Рішення

від 19.11.2020 по справі 911/787/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2020 р. Справа № 911/787/20

За первісним позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1 Д

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група України", 08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Соборна, будинок 72, адміністративний корпус № 106, кабінет 412

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про солідарне стягнення 200 000,00 грн за Договором банківського обслуговування б/н від 24.03.2015, зобов`язання за яким забезпечено договором поруки № POR1431438119532 від 12.05.2015

та за зустрічним позовом ОСОБА_1

до 1. Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група України"

про визнання недійсним Договору банківського обслуговування б/н від 24.03.2015 зобов`язання за яким забезпечено договором поруки № POR1431438119532 від 12.05.2015

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від АТ КБ "Приватбанк" (позивач): Олейнік Н.О. (дов. № 6813-К-О від 04.11.2019, посв. № 8759/10 від 07.02.2020);

від ТОВ "Агропромислова група України" (відповідач 1): не з`явився;

від ОСОБА_1 (відповідач 2): Книшов І.Г. (ордер КВ № 797389 від 17.06.2020, посв. № КВ5596 від 16.04.2015).

суть спору:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про усунення недоліків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група України" (відповідач 1) та ОСОБА_1 (відповідач 2) про солідарне стягнення 200 000,00 грн заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 24.03.2015, зобов`язання за яким забезпечено договором поруки № POR1431438119532 від 12.05.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 у порушення умов Договору банківського обслуговування б/н від 24.03.2015 не повернув позивачу отримані кредитні кошти в сумі 200 000,00 грн. З огляду на те, що ОСОБА_1 поручився за виконання відповідачем 1 умов даного договору, позивач просив суд стягнути заявлену суму боргу солідарно з обох відповідачів на підставі статей 554 та 610 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2020 відкрито провадження у даній справі за клопотанням позивача за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Натомість, 26.06.2020 ОСОБА_1 подав до Господарського суду Київської області зустрічний позов до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" з вимогою про визнання Договору банківського обслуговування б/н від 24.03.2015, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Агропромислова група України", недійсним.

ОСОБА_1 в обґрунтування зустрічного позову посилався на те, що Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" не було ознайомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група України" (Позичальника за основним договором) зі змістом Умов, правил та тарифами банківських послуг; зазначає, що дані Умови та правила надання банківських послуг від імені Позичальника не підписувались, а тому Договір банківського обслуговування б/н від 24.03.2015 з урахуванням укладеного договору поруки №POR1431438119532 від 12.05.2015 в незаконний спосіб встановлюють грошові зобов`язання поручителя ОСОБА_1 , чим порушують його права та законні інтереси. Також позивач за зустрічним позовом зазначив про те, що Заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг б/н від 24.03.2015 не містить істотних умов кредитного договору: предмет договору, мета, сума і строк кредиту, умови і порядок видачі та погашення кредиту, відсоткова (процентна) ставка за користування кредитом, порядок та строки сплати відсотків (процентів) за користування кредитом, обов`язки, права та відповідальність сторін, види забезпечення зобов`язань позичальника.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2020 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 911/787/20; здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

17 липня 2020 року від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останній просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки, на думку АТ КБ "Приватбанк", зустрічні позовні вимоги відповідача 2 несуть маніпулятивний характер з метою ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань за договором поруки № POR1431438119532 від 12.05.2015. Крім того позивач зазначив, що відповідачем 2 пропущено загальний строк позовної давності на звернення до суду із зустрічними позовними вимогами про визнання недійсним правочину.

06 серпня 2020 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій відповідач 2 за первісним позовом посилаючись на положення Глави 52 Цивільного кодексу України стверджує, що Договір банківського обслуговування б/н від 24.03.2015 не є договором приєднання в розумінні частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Банку неодноразово змінювалися самим Банком в період з часу виникнення спірних правовідносин (24.03.2015) до моменту звернення до суду із первісним позовом (10.02.2020). Відповідач 2 за первісним позовом зазначив, що він довідався про порушення його прав недійсним правочином лише в серпні 2019 року, у зв`язку з чим просив визнати поважними причини пропуску та поновити строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним з моменту укладення Договору банківського обслуговування б/н від 24.03.2015.

