Ухвала

від 02.12.2020 по справі 916/2389/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

02 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2389/20 Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропереробка"

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2020, прийняте суддею Щавинською Ю.М., м. Одеса, повний текст складено 29.10.2020,

у справі №916/2389/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроземлі"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропереробка"

про стягнення 427 044,39 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроземлі" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропереробка", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором купівлі-продажу №А3 18/07 від 18.07.2018 у сумі 427044,39 грн.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 18.08.2020 відкрито провадження у справі №916/2389/20.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.10.2020 у справі №916/2389/20 (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропереробка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроземлі" заборгованість за договором купівлі-продажу №АЗ 18/07 від 18.07.2018 у сумі 262600 грн та судовий збір у сумі 3939 грн; у задоволені решти позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропереробка" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2020 у справі №916/2389/20 в частині стягнення 262600 грн.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропереробка" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2020 у справі №916/2389/20 було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів даної справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи №916/2389/20 з суду першої інстанції, а також зобов`язано Господарський суд Одеської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського матеріали зазначеної справи.

27.11.2020 до апеляційного господарського суду з Господарського суду Одеської області надійшли матеріали справи №916/2389/20.

Ознайомившись з матеріалами справи, а також з матеріалами апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що дана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, його ухвалено 19.10.2020, а повний текст останнього складено та підписано 29.10.2020.

Отже, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2020 у справі №915/1066/20 є 18.11.2020 .

Суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2020 у справі №916/2389/20 скаржником подано каналами електронного зв`язку 19.11.2020 , тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження, при цьому останній безпосередньо в апеляційній скарзі зазначає про те, що з повним текстом оскаржуваного рішення він ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 04.11.2020, проте питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення апелянт не порушує, що є підставою для залишення даної апеляційної скарги без руху на підставі наведеної вище норми.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої вказаної норми до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В силу частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Колегією суддів враховується, що апелянт оскаржує рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2020 у справі №916/2389/20 лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 262600 грн, за розгляд яких позивач відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" повинен був сплатити 3939 грн.

Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання даної апеляційної скарги, складає 5908,50 грн (3939 грн х 150%).

Між тим, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржником не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В силу частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до вказаної норми суд апеляційної інстанції перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановив, що в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства не зафіксована сплата скаржником судового збору за розгляд апеляційної скарги у справі №916/2389/20.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржником не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, однак при цьому заявлено клопотання про звільнення віл сплати останнього, мотивоване відсутністю у апелянта коштів у зв`язку із втратою внаслідок несприятливих погодних умов посівів на належних Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропереробка" землях Великомихайлівського району Одеської області.

Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведена норма містить виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.

Отже, колегія суддів зауважує, що Законом України "Про судовий збір" суду надано право відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, звільнити заявника від його сплати за наявності відповідних обставин (умов), визначених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", перелік яких розширювальному тлумаченню не підлягає.

Відстрочення (розстрочення) або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, при цьому вказане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин.

Водночас положення частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачають право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк лише за наявності викладених вище умов, а не тільки виходячи з майнового стану сторони.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 18.06.2020 у справі №905/6165/13.

Суд апеляційної інстанції вбачає, що скаржником до апеляційного господарського суду не надано жодного доказу на підтвердження наявності передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір" правових підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання позовної заяви, необхідність якої передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", не може вважатися обмеженням доступу до суду.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.

У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

За таких обставин, оскільки за суб`єктним та предметним критерієм підстави для застосування до клопотання скаржника приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" відсутні, колегія суддів дійшла висновку про відмову скаржнику в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.

Встановивши недоліки апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропереробка" (звернення з апеляційною скаргою з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження та без клопотання про його поновлення, а також відсутність доказів сплати судового збору у передбачених чинним законодавством порядку і розмірі), колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржникові можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме: звернутися до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин його пропуску та сплатити визначену судом апеляційної інстанції суму судового збору.

Керуючись статтями 174, 232-235, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропереробка" про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2020 у справі №916/2389/20, викладеного у прохальній частині останньої, відмовити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропереробка" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2020 у справі №916/2389/20 залишити без руху.

Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропереробка" строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Роз`яснити скаржникові, що якщо ним не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі-апелянту, а у разі неподання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин його пропуску або якщо вказані ним у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук