Рішення

від 02.12.2020 по справі 910/15127/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2020Справа № 910/15127/20 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс"

про стягнення 80 237,02 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (надалі також - "Позивач") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс" (надалі також - "Відповідач") про стягнення заборгованості у розмірі 80 237,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП-2020-02/06 від 06.02.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року відкрито провадження у справі №910/15127/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.10.2020 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 16.10.2020 року, 20.10.2020 року уповноваженим особам Позивача та Відповідача.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.02.2020 між Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілс" (надалі відповідач) було укладено Договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП - 2020-02/06, відповідно до умов якого позивач передає за плату відповідачу для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Братиславська, 3, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 40 місць для платного користування та 5 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Згідно з п.3.1 Договору майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію Стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі майданчика для паркування в експлуатацію.

У п.3.4 Договору визначено, що щомісяця до 10 числа сторони підписують акт приймання - передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання - передачі послуг здійснюється за місцезнаходженням позивача. У випадку не підписання відповідачем акту приймання - передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання - передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним відповідачем без зауважень.

Вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону та становить 26,00 грн. (п.4.2 Договору)

Загальна ціна договору становить 1 253 824,00 грн. (п.4.3 Договору)

У п.4.5 Договору зазначено, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання - передачі позивачем в експлуатацію відповідачу майданчика для паркування та здійснюється відповідачем щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок позивача у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, в якому підписано акт приймання -передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Яшко акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 числа га ступного місяця.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених Договором, позивач набуває право вимоги у відповідача сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його Сторонами. (п.7.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП - 2020-02/06 від 06.02.2020 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв в експлуатацію пакувальний майданчик на 45 машино-місця за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Братиславська, 3, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що підтверджується Актом приймання - передачі пакувального майданчика від 02.03.2020 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем не була здійснена оплата за надані послуги за період з березня 2020 р. по травень 2020 р. у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс" перед Позивачем складає 74 880 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс" інфляційні у розмірі 78 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 958 грн. 76 коп. та пеню у розмірі 5 357,02 грн. 77 коп.

23.04.2020 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист - вимогу №053/05-1663 від 23.04.2020 року про сплату заборгованості у розмірі 15 600 грн. 00 коп., яка виникла станом на 22.04.2020, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 23.04.2020 р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП - 2020-02/06 від 06.02.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП - 2020-02/06 від 06.02.2020 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв в експлуатацію пакувальний майданчик на 45 машино-місць за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Братиславська, 3, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що підтверджується Актом приймання - передачі пакувального майданчика від 02.03.2020 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.15)

У п.3.4 Договору визначено, що щомісяця до 10 числа сторони підписують акт приймання - передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання - передачі послуг здійснюється за місцезнаходженням позивача. У випадку не підписання відповідачем акту приймання - передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання - передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним відповідачем без зауважень.

Вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону та становить 26,00 грн. (п.4.2 Договору)

Загальна ціна договору становить 1 253 824 грн. (п.4.3 Договору)

В матеріалах справи наявні Акти надання послуг за Договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП - 2020-02/06 від 06.02.2020 року за березень 2020 року №2875 від 31.03.2020 року на суму 31 200 грн. 00 коп., за квітень 2020 року №3654 від 30.04.2020 року на суму 31 200 грн. 00 коп., за травень 2020 року №4439 від 27.05.2020 року на суму 28 080 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 105 012 грн. 48 коп. (а.с.29-32)

Вказані акти надання послуг за Договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП - 2020-02/06 від 06.02.2020 року на загальну суму в розмірі 105 012 грн. 48 коп. підписані в односторонньому порядку Позивачем та скріплені його печаткою.

В той же час, відповідно до п.3.4 Договору у випадку не підписання відповідачем акту приймання - передачі наданих послуг в строк до 10 числа, акт приймання - передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним відповідачем без зауважень. За таких підстав, Суд зазначає, що у зв`язку з непідписанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілс" щомісяця до 10 числа актів приймання - передачі наданих послуг за березень - травень 2020 року на загальну суму в розмірі 105 012 грн. 48 коп. за місцезнаходженням Позивача, такі Акти надання послуг за Договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП - 2020-02/06 від 06.02.2020 року вважаються підписаними Відповідачем без зауважень.

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач зазначав, що на виконання умов Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП - 2020-02/06 від 06.02.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілс" було сплачено грошові кошти у розмірі 15 600 грн. 00 коп.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс" перед Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" за Договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП - 2020-02/06 від 06.02.2020 року становить 74 880 грн. 00 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Комунальному підприємству "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" в розмірі 74 880 грн. 00коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 74 880 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 16.03.2020 р. по 23.09.2020 р. у розмірі 985 грн. 76 коп. та інфляційні у розмірі 78 грн. 00 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги за загальний період прострочки з 16.03.2020 р. по 23.09.2020 р. у розмірі 958 грн. 76 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019, у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019, у справі №910/21564/16 від 10.07.2019.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 16.03.2020 р. по 23.09.2020 р. у розмірі 78 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог не підлягає задоволенню частково в сумі 77 грн. 28 коп., (за квітень 2020), у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення періоду нарахування інфляційних, оскільки якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Суд зазначає, що за загальний період прострочки травень 2020 року - серпень 2020 року мала місце дефляція, а тому в даному випадку Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних у розмірі 0 грн. 72 коп.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 16.03.2020 р. по 23.09.2020 р. у розмірі 4 320 грн. 26 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених Договором, позивач набуває право вимоги у відповідача сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв"язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 16.03.2020 р. по 23.09.2020 р. у розмірі 4 320 грн. 26 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс" на користь Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 74 880 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 958 грн. 76 коп., 77 грн. 28 коп. інфляційні та пеня у розмірі 4 320 грн. 26 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс" (02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, 2-А, ідентифікаційний код 22898355) на користь Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, ідентифікаційний код 35210739) заборгованість у розмірі 74 880 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 958 грн. 76 коп., інфляційні у розмірі 77 грн. 28 коп., пеню у розмірі 4 320 грн. 26 коп. та судовий збір у розмірі 2 099 грн. 90 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02.12.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко