Постанова

від 30.11.2020 по справі 922/3792/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2020 р. Справа № 922/3792/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Дучал Н.М. , суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків): Рудна І.С., довіреність;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 2850 Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.10.2020 року, постановлену у приміщенні вказаного суду суддею Ємельяновою О.О., повний текст якої складено 12.10.2020 року,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі № 922/3792/19

за позовом: Харківської міської ради м. Харків,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" м. Дніпро,

про стягнення коштів,

за участю: Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2020 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 736652,99 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" на користь Харківської міської ради витрати зі сплати судового збору у розмірі 11049,79 грн.

24.03.2020 року на виконання рішення суду, видано відповідні накази.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2020 року у справі № 922/3792/19 залишено без змін.

28.09.2020 року ТОВ "Істрейт" звернулося до господарського суду Харківської області із заявою (вх. № 22390) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (в порядку статті 328 Господарського процесуального кодексу України), у якій просило суд, визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Харківської області від 24.03.2020 року, виданий на виконання рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2020 року у справі № 922/3792/19.

05.10.2020 року ТОВ "Істрейт" до господарського суду Харківської області подана заява (вх. № 22978) про збільшення вимог, викладених у заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (у порядку статті 328 Господарського процесуального кодексу України). В прохальній частині заяви про визнання наказів, виданих у справі № 922/3792/19 такими, що не підлягають виконання (нова редакція) заявник просив суд: визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Харківської області від 24.03.2020 року, виданий на виконання рішення господарського суду Харківською області від 24.02.2020 року у справі № 922/3792/19 по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" на користь Харківської міської ради грошових коштів у сумі 736652,99 грн.; визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Харківської області від 24.03.2020 року, виданий на виконання рішення господарського суду Харківською області від 24.02.2020 року у справі № 922/3792/19 по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" на користь Харківської міської ради судового збору у сумі 11049,79 грн.

Господарський суд Харківської області дослідивши матеріали заяви (вх. № 22978 від 05.10.2020 року) про збільшення вимог, заяву про визнання наказів, виданих у справі № 922/3792/19 такими, що не підлягають виконання (нова редакція) та справи, дійшов до висновку про прийняття її до розгляду як письмові пояснення та ухвалив подальший розгляд справи вести з її урахуванням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.10.2020 року заяву (вх. № 22978 від 05.10.2020 року) про збільшення вимог, заяву про визнання наказів, виданих у справі № 922/3792/19 такими, що не підлягають виконанню (нова редакція) прийнято до розгляду як письмові пояснення, та подальший розгляд справи ухвалено вести з їх урахуванням. Клопотання заявника (боржника, відповідача) (вх. № 22977 від 05.10.2020 року) про розгляд заяви без участі представника - задоволено. У задоволенні заяви (вх. № 22390 від 28.09.2020 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" (із урахуванням заяви (вх. № 22978 від 05.10.2020 року) про збільшення вимог) про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Харківської області від 24.03.2020 року, виданий на виконання рішення господарського суду Харківською області від 24.02.2020 року у справі № 922/3792/19 по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" на користь Харківської міської ради грошових коштів у сумі 736652, 99 грн. та визнання таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Харківської області від 24.03.2020 року, виданий на виконання рішення господарського суду Харківською області від 24.02.2020 року у справі № 922/3792/19 по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" на користь Харківської міської ради судового збору у сумі 11049,79 грн. - відмовлено.

Відповідач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 08.10.2020 скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "Істрейт" про визнання наказів у справі №922/3792/19 такими, що не підлягають виконанню, а саме: визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Харківської області від 24.03.2020 року, виданий на виконання рішення господарського суду Харківською області від 24.02.2020 року у справі № 922/3792/19 по стягненню з ТОВ "Істрейт" на користь Харківської міської ради грошових коштів у сумі 736652,99 грн.; визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Харківської області від 24.03.2020 року, виданий на виконання рішення господарського суду Харківською області від 24.02.2020 року у справі № 922/3792/19 по стягненню з ТОВ "Істрейт" на користь Харківської міської ради судового збору у сумі 11049,79 грн.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що накази суду видані у період дії карантину і процесуальні строки у зв`язку із цим повинні автоматично продовжуватися на період дії карантину, і ця обставина помилково не була врахована судом при видачі наказів. Крім того, зауважує, що накази видані передчасно, адже відповідачем своєчасно 23.03.2020 через засоби поштового зв`язку подано апеляційну скаргу, а на даний час рішення є виконаним у добровільному порядку.

Від Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ВДВС не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі з підстав викладених у відзиві, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що 10.07.2020 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв`язку зі сплатою боргу, проте боржником не сплачено виконавчий збір і витрати, тому державним виконавцем виділено в окремі виконавчі провадження постанову про стягнення виконавчого збору та стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження. Зазначає, що державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в строки розгляду звернень громадян, тому державна виконавча служба не порушила основні засади та принципи виконавчого провадження.

У судовому засіданні 30.11.2020 представник Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) заперечував проти вимог і доводів апеляційної скарги, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Представники позивача і відповідача в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином шляхом надсилання поштової кореспонденції на наявну в матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах « Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, « Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі « G. B. проти Франції» ), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши представника ВДВС, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2020 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 736652,99 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" на користь Харківської міської ради витрати зі сплати судового збору у розмірі 11049,79 грн.

24.03.2020 року на виконання рішення суду, видано відповідні накази.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2020 року у справі № 922/3792/19 залишено без змін.