07 серпня 2020 року від Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких позивач просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні зустрічних позовних вимог та задовольнити в повному обсязі вимоги за первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2020 строк підготовчого провадження було продовжено на тридцять днів.

Ухвалою суду від 14.09.2020 на підставі частини першої статті 48 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням ОСОБА_1 (відповідача 2 за первісним позовом) залучено до участі у справі співвідповідача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група України", оскільки сторонами оскаржуваного ОСОБА_1 правочину (Договору банківського обслуговування б/н від 24.03.2015) є АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Агропромислова група України", а тому відповідачами за позовом про визнання такого договору недійсним мають бути ці дві особи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група України" відзиви ні на первісний, ні на зустрічний позови не надходили, про розгляд справи в господарському суді останній був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення відповідачу 1 за первісним позовом копій процесуальних документів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2020 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено розгляд справи по суті.

Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 19.11.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що справа № 911/787/20 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під час якого законодавцем змінювався порядок обчислення процесуальних строків встановлених для здійснення відповідної процесуальної дії та при розгляді господарської справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

24 березня 2015 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариством Комерційний банк "Приватбанк", (далі - позивач, Банк, АТ КБ "Приватбанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група України" в особі директора ОСОБА_1 (далі - відповідач 1, Клієнт, ТОВ "Агропромислова група України") було укладено Договір банківського обслуговування шляхом підписання заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг.

На підставі вказаного договору Клієнту були відкриті поточний рахунку № НОМЕР_1 та картковий рахунки № НОМЕР_2 ; взято зразки підписів уповноважених/довірених осіб.

Згідно підписаної Заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 24.03.2015 ТОВ "Агропромислова група України" погодилось з Умовами та правилами надання банківських послуг (які знаходяться на сайті банку www.pb.ua), Тарифами Банку, які разом складають Договір банківського обслуговування; засвідчив згоду на ведення з Банком документообігу, у тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання , так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, що отримано в порядку, який передбачено Умовами та Правилами надання банківських послуг; взяв на себе обов`язок виконувати умови, що викладено в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку - Договорі банківського обслуговування в цілому; погоджено, що відносини між Банком і Клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з Клієнтом через веб-сайт Банку (www.pb.ua або інший інтернет-/SMS-ресурс, що зазначено Банком); підтвердив, що вся надана ним (Клієнтом) інформація є правильною; погодили, що під час укладання договорів, а також додаткових угод до них, Банк і Клієнт допускають використання факсимільного відтворення печатки Банку та підпису особи, уповноваженої підписувати договори й угоди до них від імені Банку, які здійснюються за допомогою засобів копіювання.

Позивачем долучено до матеріалів позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг: Розділ 3.2.1.1. Вид кредиту - "кредитний ліміт на поточний рахунок" корпоративного клієнта.

Відповідно до Умов даного Розділу - кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надасться на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку та Клієнта (пункт 3.2.1.1.1. Умов).

Пунктом 3.2.1.1.2. Умов передбачено, що якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, регулюючим кредитні правовідносини.

Згідно з пунктом 3.2.1.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплату процентів та винагороди.

Пунктом 3.2.1.1.8. Умов передбачено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Пункт 3.2.1.1.6. Умов зазначає, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Згідно з пунктом 3.2.1.3.2. Умов забезпеченням виконання зобов`язань по поверненню Клієнтом кредиту є надання поруки Поручителем/ями, або зазначеними у Заяві про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів та відбитка печатки або надавши згоду на поруку через системи електронного зв`язку Клієнта та Банка, за виконання Клієнтом зобов`язань з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитним лімітом на умовах, визначених у розділі 3.18 цих Умов.

Відповідно до Договору банківського обслуговування б/н від 24.03.2015 відповідачу 1 за первісним позовом було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта, що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши ТОВ "Агропромислова група України" кредитний ліміт в розмірі 200 000,00 грн (копію довідки про розміри встановлених кредитних лімітів додано до матеріалів справи).

Разом з тим, позивач в позовній заяві зазначає, що між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (Кредитор) та ОСОБА_1 (далі - відповідач 2 за первісним позовом, Поручитель) 12.05.2015 було укладено договір поруки №POR1431438119532, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ТОВ "Агропромислова група України" зобов`язань за угодами-приєднання, до:

1.1.1. розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг (далі - Угода 1) по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. Угоди 1 - 33% річних;

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. Угоди 1 - 66% річних;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 Угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за користування Ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. Угоди 1 першого числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень).

Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання Боржника, що забезпечені цим Договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

1.1.2 до розділу 3.2.2 Кредит за послугою Гарантовані платежі Умов та правил надання банківських послуг, (далі Угода 2), по сплаті, зокрема:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2 згідно Угоди 2 - 36% річних;

- за період користування кредитом у разі прострочки згідно п. 3.2.2.2 Угоди 2 - 56% річних.

б) винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Угоді 2;

в) кредиту в розмірі 10 000,00 грн.

Якщо під час виконання угоди 2 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору надає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою 2 в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Відповідно до пункту 1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно з пунктом 1.5 Договору поруки у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Сторони взаємно погодились, що порука за цим Договором припиняється через 15 років після укладення цього Договору (пункт 4.1 Договору поруки).

Позивач за первісним позовом стверджує, що ТОВ "Агропромислова група України" не виконало свої зобов`язання за Договором банківського обслуговування б/н від 24.03.2015, кредитні кошти, встановлені 16.01.2017 лімітом 200 000,00 грн, не повернуло, а тому станом на 10.01.2020 має заборгованість за у розмірі 200 000,00 грн.

З посиланням на ці обставини позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідачів солідарно 200 000,00 грн заборгованості за кредитом, мотивуючи таку вимогу порушенням Позичальником зобов`язань в частині повного та своєчасного повернення кредитного ліміту за Договором банківського обслуговування б/н від 24.03.2015, в забезпечення виконань за яким між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки №POR1431438119532 від 12.05.2015.

Предметом доказування первісного позову є встановлення факту надання на поточний рахунок ТОВ "Агропромислова група України" кредитного ліміту в розмірі 200 000,00 грн згідно Договору банківського обслуговування б/г від 24.03.2015 та порушення відповідачем 1 зобов`язань в частині повернення кредитних коштів, які забезпечені порукою.

Разом з тим, зустрічними позовними вимогами ОСОБА_1 у даній справі є визнання Договору банківського обслуговування б/н від 24.03.2015, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Агропромислова група України", недійсним, оскільки вказаний правочин суперечить вимогам частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України та частини другої статті 345 Господарського кодексу України, що з огляду на положення частини першої статті 203 та частини першої статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для його недійсності.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, Договір банківського обслуговування б/н від 24.03.2015 з урахуванням укладеного договору поруки № POR1431438119532 від 12.05.2015, в незаконний спосіб встановлюють грошові зобов`язання Поручителя, чим порушують його права та законні інтереси, які підлягають судовому захисту.

Враховуючи, що предметом зустрічного позову є визнання недійсним укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Агропромислова група України" Договору банківського обслуговування б/н від 24.03.2015, у зв`язку з неналежним виконанням якого заявлено первісний позов про стягнення грошових коштів з відповідачів, і від вирішення судом питання щодо недійсності цього правочину залежить вирішення спору по первісному позову, суд вважає за необхідне в першу чергу вирішувати спір з розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 .

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими Закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Відповідно до положень частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з приписами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 Цивільного кодексу України).

Позивач за зустрічним позовом, посилаючись на частину першу статті 203 Цивільного кодексу України, вважає, що заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг б/н від 24.03.2015 не містить істотних умов кредитного договору, які передбачені статтями 1054 Цивільного кодексу України (частині першій) та 345 Господарського кодексу України (частині другій).

Частинами першою та другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Згідно з частинами першою та другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частинами першою та другою статті 1067 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 1072 Цивільного кодексу України та частини 22.9. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку коштів на рахунку платника.

Разом з цим, відповідно до частин першої та другої статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Отже, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком клієнту овердрафту - короткострокового кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що надає клієнту можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.

Разом з тим, згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг Банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Суд частково погоджується з твердженнями позивача за зустрічним позовом про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група України" (Позичальника) не було ознайомлено зі змістом Умов, правилами та тарифами банківських послуг, які долучені Банком до позовної заяви, оскільки останні не містять підпису відповідача 1 за первісним позовом, а тому їхне можна розцінювати як частину Договору банківського обслуговування, укладеного між Банком та ТОВ "Агропромислова група України" 24.03.2015 шляхом підписання Заяви.

Аналогічна позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Водночас в матеріалах справи міститься підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група України" в особі директора Заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг б/н від 24.03.2015, на підставі якої здійснювалось надання кредитного ліміту на поточний рахунок відповідача 1 № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення, інші), що передбачено в Заяві про приєднання до умов і правил банківського обслуговування.

У зв`язку з чим відповідач 1 за первісним позовом не був позбавлений можливості звернутися до Банку для надання детальної інформації про умови кредитних лімітів.

В той же час матеріали справи містять докази, які підтверджують отримання ТОВ "Агропромислова група України" кредитних коштів на поточний рахунок.

Доказів відмови від договору відповідач 1 не надав, здійснював часткове погашення кредиту, що свідчить про фактичне виконання спірного правочину.

З даного приводу суд також вважає необхідним відмітити те, що заявляючи первісні позовні вимоги Банком наведено розрахунок заборгованості, відповідно до якого станом на 10.01.2020 заборгованість відповідача 1 становила 801 411,34 грн, з яких:

- 200 000,00 грн - заборгованість за кредитом;

- 250 850,00 грн. - заборгованість за процентами;

- 16 600,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії;

- 333 961,34 грн. - заборгованість з пені.

Однак предметом стягнення згідно первісних позовних вимог Банку визначено лише суму основної заборгованості (тіло кредиту) в розмірі 200 000,00 грн.

Крім того з урахуванням викладених правових висновків суд відхиляє доводи позивача за зустрічним позовом, що Заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг б/н від 24.03.2015 не містить таких істотних умов кредитного договору, як: предмет договору, мета, сума і строк кредиту, умови і порядок видачі та погашення кредиту, відсоткова (процентна) ставка за користування кредитом, порядок та строки сплати відсотків (процентів) за користування кредитом, обов`язки, права та відповідальність сторін, види забезпечення зобов`язань позичальника, оскільки позивачем за зустрічним позовом невірно визначено правову природу укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Агропромислова група України" правочину.

Договір банківського обслуговування б/н від 24.03.2015 не є кредитним договором в розумінні частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки укладений між позивачем та відповідачем 1 за первісним позовом Договір за своєю правовою природою є змішаним договором, в якому містяться елементи кредитного договору та договору банківського рахунку.

Підписавши Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг б/н від 24.03.2015 разом із заявою на відкриття рахунку, що не заперечується ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом), ТОВ "Агропромислова група України" в особі директора ОСОБА_1 підтверджують факт відкриття рахунків (поточного та карткового).

Судом встановлено, що з моменту відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група України" було встановлено кредитні ліміти. З долученого позивачем за первісним позовом розрахунку заборгованості за договором б/н від 24.03.2015 вбачається, що відповідач 1 за первісним позовом належним чином виконував свої обов`язки по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків і комісії за їх користування починаючи з встановленого ліміту 19.06.2015 і до встановленого 20.08.2016 ліміту. Тоді як встановлений 16.01.2017 в розмірі 200 000,00 грн та використаний ТОВ "Агропромислова група України" не повернутий, що підтверджується банківською випискою.

Доказів, які б спростовували зазначені обставини, учасниками справи суду надано не було.

Тобто, матеріалами справи підтверджено, що Банком та ТОВ "Агропромислова група України" були здійснені всі необхідні дії, які вказують на вчинення двостороннього договору.

Враховуючи встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, саме позивач за зустрічним позовом, звертаючись з позовом про недійсність договору, має надати суду докази наявності обставин, з якими закон пов`язує недійсність договору.

Позивач за зустрічним позовом не довів у контексті статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України і статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, зокрема недодержання загальних вимог, що ставляться до правочинів в момент їх укладення.

Окрім того відповідно до приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

ОСОБА_1 у зустрічний позовній заяві не обґрунтував, а матеріали справи не місять доказів того, що укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Агропромислова група України" договір банківського обслуговування б/н від 24.03.2015 шляхом підписання заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг безпосередньо порушує охоронювані законом права саме громадянина ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене суд вважає, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Враховуючи, що зустрічні позовні вимоги про визнання правочину недійсним судом розглянуто та визнано такими, що не підлягають задоволенню, по суті заявлених вимог, позовна давність не застосовується.

Щодо первісних позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група України" та ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 200 000,00 грн за Договором банківського обслуговування суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України, обов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, після підписання Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг б/н від 24.03.2015 Банком відкрито поточний рахунок ТОВ "Агропромислова група України" із встановленням кредитних лімітів.

Судом також встановлено, що після підписання Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг б/н від 24.03.2015 АТ КБ "Приватбанк" надало відповідачу 1 кредитний ліміт у розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою та довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів №50325KIW1S034 від 10.02.2020.

Зважаючи на встановлені обставини у справі та наведені норми чинного законодавства суд вважає, що у ТОВ "Агропромислова група України" виник обов`язок сплатити кредитну заборгованість.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група України" заявлені первісні позовні вимоги не спростовано, доказів протилежного не надано.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 Господарського кодексу України).

Звертаючись до суду з первісним позовом АТ КБ "Приватбанк" просив солідарно стягнути із відповідачів заборгованість, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зазначити наступне щодо заявлених вимог до Поручителя.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Позивач за первісним позовом зазначає, що 12.05.2015 між ПАТ КБ "Приватбанк" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) був укладений договір поруки №POR1431438119532, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ТОВ "Агропромислова група України" зобов`язань за угодою-приєднання, зокрема, до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг (далі - Угода 1).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (стаття 553 Цивільного кодексу України).

Згідно частин першої та другої статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Однак, з положень Договору поруки № POR1431438119532 від 12.05.2015 не вбачається (не міститься жодного пункту), що дана порука надана Поручителем за зобов`язаннями ТОВ "Агропромислова група України" за Договором банківського обслуговування б/н від 24.03.2015.

Визначена в Договорі поруки порука за виконання зобов`язань за угодою-приєднання до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг, яка іменується як - Угода 1, яка розташована на офіційному веб-сайті Банку (www.pb.ua) та не містить підпису відповідача 1 за первісним позовом, не може розцінюватися як частину кредитного договору.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони Договору поруки обумовили у письмовому вигляді зобов`язання, яке забезпечується порукою.

За таких обстави, підстави для покладення на громадянина ОСОБА_1 відповідальності перед Кредитором за порушення зобов`язання боржником ТОВ "Агропромислова група України" відсутні.

Відповідач 1 за первісним позовом доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів у сумі 200 000,00 грн суду не надав, доводів позивача не спростував, відзиву на позов не подав.

Враховуючи викладене первісні позовні вимоги про стягнення 200 000,00 грн заборгованості за кредитним лімітом, підлягають частковому задоволенню - в частині, заявленій до ТОВ "Агропромислова група України".

Позовні вимоги в частині, заявленій до ОСОБА_1 , є безпідставними і задоволенню не підлягають.

В задоволенні зустрічних позовних вимог суд відмовляє у повному обсязі.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір за подання первісного позову відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група України".

Витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом та витрати на правову допомогу відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група України" (08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Соборна, будинок 72, адміністративний корпус № 106, кабінет 412, код 37885990) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1 Д, код 14360570) 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп заборгованості за кредитом та 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог до ОСОБА_1 у позові відмовити.

4. У зустрічному позові відмовити повністю.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись із змістом судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 30.11.2020