Рішення

від 02.12.2020 по справі 910/14026/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2020Справа № 910/14026/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІНТЕРГАЛ-БУД

до Товариства з обмеженою відповідальністю СТОЛИЧНІ ВІКНА

про стягнення 1 000 000,00 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІНТЕРГАЛ-БУД звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою №б/н від 07.09.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю СТОЛИЧНІ ВІКНА про стягнення заборгованості у розмірі 5 563 443,22 грн на підставі Договору підряду № НС140120 від 14.01.2020, з яких: 5 063 443,22 грн основного боргу та 500 000,00 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІНТЕРГАЛ-БУД залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

05.10.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла позовна заява (уточнена) №б/н від 01.10.2020, подана на усунення недоліків позовної заяви №б/н від 07.09.2020, визначених ухвалою суду від 21.09.2020.

Зі змісту поданої позивачем позовної заяви (уточненої) № б/н від 01.10.2020, судом встановлено, що позивачем фактично зменшено розмір позовних вимог.

Згідно наведеної заяви позивач просить суд про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СТОЛИЧНІ ВІКНА 1 000 000,00 грн неустойки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІНТЕРГАЛ-БУД прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14026/20 та призначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/14026/20.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 09.10.2020 про відкриття провадження у справі № 910/14026/20.

Позивачем у позовній заяві (уточненій) № б/н від 01.10.2020 викладено клопотання про повернення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІНТЕРГАЛ-БУД надмірно сплаченого судового збору у сумі 68 451,65 грн.

Розглянувши зазначене клопотання позивача, суд дійшов висновку про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору у сумі 68 451,65 грн платіжним дорученням № 8883 від 04.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІНТЕРГАЛ-БУД 68 451,65 грн судового збору, сплаченого платіжним дорученням №8883 від 04.09.2020.

05.11.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

09.11.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач заперечує проти обставин, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, уточнену позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

14.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю СТОЛИЧНІ ВІКНА (підрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІНТЕРГАЛ-БУД (генеральний підрядник, позивач) був укладений Договір підряду № НС140120 (далі - Договір або Договір № НС140120 від 14.01.2020), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов`язується своїми силами або залученими силами і засобами виконати комплекс робіт з виготовлення, доставки та монтажу металопластикових виробів (конструкцій вікон та дверей) (надалі - роботи, а при окремому згадування металопластикових конструкцій вікон та дверей - металопластикові вироби), згідно Додатку № 1 Зведений твердий кошторис , Додатку № 1.1 Локальний кошторис № 1 , Додатку № 1.2 Локальний кошторис № 2 у відповідності до умов Договору, Проектної документації стадії Робоча документація , чинних будівельних норм та правил України, та передати виконані роботи генеральному підряднику, а генеральний підрядник зобов`язується забезпечити своєчасне фінансування робіт, приймання виконаних підрядником робіт. Склад та обсяги робіт та матеріалів визначаються в Додатку № 1 Зведений твердий кошторис , Додатку № 1.1 Локальний кошторис № 1 , Додатку № 1.2 Локальний кошторис № 2 .

Загальна Договірна ціна Договору складається з вартості робіт (в тому числі: виготовлення, доставка та монтаж) та матеріалів, визначена на підставі Зведеного твердого кошторису (Додаток № 1 до Договору) та складає: без ПДВ 5 200 146,41 грн, крім того ПДВ (20%) 1 040 029,28 грн, всього з ПДВ (20%) 6 240 175,69 грн (п. 2.1 Договору).

Умовами п. 3.1 Договору сторони погодили, що строки виконання робіт за цим Договором становлять:

- Початок виконання робіт: 27.01.2020 року (п. 3.1.1 Договору);

- Закінчення виконання робіт: 29.05.2020 року (п. 3.1.2 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору після підписання Договору сторонами генеральний підрядник перераховує на поточний рахунок підрядника для придбання матеріалів для виконання робіт по Договору авансовий платіж у розмірі: 5 452 463,40 грн, у т.ч. ПДВ 908 743,90 грн, який розбивається на 3 рівних частини та перераховується протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору:

- 1 етап - авансовий платіж у розмірі: 1 817 487,80 грн;

- 2 етап - авансовий платіж у розмірі: 1 817 487,80 грн;

- 3 етап - авансовий платіж у розмірі: 1 817 487,80 грн.

Остаточний розрахунок за виконані та прийняті генеральним підрядником роботи генеральний підрядник здійснює протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання обома сторонами акту виконаних робіт та Довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3), з урахуванням п. 4.1, 4.2 та 4.3 Договору (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 6.9 Договору роботи передаються генеральному підряднику за актом виконаних робіт та довідкою форми КБ-3, щомісячно до 25 числа поточного місяця.

Пунктом 7.2.1 Договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт та усунення недоліків, підрядник сплачує неустойку в розмірі 1% від загальної Договірної ціни робіт з ПДВ (п. 2.1 Договору) за кожний день прострочення.

На виконання п. 4.1 Договору № НС140120 від 14.01.2020 позивач відповідно до платіжних доручень № 542 від 28.01.2020, № 731 від 10.02.2020 та № 1117 від 21.02.2020 сплатив на розрахунковий рахунок відповідача авансові платежі у загальному розмірі 5 452 436,40 грн (з ПДВ).

Відповідно до п. 3.1.2 Договору відповідач був зобов`язаний закінчити виконання передбачених Договором робіт 29.05.2020.

Однак, у порушення вищевказаних умов Договору відповідач погоджені сторонами роботи у встановлений п. 3.1.2 Договору строк виконав частково на загальну суму 1 306 430,45 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт № 1, № 2 від 30.04.2020 за квітень 2020 року, № 3 від 31.07.2020 за липень 2020 року.

Зазначені акти приймання будівельних робіт підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Позивачем відповідно до платіжних доручень № 3389 від 28.04.2020, № 7301 від 29.07.2020 та № 7898 від 11.08.2020 було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 917 410,27 грн оплати за комплекс робіт з виготовлення, доставки та монтажу металопластикових виробів згідно Договору № НС140120 від 14.01.2020.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку виконання робіт, передбачених Договором, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 1 000 000,00 грн пені.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає Договір підряду № НС140120 від 14.01.2020 як належну підставу для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

За умовами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

У порушення умов Договору відповідач погоджені сторонами роботи у встановлений п. 3.1.2 Договору строк виконав лише частково.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву вказував на те, що, у зв`язку з порушенням позивачем строків сплати авансових платежів, відповідач був позбавлений реальної можливості вчасно приступити до виконання робіт за Договором, оскільки не мав змоги вчасно та у заплановані строки закупити у повному обсязі усі необхідні матеріали та комплектуючі для виконання робіт за Договором.

У відзиві на позовну заяву відповідач також зазначає, що станом на 01.10.2020 будь-яка заборгованість перед позивачем в частині виконання робіт за Договором відсутня. Відповідач стверджує, що всі роботи за Договором ним виконані у повному обсязі, проте залишаються частково не прийнятими позивачем з невідомих відповідачу причин.

В обгрунтування своїх заперечень відповідач також посилається у відзиві на те, що запровадження на території України карантинних заходів вплинуло на виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасного виконання робіт за Договором, оскільки значна кількість суб`єктів господарювання зупинила свою роботу або суттєво зменшила об`єми виробництва, поставки товарів та надання послуг.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заперечення відповідача є безпідставними та необгрунтованими, зокрема, з огляду на те, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання ним робіт за Договором в повному обсязі.

Відповідачем не надано суду докази на підтвердження заперечень, викладених у відзиві.

Матеріал справи містять акти приймання виконаних будівельних робіт № 1, № 2 від 30.04.2020 за квітень 2020 року, № 3 від 31.07.2020 за липень 2020 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та які підтверджують факт виконання відповідачем робіт за Договором на загальну суму 1 306 430,45 грн. Жодних інших актів приймання будівельних робіт відповідачем до матеріалів справи не додано.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідачем належними доказами не спростовано обставин, повідомлених позивачем у позовній заяві.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем не виконано свого обов`язку передбаченого п. 3.1.2 Договору № НС140120 від 14.01.2020 щодо закінчення робіт у строк до 29.05.2020 року.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо проведення передбачених Договором робіт, позивач нарахував відповідачу неустойку за період з 30.05.2020 по 01.10.2020 у розмірі 7 675 415,25 грн. У той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІНТЕРГАЛ-БУД , з урахуванням принципів розумності та справедливості, до стягнення з відповідача було заявлено суму вказаної штрафної санкції у розмірі 1 000 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені статтею 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Так, у пункті 7.2.1 Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання робіт та усунення недоліків, підрядник сплачує неустойку в розмірі 1% від загальної Договірної ціни робіт з ПДВ (п. 2.1 Договору) за кожний день прострочення.

Оскільки заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІНТЕРГАЛ-БУД до стягнення розмір спірної штрафної санкції відповідає вимогам чинного законодавства та положенням Договору, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 1 000 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 15 000,00 грн та із суми витрат на правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

З огляду на наведене, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Проте всупереч вищенаведеним нормам позивачем не було надано суду доказів на обґрунтування заявленої до стягнення з відповідача суми витрат на оплату професійної правничої допомоги, зокрема, договору про надання правової допомоги, виставлених адвокатом рахунків, підписаних між позивачем та адвокатом актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), платіжних доручень про оплату позивачем наведених робіт (послуг), детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тощо.

Враховуючи вищевикладені обставини, відстуні підстави для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 15 000,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 231, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТОЛИЧНІ ВІКНА (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 18-Б; ідентифікаційний код 39497864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІНТЕРГАЛ-БУД (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 28-Б; ідентифікаційний код 34692645) 1 000 000,00 грн (один мільйон гривень 00 коп.) неустойки та 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 02.12.2020.

Суддя Гумега О.В.