Постанова

від 26.11.2020 по справі 826/3792/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 826/3792/16

адміністративне провадження № К/9901/14344/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Геос-УКБ на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2017 року (суддя Шрамко Ю.Т.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 року (головуючий суддя Троян Н.М., судді: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі №826/3792/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Геос-УКБ до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Геос-УКБ (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2015 року №69426552210.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів сформувало податковий кредит та грошові зобов`язання з податку на додану вартість. Реальність господарських операцій позивача із його контрагентами підтверджена належним чином оформленими документами, а висновки відповідача, викладені у акті перевірки є необґрунтованими та безпідставними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 року, у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відсутні належні первинні та бухгалтерські документи, які б свідчили про фактичне здійснення господарських операцій.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які полягають у тому, що належними первинними документами, які містяться в матеріалах справи підтверджується реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами. Зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції між останнім по ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем 07.03.2018 року до суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, відповідач просить залишити без задоволення касаційну скаргу та без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову документальну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Публічним акціонерним товариством Солді і Ко , Товариствами з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Форс , Сіндорай , СКМ Девелопмент , Фьюженс , ТПК Євро-пласт , за квітень 2015 року, за наслідками якої складено акт від 12.10.2015 року №432/26-55-22-10/38825398 (надалі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено заниження підприємством податку на додану вартість за квітень 2015 року у сумі 843712 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2015 року №69426552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 265 568 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 843 712 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 421 856 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 05.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Форс (субпідрядник) та позивачем (підрядник) укладено договір субпідряду №2/03/1.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано до суду акт приймання виконання опоряджувальних робіт, податкову накладну, платіжне доручення, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно будівельної суміші, на лакофарбові матеріали, на засоби для герметизації, монтажні піни, сертифікати відповідності на керамічну цеглу, на теплоізоляційні вироби, паспорт якості на бетонні вироби та інші висновки, сертифікати та паспорта.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не встановили приналежність зазначених документів до робіт та матеріалів за наведеним договором та не прийняли вказані документи як доказ реальності виконання відповідних робіт за договором.

Судами встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Форс відсутні основні засоби, устаткування, транспорт, складські приміщення тощо, необхідні для здійснення господарської діяльності за вказаним договором. В матеріалах справи відсутня інформація та докази щодо залучення сторонньої спецтехніки для виконання робіт за договором.

Суди дійшли висновку, що наявними документами у справі не підтверджується реальність здійснення господарської діяльності позивача з наведеним контрагентом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01.04.2015 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сіндорай (виконавець) укладено договір №01/04/2015, за умовами якого виконавець зобов`язується на свій ризик з матеріалів замовника виконати і передати останньому роботи по поставці і монтажу металопластикових і дверних конструкцій на об`єкті: житловий будинок з приміщеннями соціально-побутового призначення.

В підтвердження виконання цього договору позивачем надано до суду податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.

Проте, в підтвердження зазначених операцій позивачем не надано до суду довідок про вартість виконаних підрядних робіт форма №КБ-3, актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2В, актів індивідуального та комплексного випробування, актів про прийняття результатів виконаних робіт, виконавчої документації, надання яких передбачено умовами договору.

Судами також встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту за квітень 2015 року господарські операції з Товариствами з обмеженою відповідальністю Сіндорай та Європроф , які фактично відбувались у травні 2015 року, відповідно до первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мав господарськи відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю СКМ Девелопмент .

В підтвердження таких операцій позивачем надано до суду видаткові та податкові накладні, платіжні доручення.

Судами встановлено, що за квітень 2015 року середньооблікова кількість штатних працівників становила дві особи, відсутня інформація про використання основних фондів, наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту та устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Позивачем до матеріалів справи надано копію акту прийому Товариством з обмеженою відповідальністю СКМ Девелопмент від Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд в лізинг транспортного засобу та договору перевезення вантажу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю СКМ Девелопмент та Товариством з обмеженою відповідальністю АТП Рубін .

Судами встановлено, що оплата здійснена у сумі 165860 грн. не відповідає задекларованій сумі. Доказів того, що оплата була здійснена пізніше суду також не надано.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фьюженс (виконавець) укладено договори від 17.02.2015 року №80/2/17 та від 19.02.2015 року №82/2/19 про надання консультаційних послуг.

В підтвердження зазначених договорів суду надані акти передачі-прийняття послуг, платіжні доручення, податкові накладні, копію звіту про надані послуги при супроводженні ходу будівництва об`єкта

Судами встановлено, що позивач, починаючи з березня 2015 року виконував будівельні роботи на підставі договору про заміну сторони та відступлення права вимоги від 05.03.2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Гарант-Н (замовником), Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Геос (первісний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Геос-УКБ (новий підрядник).

Договори про надання консультаційних послуг укладені позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю до того, як позивач почав виконувати будівельні роботи за відповідною адресою.

Судами встановлено відсутність доказів використання отриманих за договорами консультаційних послуг у господарській діяльності позивача, а саме документів, які були підготовані на виконання умов договорів.

З актів передачі-прийняття послуг за наведеними договорами вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю Фьюженс надано позивачу послуги з аудиту виробничої та виконавчої документації, консультаційні послуги щодо оформлення акту готовності об`єкта до експлуатації. Проте, наведене не підтверджено належними доказами.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за договором Товариством з обмеженою відповідальністю Фьюженс надавались послуги з оформлення сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України, який отримано позивачем у лютому 2015 року, проте як послуги з такого оформлення за актами були надані у квітні 2015 року, що спростовує твердження позивача про реальність надання таких послуг.

Судами встановлено відсутність документів Товариства з обмеженою відповідальністю Фьюженс за наслідком проведення аудиту виробничої та виконавчої документації, зокрема, аудиторського висновку, що також передбачалось наведеними договорами.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 02.03.2015 між позивачем (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТПК Євро-пласт (виконавцем) укладено договори №01/03, №02/04-15, за умовами якого виконавець зобов`язується на свій ризик з матеріалів замовника виконати і передати роботи по внутрішньому оздобленню приміщень.

Позивачем в підтвердження виконання умов договорів надані акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ за квітень 2015 року за формою КБ-3, платіжні доручення, податкові накладні.

Судами встановлено відсутність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та виконання робіт для позивача, документів в підтвердження якості та безпеки матеріалів, які використані при проведенні будівельних робіт, документів щодо отриманих та оплачених послуг водопостачання та водовідведення, отримання електроенергії.

Судами встановлено, що за наданими до суду документами, роботи за вказаними договорами виконані Товариством з обмеженою відповідальністю Кігенс . При цьому, вартість вказаних робіт за актами, складеними Товариством з обмеженою відповідальністю Кігенс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТПК Євро-пласт , та актами, складеними Товариством з обмеженою відповідальністю ТПК Євро-пласт на користь позивача, є однаковою. Вказане суперечить меті підприємницької діяльності, не має економічного ефекту та є недоцільним.

Договорами передбачено умовою розрахунків та порядку прийому-передачі робіт надання виконавцем замовнику належним чином оформлених та підписаних актів індивідуального та комплексного випробування, виконавчої документації. Вказаних документів суду не надано.

Судами також встановлено, що за наведеними договорами не у повному обсязі оплачено роботи.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за господарськими операціями позивача з Публічним акціонерним товариством Солді і Ко первинні документи не відповідають вимогами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV, оскільки вони не містять обов`язкових реквізитів.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

За приписами частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правові підстави для формування показників податкової звітності, зокрема, податку на додану вартість, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість формування податкового кредиту.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об`єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності)

Водночас, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкових вигод.

Проте, як зазначалось раніше, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено відсутність належних первинних документів в підтвердження взаємовідносин позивача з його контрагентами. Наявні в матеріалах справи первинні документи складено з порушенням вимог Закону №996-XIV, є суперечливими у сукупності, викликають сумніви щодо реального здійснення господарських операцій, не підтверджують наявність трудових ресурсів, відповідної техніки, складських приміщень та інших ресурсів для виконання умов договорів та не підтверджують реальність господарських операцій.

Верховний Суд погоджується з висновками попередніх інстанцій, що наведених документів недостатньо для підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, оскільки будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій ретельно перевірено висновки акту перевірки та доводи позивача, щодо правомірності формування податкового кредиту, в тому числі з контрагентами ТОВ СКМ ДЕВЕЛОПМЕНТ , ТОВ ТПК ЄВРО-ПЛАСТ , ПАТ СОЛДІ і КО . Доводи позивача, зазначені в касаційній скарзі є аналогічними доводам позовної заяви та апеляційної скарги, яким вже надавалась оцінка.

Також важливо зауважити, що відповідно до ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної інстанції, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеним обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи у їх сукупності, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для визнання реальності спірних операцій позивача з його контрагентом та задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всупереч вимог наведеної норми, позивачем не доведено у встановленому чинним законодавством порядку необґрунтованість та протиправність рішення податкового органу.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Геос-УКБ залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 року у справі №826/3792/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева І.А. Васильєва