Рішення

від 18.11.2020 по справі 554/6073/16-ц

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 18.11.2020 Справа № 554/6073/16-ц

Провадження №2/554/2763/2020

РІШЕННЯ

іменем України

18 листопада 2020 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Андрієнко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Карабаш О.В.,

представника позивача - адвоката Побережник А.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Ткаченко Сергій Володимирович, Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк , про відшкодування завданої шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року до суду звернувся позивач ОСОБА_2 із позовною заявою, у якій просить суд зобов`язати відповідача ОСОБА_1 відшкодувати завдану майну ОСОБА_2 шкоду в натурі: полагодити систему опалення в Громадській будівлі (магазин непродовольчих товарів), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що згідно з договором купівлі-продажу від 15 червня 2005 року ОСОБА_2 набув у власність незакінчений будівництвом нежитловий будинок 62% готовності та приватизовану земельну ділянку розміром 1232 кв.м. для розміщення кафе-бару з літнім майданчиком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 грудня 2014 року змінено відомості про об`єкт нерухомого майна за вказаною адресою на Громадська будівля (магазин непродовольчих товарів) , що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічним паспортом.

Як випадково стало відомо позивачу, 19 березня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Полтавській області Ткаченком С.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №46955949 з виконання виконавчого листа №2/554/1268/2014, виданого Октябрським районним судом м.Полтави 13 березня 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ Приват Банк суми боргу за кредитним договором в розмірі 612437,08 доларів США, що за курсом 12,9505 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.09.2014 року становить 7931366,40 грн. 25 березня 2015 року була отримана постанова державного виконавця про арешт майна боржника та заборону його відчуження від 19 березня 2015 року. Крім того, державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №46955774 з виконання того ж виконавчого листа №2/554/1268/2014 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ Приват Банк суми боргу за кредитним договором в розмірі 573974,10 доларів США, що за курсом 13,1127 відповідно до службового розпорядження НБУ від 21 серпня 2014 року становить 7526350,18 грн. 19 березня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження. Пізніше вказані виконавчі провадження були приєднані до зведеного виконавчого провадження №47058719.

21 квітня 2015 року державним виконавцем ВПВР ВДВС ГУЮ в Полтавській області Ткаченком С.В. складено акт опису та арешту та передачу представнику ПАТ КБ ПриватБанк Олійнику Віктору Олександровичу (адреса: АДРЕСА_2 ) на відповідальне зберігання майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме нежитлової будівлі (магазин непродовольчих товарів та квартири), земельної ділянки для розміщення кафе-бару з літнім майданчиком загальною площею 1232 кв.м.

Також позивачу стало відомо, що у вказаній нежитловій будівлі в результаті винних дій ОСОБА_1 вийшла з ладу система опалення. Причиною цього стало те, що на зимовий період 2016 року в приміщенні вимкнули опалення, однак не злили воду. Такі дії зберігача призвели до неможливості подальшої експлуатації приміщення за його цільовим призначенням та завдали позивачу збитків як власнику майна.

Таким чином, враховуючи викладене, посилаючись на положення ст.ст.22, 1166, 1192 ЦК України та передбачені способи відшкодування шкоди, звернувся за судовим захистом з даним позовом.

28 липня 2016 року ухвалою суду відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.39 т.1).

04 жовтня 2016 року представником ПАТ КБ ПриватБанк надано відзив на позов, в якому зазначено, що з 28 грудня 2015 року ОСОБА_1 не перебуває у трудових відносинах з ПАТ КБ ПриватБанк , оскільки був звільнений з посади старшого юрисконсульта напрямку Credit collection відповідно до п.1 ст.31 КЗпП України відповідно до наказу від 25 грудня 2015 року. Натомість позов пред`явлено до фізичної особи, тоді як майно, з приводу якого виник спір, перебуває в іпотеці ПАТ КБ ПриватБанк , а опис і арешт майна були проведені в рамках виконавчого провадження. Під час підписання акту ОСОБА_1 діяв як представник юридичної особи за довіреністю, про що зазначено в самому акті. Враховуючи викладені обставини позовні вимоги є безпідставними, оскільки при подачі позову невірно визначено відповідача по справі, а ОСОБА_1 не є правозобов`язаним суб`єктом матеріальних правовідносин. Крім того, стороною позивача не надано до суду жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, не надано підтвердження заподіяння шкоди майну позивача. З цих підстав просить відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.51-52 т.1).

04 жовтня 2016 року представником ГУЮ у Полтавській області надано до суду заперечення проти позову, в яких зазначено, що державним виконавцем під час проведення опису й арешту майна боржника дотримано вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просить ухвалити законне та обґрунтоване рішення по справі (а.с.60-63 т.1).

Відповідач ОСОБА_1 надав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що по виконавчим провадженням, де боржником виступає ОСОБА_2 , він представляв інтереси ПАТ КБ ПриватБанк за довіреністю та діяв в інтересах банку. Тобто, описане й арештоване державним виконавцем майно було передано йому на відповідальне зберігання саме як представнику стягувача. З 28 грудня 2015 року відповідач був звільнений з ПАТ КБ ПриватБанк за згодою сторін, на момент звільнення всі матеріали справи щодо ОСОБА_2 передав банку, довіреність на представництво інтересів від імені банку була анульована. Оскільки позовна заява подана до нього як до фізичної особи, вважає, що в даному випадку він не є належним відповідачем, так як стягував ПАТ КБ ПриватБанк зберігає дане майно, встановивши відповідну службу охорони та всі ключі від змінених замків знаходяться у представників банку, доступу до приміщення відповідач не має (а.с.73 т.1).

03 листопада 2016 року ухвалою суду за клопотанням представника позивача з метою визначення розміру збитків, з`ясування технічного стану будівлі призначено по справі судову експертизу (а.с.78 т.1).

14 березня 2017 року матеріали цивільної справи повернуто з повідомленням про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи №62 (а.с.79, 80 т.1).

14 березня 2017 року поновлено провадження у справі, призначено справу до судового розгляду (а.с.81 т.1).

15 травня 2017 року ухвалою суду призначено по справі судову експертизу, провадження зупинено (а.с.94 т.1)

28 серпня 2017 року матеріали цивільної справи повернуто з повідомленням про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи №687 (а.с.104, 105 т.1).

11 жовтня 2017 року - провадження по справі поновлено.

26 жовтня 2017 року - ухвалою суду призначено судову експертизу, провадження по справі зупинено (а.с.135 т.1).

27 грудня 2017 року - провадження по справі поновлено (а.с.148 т.1).

29 січня 2018 року - ухвалою суду призначено судову експертизу, провадження по справі зупинено (а.с.155 т.1).

23 травня 2018 року матеріали цивільної справи повернуто з повідомленням про неможливість проведення експертизи та надання висновку судової будівельно-технічної експертизи (а.с.156, 157 т.1).

23 травня 2018 року - провадження по справі поновлено (а.с.158 т.1).

16 серпня 2018 року відповідач ОСОБА_1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому повністю не погоджується з наведеними позивачем обставинами та правовими підставами позову. Позивачем не надано жодного належного, допустимого і достовірного доказу, який би підтверджував факт виходу з ладу системи опалення (відсутні докази наявності події), обсяг та характер пошкоджень, заподіяння позивачу шкоди, а позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях. На нього не був покладений обов`язок забезпечувати додатково функціонування системи опалення та взагалі не поінформовано про стан системи опалення і необхідність її функціонування. Також відповідач на той час не працював в ПАТ КБ ПриватБанк , а тому не може нести жодної відповідальності за події, які відбувалися в зимовий період 2016 року. Позивачем не обгрунтовано та не надано доказів на підтвердження події та характеру заподіяної шкоди, протиправності поведінки відповідача, причинного зв`язку між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою, його вини. За таких обставин позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову (а.с.152-154 т.1).

Позивачем ОСОБА_2 надано до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що для підтвердження факту виходу з ладу системи опалення за його клопотаннями ініційовано проведення експертизи, неможливість проведення якої обумовлена діями відповідача та третіх осіб, які не надають доступ експертів до приміщення. Щодо визначення належного відповідача по справі зазначає, що докази відкликання довіреності відповідачем не надані, зокрема, таке повідомлення боржнику за виконавчим провадження не направлялось, не надано доказів передачі матеріалів справи щодо ОСОБА_2 ПАТ КБ ПриватБанк , та доказів, що в межах виконавчого провадження майно передано на зберігання іншому зберігачу. На думку позивача, факт звільнення відповідача не дає підстав для звільнення його від відповідальності за завдану шкоду. Крім того, об`єкт був тричі виставлений на торги третьою особою та зберігачем зазначений саме ОСОБА_1 . Відповідач достовірно не встановив, чи було взагалі відключено опалення на період весняно-літнього сезону 2015 року, крім того, в приміщенні вимкнули опалення, однак не злили воду на зимовий період 2016 року, тобто, шкоду завдано діяннями, які мали місце після складання акту опису та арешту майна від 21.04.2015 року, а не до того. Тому доводи відповідача про відсутність його вини у пошкодженні майна не можна визнати обґрунтованими, адже він добровільно та без примусу прийняв річ на зберігання за законом, а тому несе повну відповідальність за її втрату, пошкодження на підставі положень ст.950 ЦК України, оскільки не довів, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили (а.с.213-216 т.1).

Ухвалою суду від 06 вересня 2018 року судом застосовано заходи процесуального примусу в порядку ст.148 ЦПК України та накладено на ПАТ КБ ПриватБанк штраф в сумі 1762 грн. (а.с.231 т.1).

09 жовтня 2018 року ухвалою суду надано дозвіл експерту Авдєєвій Н.М. на безперешкодний доступ до об`єкта дослідження, а саме майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : нежитлової будівлі (магазин не продовольчих товарів та квартири); земельної ділянки для розміщення кафе бару з літнім майданчиком загальною площею 1232 кв.м. для проведення експертизи на підставі наданих на дослідження матеріалів; зобов`язано третіх осіб забезпечити безперешкодний доступ до об`єкту дослідження, а також належні умови для роботи експерта; зупинено провадження по справі на період проведення експертизи (а.с.237а т.1).

22 листопада 2018 року на підставі розпорядження керівника апарату Октябрського районного суду м.Полтави №2809 цивільну справу №554/6073/16-ц у зв`язку із закінченням повноважень судді Шевської О.І. за наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та відповідно до протоколу від 22.11.2018 року передано для подальшого розгляду судді Андрієнко Г.В.

23 листопада 2018 року ухвалою судді цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (а.с.240-241 т.1).

04 лютого 2019 року ухвалою суду поновлено провадження у справі (а.с.18а т.2).

14 березня 2019 року ухвалою суду за клопотанням представника позивача зупинено провадження у справі до вирішення іншої справи №554/1253/19, що розглядається в порядку цивільного судочинства (а.с.242-243 т.2).

04 серпня 2020 року представником АТ КБ ПриватБанк надіслано до суду відзив на позов, у якому посилається на ті обставини, що відповідно до постанови державного виконавця від 07 серпня 2018 року банку було передано в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом №2/554/1268/2014 року від 13.03.2015 року, що видав Откбярський районний суд м.Полтави, нерухоме майно, що належало позивачу на підставі правовстановлюючих документів, Протокол проведення електронних торгів №337755 від 11.06.2018 року. Крім того, постановою Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року у справі №554/1253/19 залишено без змін рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, постанови та акту про передачу майна стягувачу та скасування записів в Єдиному реєстрі нерухомого майна. Отже, на даний час ПриватБанк є правомірним власником вказаного нерухомого майна, і як власник не має будь-яких майнових претензій до відповідача ОСОБА_1 . У зв`язку з цим вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, а тому просить відмовити у позові (а.с.29 т.3).

04 серпня 2020 року ухвалою суду поновлено провадження у справі (а.с.46-47 т.3).

27 серпня 2020 року ухвалою суду позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України (а.с.61-62 т.3).

29 жовтня 2020 року ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 27 серпня 2020 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.118-119 т.3).

18 листопада 2020 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи по справі (а.с.147-149 т.3).

У судовому засіданні представник позивача адвокат Побережник А.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заявах по суті справи, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти позовних вимог, посилаючись на обставини, зазначені у письмовому відзиві на позовну заяву та запереченнях. Вважає, позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Треті особи у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, врахувавши позицію сторін, викладену у письмових заявах по суті справи, надавши належну правову оцінку доказам у їх сукупності і взаємному зв`язку, судом установлено такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 червня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н.П. за реєстровим №3531 СПЛ, укладеного з ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_2 набув право власності на незакінчений будівництвом нежитловий будинок 62% готовності та приватизовану земельну ділянку, розміром 1232 кв.м., для розміщення кафе-бару з літнім майданчиком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-15 т.1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 05 грудня 2014 року змінено відомості про об`єкт нерухомого майна за вищевказаною адресою з незакінчений будівництвом нежитловий будинок розміщення кафе-бару з літнім майданчиком, який знаходиться у стані проектування та реконструкції на Громадська будівля (магазин непродовольчих товарів) , про що також вбачається із копій витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень та технічного паспорту на відповідний об`єкт нерухомого майна (а.с.16-25, 26-26а т.1, а.с.46 т.2).

Крім того, згідно з актуальної інформації про державну реєстрацію іпотеки згаданого витягу №30529582 від 05.12.2014 року вбачається, що вказане вище майно перебуває в іпотеці на підставі договору іпотеки серія та номер ВСР 663409, 663410, виданого 31.03.2006 року, приватний нотаріус Медвєдєва В.І.; строк виконання основного зобов`язання: 15.06.2009 року, розмір основного зобов`язання 257800,00 доларів США; іпотекодавець: ОСОБА_2 , іпотекодержатель: ЗАТК КБ ПриватБанк (а.с.26а т.1, а.с.53-54, 55-60 т.2).

Згідно з постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Ткаченка С.В. від 19 березня 2015 року в межах виконавчого провадження ВП №46955949 з виконання виконавчого листа №2/554/1268/2014, виданого 13 березня 2015 року Октябрським районним судом м.Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ ПриватБанк суми боргу за кредитним договором №HLLAGB08000041 в розмірі 612437,08 доларів США, що за курсом 12,9505 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.09.2014 року становить 7931366,40 грн., накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 (а.с.27-28 т.1).

21 квітня 2015 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ЗВП №47058719, до складу якого входить ВП №46955949 з примусового виконання виконавчого листа №2/554/1268/2014, виданого 13.03.2015 року Октябрським районним судом м.Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ ПриватБанк суму боргу за кредитним договором №HLLAGB08000041 в розмірі 612437,08 доларів США, що за курсом 12,9505 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.09.2014 року становить 7931366,40 грн., ВП №46955724 з примусового виконання виконавчого диста №2/554/1268/2014 року, виданого 13.03.2015 року Октябрським районним судом м.Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ ПриватБанк суму боргу за кредитним договором №PLLAGA00000096 в розмірі 573974,10 доларів США, що за курсом 13.1127 відповідно до службового розпорядження НБУ від 21.08.2014 року становить 7526350,18 грн., ВП №46956072 з примусового виконання виконавчого листа №2/554/1268/2014, виданого 13.03.2015 року Октябрським районним судом м.Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ ПриватБанк суми витрат по сплаті судового збору в розмірі 3654 грн., державним виконавцем Ткаченком С.В. складений акт опису й арешту майна, а саме нежитлової будівлі (магазину непродовольчих товарів і квартира), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки для розміщення кафе-бару з літнім майданчиком загальною площею 1232 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом вказаного акту описане майно прийняв на відповідальне зберігання представник ПАТ КБ ПриватБанк Олійник Віктор Олександрович, та останній повідомлений про кримінальну або матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна, про що міститься особистий підпис (а.с.30-33 т.1).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач ОСОБА_2 вказував на те, що йому стало відомо, що в результаті винних дій відповідача у нежитловій будівлі вийшла з ладу система опалення з причин того, що на зимовий період 2016 року в приміщенні вимкнули опалення, однак не злили воду. На думку позивача, такі дії відповідача призвели до неможливості подальшої експлуатації приміщення за його цільовим призначенням та завдали йому збитків як власнику майна.

Проте, як з`ясовано під час судового розгляду, за наказом №Э.PL-УВ-2015-406-п від 25 грудня 2015 року ОСОБА_1 був звільнений з посади старшого юрисконсульта напрямку Credit сollection відповідно до п.1 ст.31 КЗпП України та з указаного часу не перебуває у трудових відносинах з ПАТ КБ ПриватБанк , що також підтверджується записом у трудовій книжці відповідача (а.с.53, 54-55 т.1).

Як стверджує відповідач ОСОБА_1 , його було призначено зберігачем майна боржника саме як представника ПАТ КБ ПриватБанк , наразі як представник юридичної особи він звільнений 28.12.2015 року, а ключі від вищезазначеного описаного та арештованого майна, а також технічна документація знаходиться в ПАТ КБ ПриватБанк (а.с.197 т.1). Дані твердження відповідача в установленому порядку спростовані не були, докази протилежного у справі відсутні.

Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року по справі №554/2665/15-ц було скасовано рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 17 березня 2016 року, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 26 травня 2016 року та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки; вирішено питання щодо судових витрат (а.с.77-80, 81-88 т.2).

Разом із тим, установлено, що відповідно до копії свідоцтва №1070 від 20 листопада 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В., АТ КБ ПриватБанк , код ЄДРПОУ 14360570 належить на праві власності майно, що складається з Громадської будівлі (магазину непродовольчих товарів), загальною площею 888,1 кв.м. та земельної ділянки, кадастровий номер 5310137000:15:015:0010, загальною площею 0,1232 га, цільове призначення - роздрібна торгівля та комерційні послуги, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12 т.2).

Ці дані також підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з якої вбачається, що право власності АТ КБ ПриватБанк виникло на підставі вказаного свідоцтва про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а саме відповідно до ст.61 Закону України Про виконавче провадження , на підставі Акта та постанови про передачу майна стягувачу, затверджених державним виконавцем 07 серпня 2018 року (а.с.14-15, 99-101, 102-104 т.2).

Варто зазначити, що електронні торги №321338 від 14.03.2018 року, №328647 від 26.04.2018 року та №337755 від 11.06.2018 року були предметом судового розгляду, справа №554/1253/19 (а.с.33-43, 220-221, 1 т.2).

Так, рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 11 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Лукмасло Миколи Миколайовича, управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк , приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни, державного підприємства СЕТАМ про визнання недійсними електронних торгів, постанови та акту про передачу майна стягувачу та скасування записів в Єдиному реєстрі нерухомого майна, - відмовлено; вирішено питання про судові витрати по справі (а.с.1-3 т.3).

06 квітня 2020 року постановою Полтавського апеляційного суду рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 11 грудня 2019 року залишено без змін (а.с.31-39 т.3).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, установлено, що на момент розгляду справи власником нежитлової будівлі (магазину непродовольчих товарів та квартири) та земельної ділянки для розміщення кафе бару з літнім майданчиком загальною площею 1232 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 наразі є АТ КБ ПриватБанк .

Згідно з ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди (п.4 ст.611 Цивільного кодексу України).

Окрім того, згідно зі ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов`язання.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27 березня 1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що її дії були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Як передбачено ст.1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Право на відшкодування матеріальних збитків серед способів захисту цивільних прав передбачене ст.22 ЦК України.

Так, відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

З аналізу наведених правових норм випливає, що для застосування такої міри відповідальності відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, спричиненою потерпілій стороні. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) зменшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Зі змісту позовної заяви позивач просить суд зобов`язати відповідача полагодити систему опалення в громадській будівлі як відшкодування заподіяних матеріальних збитків, спричинених позивачу, внаслідок порушення відповідачем, як він вважає, своїх зобов`язань перед ним в порядку ст.22 ЦК України. Водночас, між позивачем та відповідачем будь-які договірні зобов`язання з виконання умов зберігання майна не виникали, тоді як майно було арештоване і передане на зберігання відповідачу в рамках виконавчого провадження. Водночас, виникнення у відповідача деліктного майнового зобов`язання перед позивачем в судовому засіданні не доведено. Також суду не надані будь-які докази розміру збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до вартості втраченого майна на момент розгляду справи. Більше того, позивач ОСОБА_2 наразі не є власником згаданого майна, у свою чергу, з боку нового власника майна претензії до відповідача взагалі відсутні.

Стороною позивача належним чином не обґрунтовано суду, в чому саме полягають неправомірні дії відповідача, які, на його думку, призвели до заподіяння матеріальних збитків. Тому суд вважає, що правових підстав для покладення відповідальності за правилами ст.22 ЦК України на відповідача немає у зв`язку із відсутністю повного складу цивільного правопорушення, оскільки позивач не довів наявність майнової шкоди, яка була б у причинно-наслідковому зв`язку з можливими протиправними діями відповідача.

Відповідно до ч.2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У абзаці 2 п. 11 постанови № 14 Пленуму Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року Верховний Суд України роз`яснив, що, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням викладеного, у судовому засіданні не доведено, що саме відповідач порушив права позивача, оскільки останній не надав суду доказів, які підтверджували би факт заподіяння йому матеріальної шкоди, причинного зв`язку між такою шкодою та діями відповідача, крім того, позивач не зазначив які конкретно дії вчинив ОСОБА_1 та коли саме, що привели до заподіяння будь-якої шкоди. Разом із тим, доказів, які би вказували на неправомірність дій відповідача та завдання позивачу конкретної матеріальної шкоди, зокрема, шляхом пошкодження його майна, не надано та матеріали справи таких не містять. Як наслідок, відсутні усі елементи складу цивільного правопорушення, а тому відсутні правові підстави, передбачені ст.ст. 22, 1166, 1192 ЦК України для відшкодування матеріальної шкоди позивачу та зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Посилання сторони позивача на ті обставини, що призначені по справі експертизи не були проведені у зв`язку з ненаданням доступу до приміщення та з інших причин самі по собі не підтверджують наявність факту заподіяння шкоди відповідачем, позаяк позивачем не доведені інші елементи складу цивільного правопорушення.

Разом з тим, враховуючи положення ч.7 ст.81 ЦПК України, суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Аналізуючи викладене, враховуючи предмет та підстави позову, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, суду не доведено обставини, на які позивач посилається, як на підставу своїх доводів, а саме обставини щодо неправомірності дій відповідача, наявності безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями та спричиненою шкодою, які підлягають обов`язковому доказуванню при розгляді такої категорії справ.

З урахуванням викладених вище норм права та принципів їх застосування, встановлених обставин, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку щодо недоведеності позивачем фактів порушення відповідачем його прав, свобод та інтересів у спосіб обраного ним захисту, тоді як обставини, викладені позивачем в обґрунтування позовних вимог, не знайшли своє підтвердження матеріалами справи та сукупністю зібраних доказів, а відтак, виходячи з визначених ст.2 ЦПК України завдань цивільного судочинства, у даному випадку права позивача не підлягають судовому захисту.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_2 про відшкодування завданої шкоди в натурі не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, тому сплачений судовий збір у розмірі 551,21 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Ткаченко Сергій Володимирович, Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк , про відшкодування завданої шкоди, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

третя особа: державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Ткаченко Сергій Володимирович, адреса: вул.Тевелєва, буд.13, м.Полтава;

третя особа: Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк , код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул.Грушевського, буд.1д, м.Київ, адреса для листування: вул.Набережна Перемоги, буд.50, м.Дніпро.

Повний текст судового рішення складено 27 листопада 2020 року.

Суддя Г.В. Андрієнко