Рішення

від 23.11.2020 по справі 916/2700/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2700/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.

за участю представників:

від позивача: Цвігун О.Ю. (самопредставництво);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Курлович О.О. (самопредставництво);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська, буд. 1);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю »Маша 777 ЛТД» (65011, Одеська обл., м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 35/37);

за участю у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд.1)

про стягнення 77 768, 48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 17.09.2020 року позивач - Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою вх. ГСОО №2797/20 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю »Маша 777 ЛТД» , в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 77 768,48 грн., з яких: заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 74 057,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 607,01 грн., 3% річних у розмірі 505,64 грн., пеня у розмірі 2 598,13 грн., а також судовий збір у розмірі 2 102 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі ст 120 Земельного кодексу України, в зв`язку з набуттям відповідачем права власності на автобазу до нього перейшло і право користування земельною ділянкою, на підставі договору оренди, зареєстрованого 16.06.2009р. за №040950500046, між тим відповідач не сплачує орендну плату, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 74 057,70 грн., в тому числі інфляційні втрати у розмірі 607,01 грн., 3% річних у розмірі 505,64 грн., пеня у розмірі 2 598,13 грн., що стало підставою для звернення з даним позовом.

Ухвалою суду від 22.09.2020 року за даним позовом відкрито провадження у справі №916/2700/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судового засідання для розгляду справи по суті на "19" жовтня 2020 р. о 11:30 год; залучено Департамент комунальної власності Одеської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.

12.10.2020 року до суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшли письмові пояснення (вх.№ГСОО 27072/20), відповідно до якого просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи тим, що з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомості - автобазу, за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога 219, ТОВ Маша 777 ЛТД одночасно набув право оренди на земельну ділянку, на якій вона розміщена, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, а отже повинен належним чином виконувати обов`язок щодо сплати орендної плати згідно договору оренди від 16.06.2009 року №040950500046.

12.10.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю »Маша 777 ЛТД» надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ГСОО 27250/20), відповідно до якого відповідач не визнає позовні вимоги, вважає їх необґрунтованими та просить суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування зазначеному він зазначає, що за Договором оренди землі, що укладений між Одеською міською радою та відкритим акціонерним товариством Одеська автобаза Дунайводбуд , зареєстрованого від 16.06.2009р. за №040950500046, ТОВ МАША 777 ЛТД не набуло прав та обов`язків, оскільки у даному випадку наявні обставини, які зумовлюють внесення змін в умови договору, а саме: зміна власника нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 219, що передбачає зміну орендаря земельної ділянки та зміна нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, від якої розраховується розмір орендної плати за землю. Однак вказані зміни щодо орендаря та розміру орендної плати до Договору оренди внесенні не були, що позбавляє позивача права нараховувати орендну плату керуючись вищевказаним Договором. У зв`язку з наведеним, на думку відповідача, підстави для нарахування заборгованості з орендної плати, нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені відсутні .

16.10.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю »Маша 777 ЛТД» надійшло клопотання (вх.№ГСОО 27669/20) про відкладення розгляду справи у зв`язку з продовженням дії карантину на території України. При цьому, відповідач повідомляє про свій намір реалізувати своє право на участь в судовому засіданні та подання своєї позиції та міркування щодо позовних вимог.

Так, розглянувши у судовому засіданні від 19.10.2020 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судом було протокольною ухвалою відмовлено в його задоволенні, оскільки відповідачем не обґрунтовано належним чином та не надано до суду відповідних доказів наявності обмежень, впроваджених у зв`язку з карантином, які б обумовлювали неможливість його участі в судових засіданнях.

При цьому у судовому засіданні від 19.10.2020 року судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 11.11.2020 року о 14:30 год.; встановлено строки для подання заяв по суті спору, а саме: для подання відповіді на відзив до 28.10.2020 року, для подання заперечень до 09.11.2020 року.

28.10.2020 року до суду від Одеської міської ради надійшла письмова відповідь на відзив (вх.№ГСОО 28791/20), відповідно до якої позивач заперечує щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, та повторно наголошує, що до ТОВ МАША 777 ЛТД з моменту придбання автобази (від 17.12.2019 року) перейшли права та обов`язки орендаря земельної ділянки, на якій це майно розміщено, у зв`язку з чим, відповідач має належним чином виконувати умови договору оренди землі, зареєстрованого 16.06.2009 р. за № 040950500046, в частині сплати орендної плати.

При цьому, як зазначає позивач, право власності на автобазу, загальною площею 6658,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 219, зареєстровано за відповідачем з 17.12.2019 р., однак останнім не вжито жодних заходів щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, на якій вказаний об`єкт знаходиться. Крім того, позивач зауважує, що законодавством не передбачено для колегіального органу місцевого самоврядування процедури самостійного винесення на розгляд та прийняття за власною ініціативою рішення щодо надання в оренду земель комунальної власності.

Також, посилання відповідача на зміну нормативної грошової оцінки землі як на виняткову обставину для внесення змін до вищевказаного договору оренди є безпідставними, оскільки, відповідно до умов договору, розмір орендної плати змінюється орендарем, при цьому зазначене не потребує укладання між сторонами відповідної угоди.

11.11.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю »Маша 777 ЛТД» надійшло клопотання (вх.№ГСОО 30152/20), відповідно до якого відповідач повідомляє, що 10.11.2020 року ним було укладено з адвокатом договір про надання правової допомоги, тому з огляду на необхідність належної підготовки до захисту інтересів ТОВ Маша 777 ЛТД , просить суд відкласти розгляд справи та надати можливість відповідачу ознайомитись з матеріалами справи.

У судовому засіданні від 11.11.2020 року судом було протокольною ухвалою задоволено вищезазначене клопотання відповідача та оголошено перерву до 23.11.2020 року о 12:45 год.

23.11.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю »Маша 777 ЛТД» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ГСОО 31284/20) у зв`язку з введенням на території України карантину через розповсюдження віруної інфекції COVID-19 та наступним його продовженням до 31.12.2020 року.

Розглянувши у судовому засіданні від 23.11.2020 року клопотання відповідача про відкладення, судом було відмовлено в його задоволенні, з підстав в його необгрунтованості, з огляду на те, що станом на 23.11.2020р. постановою КМУ від 11.11.2020 року № 1100 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №641 було продовжено дії карантину, встановленого постановою КМУ №211 від 11.03.2020р., до 31.12.2020р. та відповідно до абз. 2 п.10 постанови КМУ від 22.07.2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , перебування у громадських будинках і спорудах обмежено лише наявністю респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Водночас у судове засідання 23.11.2020р. учасники справи судом не викликалися, тобто їх участь у судовому засіданні була не обов`язковою. В свою чергу відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи не наведено посилань на те, чому саме участь представника відповідача у судовому засіданні 23.11.2020р. є необхідною та обов`язковою. Разом з тим, в ухвалі від 11.11.2020р. відповідача повідомлено про наявність у Господарського суду Одеської області технічної можливості проведення судових засідань в режимі відеоконференції, як у приміщені суду, так і поза межами приміщення суду, відповідно до ст.197 ГПК України. З огляду на вищевикладене, судом було відхилено клопотання відповідача, як таке, що не містить поважності причини неприбуття учасника у судове засідання та порушує права позивача на судовий захист та розгляд справи у розумні строки, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні від 23.11.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання від 23.11.2020 року не з`явився.

Згідно з ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Водночас, пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За умовами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення наявного спору у відповідному судовому засіданні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд, в зв`язку з визнанням неповажною причину неприбуття відповідача у судове засідання, дійшов висновку про можливість вирішення наявного спору за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 23.11.2020 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 30.11.2020 року.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено:

05.09.2008 року між Одеською міською радою (орендодавець, позивач) та Відкритим акціонерним товариством Одеська автобаза Дунайводбуд (орендар) укладено договір оренди землі (Договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі Закону України „Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради №3339-IV від 11.10.2004 року надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку №1 площею 5810 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 219 згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.2 Договору, на земельній ділянці розташовані: нежилі будівлі та споруди, які належать ВАТ Одеська автобаза Дунайводбуд на підставі Наказу №979 Регіонального відділення по Одеській області Фонду державного майна України від 08.07.1996 року, право власності на які зареєстровано ОМБТІ та РОН 23.12.1997 в книзі 4 неж на сторінці 56 №509.

Згідно п.2.3 Договору, нормативна грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки становить 1601693, 60 грн з урахуванням індексації за 2007 рік, згідно довідки -витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.12.2006 року №448/С, складеної Одеським міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах.

У п.3.1 Договору визначено, що договір укладено строком на 25 років для експлуатації та обслуговування автобази.

Положенням п.п. 4.1-4.4, 4.6 Договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку площею 5810 кв.м, розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 48 050, 81 грн на рік (з урахуванням індексації за 2007 рік). Орендна плата сплачується орендарем у грошовій безготівковій формі. Розмір орендної плати встанволюється за домовленістю сторін згідно рішення Одеської міської ради №4247-IV від 15.07.2005 року у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватись вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні. Орендна плата, вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючи за останнім календарним днем звітнього місяця на Банк ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок Одержувача - УДК у м. Одеса, місцевий бюджет Суворовського району №33219812700009, код бюджетної класифіції 13050200. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р.№783 Про проведення індексації грошової оцінки земель . Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльністі. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід`ємними частинами цього договору, крім випадків: зміна розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України; коригування Грошової оцінки земель м. Одеси , яка затверджується рішеннями Одеської міської ради; зміни функціонального призначення будівлі або її частини. У цих випадках розмір орендної плати змінюєтсья орендодавцем. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляєься пеня, розмір якої визначаєтьсязгідно зі ст. 16 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами .

Умовами п. 9.4.6 Договору передбачено, орендар зобов`язаний повідомити в тижневий термін орендодавця про відчуження будинків і споруд (або їх частин), розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, переоформити документи на право подальшого користування земельною ділнкою, а також повідомити нового власника придбаних будівель чи споруд (їх частин) про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди. До переоформлення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою, зазначеною в п.1 договору, або її частиною (при переході права власності на будинок, споруду або їх частини) орендна плата за земельну ділянку сплачується орендарем за всю ділянку у повному обсязі.

У п. 12.5 Договору сторонами було визначено, що дія договору припиняється у випадку: закінчення терміну, на якій орендарю було надано у користування земельну ділянку; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в поряку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. (п.13.1 Договору).

В додатку до Договору, зазначено план розміщення земельної ділянки, наданої в довгострокову оренду ВАТ Одеська автобаза Дунайводбуд терміном на 25 років за кадастровим номером 5110137600:35:002:0008 із зазначенням її меж.

Актом від 16.04.2007 року визначені межі земельної ділянки.

Відповідно до акту прийома-передачі земельної ділянки, складеного та підписаного уповноваженими представниками орендодавця та орендаря, підписи яких скріплено печатками, орендодавець передав, а орендар прийняв на виконання рішення Одеської міської ради №3339-IV від 11.10.2004 року та на підставі акту визначення меж земельної ділянки в натурі, земельну ділянку №1 площею 0,5810 га за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 219 в оренду терміном на 25 років для експлуатації обслуговування автобази.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №218103073 від 28.07.2020 право власності на автобазу площею 6658, 3 кв. м. за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд. 219 з 17.12.2019 року зареєстровано за ТОВ "Маша 777 ЛТД" на підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2019 року.

Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 р. № 756-VII Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси затверджено нову нормативну грошову оцінку земель м. Одеси, яка впроваджується з 1 січня 2017 року.

Згідно з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси №577 від 11.02.2020 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 5810 кв.м. за кадастровим номером 5110137600:35:002:0008, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївька дорога, 219 становить 5401856, 85 грн.

Так, як зазначає позивач, ТОВ Маша 777 ЛТД починаючи з 17.12.2019 року (з моменту укладання договору купівлі-продажу на об`єкт нерухомого майна - автобазу), повинно було сплачувати новий розмір орендної плати визначений відповідно до нової нормативно грошової оцінки у розмірі 162 055, 71 грн. на рік.

Позивач зазначає, що з дати укладання договору купівлі-продажу (дата реєстрації 17.12.2019 року) до ТОВ Маша 777 ЛТД автоматично перейшло право оренди земельної ділянки, площею 5810, 0 км за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 219 та всі права і обов`язки по договору оренди землі від 05.09.2008 року, у тому числі і зі сплати орендної плати.

Проте відповідач, після переходу спірної земельної ділянки в його користування, орендну плату не сплачує, у зв`язку з чим 16.03.2020 року ДКВ ОМР на адресу ТОВ "Маша 777 ЛТД" направлено претензію №01-13/963, згідно якої просило останнього сплатити у місячний термін заборгованість у розмірі 33 761, 61 грн станом на 29.02.2020 року, між тим вказана претензія залишилась без задоволення.

Таким чином, за розрахунком позивача, заборгованість ТОВ "Маша 777 ЛТД" зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 05.09.2008 року за період з 17.12.2019 року по 31.07.2020 року складає 74 057, 70 грн на яку було нараховано 607, 01 грн. інфляційних втрат, 505, 64 грн. - 3% річних та 2 598, 13 грн. - пені, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків.

За змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Так, як було встановлено судом, 05.09.2008 року між Одеською міською радою (орендодавець, позивач) та Відкритим акціонерним товариством Одеська автобаза Дунайводбуд (орендар) укладено договір оренди землі (Договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі Закону України „Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради №3339-IV від 11.10.2004 року надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку №1 площею 5810 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 219 згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно із статтею 24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

За умовами п.4.1 Договору, орендна плата за земельну ділянку площею 5810 кв.м., розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 48 050, 81 грн. (з урахуванням індексації за 2007 рік).

Орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючи за останнім календарним днем звітнього місяця на Банк ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок Одержувача - УДК у м. Одеса, місцевий бюджет Суворовського району №33219812700009, код бюджетної класифіції 13050200 (п.4.3 Договору).

Згідно з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси №577 від 11.02.2020 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 5810 кв.м. за кадастровим номером 5110137600:35:002:0008, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївька дорога, 219 становить 5401856, 85 грн.

Таким чином, орендна плата з розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки складає 162 055, 71 грн. на рік, тобто 13 504, 64 грн. на місяць.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача як землекористувача заборгованості з орендної плати за договором за період з 17.12.2019 року (момент переходу права власності на нерухомість) по 31.07.2020 року, що ставновить 74 057, 70 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ч.1,2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

За таких обставин, в силу наведених положень законодоваства, суд не погоджується з позицією відповідача, наведеною у відзиві на позов з приводу того, що він не набув прав та обов`язків за договором від 05.09.2008 року, оскільки до договору не були внесені зміни у зв`язку із зміною орендаря земельної ділянки в особі нового власника нерухомого майна.

Оскільки, у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. При цьому суд зазначає, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Зокрема постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №263/6022/16-ц викладена правова позиція Великої Палати Верховного Суду, яка полягає в наступному:

"...після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Іншими словами, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування."

Отже, при переході права власності на об`єкт нерухомості - автобазу, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 219, яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,5810 га, до ТОВ Маша 777 ЛТД автоматично перейшло право на відповідну земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомості в тому ж обсязі, які були у попереднього землекористувача - Відкритого акціонерного товариства Одеська автобаза Дунайводбуд .

Таким чином, з 17.12.2019 року відповідач набув права та обов`язки орендаря за договором, в тому числі і обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 219, загальною площею 0,5810 га.

Між тим, сплата орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою за період з 17.12.2019 року по 31.07.2020 року відповідачем не здійснювалась, доказів протилежного ТОВ Маша 777 ЛТД не надано.

При цьому, суд не погоджується з позицією відповідача, що зміна нормативної грошової оцінки земель міста Одеси є винятковою обставиною для внесення змін до договору, оскільки у п. 4.2 Договору вказано, що розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно з рішенням Одеської міської ради від 15.07.2005 року №4247-VI у відповідності до протоколу узгодження розміру орендної плати та може збільшуватись Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні.

Водночас, у п. 4.4 Договору, сторонами було узгоджено, що орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід`ємними частинами цього договору, крім випадків: зміна розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України; коригування Грошової оцінки земель м. Одеси , яка затверджується рішеннями Одеської міської ради ; зміни функціонального призначення будівлі або її частини. У цих випадках розмір орендної плати змінюється орендодавцем.

Отже, у вищевказаному договорі оренди землі сторонами було погоджено, що зміна грошової оцінки земель м. Одеса, не зумовлює необхідність укладання відповідної угоди, а фактично змінюється орендодавцем самостійно.

За розрахунком позивача заборгованість зі сплати орендної плати відповідача, як землекористувача земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 219, загальною площею 0,5810 га. за період з 17.12.2019 року по 31.07.2020 року становить 74 057, 70 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд доходить висновку, що вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 74 057,70 грн. за період з 17.12.2019 року по 31.07.2020 року є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 607, 01 грн. грн. інфляційних втрат, 505, 64 грн. 3% річних та 2598,13 грн. пені від простроченої до сплати суми за період з 17.12.2019 року по 31.07.2020 року, суд вказує таке.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, сплата неустойки є одним із правових наслідків, встановлених договором або законом, який настає у випадку порушення зобов`язання.

Положенням ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, відповідно до п. 4.7 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається згідно зі статею 16 Закону України Про порядок погашення зобов`язень платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами . Між тим, як встановлено судом, вказаний закон втратив чинність у 01.01.2011 року, а тому його положення щодо нарахування пені за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди землі за період з 17.12.2019 року по 31.07.2020 року не застосовуються.

Отже, фактично, умовами вказаного договору оренди не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, з огляду на що, вимога позивача про застосування такої міри відповідальності, задоволенню судом не підлягає, в зв`язку з чим суд відмовляє у стягненні 2 598, 13 грн. пені.

Окрім того, частиною другою ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Перевіривши за допомогою системи "Ліга-закон" розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, господарським судом встановлено його частково помилковість, а саме у розрахунку процентів за грудень 2019 року.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 6534.50 31.01.2020 - 31.07.2020 183 3 % 98.02

За таких обставин, господарським судом здійснений власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого розмір 3% річних становить 505, 38 грн.

Перевіривши за допомогою системи "Ліга-Закон" розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір індексу інфляції становить 607, 01 грн, суд встановив його неправильність з огляду на невірне визначення сукупного індексу, в зв`язку з чим суд наводить власний розрахунок.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 31.01.2020 - 31.07.2020 6534.50 1.012 78.27 6612.77 03.03.2020 - 31.07.2020 13504.64 1.015 202.89 13707.53 31.03.2020 - 31.07.2020 13504.64 1.007 94.10 13598.74 31.05.2020 - 31.07.2020 13504.64 0.996 -54.18 13450.46 01.07.2020 - 31.07.2020 13504.64 0.994 -81.03 13423.61 31.07.2020 - 31.07.2020 13504.64 1.000 0.00 13504.64 Отже, нарахування інфляційних втрат становить 240, 05 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували сплату орендної плати за договором оренди землі та не спростовано обставин, зазначених позивачем в межах розгляду справу.

При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Одеської міської ради та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю »Маша 777 ЛТД» заборгованості по орендній платі у розмірі 74 057, 70 грн., інфляційних втрат у розмірі 240, 05 грн. та 3% річних у розмірі 505, 38 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору з урахуванням часткового задоволення судом позовних вимог покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю »Маша 777 ЛТД» (65011, Одеська обл., м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 35/37, код ЄДРПОУ 41487127) на користь Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська, буд. 1) заборгованість по орендній платі у розмірі 74 057 /сімдесят чотири тисячі п`ятдесят сім/ грн. 70 коп., інфляційні втрати у розмірі 240 /двісті сорок/ грн. 05 коп, 3% річних у розмірі 505 /п`ятсот п`ять/ грн. 38 коп. та 2021 /дві тисячі двадцять один/ грн. 70 коп судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГГ1К України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30 листопада 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська