Постанова

від 12.03.2021 по справі 916/2700/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2700/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша 777 ЛТД"

на рішення Господарського суду Одеської області від „23" листопада 2020р., повний текст якого складено та підписано „30" листопада 2020р.

у справі №916/2700/20

за позовом Одеської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша 777 ЛТД"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача : Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про стягнення 77 768, 48 грн.,

головуючий суддя - Невінгловська Ю.М.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

Справа розглянута без повідомлення учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження.

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша 777 ЛТД" про стягнення заборгованості у розмірі 77 768,48 грн. з яких: заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 74 057,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 607,01 грн., 3% річних у розмірі 505,64 грн. та пеню у розмірі 2 598,13 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, в зв`язку з набуттям відповідачем права власності на автобазу до нього перейшло і право користування земельною ділянкою, на підставі договору оренди, зареєстрованого 16.06.2009р. за №040950500046, між тим відповідач не сплачує орендну плату, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 74 057,70 грн., на яку позивачем нараховано інфляційні, 3% річних та пеню.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2020 за даним позовом відкрито провадження у справі №916/2700/20 за правилами спрощеного позовного провадження та залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 (суддя Невінгловська Ю.М.) позов задоволений частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша 777 ЛТД" на користь Одеської міської ради заборгованість по орендній платі у розмірі 74 057 грн. 70 коп., інфляційні втрати у розмірі 240 грн. 05 коп, 3% річних у розмірі 505 грн. 38 коп. та 2021 / грн. 70 коп судового збору. В решті позову відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що при переході права власності на об`єкт нерухомості - автобазу, до ТОВ Маша 777 ЛТД автоматично перейшло право на відповідну земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомості в тому ж обсязі, які були у попереднього землекористувача, а тому з 17.12.2019 року відповідач набув права та обов`язки орендаря за договором, в тому числі і обов`язок зі сплати орендної плати за користування спірної земельної ділянки.

Між тим, сплата орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 17.12.2019 року по 31.07.2020 року відповідачем не здійснювалась, доказів протилежного ТОВ Маша 777 ЛТД не надано та не спростовано обставин, зазначених позивачем в межах розгляду справи. Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення орендної плати, суд дійшов висновку, що він є правомірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, судом було перераховано суми інфляційних втрат, 3% річних та пені від простроченої до сплати суми за період з 17.12.2019 року по 31.07.2020 року, встановлено їх помилковість та було здійснено власний розрахунок, у зв`язку з чим позовні вимоги у вказаній частині судом були задоволені частково. Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Маша 777 ЛТД з апеляційною скаргою в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 року у справі №916/2700/20 та ухвалити нове, яким у позові Одеської міської ради відмовити у повному обсязі.

Скаржник не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції в частині частково задоволення позовних вимог та вважає його в цій частині незаконним, необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

За твердженням апелянта, по-перше, відповідач заявляв клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із розповсюдженням вірусної інфекції COVID-19, яке судом задоволено не було та розглянуто справу за відсутності відповідача, що поставило останнього у суттєво невигідне становище відносно позивача, чим грубо порушено справедливий баланс та рівність сторін у процесі.

По-друге, в порушення п.1 ч.1 ст.277 ГПК України, судом не було встановлено яку саме площу земельної ділянки фактично використовує ТОВ Маша 777 ЛТД , чи використовується повністю площа 0,5810 га, та чи згоден відповідач орендувати всю площу земельної ділянки чи йому для обслуговування нерухомого майна достатньо частини земельної ділянки.

Апелянт не згоден на оренду всієї площі земельної ділянки. Однак, для вирішення питання щодо визначення меж земельної ділянки, якої буде достатньо для обслуговування нерухомого майна, необхідним є виготовлення технічного висновку землевпорядної організації.

По-третє, судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме порушено принцип свободи договору, що передбачений ст. 627 ЦК України.

Скаржник також зазначає, що за спірним Договором оренди землі, що укладений між Одеською міською радою та ВАТ Одеська автобаза Дунайводбуд , ТОВ Маша 777 ЛТД не набуло прав та обов`язків, оскільки у даному випадку наявні обставини, які є винятковими для внесення змін в умови договору, а саме:

- зміна власника нерухомого майна, що передбачає зміну орендаря земельної ділянки;

- зміна нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, від якої розраховується розмір орендної плати за землю.

Однак, на думку скаржника, вказані зміни щодо орендаря та розміру орендної плати до Договору оренди внесені не були, що позбавляє позивача нараховувати орендну плату, керуючись вищевказаним Договором.

У зв`язку з тим, що відсутні підстави для нарахування заборгованості з орендної плати, нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені є також безпідставним.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша 777 ЛТД" на рішення Господарського суду Одеської області від „23" листопада 2020р. у справі №916/2700/20. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша 777 ЛТД" ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

03.02.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу ТОВ "Маша 777 ЛТД" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 по справі №916/2700/20 - без змін.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2008 року між Одеською міською радою (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством Одеська автобаза Дунайводбуд (Орендар) було укладено договір оренди землі (Договір), відповідно до умов якого Орендодавець на підставі Закону України „Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради №3339-IV від 11.10.2004 року надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку №1 площею 5810 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 219 згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору (п.1.1 Договору).

В оренду передається земельна ділянка №1 площею 5810 кв.м., для експлуатації та обслуговування автобази, у тому числі по угіддях:

- під капітальною забудовою - 2098 кв.м.;

- під тимчасовою забудовою - 68 кв.м.;

- під спорудами - 170 кв.м.;

- під проїздами, проходами та площадками - 3385 кв.м.;

- під зеленими насадженнями - 89 кв.м. (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору, на земельній ділянці розташовані: нежилі будівлі та споруди, які належать ВАТ Одеська автобаза Дунайводбуд на підставі Наказу №979 Регіонального відділення по Одеській області Фонду державного майна України від 08.07.1996 року, право власності на які зареєстровано ОМБТІ та РОН 23.12.1997 в книзі 4 неж на сторінці 56 за №509.

Згідно п.2.3 Договору, нормативна грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки становить 1601693, 60 грн з урахуванням індексації за 2007 рік, згідно довідки-витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.12.2006 року №448/С, складеної Одеським міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах.

У п.3.1 Договору визначено, що договір укладено строком на 25 років для експлуатації та обслуговування автобази.

Положенням п.п. 4.1-4.4, 4.6 Договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку площею 5810 кв.м, розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 48 050, 81 грн. на рік (з урахуванням індексації за 2007 рік). Орендна плата сплачується орендарем у грошовій безготівковій формі. Розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення Одеської міської ради №4247-IV від 15.07.2005 року у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватись вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні. Орендна плата, вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючи за останнім календарним днем звітнього місяця на Банк ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок Одержувача - УДК у м. Одеса, місцевий бюджет Суворовського району №33219812700009, код бюджетної класифікації 13050200. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р.№783 Про проведення індексації грошової оцінки земель . Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід`ємними частинами цього договору, крім випадків: зміна розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України; коригування Грошової оцінки земель м. Одеси , яка затверджується рішеннями Одеської міської ради; зміни функціонального призначення будівлі або її частини. У цих випадках розмір орендної плати змінюється орендодавцем. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається згідно зі ст. 16 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами .

Умовами п. 9.4.6 Договору передбачено, орендар зобов`язаний повідомити в тижневий термін орендодавця про відчуження будинків і споруд (або їх частин), розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, переоформити документи на право подальшого користування земельною ділянкою, а також повідомити нового власника придбаних будівель чи споруд (їх частин) про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди. До переоформлення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою, зазначеною в п.1 договору, або її частиною (при переході права власності на будинок, споруду або їх частини) орендна плата за земельну ділянку сплачується орендарем за всю ділянку у повному обсязі.

У п. 12.5 Договору сторонами було визначено, що дія договору припиняється у випадку: закінчення терміну, на якій орендарю було надано у користування земельну ділянку; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 13.1. Договору сторони погодили, що орендар несе цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства згідно з законами України. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. (п.14.1 Договору).

В додатку до Договору, зазначено план розміщення земельної ділянки, наданої в довгострокову оренду ВАТ Одеська автобаза Дунайводбуд терміном на 25 років за кадастровим номером 5110137600:35:002:0008 із зазначенням її меж.

Актом від 16.04.2007 року визначені межі земельної ділянки.

Відповідно до акту прийома-передачі земельної ділянки, складеного та підписаного уповноваженими представниками орендодавця та орендаря, підписи яких скріплено печатками, орендодавець передав, а орендар прийняв на виконання рішення Одеської міської ради №3339-IV від 11.10.2004 року та на підставі акту визначення меж земельної ділянки в натурі, земельну ділянку №1 площею 0,5810 га за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 219 в оренду терміном на 25 років для експлуатації обслуговування автобази.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №218103073 від 28.07.2020 право власності на автобазу площею 6658, 3 кв. м. за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд. 219 з 17.12.2019 року зареєстровано за ТОВ "Маша 777 ЛТД" на підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2019 року.

Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 р. № 756-VII Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси затверджено нову нормативну грошову оцінку земель м. Одеси, яка впроваджується з 1 січня 2017 року.

Згідно з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси №577 від 11.02.2020 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 5810 кв.м. за кадастровим номером 5110137600:35:002:0008, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 219 становить 5401856, 85 грн.

Так, як зазначає позивач, ТОВ Маша 777 ЛТД починаючи з 17.12.2019 року (з моменту укладання договору купівлі-продажу на об`єкт нерухомого майна - автобазу), повинно було сплачувати новий розмір орендної плати визначений відповідно до нової нормативно грошової оцінки у розмірі 162 055, 71 грн. на рік.

Позивач зазначає, що з дати укладання договору купівлі-продажу (дата реєстрації 17.12.2019 року) до ТОВ Маша 777 ЛТД автоматично перейшло право оренди земельної ділянки, площею 5810,0 км за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 219 та всі права і обов`язки по договору оренди землі від 05.09.2008 року, у тому числі і зі сплати орендної плати.

Проте відповідач, після переходу спірної земельної ділянки в його користування, орендну плату не сплачує.

16.03.2020 року Департаментом комунальної власності Одеської міської ради на адресу ТОВ "Маша 777 ЛТД" було направлено претензію №01-13/963, згідно якої просило останнього сплатити у місячний термін заборгованість у розмірі 33 761, 61 грн станом на 29.02.2020 року, між тим вказана претензія залишилась без задоволення.

Таким чином, за розрахунком позивача, заборгованість ТОВ "Маша 777 ЛТД" зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 05.09.2008 року за період з 17.12.2019 року по 31.07.2020 року складає 74 057, 70 грн на яку було нараховано 607, 01 грн. інфляційних втрат, 505, 64 грн. - 3% річних та 2 598, 13 грн. - пені, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог Одеської міської ради та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ТОВ "Маша 777 ЛТД" викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 20 Господарського суду України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Одеської міської ради про стягнення з відповідача як землекористувача заборгованості з орендної плати за договором за період з 17.12.2019 року (момент переходу права власності на нерухомість) по 31.07.2020 року, що становить 74 057, 70 грн.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду, 05.09.2008 року між Одеською міською радою (орендодавець, позивач) та Відкритим акціонерним товариством Одеська автобаза Дунайводбуд (орендар) укладено договір оренди землі (Договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі Закону України „Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради №3339-IV від 11.10.2004 року надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку №1 площею 5810 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 219 згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно із статтею 24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

За умовами п.4.1 Договору, орендна плата за земельну ділянку площею 5810 кв.м., розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 48 050, 81 грн. (з урахуванням індексації за 2007 рік).

Орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючи за останнім календарним днем звітнього місяця на Банк ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок Одержувача - УДК у м. Одеса, місцевий бюджет Суворовського району №33219812700009, код бюджетної класифікації 13050200 (п.4.3 Договору).

Згідно з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси №577 від 11.02.2020 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 5810 кв.м. за кадастровим номером 5110137600:35:002:0008, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 219 становить 5401856, 85 грн.

Таким чином, орендна плата з розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки складає 162 055, 71 грн. на рік, тобто 13 504, 64 грн. на місяць.

Відповідно до ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ч.1,2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

При цьому, у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №263/6022/16-ц викладена правова позиція Великої Палати Верховного Суду, яка полягає в наступному:

"...після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Іншими словами, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування." Отже, як вірно зазначено господарським судом, при переході права власності на об`єкт нерухомості - автобазу, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 219, яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,5810 га, до ТОВ Маша 777 ЛТД автоматично перейшло право на відповідну земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомості в тому ж обсязі, які були у попереднього землекористувача - Відкритого акціонерного товариства Одеська автобаза Дунайводбуд .

Таким чином, з 17.12.2019 року відповідач набув права та обов`язки орендаря за договором, в тому числі і обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 219, загальною площею 0,5810 га.

Між тим, сплата орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою за період з 17.12.2019 року по 31.07.2020 року відповідачем не здійснювалась, доказів протилежного відповідачем не надано.

За розрахунком позивача заборгованість зі сплати орендної плати відповідача, як землекористувача земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 219, загальною площею 0,5810 га. за період з 17.12.2019 року по 31.07.2020 року становить 74 057, 70 грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши вказаний розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 74 057,70 грн. за період з 17.12.2019 року по 31.07.2020 року є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до п. 4.7 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається згідно зі статтею 16 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами .

Між тим, вказаний закон втратив чинність у 01.01.2011 року, а тому його положення щодо нарахування пені за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди землі за період з 17.12.2019 року по 31.07.2020 року не застосовуються.

Отже, фактично, умовами вказаного договору оренди не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а тому колегія суддів погоджується з вірним висновком господарського суду про відмову у стягненні 2 598, 13 грн. пені.

Окрім того, частиною другою ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством. Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунки 3% річних, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розмір 3% річних становить 505, 38 грн. та про помилковість розрахунку процентів позивача за грудень 2019 року.

Крім того, колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції індексу інфляції, відповідно до якого правильним розміром інфляційних втрат є сума у розмірі 240, 05 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи викладені вище обставини та норми права, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегією суддів розглянуті та визнані необґрунтованими доводи апелянта стосовно відхилення судом клопотання відповідача про відкладення та розгляд справи за відсутності відповідача, що поставило останнього у суттєво невигідне становище відносно позивача, чим грубо порушено справедливий баланс та рівність сторін у процесі, з огляду на наступне..

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2020 року № 1100 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №641 було продовжено дії карантину, встановленого постановою КМУ №211 від 11.03.2020р., до 31.12.2020р. та відповідно до абз. 2 п.10 постанови КМУ від 22.07.2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", перебування у громадських будинках і спорудах обмежено лише наявністю респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

З матеріалів справи вбачається, що господарським судом оголошувались перерви у справі №916/2700/20, що підтверджується ухвалами суду від 20.10.2020 та 11.11.2020.

Відповідно до ухвали суду від 11.11.2020, учасники справи судом не викликалися, їх участь у судовому засіданні була не обов`язковою.

Крім того, у вищевказаній ухвалі відповідача було повідомлено про наявність у Господарського суду Одеської області технічної можливості проведення судових засідань в режимі відеоконференції, як у приміщені суду, так і поза межами приміщення суду, відповідно до ст.197 ГПК України. Разом з тим, відповідач не скористався наданим йому правом. Колегією суддів також розглянуті та відхилені доводи скаржника щодо не з`ясування судом першої інстанції, яку площу земельної ділянки фактично використовує ТОВ Маша 777 ЛТД та чи використовується повністю площа 0,5810 га, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження правової позиції відповідача відносно іншої площі використання спірної земельної ділянки, надано не було.

Крім того, колегією суддів відхиляються доводи апелянта, що до ТОВ Маша 777 ЛТД не перейшли права та обов`язки орендаря за договором оренди землі від 05.09.2008, укладеними між Одеською міською радою та ВАТ Дунайводбуд .

Згідно зі ч.1,2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. Враховуючи вищевикладене, вбачається, що до ТОВ Маша 777 ЛТД з моменту придбання автобази - з 17.12.2019, перейшли права та обов`язки орендаря земельної ділянки, на якій це майно розташовано, а доводи скаржника в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Отже, твердження апелянта щодо того, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення в неповному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи, які мали суттєве значення для вирішення справи по суті, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в повному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи та на законних підставах було прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Інші заперечення, доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, що викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведених судових висновків, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10.05.2011, пункт 58).

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 у справі №916/2700/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша 777 ЛТД" - без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша 777 ЛТД" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від „23" листопада 2020 року у справі № 916/2700/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

„12" березня 2021 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький