Ухвала

від 02.12.2020 по справі 927/1123/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

02 грудня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/1123/20

Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали позовної заяви №219-ОБ від 25.11.2020

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Обрій ,

код ЄДРПОУ 03795997, вул. Спортивна, 13, с. Вишневе, Оржицький район, Полтавська область, 37712

Відповідач: Борзнянський районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

код ЄДРПОУ 34945187, вул. Ганни Барвінок, 7, м. Борзна, Чернігівська область, 16400

Предмет спору: про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії по зняттю арешту з нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Обрій звернулося до суду з позовною заявою до Борзнянського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить суд:

- визнати бездіяльність посадових осіб Борзнянського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з нерухомого майна ТОВ Обрій (код ЄДРПОУ 03795997) неправомірною;

- зобов`язати посадових осіб Борзнянського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції провести виконавчі дії по зняттю арешту з нерухомого майна ТОВ Обрій (код ЄДРПОУ 03795997) на підставі постанови Борзнянської ДВС № 1723 від 20.03.2007;

- зобов`язати посадових осіб Борзнянського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії по вилученню з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження № 4693509, зареєстрованого 26.03.2007 09:47:24 реєстратором Борзнянської районної державної нотаріальної контори на підставі постанови Борзнянської ДВС № 1723 від 20.03.2007.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що після винесення постанови Господарським судом Чернігівської області від 01.11.2011 у справі № 5028/4/151б/2011 про визнання ТОВ Обрій банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, всі виконавчі провадження, що знаходилися на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Борзнянського районного управління юстиції в Чернігівській області, були закінчені на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження у зв`язку із передачею виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника-юридичної особи. Згідно приписів ЗУ Про виконавче провадження (в редакції на час існування спірних відносин) у разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Таким чином, оскільки виконавчі провадження стосовно заявника були закінчені у зв`язку з передачею виконавчих документів ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника-юридичної особи, арешт з майна боржника мав бути знятий, чого державним виконавцем не було зроблено.

Приписами статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не можу бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; це право кореспондується з повноваженнями суду щодо захисту цих прав та охоронюваних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з вимогами, пов`язаними із зняттям арешту з майна, накладеного під час здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Розділ VI Господарського процесуального кодексу України передбачає судовий контроль за виконанням судових рішень.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ч. 1, 2 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, з вимогою про зняття арешту з нерухомого майна звернувся сам боржник (сторона виконавчого провадження), якому належить зазначене майно. При цьому з матеріалів справи не вбачається існування спору щодо права власності на це майно у іншої, крім ТОВ Обрій , особи, як передумови для звернення з відповідним позовом. Тобто посилання останнього у позовній заяві на норми цивільного законодавства щодо захисту права власності не заслуговують на увагу, оскільки ним не визначено особи, яка порушує це право, що свідчить про відсутність спору про право.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №904/51/19.

Оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю Обрій є боржником, тобто стороною виконавчого провадження, а тому може звертатися до суду саме зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця з межах виконання судового рішення.

З позовною заявою про визнання права власності на майно, на яке накладено арешт і про зняття з нього арешту може звертатися до суду інша (а не боржник) особа, яка вважає, що їй належить право власності на майно, на яке накладено арешт.

Крім того, як зазначає позивач у позовній заяві, виконавчі провадження були відкриті відділом Державної виконавчої служби Борзнянського районного управління юстиції на підставі виконавчих листів Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.10.2010 по справі №2а-3829/10/2570, від 02.08.2010 по справі №2а-2345/10/2570, від 02.08.2010 по справі №2а-2345/10/2570, від 07.07.2010 по справі №2а-2344/10/2570, від 07.07.2010 по справі №2а-2344/10/2570, від 25.06.2009 по справі №2а-9086/2009/2570, від 08.04.2009 по справі №2а-664/09/2570, від 10.03.2009 по справі №2а-97092008, від 28.05.2008 по справі №2-а-7542008, виконавчим листом Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2007 по справі №14/165/27.

Проте, як зазначено у постанові Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2011 по справі №5028/4/151б/2011 про визнання ТОВ Обрій банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виконавчі документи Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2008 по справі №2-а-7542008 та Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2007 по справі №14/165/27 повернуті стягувачеві без виконання у зв`язку з тим, що кошти та майно, на яке можливо звернути стягнення, у боржника відсутнє (постанови відділу ДВС Борзнянського районного управління юстиції від 12.12.2008).

Таким чином, стягнення здійснювалося лише за виконавчими документами, виданими Чернігівським окружним адміністративним судом.

Отже, за приписами Закону України Про виконавче провадження Товариство з обмеженою відповідальністю Обрій може звертатися зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби до суду, який видав виконавчий документ, якщо цей виконавчий документ виданий на виконання судового рішення.

Якщо виконання рішення суду відбувалося по адміністративній справі і оскаржуються дії органів Державної виконавчої служби, по така заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій до посадових осіб Борзнянського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо зняття арешту з нерухомого майна, заявлені позивачем у цій справі в порядку позовного провадження шляхом подання позовної заяви, не підлягають вирішенню у господарських судах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно з п. 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю Обрій , що спір щодо зняття арешту з майна боржника (сторони виконавчого провадження) накладеного при примусовому виконанні виконавчого документа суду, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За приписами ч. 3, 4 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Керуючись ст. 175, 233-235, 339 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун