Рішення від 11.11.2020 по справі 908/1415/20

номер провадження справи 18/76/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2020 справа № 908/1415/20

м.Запоріжжя Запорізької області

за первісним позовом державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108, літ. А)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕНЕРГОХІМ (69034, м. Запоріжжя, вул. Ульянова, 54; поштова адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29-А)

про стягнення 6890,40 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕНЕРГОХІМ (69034, м. Запоріжжя, вул. Ульянова, 54; поштова адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29-А)

до відповідача державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3)

про стягнення 158998,34 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від ДП НАЕК Енергоатом : не з`явився;

від ТОВ Техенергохім : не з`явився.

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕНЕРГОХІМ 6890,40 грн. пені, нарахованої за неналежне виконання договору поставки №53-129-01-18-01553 від 19.09.2018 щодо дотримання строків поставки.

Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної поставки товару за договором поставки від 19.09.2018 №53-129-01-18-01553. У зв`язку з порушенням строків поставки та приймаючи до уваги умови п. 7.2 договору та приписи діючого законодавства позивач нарахував до стягнення пеню у розмірі 6890,40 грн. за період прострочення з 02.10.2018 по 04.10.2018. Позов обґрунтовано ст. ст. 193, 197, 202, 217, 218, 230, 231 ГК України, ст. ст. 530, 550, 551, 611, 624, 629, 631 ЦК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2020 справу № 908/1415/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою від 10.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1415/20, справі присвоєно номер провадження 18/76/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Господарським судом Запорізької області 01.07.2020 через систему Електронний суд отримано від відповідача відзив на позовну заяву, в якому ТОВ ТЕХЕНЕРГОХІМ повідомив про визнання позову та просив суд вийти за межі позовних вимог і зменшити розмір неустойки, а також зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕНЕРГОХІМ про стягнення з державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом 7928,68 грн. 3% річних за період з 05.10.2018 по 15.11.2018, 23597,26 грн. 3% річних за період з 16.11.2018 по 18.03.2019, 39045,60 грн. інфляційних втрат за жовтень 2018 року та 88426,80 грн. інфляційних втрат за період листопад 2018 року - березень 2019 року, у зв`язку з простроченням оплати за отриманий товар на підставі договору поставки №53-129-01-18-01553 від 19.09.2018; всього 158998,34 грн. (31525,94 грн. 3% річних та 127472,40 грн. інфляційних втрат).

Ухвалами від 06.07.2020 зустрічний позов прийнято до розгляду, об`єднано первісний позов Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом до товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕНЕРГОХІМ про стягнення 6890,40 грн. разом із зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕНЕРГОХІМ до державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення 158998,34 грн., - в одне провадження в рамках справи №908/1415/20; постановлено розглядати справу 908/1415/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 05.08.2020.

Підставою для звернення зі зустрічним позовом зазначено порушення ДП НАЕК Енергоатом строків оплати отриманого товару за договором поставки 53-129-01-18-01553 від 19.09.2018. Внаслідок порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивач, враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства нарахував до стягнення 3% річних у розмірі 31525,94 грн. за період прострочення з 05.10.2018 по 18.03.2019 та інфляційні втрати у розмірі 127472,40 грн. за період прострочення з жовтня 2018 по березень 2019.

Ухвалою від 05.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 24.09.2020.

Ухвалою від 22.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про участь у судовому засіданні, призначеному на 24.09.2020 о 10 год. 30 хв., в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду м. Києва, або Господарського суду Київської області, або Північного апеляційного господарського суду, у зв`язку з відсутністю технічної можливості провести судове засідання в режимі відеоконференції у призначений час.

Ухвалою від 24.09.2020 закрито підготовче провадження, ухвалено почати судовий розгляд справи по суті, судове засідання призначено на 28.10.2020 о 10 год. 00 хв.

Судове засідання призначене на 28.10.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Левкут В.В. на лікарняному.

Ухвалою від 04.11.2020 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 11.11.2020 о 10 год. 20 хв. Додатково про дату та час судового засідання сторін повідомлено телефонограмами від 06.11.2020.

Представники сторін в судове засідання, яке призначено на 11.11.2020 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань на адресу суду не надсилали.

У зв`язку з неявкою представників сторін фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суд визнав можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 202 ГПК України за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

В судовому засіданні 11.11.2020 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого в порядку ст. 240 ГПК України прийнято рішення.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі директора відокремленого підрозділу Атомкомплект (покупець, позивач за первісним позовом) та товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХЕНЕРГОХІМ (постачальник, відповідач за первісним позовом) 19.09.2018 уклали договір поставки №53-129-01-18-01553 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити смоли іонообмінні виробництва PUROLITE International Limited, Великобританія (далі - Продукція) для потреб ВП Запорізька АЕС ДП НАЕК Енергоатом , а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Сума договору складає 2 296 800,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 382 800,00 грн. (п. 3.1 договору).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що строк поставки продукції зазначений в Специфікації. За погодженням з покупцем (вантажоодержувачем) допускається поставка продукції партіями.

Поставка продукції згідно Специфікації здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP - склад Запорізького відділення ВП Складське господарство (м. Енергодар, Запорізька область) (далі - Вантажоодержувач ) згідно Інкотермс 2010. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції, із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється (п. 5.2 договору).

Згідно п. 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 10.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 01.03.2019, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії, та виконання діючих зобов`язань (п. 10.3 договору).

У відповідності до договору сторонами була підписана Специфікація № 1, за умовами якої постачання смол іонообмінних здійснюється ТОВ ТЕХЕНЕРГОХІМ для ВП Запорізька АЕС згідно заявки № 07-38/12746 від 08.06.2018 в кількості 6000,00 літрів, загальною вартістю 2 296 800,00 грн. у строк до 30.09.2018 року.

Як свідчать матеріали справи продукція, яка обумовлена договором поставки №53-129-01-18-01553 від 19.09.2018 була поставлена ВП Запорізька АЕС лише 05.10.2018, що підтверджується видатковою накладною № 288 від 05.10.2018.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язання за договором та з метою досудового врегулювання спору 14.01.2019 на адресу постачальника була направлена претензія №295/51 від 11.01.2019 з проханням перерахувати на користь ВП Атомкомплект ДП НАЕК Енергоатом штрафні санкції у розмірі 6890,40 грн.

Зазначена претензія залишена відповідачем без реагування, штрафні санкції в добровільному порядку не сплачені.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №53-129-01-18-01553 від 19.09.2018 стало підставою для застосування до порушника штрафних санкцій та звернення позивача з позовом до суду.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

За визначенням ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строку поставки Продукції за Договором Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої з строк Продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно доставленої Продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки Продукції понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої Продукції.

Пунктом 7.9 Договору визначено, що строк позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до п. 7.2 Договору, встановлюється тривалістю 2 роки.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач за первісним позовом, покладений на нього обов`язок щодо своєчасної поставки продукції, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем за первісним позовом умов, визначених договором, доведений позивачем первісним позовом та не спростований відповідачем за первісним позовом. Про що зазначено у відзиві (арк.с. 40).

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на те, що відповідачем за первісним позовом визнається факт поставки продукції в рамках договору поставки №53-129-01-18-01553 від 19.09.2018 з простроченням в три дні, а також відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору, враховуючи допущене відповідачем за первісним позовом порушення строків поставки продукції, суд дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом правомірно нараховані відповідачу, відповідно до умов п.7.2 договору, 6890,40 грн. пені, що складає 0,1% від вартості непоставленої продукції за період прострочення виконання зобов`язання з 02.10.2018 по 04.10.2018.

Таким чином, первісний позов про стягнення з ТОВ Техенергохім пені у розмірі 6890,40 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення пені, суд зазначає наступне:

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Отже, вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Основними доводами для зменшення пені відповідач за первісним позовом зазначає незначне порушення зобов`язань за договором в порівнянні з порушенням позивача за первісним позовом (несвоєчасна оплата отриманої продукції) у з зв`язку з чим відповідач за первісним позовом повинен був власними коштами фінансувати поставку.

Втім, будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів відповідачем за первісним позовом суду не надано.

Відсутність доказів, які б надали можливість дослідити наявність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у зв`язку з одночасним порушення позивачем за первісним позовом договірних зобов`язань, унеможливлює надання реальної оцінки доводам відповідача та необхідність застосування положень ст. 233 ГК України.

Крім того, суд зауважує, що відповідач скористався наданим законом правом та нарахував порушнику (позивачу за первісним позовом) компенсаційні санкції, про що заявлено зустрічний позов.

Стосовно зустрічного позову про стягнення з ДП НАЕК Енергоатом 31525,94 грн. 3% річних за період прострочення з 05.10.2018 по 18.03.2019 та 127472,40 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2018 по березень 2019, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося суд вище (при розгляді первісного позову) сторонами 19.09.2018 укладено договір поставки №№53-129-01-18-01553. За умовами якого постачальник зобов`язався передати продукцію у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію відповідно до Специфікації.

Так, відповідно до Специфікації № 1 до договору, сторонами узгоджено, що поставці підлягає смола іонообмінна у кількості 6000 літрів загальною вартістю 2 296 800,00 грн.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що оплата поставленої продукції за Специфікацією здійснюється покупцем за кожну партію, що поставляється протягом 30 робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі поставленої продукції.

Відповідно до матеріалів справи поставка продукції відбулася 05.10.2018, про що свідчить видаткова накладна №288.

Акт приймання-передачі продукції на підставі видаткової накладної №288 було підписано сторонами 08.11.2018.

Оплата поставленої продукції була здійснена ДП НАЕК Енергоатом 19.03.2019.

На думку позивача за зустрічним позовом, приймаючи до уваги умови п. 4.2 договору, строк оплати настав 15.11.2018.

Неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом грошового зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманої продукції стало підставою для застосування позивачем за зустрічним позовом положень ст. 625 ЦК України та звернення з зустрічним позовом до суду.

Так, за порушення виконання відповідачем за зустрічним позовом грошового зобов`язання позивач за зустрічним позовом просив стягнути інфляційні втрати у розмірі 127472,40 грн. за період з жовтня 2018 по березень 2019 включно та 3% річних у розмірі 31525,94 грн. за період з 05.10.2018 по 18.03.2019.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Відповідно до п. 3.1 - 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цей лист розміщений в газеті Бизнес від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Як вже зазначалося судом вище умовами п. 4.2 договору сторонами було узгоджені строки оплати отриманої продукції. Суд надав правову оцінку доводам сторін щодо визначення строку прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання та дійшов висновку, що прострочення оплати отриманої продукції за Актом приймання-передачі №1087/61 від 08.11.2018 починається з 21.12.2018.

Згідно з перерахунком 3% річних, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , сума 3% річних за період з 21.12.2018 по 18.03.2019 складає 16612,47 грн. В решті вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 14907,53 грн. слід відмовити, оскільки вона заявлена безпідставно.

Так само наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаним не правильно, у зв`язку з невірним визначенням періоду прострочення.

Згідно з перерахунком інфляційних втрат, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , сума інфляційних втрат за період з січня 2019 по лютий 2019 включно складає 34566,84 грн. В решті вимоги щодо стягнення інфляційних втрату розмірі 92905,56 грн. слід відмовити, як заявленої безпідставно.

За таких обставин зустрічний позов про стягнення з ДП НАЕК Енергоатом 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати поставленої продукції в рамках договору поставки №№53-129-01-18-01553 від 19.09.2018 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказів належного виконання зобов`язань за договором поставки №№53-129-01-18-01553 від 19.09.2018 в частині повної та своєчасної оплати отриманої продукції відповідач за зустрічним позовом суду не надав.

Відповідно до ч. 11 ст. 238 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Оскільки за наслідками розгляду даної справи за первісним позовом вимоги задоволені в повному обсязі та частково задоволені вимоги за зустрічним позовом, суд в порядку приписів ч. 11 ст. 238 ГПК України визнає за необхідне провести зустрічне зарахування сум первісного та зустрічного позовів.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача.

Втім, приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Враховуючи визнання відповідачем за первісним позовом прострочення виконання зобов`язань за вказаним правочином, суд визнає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути державному підприємству Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом з Державного бюджету України 50% судового збору сплаченого на підставі платіжного доручення №974 від 05.05.2020, що складає 1051,00 грн.

Решта сплаченого позивачем за первісним позовом судового збору у сумі 1051,00 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача за первісним позовом.

Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню судовий збір в розмірі 767,69 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 123, 129, 130, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про судовий збір" суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕНЕРГОХІМ (69034, м. Запоріжжя, вул. Ульянова, 54; поштова адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29-А, ідентифікаційний код 22161169) на користь державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108, літ. А, ідентифікаційний код 26251923, р/р НОМЕР_1 в АБ Укргазбанк , МФО 320478) 6890,40 грн. (шість тисяч вісімсот дев`яносто грн. 40 коп.) пені та 1051,00 грн. (одну тисячу п`ятдесят одну грн. 00 коп.) судового збору.

3. Повернути державному підприємству Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108, літ. А, ідентифікаційний код 26251923) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1051,00 грн. (одну тисячу п`ятдесят одну грн. 00 коп.), про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Стягнути з державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108, літ. А, ідентифікаційний код 26251923) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕНЕРГОХІМ (69034, м. Запоріжжя, вул. Ульянова, 54; поштова адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29-А, ідентифікаційний код 22161169) 16612,47 грн. (шістнадцять тисяч шістсот дванадцять грн. 47 коп.) 3% річних та 34566,84 грн. (тридцять чотири тисячі п`ятсот шістдесят шість грн. 84 коп.) інфляційних втрат (всього 51179,31 грн.) та 767,69 грн. (сімсот шістдесят сім грн. 69 коп.) судового збору.

6. В іншій частині зустрічного позову - відмовити.

7. Провести зустрічне зарахування стягнутих сум та судових витрат.

8. Стягнути з державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108, літ. А, ідентифікаційний код 26251923) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕНЕРГОХІМ (69034, м. Запоріжжя, вул. Ульянова, 54; поштова адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29-А, ідентифікаційний код 22161169) 44288,91 грн. (сорок чотири тисячі двісті вісімдесят вісім грн. 91 коп.). Видати наказ.

9. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕНЕРГОХІМ (69034, м. Запоріжжя, вул. Ульянова, 54; поштова адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29-А, ідентифікаційний код 22161169) на користь державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108, літ. А, ідентифікаційний код 26251923) 283,31 грн. (двісті вісімдесят три грн. 31 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 30.11.2020.

Суддя В.В. Левкут