Рішення

від 30.11.2020 по справі 240/13916/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/13916/20

категорія 102020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Липи В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Олевського районного суду Житомирської області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Олевського районного суду Житомирської області, у якому просить визнати протиправною відмову Олевського районного суду Житомирської області надати копії документів, що містять публічну інформацію, а саме: наказ про відрядження судді ОСОБА_2 на 20.07.2020 та посвідчення про відрядження судді ОСОБА_2 за 20.07.2020; зобов`язати Олевський районний суд Житомирської області надати копії документів, що містять публічну інформацію, а саме: наказ про відрядження судді ОСОБА_2 на 20.07.2020 та посвідчення про відрядження судді ОСОБА_2 за 20.07.2020.

В обґрунтування позову зазначив, що неодноразово звертався до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, а саме: наказу про відрядження судді ОСОБА_2 на 20.07.2020 та посвідчення про відрядження судді ОСОБА_2 за 20.07.2020, на що в черговий раз отримав відмову, викладену у листі з посиланням на те, що запитувана інформація відноситься до службової. Вважаючи такі дії відповідача протиправними звернувся до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, відповідачем до суду направлено відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову стверджує, що запитувана позивачем інформація відноситься до службової, тому судом не надавалася. Зазначив, що згідно з Переліком складеним відповідно до вимог ч.2 ст.6 та ст.9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" з урахуванням роз`яснення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про персональні дані, які становлять особливий ризик для прав і свобод суб`єкта персональних даних, запитувані позивачем відомості, зокрема наказ про відрядження є службовою інформацією. Крім того, зауважив, що у оформленні посвідчення про відрядження відсутня необхідність, оскільки наказом Міністерства фінансів України від 21 червня 2011 року №738 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу ДПА України від 28.07.1997 №260 було скасовано форму посвідчення про відрядження. Вважає, що відмова надана Олевським районним судом Житомирської області з дотриманням вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 25.09.2020 призначено адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Олевського районного суду Житомирської області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 27 жовтня 2020 року.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача до суду не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином та вчасно, про що свідчить підпис уповноваженої особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Причини неявки суду не повідомив.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що 27.07.2020 позивач звернувся до Олевського районного суду Житомирської області із запитом про надання публічної інформації, а саме: наказу про відрядження судді ОСОБА_2 на 20.07.2020 та посвідчення про відрядження судді ОСОБА_2 за 20.07.2020.

Листом від 28.07.2020 №01- 51/25/2020 Олевський районний суд Житомирської області відмовив у наданні публічної інформації, а саме: наказу про відрядження судді ОСОБА_2 на 20.07.2020 та посвідчення про відрядження, з тих підстав, що зазначена інформація належить до службової.

29.07.2020 ОСОБА_1 звернувся з повторним запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати доступ до запитуваної інформації шляхом надання копій вказаних у запиті документів.

Листом від 03.08.2020 №ЕП- 190/20-Вих Олевський районний суд Житомирської області повідомив ОСОБА_1 , що йому було надано відповідь на запит від 27.07.2020 про отримання інформації та зазначено, що електронний запит на отримання публічної інформації (повторний) не відповідає вимогам ч.5 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» , у зв`язку з чим відмовлено у наданні такої інформації та поміж іншого, повідомлено, що порушена в запиті інформація відноситься до службової.

На запит на отримання публічної інформації від 04.08.2020, відповідач листом повідомив, що за приписами ч.7 ст.6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Зазначено, що запитувані сканкопії наказів про відрядження судді ОСОБА_2 та посвідчення про відрядження у розумінні наведеної норми є документом (носієм інформації). Повідомив, що згоди на поширення даної інформації не отримано від суб`єкта персональних даних, а крім того, згідно ч.3 ст.6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" , інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації якщо він правомірно оприлюднив її раніше. Зазначив, що надання запитуваної інформації є неможливим.

Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон №2657-XII) регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації (далі - Закон України "Про інформацію").

Відповідно до ст.1 Закону №2657-XII, інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно із ст.5 Закону №2657-XII, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За змістом ч.ч.1-2 ст.7 Закону №2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI), та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає цей Закон.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Інформацією з обмеженим доступом відповідно до частини першої статті 6 зазначеного Закону є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Відповідно до частини першої статті 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Частинами 2, 3 статті 10 Закону № 2939-VI передбачено, що обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

В силу ч. 1 ст.14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані:

1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;

2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;

3) вести облік запитів на інформацію;

4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;

5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;

6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст.19 Закону № 2939-VI , запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Суд зазначає, що відповідно до визначення викладеного в Законі України "Про доступ до публічної інформації" ознаками публічної інформації є: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень. У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 813/3931/17.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачену частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Отже, гарантоване державою право на отримання публічної інформації не є безумовним і стосовно певних видів публічної інформації може піддаватися додатковому правовому регулюванню, метою якого є не створення перешкод чи обмежень в доступі до публічної інформації, а навпаки - забезпечення постійного і відкритого доступу кожної особи до публічної інформації таким чином, щоб з одного боку забезпечити гарантоване державою право на доступ, а з іншого - запобігти порушенню прав інших осіб, стосовно яких запитується публічна інформація.

Частиною 1 статті 6 Закону № 2939-VI визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

У частині другій цієї статті зазначено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 2939-VII передбачено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація, що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі (частини друга, третя статті 9 Закону № 2939-VII).

На виконання цієї норми наказом голови Олевського районного суду Житомирської області від 22 березня 2017 року № 16 затверджено Перелік відомостей, що містять службову інформацію та які можуть міститися в документах з організації діяльності Олевського районного суду Житомирської області, відповідно до якого відомості, що можуть міститися в документах, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, з організаційно-кадрової роботи суду, в тому числі, накази щодо відрядження є службовою інформацією.

Суд зазначає, що закон встановлює вичерпний перелік інформації, яка може бути віднесена до службової.

Разом з тим, згідно з позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 9901/249/19, визнання розпорядником інформації певної інформації як службової не означає, що така інформація стає службовою в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації". Належність запитуваної інформації до службової на підставі статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не є єдиною підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається за умови застосування її розпорядником у сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VІ відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, встановлені шляхом застосування трискладового тесту , передбаченого частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Таким чином, суд вказує, що, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Згідно з наданою відповіддю на запит, відповідач вказує, що запитувані відомості згідно з Переліком відомостей, що містять службову інформацію та які можуть міститися в документах з організації діяльності Олевського районного суду Житомирської області є службовою інформацією, оскільки містяться у документах з організаційно-кадрової роботи суду та внутрівідомчій службовій кореспонденції та мають обмежений доступ згідно п.10 Переліку.

Проте, суд зазначає, що у наданій відповіді не вказано, що запитувана позивачем інформація є інформацією з обмеженим доступом за одночасної сукупності вимог наведених у частині другій статті 6 вказаного Закону, а саме: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

На підставі наведеного, оскаржувана відмова відповідача не містить висновків про наявність визначених частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI передумов для можливості обмеження доступу до запитуваної позивачем інформації.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що доступ до публічної інформації підлягає обмеженню відповідно до умов, передбачених законом. Так, важливою вихідною точкою для застосування цих обмежень є принцип максимальної відкритості або презумпції відкритості, який передбачає, що будь-яка інформація, яка знаходиться в розпорядника публічної інформація є відкритою. І це припущення може бути спростовано, якщо розпорядник доведе, що було дотримано сукупність таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні ( трискладовий тест ).

Орган влади не має виключного права (повноваження) розпоряджатися наявною в нього інформацією на власний розсуд без жодних обмежень - він може збирати та використовувати інформацію лише відповідно та в спосіб, визначений законом у межах своїх повноважень.

Право на доступ до інформації є правом інструментальним, тобто таким, що необхідне для реалізації інших прав і свобод людини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховну Суду від 29.04.2020 у справі №803/487/17.

Виходячи з того факту, що запит про надання публічної інформації від 04.08.2020 відповідає вимогам ст.19 Закону №2939-VІ та наявність встановленого законодавцем обов`язку розпорядника інформації надавати публічну інформацію, суд приходить до висновку, що відповідь розпорядника інформації від 10.08.2020 № 01-51/27/2020 є неправомірною в розумінні Закону №2939-VІ та порушує право позивача на доступ до інформації.

З метою ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача надати позивачу документи, що містять публічну інформацію, а саме: наказ про відрядження судді ОСОБА_2 на 20.07.2020 та посвідчення про відрядження судді ОСОБА_2 за 20.07.2020.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України, судові витрати ОСОБА_1 у вигляді 840,80 грн. сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Олевського районного суду Житомирської області.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 229, 242-246, 250, 255, 257- 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Олевського районного суду Житомирської області (вул. Ю.Тютюнника, 7, м. Олевськ, Житомирська обл., 11001, код ЄДРПОУ 02896182) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Олевського районного суду Житомирської області надати копії документів, що містять публічну інформацію, а саме: наказ про відрядження судді ОСОБА_2 на 20.07.2020 та посвідчення про відрядження судді ОСОБА_2 за 20.07.2020.

Зобов`язати Олевський районний суд Житомирської області надати ОСОБА_1 копії документів, що містять публічну інформацію, а саме: наказ про відрядження судді ОСОБА_2 на 20.07.2020 та посвідчення про відрядження судді ОСОБА_2 за 20.07.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Олевського районного суду Житомирської області на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа