Рішення

від 23.11.2020 по справі 278/231/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/231/19

Провадження №2/278/170/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Зубчук І.В.

секретаря с/з - Яцюрук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом у якому просить визнати за нею 2/3 частини з майна подружжя:

- житловий будинку АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 1000 кв.м., з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822085600:08:001:0832, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.

У заяві про збільшення позовних вимог від 23 травня 2019 року позивач просила визнати спільним сумісним майном автомобіль марки Шкода Фабіа, синього кольору, державний номер НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 22 серпня 2007 року по 01 лютого 2017 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Перебуваючи в шлюбі вони придбали земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 1000 кв.м., з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822085600:08:001:0832, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, на якій за сумісні кошти подружжям побудовано житловий будинок. В грудні 2011 року подружжям придбано також автомобіль марки Шкода Фабіа, синього кольору, державний номер НОМЕР_2 . Оскільки після розірвання шлюбу сторони дійти згоди у питанні поділу майна сторони не можуть, звернення до суду є єдиним можливим способом захисту прав.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов, в якому зазначив, що сторони дійсно перебували в шлюбі від якого мають двох дітей, якими він продовжує турбуватись, допомагає матеріально та приймає участь у їх суспільному житті. Відповідач не заперечує проти визнання за позивачем права власності на нерухоме майно не відходячи від засад рівності часток у спільному майні подружжя. (а.с.51-53).

ОСОБА_1 надіслала на адресу суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що відповідач надає лише допомогу дітям у мінімально встановленому розмірі. Наразі проживає з новою дружиною та будує новий будинок, що свідчить про те, що відповідач навмисно вводить суд в оману (а.с.92).

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала та просила його задовольнити в частині визнання права власності на нерухоме майно в розмірі 1/2 ідеальних частин.

Відповідач позов визнав частково та не заперечує проти задоволення позову в частині визнання права власності за ОСОБА_1 у розмірі 1/2 частки нерухомого майна, про що подав письмову заяву.

Дослідивши надані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22 серпня 2007 року сторони зареєстрували шлюб, який рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 листопада 2018 року розірвано (а.с.12).

Під час шлюбу, 20 грудня 2012 року відповідно договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбав у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 1000 кв.м., з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822085600:08:001:0832, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л. та зареєстрований в реєстрі за №6884 (а.с.17-18).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником житлового будинку АДРЕСА_2 зазначено ОСОБА_2 (а.с.24).

Автомобіль SKODA FABIA, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_3 знаходився у власності ОСОБА_2 з 30 грудня 2010 року по 07 листопада 2017 року, 07 листопада 2017 року проведена перереєстрація автомобіля на нового власника (а.с.157).

Згідно із ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.2 і ч.3 ст.355 ЦК України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч.1 ст.71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом, відповідно подружжя не досягло згоди про порядок поділу майна.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Також, ч.1 ст.70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 16 ЦК України встановлює, що одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів особи є визнання права.

Згідно з ч.1 та ч.5 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові та оцінивши, відповідно до ст.89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Тлумачення ст.60 СК України дозволяє зробити висновок, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вищевказана позиція узгоджується із позиціями, висловленими Верховним Судом України в постанові від 24.05.2017 року у справі №6-843цс17 та Верховним Судом в постанові від 07.11.2018 року у справі №405/2391/15-ц.

Судом встановлено, що шлюбний договір між подружжям не укладався, згоди щодо поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, між ними не було досягнуто, обставини для відступлення від засади рівності часток подружжя у спільній сумісній власності - відсутні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що житловий будинку АДРЕСА_1 та земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 1000 кв.м., з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822085600:08:001:0832, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, є спільною сумісною власністю подружжя, а частки позивача і відповідача у даному нерухомому майні є рівними - по 1/2.

03 лютого 2020 року ухвалою суду по справі призначено судову автотоварознавчу експертизу для визначення ринкової вартості автомобіля марки Шкода Фабіа, синього кольору, державний номер НОМЕР_2 , яка не виконана, оскільки оплата за проведення призначеної експертизи не була здійснена.

З огляду на те, що автомобіль марки Шкода Фабіа, державний номер НОМЕР_2 знаходився у власності ОСОБА_2 з 30 грудня 2010 року, про те 07 листопада 2017 року вибув з його володіння, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання автомобіля спільною сумісною власністю.

Частиною першою та другою статті 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки, проте позивач не зверталась з позовом про стягнення з відповідача на її користь суми компенсації у розмірі 50% вартості спільного сумісного майна.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 768,40 гривень за подання позову, що підтверджується квитанціями від 26 грудня 2018 року та 29 січня 2019 року (а.с.1-2) та 1500 гривень за надання послуг з виготовлення звіту про експертну оцінку нерухомого майна (а.с.36).

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи положення ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2268 гривень 40 копійок.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з проведенням експертиз.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.60, 63, ч.1 ст.69, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 СК України, ст.ст.12, 15, 16, 328, ч.2 і ч.3 ст.355, ч. 3 ст.368, ч.1 і ч.2 ст.369, ч.2 і ч.3 ст.372 ЦК України, ст.ст.2, 4, 6, 10 - 13, 43, 44, 76-83, 89, 133, 141, 229, 235, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину:

- житлового будинку АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 1000 кв.м., з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822085600:08:001:0832, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 (іден.код НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (іден.код НОМЕР_5 ) судові витрати в розмірі 2268 гривень 40 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 30 листопада 2020 року.

Суддя: І. В. Зубчук