Постанова

від 24.11.2020 по справі 460/3127/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3127/20 пров. № А/857/11294/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А.,

за участю секретаря судових засідань - Михальської М. Р.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року (головуючий суддя: Друзенко Н.В., місце ухвалення - м. Рівне, дата складення повного тексту рішення - 28.07.2020) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЩА-МІЛК до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГОЩА-МІЛК , 04.05.2020 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 10.04.2020 № 00004720501.

Обґрунтовує позов тим, що відповідачем в додатку до акту перевірки при нарахуванні єдиного податку контролюючий орган вказав власників земельних ділянок, з якими позивачем було укладено договори оренди та які були належним чином зареєстровані, а вказані в них площі земельних ділянок увійшли до поданих декларацій з єдиного податку у встановлені терміни на протязі 2019. Крім цього, при нарахуванні єдиного податку контролюючий орган вказав власників земельних ділянок, з якими було укладено договори оренди, однак які не були зареєстровані. Крім цього, при нарахуванні єдиного податку відповідач вказав власників земельних ділянок, з якими було укладено договори оренди третіми особами.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає таке є необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, покликається на те, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЩА-МІЛК встановлено порушення п. 292-1.1 ст. 292-1, ст. 292, пп. 295.9.5 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з єдиного податку 4 групи на загальну суму 335510 грн.

З наданих до перевірки документів, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ГОЩА-МІЛК для ведення фінансово-господарської діяльності за період, що підлягав перевірці, а саме у 2019 році (ІІІ-ІV квартали) укладено 287 договорів оренди з фізичними особами на 771,2899 га земельних ділянок. За період з 01.01.2017 по 31.12.2019 позивачем задекларовано єдиного податку 4 групи у сумі 1010473,41 грн. Позивачем до об`єкту оподаткування платника єдиного податку 4 групи за 3-4 квартали 2019 року не включено 771,2899 га земельних ділянок відповідно до укладених договорів з 287 фізичними особами. Позивачем до позовної заяви додано договори укладені у 2020 році, які підлягають включенню до об`єкту оподаткування єдиним податком 4 групи за 2020 рік. Перевірка позивача проводилася за період з 01.01.2017 по 31.12.2019. До перевірки були надані договори укладені з фізичними особами в період липень-грудень 2019 року та не включені до об`єкту оподаткування єдиним податком 4 групи в ІІІ - ІV кварталах 2019 року. Отже, позивачем занижено податкове зобов`язання з єдиного податку 4 групи на суму 335510 грн.

Представник позивача Калістров С.Є., у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ГОЩА-МІЛК зареєстроване як юридична особа з 16.05.2008; види діяльності за КВЕД: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 02.06.2008 взятий на облік як платник єдиного податку 4 групи зі ставкою 10%.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 03.03.2020 по 17.03.2020 на підставі направлень від 02.03.2020 № № 539/17-00-15-01, 540/17-00-15-01 та 541/17-00-15-01, наказу від 20.02.2020 № 564 та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2020 рік, відповідно до статей 75, 77, 82 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЩА-МІЛК , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 21.12.2019.

За результатами перевірки складено акт від 20.03.2020 № 619/17-00-05-01/35631063, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення пункту 292-1.1 статті 292-1, підпункту 295.9.5 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з єдиного податку 4 групи на суму 335510 грн, в тому числі за ІІІ квартал 2019 року - 209673 грн, за ІV квартал 2019 року - 125837 грн.

Позивачем подавалося заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду якого висновки акта залишені без змін.

Головним управлінням ДПС у Рівненській області, 10.04.2020 на підставі акта перевірки від 20.03.2020 № 619/17-00-05-01/35631063 прийнято податкове повідомлення-рішення № 00004720501, яким Товариству з обмеженою відповідальністю ГОЩА-МІЛК збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків на 419387грн, в тому числі за податковим зобов`язанням на 335510 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 83877грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановленому порядку подавав до відповідача податкову звітність платника податку четвертої групи із зазначенням відомостей про орендовані земельні ділянки. Крім цього, право користування земельними ділянками, на підставі договорів оренди укладених у 2019 році, зареєстроване за позивачем лише за частиною договорів, які були предметом перевірки. Доказів реєстрації за позивачем права користування на інші земельні ділянки відповідачем не надано.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно п. п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Пунктом 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно п. п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно п. 291.2. ст. 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

До четвертої групи платників єдиного податку ПК України віднесено сільськогосподарських товаровиробників (п.п. 4 п. 291.4 ст. 291 ПК України).

Згідно п. 292-1.1 ст. 292-1 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п. 292-1.2 ст. 292-1 Податкового кодексу України, базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка 1 гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю.

У разі якщо нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена, базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі в Автономній Республіці Крим або області.

Відповідно до п.п. 14.1.125 п. 14.1 статті 14 ПК України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п. 29.1 ст. 29 Податкового кодексу України, обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

За змістом пункту 293.9 статті 293 ПК України для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування і встановлюється у відсотках бази оподаткування.

Відповідно до п.п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у встановленому порядку подавав до контролюючого органу податкову звітність платника податку четвертої групи із зазначенням відомостей про земельні ділянки (а. с. 134-148 т.4).

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно акта перевірки, відповідно до Розрахунків частки сільськогосподарського товаровиробництва частка сільськогосподарського виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЩА-МІЛК за попередній податковий (звітний) рік становить за 2016 рік - 94,19%, за 2017 рік - 96,63%, за 2018 рік - 89,01%.

В період, який перевірявся контролюючим органом, ТОВ ГОЩА-МІЛК було укладено договори оренди земельних ділянок з пайовиками на території 4 сільських рад.

За період з 01.01.2017 по 31.12.2019 позивачем задекларовано єдиного податку 4 групи у сумі 1010473,41грн.

ТОВ ГОЩА-МІЛК у 2019 році (ІІІ-ІV квартали) укладено 287 договорів оренди з фізичними особами на 771,2899 га земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Житинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення Рівненського району визначена відповідно до рішення виконавчого комітету Рівненської районної ради народних депутатів № 38 за 1995 рік (з урахуванням коефіцієнта індексації) нормативна грошова оцінка земельних ділянок станом на 01.01.2019 1 га рілля на території Житинської сільської ради Рівненського району Рівненської області становить 45789,30грн.

Позивачем до об`єкту оподаткування платника єдиного податку 4 групи за 3-4 квартали 2019 року не включено 771,2899 га земельних ділянок відповідно до укладених договорів з 287 фізичними особами.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що належність земельної ділянки на праві власності чи оренди визначається відповідно до норм земельного законодавства України.

Так, статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 126 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Отже, згідно з наведеними нормами законодавства, належність права власності чи користування сільськогосподарськими угіддями, в розумінні положень пункту 292-1.1 статті 292-1 ПК України, пов`язується з державною реєстрацією відповідного правового акта, на підставі якого таке право надане.

Таким чином, площі земельних ділянок, які не оформлені в порядку, встановленому законодавством, не включаються до об`єкта оподаткування єдиним податком.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що стаття 211 ЗК України передбачає відповідальність для юридичних осіб, в тому числі за самовільне зайняття земельних ділянок або ухилення від державної реєстрації останніх та подання недостовірної інформації щодо них.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що встановлення контролюючим органом обставин користування позивачем 287 орендованими земельними ділянками без державної реєстрації, могло бути підставою лише для притягнення останнього до відповідальності відповідно до вимог статті 211 ЗК України, а не для включення площ таких земельних ділянок до об`єкта оподаткування за пунктом 292-1.1 статті 292-1 ПК України, що протиправно було зроблено контролюючим органом у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 10.04.2020 № 00004720501 є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція у подібних спірних правовідносинах, щодо включення контролюючим органом до об`єкта оподаткування площ земельних ділянок, які не оформлені в порядку встановленому законодавством, викладена в постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 808/3614/16.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Апеляційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року у справі № 460/3127/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш Повне судове рішення складено 01.12.2020.