Рішення

від 23.11.2020 по справі 910/1666/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2020 р. Справа № 910/1666/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Про" м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінеус" м. Хмельницький

2. Фізичної особи - підприємця Козака Ігоря Миколайовича м.Одеса

про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 13.05.2019

Представники сторін:

позивача: Шевченко Т.М. - адвокат, діє згідно ордера серія КС № 549493 від 20.01.2020

відповідача 1: Мельник О.Д. - адвокат, діє згідно довіреності від 02.01.2020

відповідача 2: Петрова А.М. - адвокат, діє згідно ордеру серії ОД № 472491 від 19.10.2020

Рішення проголошується 23.11.2020, оскільки в судовому засіданні 02.11.2020 оголошувалась перерва.

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Про" 05.02.2020 звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінеус" м. Хмельницький, 2. Фізичної особи - підприємця Козака Ігоря Миколайовича м. Одеса про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 13.05.2019. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що договір укладено з порушенням ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки предметом оспорюваного договору є арештоване майно. Зазначає, що на момент продажу ізоляту соєвого протеїну, що є предметом спірного договору, останній згідно ухвали Господарського суду Одеської області від 26.11.2018 у справі №916/2633/18 перебував під арештом. Тобто сторона - відчужувач майна знав про те, що продає арештоване майно. Також позивач зазначає, що умовами п. 4.5 спірного договору визначено, що покупець проінформований про те, що строк придатності товару на момент підписання даного договору закінчився, тому згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про захист прав споживачів" продаж такого товару забороняється. Звертає увагу, що оспорюваний правочин і виплата ФОП Козак І.М. грошових коштів у розмірі 536000,00 грн фактично є лише формою компенсації шкоди зі сторони замовників злочину, який було вчинено 19.07.2018 працівниками Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області. Жодного ізоляту фактично не могло бути передано, адже останній є протермінованим і не може бути проданим. Вказує, що ФОП Козак І.М. звертався до суду із позовом до Білоцерківського ВП ГУ НП у Київській області щодо компенсації шкоди, що завдана неправомірними діями під час вилучення та передачі ізоляту. Однак провадження у даній справі закрито, у зв`язку із заявою позивача про відмову від позову. Усе вказане, як зазначає позивач, свідчить про удаваність правочину, що є предметом даного спору, адже переслідує мету приховання фактичної компенсації шкоди, що була заподіяна працівниками Білоцерківського ВП ГУ НП у Київській області ФОП Козаку І.М.

Відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 10.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2020 вирішено передати справу №910/1666/20 на розгляд господарського суду Хмельницької області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2020 справу №910/1166/20 передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Відповідно до ухвали господарського суду Хмельницької області від 03.08.2020 справу №910/1166/20 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 27.08.2020.

Ухвалою суду від 27.08.2020 відкладено підготовче засідання на 15:00 год. 14 вересня 2020 року, продовжено відповідачу 1 встановлений судом строк для подання відзиву на позов та продовжено позивачу встановлений судом строк для подання відповіді на відзив на позов.

Згідно з ухвалою суду від 14.09.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження по справі №910/1666/20 на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 09:30 год. 01 жовтня 2020 року та витребував у ТОВ "Сінеус" оригінали доказів.

В підготовчому засіданні 01.10.2020 суд продовжив позивачу строк для подання відповіді на відзив, яка викладена у вигляді письмових пояснень, та прийняв їх до розгляду. Крім того, суд відклав підготовче засідання у справі №910/1166/20 на 14:30 год. 19.10.2020, інформацію про що занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 19.10.2020 поновлено відповідачу 1 встановлений законом процесуальний строк для подання доказів та прийнято їх до розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу №910/1666/20 до судового розгляду по суті на 16:00 год. 02 листопада 2020 року.

В судовому засіданні 02.11.2020 суд оголосив перерву до 15:30 год. 23 листопада 2020 року, інформацію про що занесено до протоколу судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2020 підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. У письмових поясненнях від 23.09.2020 вказує, що жодна додаткова угода до фактично виконаного договору не змінить той факт, що в момент передачі майна, останнє перебувало під судовою забороною. При цьому, майно отримано саме 13.05.2019, а будь-які додаткові угоди до недійсного договору - це лише намагання приховати та спотворити фактичні обставини справи. Звертає увагу, що за умовами п. 4.4 оспорюваного договору сторони домовились, що з переходом права власності на товар до покупця переходять всі права поклажодавця по договору зберігання від 18.07.2018, укладеному між ФОП Козаком І.М. та ТОВ "Пріоритет Про", включаючи право на відшкодування збитків за незбереження товару. Представник вказує, що ТОВ "Сінеус" таким правом скористалось та стягнуло в судовому порядку на підставі оспорюваного договору збитки, які фактично є наслідком протиправних дій слідчих Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області. Таким чином, посилання відповідача на відсутність порушення прав позивача є абсурдним. Крім того, представник позивача вказує, що оспорюваний договір порушує норми Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки згідно ст. 5 вказаного закону неякісна та небезпечна продукція підлягає обов`язковому вилученню з обігу, а як вбачається із змісту договору товар, що підлягав продажу за умовами спірного договору, є протермінованим.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 23.11.2020 та у відзиві на позов не погоджується із позовними вимогами. Зазначає, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.05.2019 накладений на ізолят арешт було скасовано. Крім того, 18.08.2020 між відповідачами укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу, за умовами якої у договір було внесено зміни шляхом викладення його у новій редакції. Представник звертає увагу на п. 2.4 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №11 від 29.05.2013, де вказано, що у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним. Таким чином, як стверджує представник, уклавши додаткову угоду, його сторони усунули ознаки недійсності договору від 13.05.2019, на які посилається позивач. Також представник, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, вказує, що позивач, звертаючись до суду із позовом про визнання правочину недійсним, зобов`язаний довести, яким чином такий оспорюваний правочин порушує його права або законні інтереси. Однак зміст позовної заяви, з якою позивач звернувся до суду, не містить жодного обґрунтування щодо порушення його прав внаслідок укладення договору купівлі - продажу. Зазначає, що зміст Закону України "Про захист прав споживачів", на який здійснює посилання позивач, не поширює свою дію на правовідносини, що виникли між відповідачами за договором купівлі-продажу, оскільки відповідач 2 не є споживачем в розмінні ст. 1 цього Закону.

У запереченнях на письмові пояснення представник відповідача 1 вказує, що ні в позові, ні в поясненнях позивачем не вказано, яким же чином і яке саме право позивача буде захищено внаслідок задоволення позову. Очевидно, що таке право відсутнє. Зазначає, що в провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження, в межах якого колишній директор позивача звинувачується в розтраті чужого майна - ізоляту. Зазначене, на думку представника, свідчить, що позивач намагається уникнути відповідальності за завдані збитки. Однак такий позов ніяким чином ніякі законні права та інтереси ТОВ "Пріоритет Про" не відновить. Північний апеляційний господарський суд стягнув з позивача збитки за договором зберігання від 18.06.2018. Заміна сторони поклажодавця у вказаному договорі зберігання відбулась на підставі договору відступлення права вимоги від 13.05.2019 та акту приймання-передачі. Вказані договори є чинними і дійсними. Отже, незалежно від того, чи буде визнано недійсним договір купівлі-продажу від 13.05.2019 чи ні, це жодним чином не вплине на дійсність та чинність договору зберігання від 18.07.2018 та договору відступлення права вимоги від 13.05.2019. Тому вважає, що вказаний спір є наміром позивача ухилитись від відповідальності за незбереження взятого на зберігання майна та від кримінальної відповідальності.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 23.11.2020 просила відмовити у позові у повному обсязі. У відзиві на позов вказує, що сторонами оспорюваного правочину є ФОП Козак І.М. та ТОВ "Сінеус", для жодної іншої третьої особи даний договір за своєю юридичною природою не створює ані прав, ані обов`язків, тим більше не впливає і не порушує права, інтереси ТОВ "Пріоритет Про". Звертає увагу, що позивач ніколи не був власником товару, а здійснював лише його зберігання до моменту вилучення правоохоронними органами. Зазначає, що забезпечення позову ПП "Укрпродсировина" було здійснено до подачі позову, у зв`язку із не оплатою на той момент товару ФОП Козаком І.М. Проте, позовна заява по справі №916/2633/18 так і не була подана, оскільки Козак І.М. повністю оплатив вартість товару. На момент укладення оспорюваного договору заходи забезпечення позову не виконували свої функції та не могли бути перешкодою для укладення правочину. Крім того, в день укладення договору ПП "Укрпросировина" підписало заяву про скасування заходів забезпечення позову. Отже, правовідносини, що виникли у зв`язку із поданням заяви про забезпечення позову, були врегульовані сторонами самостійно і жодним чином не стосувались позивача. Представник відповідача 2 зазначає, що норми Закону України "Про захист прав споживачів" не розповсюджують свою дію на договір купівлі-продажу від 13.05.2019. ТОВ "Сінеус" є юридичною особою та укладаючи договори із іншими суб`єктами господарювання, здійснює свою господарську діяльність на власний розсуд, а отже не є споживачем в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів". Також вказує, що позивач, посилаючись на удаваність правочину, не обґрунтував та не зазначив який договір ТОВ "Сінеус" та ФОП Козак І.М. уклали на думку позивача і яким нормам права він не відповідає. Як стверджує представник, із зазначеного вбачається, що позивач намагається по надуманим підставам, що не мають правового підґрунтя та є лише його припущеннями, оскаржити договір, укладений між відповідачами. При цьому, жодного відношення до оскаржуваного договору позивач немає, на його права та інтереси даний правочин не впливає, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

В письмових поясненнях від 21.08.2020 представник відповідача 2 зазначає, що 18.08.2020 між сторонами договору купівлі - продажу укладено додаткову угоду, якою вказаний договір викладено у новій редакції, чим сторони фактично підтвердили його дію та силу. Тобто договір викладено в новій редакції у день, в який не існувало жодних заборон на розпорядження майном (зокрема, арешту), що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. Також 18.08.2020 ПП "Укрпродсировина" було надано лист, що додатково підтверджує погодження договору купівлі-продажу від 13.05.2019.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Між ТОВ "Пріоритет Про" (далі - зберігач) та ФОП Козак І.М. (далі - поклажодавець) 18.07.2018 укладено договір зберігання, згідно з п. 1.1 якого за договором зберігання зберігач зобов`язується зберігати майно, що передано йому поклажодавцем та повернути це майно в схоронності на першу вимогу поклажодавця.

Відповідно до п. 1.2 даного договору кількість, найменування, оціночна вартість майна і термін зберігання вказуються в акті приймання - передачі майна на зберігання.

Приміщення, в якому відбувається зберігання майна, знаходиться за адресою: м. Умань, вул.Дерев`янка, 18 а (п. 1.3 договору зберігання).

За умовами п. 2.1 вказаного договору передача майна на зберігання відображається в акті приймання - передачі майна.

Договір зберігання набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє на протязі одного року, до 17.07.2019 (п. 7.1).

На виконання умов договору 18.07.2018 підписано акт приймання - передачі майна на зберігання, за умовами якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання ізолят соєвого білку SOYPRO 900 в кількості 8000кг. Оціночна вартість даного майна становить 617680 грн.

Матеріали справи містять товарно - транспортну накладну б/н від 18.07.2018, згідно з якою ФОП Козак І.М. відвантажив для перевезення, а ТОВ "Пріоритет Про" прийняв 400 мішків ізоляту.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.11.2018 по справі №916/2633/18 задоволено заяву приватного підприємства "Укрпродсировина" про забезпечення позову до відкриття провадження у справі до фізичної особи-підприємця Козака І.М. про розірвання договору поставки і повернення майна. Накладено арешт на "Ізолят соєвого білку SOYPRO 900" у кількості 8000кг (370 мішків), що передано фізичною особою - підприємцем Козак І.М. та знаходиться у товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Про" до ухвалення судового рішення.

В подальшому між фізичною особою - підприємцем Козак І. М. (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінеус" (далі - покупець) 13.05.2019 укладено договір купівлі-продажу (далі - договір), згідно п. 1.1 якого продавець продає (передає у власність), а покупець приймає і оплачує на умовах цього договору товар: Ізолят соєвого білку SOYPRO 900 в кількості 8000 кг, країна виробництва: Китай, іменоване далі - товар.

За умовами п. 1.2 договору продавець проінформував покупця про наступне:

- 18.07.2018 р. продавцем було передано товар на зберігання в кількості 8000 кг (400 мішків) Товариству з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Про", ідентифікаційний код 41373746, за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев`янка, 18а, на підставі договору зберігання від 18.07.2018, укладеного між продавцем та ТОВ "Пріоритет Про".

- 19.07.2018 в межах кримінального провадження №42018111030000101 від 10.04.2018 р., в ході обшуку проведеного в нежитловому приміщенні ТОВ "Пріоритет Про" - будинку №18-а, по вул. Дерев`янка, м. Умань, Черкаської області старшим слідчим СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області Никоричем В.М. було вилучено майно, серед якого знаходився товар, що продається за цим договором - Ізолят соєвого білку SOYPRO 900 в кількості 7400кг (370 мішків).

- товар, що продається за цим договором - Ізолят соєвого білку SOYPRO 900 в кількості 7400кг (370 мішків) переданий в межах кримінального провадження №42018111030000101 від 10.04.2018 р. на відповідальне зберігання ТОВ "Агропродальянс МК", решта товару у кількості 600 кг (30 мішків) повинні були залишитись у зберігача ТОВ "Пріоритет Про", який несе відповідальність за збереження вказаного товару згідно договору зберігання.

- ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2018 року по справі №357/7912/18 зобов`язано слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018111030000101 від 10.04.2018 р. негайно повернути майно, яке було тимчасово вилучено 19.07.2018 р. у ТОВ "Пріоритет Про" в ході проведення обшуку за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев`янка, 18а його володільцю - ТОВ "Пріоритет Про".

Пунктом 1.3 договору визначено, що покупець зобов`язується самостійно отримати у зберігачів ТОВ "Агропродальянс МК", ТОВ "Пріоритет Про" товар - Ізолят соєвого білку SOYPRO 900 в кількості 8000 кг за фактичним місцем його знаходження (зберігання).

Сторони домовились, що покупцю одночасно відступаються всі права поклажодавця із договору зберігання від 18.07.2018, укладеного між ФОП Козак І.М. та ТОВ "Пріоритет Про" і з моменту оплати всієї суми коштів по цьому договору до покупця переходять всі права в т.ч. право вимоги на повернення товару від зберігача ТОВ "Пріоритет Про" чи інших осіб, у яких він може знаходитись, право вимоги від винних осіб відшкодування збитків (в розмірі вартості товару, за якою він передавався на зберігання) за незбереження вказаного товару зберігачами, проданого по цьому договору покупцю (п.1.4 договору).

Згідно з п.1.5 договору сторони домовились, що право власності на товар переходить до покупця в день оплати покупцем вартості товару, вказаної в п.3.1 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору сторони домовились, що покупець купує у продавця товар за цим договором за 536000,00 грн.

У п. 4.4 договору сторони домовились, що з переходом права власності на товар до покупця переходять вся права поклажодавця по договору зберігання від 18.07.2018, укладеному між ФОП Козаком І.М. та ТОВ "Пріоритет Про", включаючи право вимоги на повернення товару та право відшкодування збитків за незбереження товару.

За умовами п. 4.5 договору підписанням цього договору покупець підтверджує, що немає претензій щодо якості та кількості придбаного за цим договором товару. При цьому, покупець проінформований про те, що строк придатності товару на момент підписання даного договору закінчився.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 6.1 договору).

Договір підписано сторонами та скріплено відтиском печатки покупця.

Відповідно до виписки по особовому рахунку від 11.06.2020, ТОВ "Сінеус" 13.05.2019 сплатило Козаку І.М. 536000,00грн. в якості оплати за ізолят.

Також 13.05.2019 між фізичною особою - підприємцем Козак І. М. (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінеус" (далі - новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, згідно з п. 1.1 якого сторони передбачили, що первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Про" за договором зберігання від 18.07.2018 щодо повернення майна, переданого на зберігання, а саме: Ізолят соєвого білку (протеїну) SOYPRO 900. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення даного договору (п.1.2).

Договір підписано сторонами та скріплено відтиском печатки нового кредитора.

На виконання договору відступлення права вимоги, 13.05.2019 між сторонами підписано акт приймання - передавання оригіналів документів, а саме договору зберігання від 18.07.2018, акту приймання передачі майна на зберігання та товарно - транспортної накладної.

13.05.2019 ФОП Козак І.М. повідомив ТОВ "Пріоритет Про" про укладені договори купівлі - продажу та відступлення права вимоги, а також вказав, що повернення товару зі зберігання необхідно здійснювати на користь ТОВ "Сінеус".

За актом приймання-передавання оригіналів документів від 13.05.2019 ФОП Козак І.М. передав, а ТОВ "Сінеус" прийняло повідомлення, адресовані зберігачам, про те, що товар проданий ТОВ "Сінеус".

Згідно з актом приймання-передавання товару від 13.05.2019 ТОВ "Агропродальянс МК" (зберігач) передав, а ТОВ "Сінеус" (власник) отримав товар - Ізолят соєвого білку SOYPRO 900 в кількості 7400кг (370 мішків).

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 по справі №910/846/19 було відкрито провадження у справі за позовом фізичної особи - підприємця Козак І.М. до Головного управління державної казначейської служби України у Київській області та Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 586 080,00грн., завданої неправомірними діями головного управління Національної поліції в Київській області, які полягають у неповерненні тимчасово вилученого майна під час проведення обшуку 19.07.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2019 закрито провадження у справі №910/846/19, оскільки позивачем заявлена відмова від позовних вимог.

Згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.05.2019 по справі №916/2633/18 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2018, а саме знято арешт з "Ізолят соєвого білку SOYPRO 900" у кількості 8000кг (370 мішків), що передано фізично особою - підприємцем Козак І.М. та знаходиться у товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Про".

Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 року по справі №910/6986/19 задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Сінеус", скасовано рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2019 та прийнято нове рішення, яким стягнуто з ТОВ "Пріоритет Про" на користь ТОВ "Сінеус" 46326,00грн. збитків. У вказаній постанові вказано, що право вимоги позивача до відповідача обумовлено як п.1.4 договору купівлі-продажу від 13.05.2019, п.п. 1.1., 1.2, 1.3 договору відступлення права вимоги від 13.05.2019, так і приписами ст.ст. 11, 514, 516, 655, ч. 2 ст. 689 Цивільного кодексу України. Суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення своїх зобов`язань зберігача перед позивачем, як особою, яка є власником товару на підставі договору купівлі-продажу від 13.05.2019 та набула прав поклажодавця за договором зберігання від 18.07.2018, переданого на зберігання, а отже, у відповідача наявний обов`язок відшкодувати позивачу завдані збитки внаслідок втрати товару у обсязі 600 кг.

18.08.2020 між фізичною особою - підприємцем Козак І. М. (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінеус" (далі - покупець) укладено додаткову угоду до договору купівлі - продажу від 13.05.2019, згідно з п. 1 якої сторони домовились викласти договір купівлі - продажу від 13.05.2019, укладений між ФОП Козак І.М. та ТОВ "Сінеус" в новій редакції, зміст якої відповідає змісту договору купівлі-продажу від 13.05.2019, за виключенням п. 4.5 договору.

За умовами п. 4.5 договору в редакції додаткової угоди сторони визначили, що підписанням цього договору покупець підтверджує, що немає претензій щодо якості та кількості придбаного за цим договором товару. При цьому, покупець проінформований про те, що строк придатності товару, зазначений на етикетках на момент підписання даного договору закінчився. Але це жодним чином не означає, що товар є зіпсованим чи непридатним для використання і у разі перевірки його якісних характеристик може бути використаний покупцем будь-яким не забороненим законом способом.

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що викладаючи договір купівлі - продажу від 13.05.2019 в новій редакції, сторони підтверджують, що ізолят соєвого білку SOYPRO 900, який є предметом договору, не перебуває під арештом чи будь - яким іншим обтяженням. Продавець має повне право його продавати, а покупець купувати. Даним договором сторони не порушують ні чиї права на зазначене майно.

Додаткова угода підписана сторонами та скріплена відтиском печатки покупця.

Також до матеріалів справи долучено лист Приватного підприємства "Укрпродсировина" від 18.08.2020, в якому вказано, що останнє не має жодних претензій до ФОП Козака І.М. та ТОВ "Сінеус" щодо ізолята соєвого білку SOYPRO 900, не заперечувало та не заперечує щодо розпорядження ФОП Козак І.М. вказаним товаром на власний розсуд, в тому числі щодо продажу ним вказаного товару ТОВ "Сінеус". Також повідомляє, що ПП "Укрпродсировина" було відомо про укладення договору купівлі-продажу від 13.05.2019.

Крім того, в матеріалах справи наявний обвинувальний акт по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_2 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, у відповідності до якого останній будучи директором ТОВ "Пріоритет Про" - службовою особою уповноваженою на виконання організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, зловживаючи службовим становищем, здійснив розтрату на користь ТОВ "Пріоритет Про" ввіреного йому на зберігання майна (ізоляту соєвого білку) в кількості 600 кг, вартістю 46326 грн., чим спричинив збитки ТОВ "Сінеус" на вищевказану суму.

Аналізуючи надані докази та пояснення учасників процесу, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, звернувшись до суду за їх захистом.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

За змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За правилами ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Отже, за змістом статей 15, 16, 215 Цивільного кодексу України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.03.2020 по справі 910/6091/19 та від 04.12.2019 по справі №910/15262/18).

Суд встановив, що 13.05.2019 між відповідачами - фізичною особою - підприємцем Козаком І.М. (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінеус" (покупець) укладено договір купівлі - продажу, відповідно до умов якого відповідач 2 продав (передав у власність), а відповідач 1 прийняв і оплатив товар: ізолят соєвого білку SOYPRO 900 в кількості 8000 кг, країна виробництва: Китай.

Товар, який був реалізований за вищевказаним договором, на підставі договору зберігання від 18.07.2018 був переданий відповідачем 2 на зберігання позивачу - ТОВ "Пріоритет Про", що підтверджується актом приймання - передачі майна на зберігання від 18.07.2018 та товарно - транспортною накладною від 18.07.2018.

В ході обшуку, який було проведено 19.07.2018 співробітниками Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області, у позивача було вилучено у якості речових доказів 370 мішків вищевказаного товару (7400 кг) та передано його на відповідальне зберігання товариству з обмеженою відповідальністю "Агропродальянс МК". Вказане підтверджується змістом договору купівлі-продажу від 13.05.2019, постановою Північного апеляційного господарського суду по справі №910/6986/19 від 25.02.2020 та не заперечується сторонами у даній справі.

Таким чином, на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу зберігачами товару ізоляту соєвого білку SOYPRO 900 були ТОВ "Агропродальянс" в кількості 7400 кг (370 мішків) та ТОВ "Пріоритет Про" в кількості 600 кг (30 мішків).

Пунктом 1.3 договору купівлі-продажу від 13.05.2019 сторони визначили, що відповідач 1 зобов`язується самостійно отримати у зберігачів ТОВ "Агропродальянс МК" та ТОВ "Пріоритет Про" товар - Ізолят соєвого білку SOYPRO 900 в кількості 8000 кг за фактичним місцем його знаходження (зберігання).

Також у п.п.1.4, 4.4 договору купівлі-продажу від 13.05.2019 сторони домовились, що покупцю одночасно відступаються всі права поклажодавця із договору зберігання від 18.07.2018, укладеного між ФОП Козак І.М. та ТОВ "Пріоритет Про" і з моменту оплати всієї суми коштів по цьому договору до покупця переходять всі права в т.ч. право вимоги на повернення товару від зберігача ТОВ "Пріоритет Про" чи інших осіб, у яких він може знаходитись, право вимоги від винних осіб відшкодування збитків (в розмірі вартості товару, за якою він передавався на зберігання) за незбереження вказаного товару зберігачами, проданого по цьому договору покупцю.

Зважаючи на вказані положення договору, за актом приймання-передавання товару від 13.05.2019 ТОВ "Агропродальянс МК" передало, а ТОВ "Сінеус" отримало товар - ізолят соєвого білку SOYPRO 900 в кількості 7400кг (370 мішків).

В той же час в зв`язку з відсутністю у ТОВ "Пріоритет Про" належного відповідачу 1 товару (ізоляту соєвого білку SOYPRO 900 в кількості 600 кг (30 мішків), відповідач 1 звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з позивача ТОВ "Пріоритет Про" 46326,00 грн збитків.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 року по справі №910/6986/19 задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Сінеус", скасовано рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2019 та прийнято нове рішення, яким стягнуто з ТОВ "Пріоритет Про" на користь ТОВ "Сінеус" 46326,00грн. збитків.

Обґрунтовуючи порушення своїх прав укладенням між відповідачами договору купівлі-продажу від 13.05.2019, позивач вказує, що внаслідок укладення оспорюваного договору до ТОВ "Сінеус" перейшли всі права поклажодавця по договору зберігання від 18.07.2018, в тому числі і право на відшкодування збитків за незбереження товару, і саме на підставі вказаного договору відповідач 1 звернувся до суду із позовом про стягнення з позивача збитків, завданих втратою переданого на зберігання майна.

Суд відзначає, що згідно з ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ч. 1 ст. 949 ЦК України).

Частиною 1 ст. 950 ЦК України визначено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості (ч.1 ст. 951 ЦК України).

Отже, за змістом вищевказаних правових норм у ТОВ "Пріоритет Про" саме на підставі договору зберігання від 18.07.2018 виник обов`язок зберігати переданий йому товар та відшкодувати збитки у разі його втрати.

І пред`явлення позову ТОВ "Сінеус" до ТОВ "Пріоритет Про" про стягнення збитків є наслідком невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором зберігання від 18.07.2018.

Тому визнання договору купівлі - продажу від 13.05.2019 недійсним не звільнить позивача від обов`язку відшкодувати збитки, завдані втратою переданого на зберігання товару (ізоляту соєвого білку в кількості 600 кг), незалежно від того, хто є власником вказаного товару.

Також суд враховує, що згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 року по справі №910/6986/19, якою стягнуті збитки з позивача на користь відповідача 1, право вимоги ТОВ "Сінеус" до ТОВ "Пріоритет Про" обумовлено як п.1.4 договору купівлі-продажу від 13.05.2019, так і п.п. 1.1., 1.2, 1.3 договору відступлення права вимоги від 13.05.2019.

Саме за умовами договору відступлення права вимоги від 13.05.2019 відбулась заміна сторони поклажодавця у договорі зберігання від 18.07.2018. При цьому вказаний договір є чинним та позивачем не оспорюється.

Тому навіть якщо припустити, що оспорюваний договір купівлі-продажу буде визнано судом недійсним, вказане не призведе до поновлення будь-яких прав позивача, адже сторони за таким правочином хоча і повернуться у початковий стан, однак вказане не позбавить відповідача 1 права вимагати від позивача відшкодування збитків на підставі договору відступлення права вимоги від 18.07.2018.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Оскільки позивач не довів належними засобами доказування порушення його прав і законних інтересів, щодо захисту яких було пред`явлено позов у цій справі, то у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

З огляду на те, що відсутність порушення оспорюваним договором прав та інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, у суду відсутні підстави для перевірки правочину на його відповідність вимогам законодавства (аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18 та від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Також при прийнятті рішення суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача, в зв`язку з відмовою у позові.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Про" м. Київ до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінеус" м. Хмельницький, 2. Фізичної особи - підприємця Козака Ігоря Миколайовича м.Одеса про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 13.05.2019 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 02.12.2020.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддруковано у 6 примірниках:

1- до справи,

2,3 - позивачу (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 49 та 01030, м. Київ - 30, а/с-218),

4- відповідачу 1 (29015, м.Хмельницький, проспект Миру, 102),

5, 6 - відповідачу 2 (АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2),

Надіслати усім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.