Ухвала

від 01.12.2020 по справі 910/240/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/240/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз",

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СМП-Автоматика",

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020

у складі колегії суддів: Калатай Н.Ф. (головуючий), Пономаренка Є.Ю., Поляк О.І.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020

у складі судді Демидова В.О.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-Автоматика"

про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" (далі - ТОВ "Ексіс Індастріз") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-Автоматика", в якому просило суд зобов`язати відповідача подати до суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство через загрозу неплатоспроможності.

25.06.2020 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/240/20 у позові відмовлено.

28.09.2020 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Ексіс Індастріз" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/240/20 залишено без змін. Поновлено дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/240/20. Повернуто до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/240/20.

11.11.2020 на електронну адресу Касаційного господарського суду від ТОВ "Ексіс Індастріз" надійшла касаційна скарга (підписана кваліфікованим електронним підписом), в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/240/20.

11.11.2020 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ "Ексіс Індастріз", Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тобто, скаржник повинен зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, зокрема, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У даному випадку, перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у порушення цього пункту у ній не зазначено конкретно передбачений пункт (пункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження з належним обґрунтуванням у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Водночас, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Ексіс Індастріз" звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про зобов`язання відповідача подати до суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство через загрозу неплатоспроможності - у січні 2020 року.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року встановлено у розмірі 2 102 грн.

Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 4 204 грн (2 102 х 200% = 4 204).

Проте, в порушення зазначених вимог, до касаційної скарги не додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, що підтверджується актом Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 № 29.1-11/361.

Також відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У даному випадку повний текст оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 складено 29.09.2020, тому останнім днем строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку було 19.10.2020 включно .

У порушення зазначених вимог, касаційну скаргу ТОВ "Ексіс Індастріз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/240/20 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з порушенням строку на касаційне оскарження, а саме - 11.11.2020 , що підтверджується відміткою на вхідному штампі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, разом із клопотанням про поновлення такого строку.

Вказане клопотанням обґрунтовано тим, що направлена в жовтні скарга (з додатками) не могла бути підписана КЕП (лише особистим ЕП або ЕП банку, що не є КЕП) через те, що КЕП фізично було залишено в Україні, а в жовтні керівник заявника був у Литві на самоізоляції, як того вимагає законодавство Литви, через прибуття з України (копія паспорта з відміткою про виїзд з України додається). Також причиною пропуску строку, скаржник вказує те, що він не був присутній у судовому засіданні при розгляді його апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, ТОВ "Ексіс Індастріз" вважає, що процесуальний строк пропущено ним з поважних причин та просить Суд поновити йому строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/240/20.

Розглянувши клопотання ТОВ "Ексіс Індастріз" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/240/20, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

У даному випадку незважаючи на те, що скаржник не був присутній 28.09.2020 у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції при розгляді його апеляційної скарги, останній був заявником апеляційної скарги та звертався до місцевого господарського суду з даним позовом, тобто ТОВ "Ексіс Індастріз" мало особисто контролювати рух вказаної справи.

30.09.2020 повний текст вказаної постанови було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/91839779).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Таким чином, ТОВ "Ексіс Індастріз" не було позбавлено об`єктивної можливості в розумні строки дізнатися про рух поданої ним апеляційної скарги, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо.

При цьому, суд касаційної інстанції враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, контроль за рухом справи покладено на учасників справи, зокрема, на ТОВ "Ексіс Індастріз".

Стосовно посилання скаржника на той факт, що направлена ТОВ "Ексіс Індастріз" у жовтні скарга (з додатками) не могла бути підписана КЕП (лише особистим ЕП або ЕП банку, що не є КЕП) через те, що КЕП фізично було залишено в Україні, а в жовтні керівник заявника був у Литві на самоізоляції, колегія суддів зазначає, що вказане не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/240/20, оскільки зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо залишення КЕП в Україні .

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до нового Закону України "Про електронні довірчі послуги", який набрав чинності 07.10.2018 замість Електронного цифрового підпису (ЕЦП) вводиться поняття Кваліфікований електронний підпис (КЕП). Водночас, з набуттям чинності ЕЦП отримані по старому Закону Україну "Про електронний цифровий підпис" залишаються чинними. Але не більше двох років з цієї дати, тобто до 07.10.2020.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно того, що направлена ним в жовтні скарга (з додатками) не могла бути підписана особистим ЕП або ЕП банку, а могла бути підписана лише КЕП.

Крім того, скаржник міг направити касаційну скаргу на поштову адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

З урахуванням зазначеного, Судом вирішено, що скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/240/20.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/240/20 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків, а саме - навести Суду інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, а також надати Суду документ про сплату (зарахування) судового збору у розмірі 4 204 грн та зазначити конкретно передбачений пункт (пункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження з належним обґрунтуванням у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/240/20.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/240/20 залишити без руху.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

Л. Катеринчук