Рішення

від 27.11.2020 по справі 925/1283/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року м. Черкаси справа № 925/1283/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Балковська І.Ю. - самопредставництво;

від відповідача Холод А.В. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський бекон" (с. Медведівка, Чигиринський район, Черкаська область) до Чигиринської міської ради Черкаської області (м. Чигирин, Черкаська область) про визнання протиправними та скасування пунктів рішення та зобов`язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотоніський бекон" Заявлено позов з вимогами :

- зобов`язати Чигиринську міську раду доповнити пункт 1 рішення від 17.07.2020 № 637-23/VII реченням про застосування змін до пункту 2 Чигиринської міської ради від 03.04.2020 №547-20/VII, внесених пунктом 1 рішення від 17.07.2020 № 637-23/VII, одночасно з набранням чинності рішенням від 03.04.2020 №547-23/VII;

- визнати протиправним та скасувати пункти 2, 3 рішення Чигиринської міської ради від 17.07.2020 № 637-23/VII;

- зобов`язати Чигиринську міську раду доповнити пункт 1 рішення від 17.07.2020 № 638-23/VII реченням про застосування змін до пункту 2 Чигиринської міської ради від 03.04.2020 №548-20/VII, внесених пунктом 1 рішення від 17.07.2020 № 638-23/VII, одночасно з набранням чинності рішенням від 03.04.2020 №548-20/VII;

- визнати протиправним та скасувати пункти 2, 3 рішення Чигиринської міської ради від 17.07.2020 № 638-23/VII;

В ході розгляду справи позивач свої вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити. За доводами позивача, відповідач протиправно не застосовує власне рішення від 21.06.2019 № 147-8/VII та встановлює ставку орендної плати позивачу за користування земельними ділянками на рівні 12% річних замість 3% річних як для ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарські двори), що має місце стосовно позивача. Позивач претендує на встановлення ставки орендної плати в розмірі 3% річних від НГО з часу прийняття відповідачем рішень від 03.04.2020 №547-23/VII та №548-23/VII, а вирішення даного питання через укладення додаткових угод до договорів оренди землі і застосування ставки 3% річних лише з 17.07.2020 або після набрання чинності додатковими угодами до договорів оренди, вважає щодо себе неправомірним.

Представники відповідача в ході розгляду справи проти позову заперечили з мотивів, що встановлення ставки орендної плати в діапазоні від 3 до 12% від нормативно-грошової оцінки (НГО) земельної ділянки є виключним правом відповідача. Відповідач не вважає себе зобов`язаним строго притримуватися ставок, які визначені рішенням Чигиринської міської ради від 21.06.2019 № 147-8/VII і взагалі вважає дане рішення прийнятим помилково. Те, що рішеннями від 17.07.2020 № 637-23/VII та № 638-23/VII для позивача були змінені ставки на 3% річних по оренді ще не означає, що відповідач підтвердив права позивача на цей розмір орендної плати з самого початку договірних відносин сторін. Поширення дії ставки оренди в розмірі 3% річних на вже минулі періоди (як прагне позивач) відповідач вважає протиправною зворотною дією регулюючого акта в часі. Крім того відповідач заперечує право позивача скористатися 3% ставкою орендної плати як для земельних ділянок під господарськими дворами.

З пояснень сторін встановлено, що вони знаходяться у переддоговірному спорі з приводу укладення договорів оренди земельних ділянок, які між сторонами ще не укладені.

Справа розглядається у спрощеному позовному провадженні зі строком до 15 грудня 2020.

Всі документи, які сторонами подано суду, приєднано до справи та досліджено в якості доказів керуючись ст. 2 ГПК України, якою визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Заслухавши доводи та заперечення учасників справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення з таких підстав:

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

За нотаріально посвідченими договорами купівлі- продажу нежитлових приміщень від 20.09.2018 (а.с. 86) та купівлі-продажу комплексу від 21.09.2018 (а.с. 90) позивач у справі став власником об`єктів нерухомого майна (комбікоромовий цех, зерносклади, свинарники, кормоцехи, навозозбірники, силосні ями, галереї подачі кормів та ін.), які розташовані на земельних ділянках площею 21,8170 га з кадастровим № 7125486500:01:000:1558 та площею 15,7665 га кадастровий № 7125486500:01:000:1569 на території Тіньківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

За таких умов та у відповідності до положень ч.2 ст. 124 та ч. 2 ст. 134 Земельного Кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах

(земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб і тому позивач має право набути право оренди поза конкурсом.

З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2020 Чигиринською міською радою Черкаської області прийнято рішення № 547/20/VII та № 548-20/VII (а.с. 9,11) про надання ТОВ "Золотоніський бекон" в оренду земельних ділянок площами 21,8170 га та 15,7665 га під існуючими об`єктами нерухомого майна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами с. Тіньки Чигиринського району Черкаської області строком на 10 років із встановленням орендної плати в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік.

Обома рішеннями позивача зобов`язано укласти договори оренди згідно вимог цього рішення та протягом 5 днів здійснити їх реєстрацію.

Запропоновані проекти договорів оренди землі (а.с. 13,19) на таких умовах позивач не підписав, вважаючи свої права порушеними.

Позивач виходить з того, що 21.06.2019 відповідач у відповідності до ст. 10,12,288 Податкового Кодексу України та п.24) ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняв рішення № 147-8/VII (а.с. 26) та встановив з 01.01.2020 нові ставки орендної плати за земельні ділянки, а також оприлюднив це рішення.

Згідно додатку № 1 до вказаного рішення (а.с. 27) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва встановлена ставка 12% , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарські двори) встановлено ставку 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У відповідності до п. 284.1. Податкового Кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

При цьому згідно ст. 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку (3%) та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Суд не погоджується із доводами представника відповідача, що рішення про встановлення ставок орендної плати за земельні ділянки від 21.06.2019 № 147-8/VII (а.с. 26) сама ж Чигиринська міська рада має право не дотримуватися і може встановлювати на власний розсуд (та примушувати до цього орендарів у договорах) ставки орендної плати за землю, хоча і в межах граничного розміру її максимальної та мінімальної ставки згідно Податкового Кодексу України.

При цьому суд виходить з наступного:

Згідно положень п.24) ч. 1 стаття 26, 69 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенція сільських, селищних, міських рад відноситься встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Положеннями ч. 5,12 ст. 59 цього ж Закону передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Сторонами не подано суду доказів та заперечень, що рішення про встановлення ставок орендної плати за земельні ділянки від 21.06.2019 № 147-8/VII (а.с. 26) Чигиринської міської ради не набрало законної сили через недотримання встановленого порядку його оприлюднення як акту ненормативного характеру.

У відповідності до ст. 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Такі ж положення передбачені ст. 144 Конституції України - органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно положень ст. 8 ГК України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання. Рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень.

Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

При цьому чинним законодавством не передбачено, що прийняті місцевими радами акти в межах їх компетенції можуть не виконуватися радами, які самі виступають суб`єктами відносин, що регулюються цими актами.

В даному конкретному випадку взаємовідносин сторін спору рішенням про встановлення ставок орендної плати за земельні ділянки від 21.06.2019 № 147-8/VII (а.с. 26) Чигиринська міська рада оприлюднила своє волевиявлення як розпорядник і орендодавець земельних ділянок комунальної власності про розмір орендної плати, який повинен бути однаковим для всіх суб`єктів, які мають бажання взяти земельну ділянку в оренду.

В рішенні від 21.06.2019 № 147-8/VII (а.с. 26) прямо не вказано, що визначені ним ставки орендної плати є не фіксованими для всіх суб`єктів та земельних ділянок, а лише орієнтовними чи мінімальними і можуть змінюватися в діапазоні до 12% на власний розсуд Чигиринської міської ради для конкретного орендаря при укладенні з ним договору оренди землі. Тому таким способом це рішення застосовуватися не може.

Протилежні доводи представника відповідача з цього питання суд відхиляє, враховуючи також і те, що чинним законодавством не передбачено права місцевих органів влади встановлювати лише "орієнтовні мінімальні бажані ставки" місцевих податків та зборів і орендної плати за землю при відсутності механізму визначення остаточної ставки такого обов`язкового платежу.

Згідно положень ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Елементами правопорядку є принципи правової визначеності та передбачуваності при прийнятті актів органами влади та місцевого самоврядування. Зміст норми законодавства та акту повинен бути чітким та зрозумілим до застосування варіантом дії без можливості його довільного тлумачення і застосування.

В протилежному випадку здійснюється свавільне втручання органів влади у підприємницьку діяльність, надання незаконних переваг учасникам цих відносин, що обмежує конкуренцію.

При цьому суд виходить з такого:

Згідно ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Згідно ст. 5 Господарського Кодексу України конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять, зокрема, право власності Українського народу на землю, право кожного громадянина користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, визнання усіх суб`єктів права власності рівними перед законом, економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом. Суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

До загальних принципів господарювання в Україні статтею 6 ГК України віднесено також і заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (ст. 7 ГК).

Суд також враховує і положення ст. 17 ГК України про те, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб`єктів господарювання та громадян. Закони, якими регулюється оподаткування суб`єктів господарювання, повинні передбачати, зокрема, стабільність (незмінність) протягом кількох років загальних правил оподаткування. Ставки податків мають нормативний характер і не можуть встановлюватись індивідуально для окремого суб`єкта господарювання. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб`єктів господарювання.

У відповідності до ст. 14.1.147 Податкового Кодексу України плата за землю справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Також згідно ст. 18 ГК України державна політика у сфері економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності та захисту суб`єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції здійснюється уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством. Законом можуть бути встановлені винятки з цього правила з метою забезпечення національної безпеки, оборони чи інших загальносуспільних інтересів.

Статтею 23, 25 ГК України визначено, що органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб`єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб`єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом. Відносини органів місцевого самоврядування з суб`єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах. Правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов`язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території. Незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб`єктів господарювання забороняється. Органи, посадові та службові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед суб`єктами господарювання, підстави, види і порядок якої визначаються Конституцією України та законом. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб`єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

На підставі викладеного застосуванню на території м. Чигирин та сіл Чигиринської об`єднаної територіальної громади у 2020 році підлягають як фіксовані ті ставки орендної плати у відсотку від нормативної грошової оцінки землі, які визначені рішенням Чигиринської міської ради Черкаської області від 21.06.2019 № 147-8/VII (а.с. 26). Зміна цих ставок орендної плати в межах їх мінімального та максимального розміру може бути здійснена виключно за добровільною згодою сторін договору оренди землі.

У відповідності до ст.22 Земельного Кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами , землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно ст. 1 ЗУ "Про державний земельний кадастр" -- державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно відомостей, які містяться у ДЗК, земельні ділянки, з приводу яких ведеться спір між сторонами щодо визначення розміру орендної плати, площею 21,8170 га з кадастровим № 7125486500:01:000:1558 та площею 15,7665 га кадастровий № 7125486500:01:000:1569 на території Тіньківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області -- є землями для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (під господарськими будівлями і дворами) за видом їх використання (а.с. 71-79).

Розміщення на цих земельних ділянках господарських дворів підтверджується додатками до витягів з ДЗК, Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та умовами договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомості на вказаних земельних ділянках, які позивачем додано до справи (а.с. 71-96).

Виходячи з такої обставини, до позивача згідно з рішенням Чигиринської міської ради Черкаської області від 21.06.2019 № 147-8/VII (а.с. 26) може бути застосована лише ставка орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в залежності від виду цільового призначення земель.

Позивач також посилається і на умови договору оренди землі від 01.10.2008 між Чигиринською РДА та попереднім власником будівель ТОВ "Тіньки" з умовами про те, що земельні ділянки відносяться до земель державної власності - господарчі двори.

В даному питанні суд погоджується із відповідачем, що цей договір (в укладенні якого відповідач участі не брав), не має вирішального значення для визначення правовідносин сторін спору. Суд вважає, що в питанні визначення виду цільового призначення земель слід керуватися виключно офіційними реєстраційними документами щодо сформованих земельних ділянок та зареєстрованих прав на них.

Cуд вважає, що прийнявши рішення від 21.06.2019 № 147-8/VII (а.с. 26) з розмірами ставок орендної плати за землю, Чигиринська міська рада прийняла на себе зобов`язання застосовувати ці ставки у відносинах оренди земельних ділянок комунальної форми власності і надала права невизначеному колу суб`єктів земельних відносин цими ставками скористатися.

У відповідності до ч. 4 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Доводи відповідача про те, що при первісному зверненні до Чигиринської міської ради для вирішення питання про укладення договорів оренди земельних ділянок позивач не звертав увагу на своє право встановлення йому орендної плати в розмірі 3% від НГО (з підстав що ділянки перебувають під господарськими дворами) і саме тому Чигиринська міська рада встановила орендну ставку на свій розсуд, суд відхиляє.

Суд вважає, що Чигиринська міська рада повинна обов`язково керуватися видами цільового призначення земель, які щодо конкретних земельних ділянок містяться в ДЗК, уточнювати у потенційного орендаря та перевіряти ці питання, а не на власний розсуд визначати вид цільового призначення земель, що не відповідає дійсності та первинній документації на землю.

Позиція відповідача суперечить і фактичним його діям - у запропонованих Чигиринською міською радою проектах договорів оренди землі (а.с. 13-24) вказано, що на земельних ділянках розташовані нежитлові приміщення, господарські будівлі та споруди, що впливає на правильне визначення ставки за оренду землі.

Суд погоджується із доводами позивача та відхиляє протилежні доводи відповідача, що спір між сторонами не повинен вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, оскільки у відповідності до ст. 80,84,123,124 ЗК України в даному випадку Чигиринська міська рада виступає як орган, через який територіальна громада реалізує повноваження власника земельних ділянок.

Виходячи з обставин справи, сторони перебувають у переддоговірному спорі, спір має приватноправовий характер, стосується права позивача на встановлення йому ставки орендної плати виключно у розмірі 3% від НГО землі, як вирішено чинним рішенням Чигиринської міської ради Черкаської області від 21.06.2019 № 147-8/VII (а.с. 26).

В даному випадку Чигиринська міська рада є рівним учасником земельних відносин поряд із позивачем, реалізує свої повноваження як розпорядника землями територіальної громади, не здійснює владно-управлінських функцій стосовно позивача, який не перебуває у підпорядкуванні відповідача.

У відповідності до ст. 16 та 21 ЦК України, одним із способів захисту порушеного права є, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, які не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують права осіб.

Виходячи з того, що Чигиринська міська рада повинна неухильно виконувати власне рішення від 21.06.2019 № 147-8/VII (а.с. 26) і для позивача згідно цього рішення не може бути встановлена ніяка інша ставка орендної плати за землю, ніж у розмірі 3% від НГО, то суд вважає правомірною вимогою з боку позивача зобов`язувати відповідача внести зміни до вже прийнятих рішень щодо зміни ставки в розмірі 12% на 3% із застосуванням нового розміру з дати набрання чинності рішеннями від 03.04.2020 №547-23/VII та № 548-23/VII.

В даному випадку суд не вбачає втручання позивача у дискреційні повноваження відповідача зобов`язанням його приймати конкретні рішення, змінювати власні рішення, виходячи з такого:

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Це відповідає позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справа №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 справа №826/8803/15.

Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною . Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може . Тому відсутніми є дискреційні повноваження у тому випадку, коли суб`єкт наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти лише за законом, а не на власний розсуд.

При прийнятті рішення від 21.06.2019 № 147-8/VII (а.с. 26) та рішень від 03.04.2020 №547-23/VII та № 548-23/VII (а.с. 9,11) в аспекті того, що прийняття таких актів передбачено чинним законодавством і відноситься до виключних повноважень органу місцевого самоврядування, Чигиринська міська рада виступила як суб`єкт владних повноважень.

Суд вважає, що у разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, то зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. Водночас повноваження суб`єктів владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень .

Суд вже визначився та обґрунтував, що за умови прийняття обов`язкового для всіх суб`єктів на території Чигиринської ОТГ ( в т.ч. і для Чигиринської міської ради) рішення від 21.06.2019 № 147-8/VII (а.с. 26), Чигиринська міська рада повинна встановити для позивача орендну плату для договорів оренди землі виключно в розмірі 3% від НГО і ніякий інший її розмір.

Обоє сторін стверджують, що рішення Чигиринської міської ради від 21.06.2019 № 147-8/VII (а.с. 26) в даний час не скасовано і навіть ніким не оскаржується в судовому порядку.

Тому, якщо Чигиринська міська рада зобов`язана вчинити конкретні дії і, якщо вона їх не вчиняє, то відповідача можна зобов`язати до їхнього вчинення у судовому порядку.

Таку правову позицію відображено у постанові від 30 липня 2020 року по справі № 826/10085/16 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

За змістом позовних вимог позивач вважає, що Чигиринська міська рада, змінивши ставку орендної плати з 12% до 3%, повинна була внести зміни до обох своїх рішень від 17.07.2020 про те, що ці зміни починають діяти одночасно з початком дії обох рішень від 03.04.2020. В протилежному випадку на позивача буде покладено неправомірне зобов`язання сплачувати 12% орендної плати за період з квітня по липень 2020 року, при тому що єдиною законною ставкою орендної плати для позивача є 3%.

У відповіді на відзив (а.с. 65-69) позивач вказав, що у належній редакції зміст пунктів 1 обох спірних рішень міг бути викладеним так:

- рішення № 637-23/УІІ від 17.07.2020:

1. Внести зміни до пункту 2 рішення міської ради від 03.04.2020 №547-20/VII, Про надання ТОВ ЗОЛОТОНІСЬКИЙ БЕКОН в оренду земельної ділянки площею 21,8170 га , виклавши його в наступній редакції:

2. Встановити орендну плату за використання земельної ділянки площею 21,8170 га кадастровий номер 7125486500:01:000:1558 в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік.

Застосувати внесені цим пунктом зміни з дати набрання чинності рішенням міської ради від 03.04.2020 №547-20/УІІ .

- рішення № 638-23/УІІ від 17.07.2020:

1. Внести зміни до пункту 2 рішення міської ради від 03.04.2020 №548-20/VII, Про надання ТОВ ЗОЛОТОНІСЬКИЙ БЕКОН в оренду земельної ділянки площею 15,7665 га , виклавши його в наступній редакції:

2. Встановити орендну плату за використання земельної ділянки площею 15,7665 га кадастровий номер 7125486500:01:000:1569 в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік.

Застосувати внесені цим пунктом зміни з дати набрання чинності рішенням міської ради від 03.04.2020 № 548-20/УІІ".

Таку позицію ТОВ "Золотоніський бекон" суд вважає правомірною, відповідаючою вимогам чинного законодавства та обставинам взаємовідносин сторін.

Також з урахуванням викладеного суд погоджується і з обґрунтованістю решти вимог позивача.

З урахуванням доведеності права позивача на застосування ставки орендної плати в розмірі 3% річних з самого початку дії договору оренди землі (який сторони мають укласти на виконання рішень Чигиринської міської ради від 03 квітня та від 17 липня 2020), положення пунктів 2 та 3 рішень Чигиринської міської ради від 17.07.2020 № 637-23/VII та від 17.07.2020 № 638-23/VII про зобов`язання позивача укладати додаткову угоду до договору оренди землі про 3% вставки орендної плати є незаконними та такими, що порушують майнові права позивача.

У відповідності до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Терміни "незаконний" та "протиправний" суд у даному випадку вважає тотожними, які мають спільний предмет доказування.

В ході розгляду справи суд відхилив доводи відповідача про те, що поширення дії рішення № 637-23/УІІ від 17.07.2020 та рішення № 638-23/УІІ від 17.07.2020 на минулі періоди порушить принцип незворотності дії актів в часі.

У відповідності до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Дана норма не може бути поширена на спірні рішення Чигиринської міської ради, оскільки вони є рішеннями індивідуального характеру, а не нормативно-правового, які поширюються на невизначене коло осіб.

Індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

На підставі викладеного позов підлягає до повного задоволення.

У відповідності до ст. 129 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача, з якого на користь позивача слід стягнути 8408,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Чигиринську міську раду Черкаської області (ідентифікаційний код 04061560, Черкаська область, м. Чигирин, вул. Богдана Хмельницького, 19) доповнити пункт 1 рішення від 17.07.2020 № 637-23/VII реченням про застосування змін до пункту 2 Чигиринської міської ради від 03.04.2020 №547-20/VII, внесених пунктом 1 рішення від 17.07.2020 № 637-23/VII, одночасно з набранням чинності рішенням від 03.04.2020 №547-23/VII;

Визнати незаконними (протиправними) та скасувати пункти 2, 3 рішення Чигиринської міської ради Черкаської області від 17.07.2020 № 637-23/VII;

Зобов`язати Чигиринську міську раду Черкаської області (ідентифікаційний код 04061560, Черкаська область, м. Чигирин, вул. Богдана Хмельницького, 19) доповнити пункт 1 рішення від 17.07.2020 № 638-23/VII реченням про застосування змін до пункту 2 Чигиринської міської ради від 03.04.2020 №548-20/VII, внесених пунктом 1 рішення від 17.07.2020 № 638-23/VII, одночасно з набранням чинності рішенням від 03.04.2020 №548-20/VII;

Визнати незаконними (протиправними) та скасувати пункти 2, 3 рішення Чигиринської міської ради Черкаської області від 17.07.2020 № 638-23/VII;

3. Стягнути з Чигиринської міської ради Черкаської області (ідентифікаційний код 04061560, Черкаська область, м. Чигирин, вул. Богдана Хмельницького, 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський бекон" (ідентифікаційний код 33931173, Черкаська область, Чигиринський район, с. Медведівка, вул. Залізняка, 1Б) -- 4204,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 01 грудня 2020

Суддя Н.М. Спаських