28.09.2020 року ТОВ "Істрейт" звернулося до господарського суду Харківської області із заявою (з урахуванням заяви від 05.10.2020 року), в яких заявник просив суд: визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Харківської області від 24.03.2020 року, виданий на виконання рішення господарського суду Харківською області від 24.02.2020 року у справі № 922/3792/19 по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" на користь Харківської міської ради грошових коштів у сумі 736652,99 грн.; визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Харківської області від 24.03.2020 року, виданий на виконання рішення господарського суду Харківською області від 24.02.2020 року у справі № 922/3792/19 по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" на користь Харківської міської ради судового збору у сумі 11049,79 грн.

В обґрунтування заяви, відповідач зазначає, що господарським судом винесено два накази від 24.03.2020 року у справі № 922/3792/19 про стягнення грошових коштів у розмірі 736652,99 грн. та стягнення судового збору у сумі 11049,79 грн.

Звертає увагу, що повний текст рішення від 24.02.2020 року підписано 02.03.2020 року, оприлюднено на сайті Судова влада України 05.03.2020 року, а отримано Товариством з обмеженою відповідальністю Істрейт" по пошті 10.03.2020. Товариством з обмеженою відповідальністю Істрейт" 23.03.2020 року направлено поштою апеляційну скаргу. У зв`язку із тим, що апеляційна скарга подана у встановлені законом строки, суд не врахував той факт, що апеляційна скарга може бути направлена поштою в останній день строку подання, і 24.03.2020 року видав наказ, у якому зазначив, що рішення вступило в законну силу.

Також зазначає, що накази суду видані у період дії карантину, процесуальні строки у зв`язку із цим повинні автоматично продовжуватися на період його дії; ця обставина не врахована судом при видачі наказів. У зв`язку із чим, просив суд, накази від 24.03.2020 року у справі № 922/3792/19 визнати такими, що не підлягають виконанню.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви зазначив, що судові накази на виконання рішення суду від 24.02.2020 року видані до внесення змін у Господарський процесуальний кодекс України. Стосовно передчасності винесення наказів зазначив, що господарським судом 24.03.2020 року видано дані накази у відповідності до вимог статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Також місцевий господарський суд зазначив, що рішення виконано боржником під час його виконання державною виконавчою службою.

Відповідач з оскаржуваною ухвалою господарського суду Харківської області не погодився і звернувся з апеляційною скаргою з підстав викладених вище до Східного апеляційного господарського суду.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Статтею 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2020 року позов задоволено (т. 1, а.с. 195-204).

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно вимог частини 1 статті 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

24.03.2020 року на виконання рішення суду, видано відповідні накази (т. 1, а.с. 210-211).

Відповідно до ч.ч. 1-4 статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що накази суду видані у період дії карантину і процесуальні строки у зв`язку із цим повинні автоматично продовжуватись на період дії карантину, на переконання відповідача дана обставина не врахована судом першої інстанції, проте колегія суддів не погоджується з даним твердженням апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 через спалах у світі коронавірусу в Україні введений карантин (з урахуванням змін, внесених постановами КМУ від 02.04.2020 №255, від 22.04.2020 №291, від 04.05.2020 №343, від 20.05.2020 №392, від 17.06.2020 №500), а також згідно постанови КМУ від 22.07.2020 №641 установлено з 12.03.2020 до 31.10.2020 на всій території України карантин.

02.04.2020 року набули чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими зокрема розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19)".

З огляду на вищевикладені норми законодавства, судові накази на виконання рішення суду від 24.02.2020 року видані до внесення змін у Господарський процесуальний кодекс України.

Стосовно посилання скаржника в апеляційній скарзі на методичні роз`яснення, які опубліковані на сайті Судова влада України , щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину, колегія суддів вважає, що дані методичні роз`яснення надані щодо застосування Цивільного процесуального кодексу України, а не Господарського процесуального кодексу України, яким користуються господарські суди.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача, що суд першої інстанції не врахував той факт, що апеляційна скарга може бути направлена поштою в останній день строку подання, і 24.03.2020 року помилково видав наказ з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, апеляційна скарга надійшла до суду 25.03.2020 року про що свідчить відбиток штемпеля господарського суду Харківської області (т. 1, а.с. 213-220).

З огляду на вищевикладене, господарським судом у відповідності до вимог статті 241 Господарського процесуального кодексу України 24.03.2020 року видано відповідні накази.

Відповідно до чистини 2 статті 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

З огляду на вищевикладене, частина 2 статті 328 ГПК України встановлює вичерпний перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме: у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин - господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Іншими причинами є, зокрема, скасування чи зміна в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково.

Стосовно заперечень відповідача про виконання боржником самостійно (добровільно) рішення суду колегія суддів зазначає, що воно мало бути виконане до видання наказу або до початку виконавчого провадження, оскільки з початку відкриття виконавчого провадження рішення господарського суду набрало законної сили, та є обов`язковим на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Разом з цим колегія суддів зазначає, що відповідачем направлено лист від 25.06.2020 року №25/06 Міжрайонному відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому боржник, зокрема, просив закрити виконавче провадження у зв`язку з виконанням ТОВ Істрейт рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2020 у справі № 922/3792/19 в повному обсязі.

10.07.2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв`язку зі сплатою боргу, проте боржником не було сплачено виконавчий збір і витрати, тому державним виконавцем виділено в окремі виконавчі провадження постанову про стягнення виконавчого збору та стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання заявника на добровільне виконання рішення суду, оскільки останнім здійснено сплату боргу під час виконання рішення суду державною виконавчою службою.

Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви (вх. № 22390 від 28.09.2020 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню (в порядку статті 328 Господарського процесуального кодексу України) (із урахуванням заяви (від 05.10.2020 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 08.10.2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.12.2020 року.

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Склярук