Постанова

від 30.11.2020 по справі 910/4834/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2020 р. Справа№ 910/4834/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Хрипуна О.О.

секретар судового засідання Макуха О.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.07.2020 (повний текст рішення складено 23.07.2020)

у справі № 910/4834/20 (суддя Маринченко Я.М.)

за позовом Приватного підприємства Регіональний охоронний альянс

до Приватного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард

про стягнення 222 590,41 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Регіональний охоронний альянс (далі - ПП Регіональний охоронний альянс , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард (далі - ПрАТ Агрохолдинг Авангард , відповідач) про стягнення 222 590,41 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання охоронних послуг №01/05/2019 від 01.05.2019, відтак просило стягнути з відповідач на користь позивача 221 000, 00 грн. заборгованості, 1 565,91 грн. 3% річних та 24,50 грн. інфляційних втрат.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому стверджував, що позивачем до поданої позовної заяви не додано доказів вручення (направлення) рахунків на оплату відповідачу, також в матеріалах справи відсутній підписаний сторонами двосторонній Акт приймання передачі об`єкту під охорону, що унеможливлює здійснення оплати за охоронні послуги та взагалі ставить під сумнів їх надання. Тому відповідач зазначив про безпідставне подання позовних вимог про стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, відтак просив суд відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі № 910/4834/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард на користь Приватного підприємства Регіональний охоронний альянс 221 000, 00 грн. заборгованості, 1 554, 25 грн. трьох процентів річних та 24, 50 грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 338, 69 грн. У іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ПрАТ Агрохолдинг Авангард оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального ат процесуального права. За твердженнями апелянта, позивачем до матеріалів справи не долучено доказів вручення (направлення) відповідачу рахунків на оплату, а також в матеріалах справи відсутній підписаний сторонами двосторонній Акт приймання передачі об`єкту під охорону, що унеможливлює здійснення оплати за охоронні послуги та взагалі ставить під сумнів їх надання. На переконання апелянта, наявність лише підписаних актів приймання-передачі наданих послуг не є підставою для сплати коштів, оскільки такі акти не є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та відповідно підставою виникнення в нього обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Заперечуючи проти апеляційних вимог, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив про неправдивість доводів апелянта про неотримання ним рахунків позивача на оплату, вказуючи на те, що такі рахунки разом з актами здачі-прийняття робіт на початку кожного місяця за звітним вручалися повноважним представником позивача повноважному представнику відповідача нарочно, доказом чого вважає те, що в кожному акті здачі-прийняття робіт, що був підписаний відповідачем, зазначалось про надання послуг згідно рахунку з посиланням на його номер та дату. При цьому, позивач зазначав, що умовами укладеного між сторонами Договору не визначено порядку обміну документами, зокрема, п. 4.2 не встановлено для позивача способу вручення відповідачу рахунків на оплату. З приводу посилань апелянта на відсутність в матеріалах справи двостороннього акту приймання-передачі об`єкта під охорону позивач вказував, що даний документ жодним чином не визначає порядку здійснення розрахунків за надані послуги, такий акт не є додатком до Договору та не може встановлювати факту надання послуг за ним. Доказом передачі відповідачем позивачу об`єкту під охорону за Договором є дислокація постів, яка є Додатком № 1 до Договору. Також позивач звертав увагу, що за весь період дії Договору відповідач підписав всі акти здачі-прийняття робіт та частково сплатив вартість отриманих послуг, що свідчить про виконання позивачем умов Договору про надання охоронних послуг.

В судове засідання апеляційної інстанції 30.11.2020 представники сторін не з`явились не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення їм відповідної ухвали суду про призначення справи до розгляду, яка за наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень отримана уповноваженим представником позивача 02.11.2020, уповноваженим представником відповідача - 30.10.2020.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 30.11.2020 представники сторін, явка яких в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явились не зважаючи на її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надіслали, за наявності клопотання позивача про розгляду справи за відсутності його представника, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу за відсутності згаданих представників за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 01.05.2019 між ПП Регіональний охоронний альянс (позивач, охорона за договором) та Філією Ватутінська Приватного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард (відповідач, замовник за договором) укладено Договір про надання охоронних послуг №01/05/2019 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого замовник замовляє, а охорона надає охоронні послуги, а саме, приймає під охорону об`єкт, вказаний в дислокації (Додаток №1 до даного Договору). Вид охорони визначається за згодою сторін, як інспекторська-сторожова служба охорони. Система охорони об`єкту та дислокації постів визначаються охороною та узгоджуються замовником.

Відповідно до п. 1.3 Договору замовник бере на себе зобов`язання приймати послуги та вчасно проводити розрахунки, визначені умовами Договору.

Охорона згідно п. 3.1 Договору надає послуги з першого дня чинності Договору, здійснюючи функцію нагляду за об`єктом, що охороняється.

Положеннями п. 4.1 Договору сторони погодили, що ціна Договору становить 42 000, 00 грн., в тому числі ПДВ (20%), щомісяця за три цілодобових пости вахтовим методом.

Оплата замовником вартості послуг здійснюється щомісячно в безготівковому порядку з відтермінуванням платежу на 30 діб з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний звітний період та отримання замовником відповідного рахунку на оплату шляхом перерахування суми грошових коштів, визначених Договором, на поточний рахунок охорони (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору факт надання замовнику послуг підтверджується чинністю Договору.

За умовами п. 7.2 Договору щомісяця з 1 по 5 число місяця, що наступив за місяцем в якому надані охоронні послуги, охороною складається та затверджується Акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) і надсилається на адресу замовника. Замовник повинен підписати Акт наданих послуг відповідно до умов Договору не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, що настає за місяцем, в якому надані послуги.

Сторони погодили (п. 7.3 Договору), що в разі обґрунтованих зауважень до охорони, які можуть потягнути за собою питання вартості наданих послуг, замовник зобов`язаний не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дня виявлення названих зауважень, письмово заявити про них охороні. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на такі зауваження, як порушення умов Договору.

Дія договору згідно п. 10.2 може бути припинена достроково, якщо сторона - ініціатор припинення Договору інформує про це іншу сторону у письмовій формі не менш, ніж за 10 (десять) календарних днів.

В односторонньому порядку Договір може бути розірваний при невиконанні однієї із сторін його умов. Сторона - ініціатор розірвання Договору інформує в письмовій формі про це іншу сторону не менш ніж за 3 доби (п. 10.4 Договору).

Умовами п.11.1 Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності з 01.05.2019 і діє до 30.04.2020.

Додатковою угодою №1 до Договору з 01.01.2020 внесено зміни у п.4.1 Договору й зокрема, зазначено, що ціна Договору становить 48 000 грн в тому числі ПДВ (20%) щомісяця за чотири цілодобових пости вахтовим методом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Правочином на підставі ч.1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору (ст. 628 ЦК України) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами на підставі ст. 629 ЦК України.

За договором про надання послуг згідно ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, встановлених договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору у період з серпня 2019 по січень 2020 позивачем було надано відповідачу охоронні послуги, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000150 від 31.08.2019, №ОУ-0000169 від 30.09.2019, №ОУ-0000187 від 31.10.2019, №ОУ-0000205 від 30.11.2019, №ОУ-0000223 від 31.12.2019, №ОУ-0000016 від 31.01.2020, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 вищезгаданого Положення).

Таким чином, підписані відповідачем акти здачі-приймання послуг, в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку та Цивільного Кодексу України, є первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, а також засвідчують факт надання позивачем відповідачу охоронних послуг, відтак є й підставою виникнення у останнього обов`язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги. Відповідно доводи апелянта в цій частині як безпідставні та необгрунтовані відхиляються апеляційним судом.

Крім цього, матеріалами справи встановлено, що на здійснення оплати позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури СФ-0000150 від 31.08.2019, СФ-0000169 від 30.09.2019, СФ-0000187 від 31.10.2019, СФ-0000205 від 30.11.2019, СФ-0000223 від 31.12.2019, СФ-0000016 від 31.01.2020.

З приводу тверджень відповідача (апелянта) про ненастання у нього обов`язку здійснити розрахунок за надані позивачем охороні послугу в зв`язку із ненаданням позивачем доказів вручення (направлення) йому рахунків на оплату та відсутністю підписаного між сторонами двостороннього акту приймання передачі об`єкту під охорону, що унеможливлює здійснення оплати за охоронні послуги та взагалі ставить під сумнів їх надання, слід зазначити, що рахунки-фактури за своїм призначенням не відповідають ознакам первинних документів, адже ними не фіксуються будь-які господарські операції, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носять лише інформаційний характер.

Рахунки (рахунки-фактури) є комерційними документами, в яких зазначаються платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, суми належних за товар (послуги, роботи тощо) платежів. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в силу ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку оплатити надані позивачем й отримані ним послуги.

Також слід зазначити, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), які були підписані відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, зазначались номер та дата рахунку.

Посилання відповідача (апелянта) на відсутність в матеріалах справи двостороннього акту приймання-передачі об`єкта під охорону, що, на його думку, також унеможливлює здійснення оплати за охоронні послуги та взагалі ставить під сумнів їх надання, як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже такий акт жодним чином не визначає порядку здійснення розрахунків за надані послуги, він не є додатком до Договору та не може встановлювати факту надання послуг за Договором. Доказом передачі відповідачем позивачу об`єкту під охорону за укладеним Договором є Дислокація постів, яка є Додатком № 1 до Договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вище згадувалось, п. 4.2 Договору сторони погодили, що оплата замовником вартості послуг здійснюється щомісячно в безготівковому порядку з відтермінуванням платежу на 30 діб з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний звітний період та отримання замовником відповідного рахунку на оплату шляхом перерахування суми грошових коштів, визначених Договором, на поточний рахунок охорони.

Проте, як встановлено матеріалами справи, відповідач своєчасно та в повному обсязі отримані послуги не оплатив, відтак у нього утворилась заборгованість в розмірі 221 000, 00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами про сплату заборгованості №08.01.1.20 від 08.01.2020 та №21.01.2020 від 21.01.2020, в яких вказував на наявність заборгованості відповідача за надані послуги з охорони за Договором. Докази надіслання зазначених вимог наявні в матеріалах справи.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з листом №28.02.20 від 28.02.2020 про розірвання Договору, в якому зазначив, що станом на 29.02.2020 відповідач має заборгованість в розмірі 269 000, 00 грн., що підтверджує невиконання ним взятих на себе зобов`язань, тому позивач повідомив, що Договір буде розірваний з 02.03.2020, а позивач буде змушений звернутись до суду з приводу примусового стягнення заборгованості.

Проте, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, відповідачем не вжито жодних заходів щодо погашення існуючої перед позивачем заборгованості.

З огляду на наведене та те, що доказів здійснення оплати за надані позивачем та прийняті відповідачем послуги за Договором на загальну суму 221 000, 00 грн. матеріали справи не містять, апеляційний суд визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 221 000, 00 грн. заборгованості за Договором доведено належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано, відтак вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача в порядку ст. 625 ЦК України 1 565,91 грн. 3% річних та 24,50 грн. інфляційних втрат.

Порушенням зобов`язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат, судом першої інстанції правомірно встановлено, що при здійсненні розрахунку 3% річних позивачем допущено арифметичні помилки, відтак за перерахунком суду за визначені позивачем періоди до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1 554,25 грн. 3% річних, відповідно в іншій частині цих вимог слід відмовити.

Нарахування інфляційних втрат позивачем виконано арифметично правильно й відповідно до чинного законодавства, відтак вони підлягають стягнення з відповідача у заявленому позивачем розмірі, а саме, в сумі 24,50 грн.

Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, а також з приводу невідповідності висновків місцевого суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За рішенням від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі № 910/4834/20 - без змін.

Матеріали справи № 910/4834/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.12.2020

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Є.Ю. Шаптала

О.О. Хрипун