, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області не доведено безпідставність заявленої ТзОВ УКР ТМК до відшкодування суми податку на додану вартість за серпень 2019 року.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.
Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі № 460/4125/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук судді В. С. Затолочний Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 01.12.2020
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.12.2020 |
Оприлюднено | 03.12.2020 |
Номер документу | 93213702 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Іщук Лариса Петрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні