ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2020 року Справа № 280/1450/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ГУ ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.12.2019 №74624-5705-0821 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем - орендна плата з фізичних осіб.
Крім того, позивачем подане клопотання про витребування у відповідача доказів сплати позивачем орендної плати за землю за 2017 та 2018 роки.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що між позивачем та Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області було укладено договір оренди землі, відповідно до якого позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку в межах АДРЕСА_2 . Відповідно до п.9, вказаного договору оренди землі, орендна плата сплачується Орендарем (Позивачем) в розмірі 14 077,49 грн. щорічно. На протязі всього строку оренди позивач сумлінно сплачував орендну плату. Проте з невідомих причин, без надання розрахунку податкових зобов`язань, відповідач нарахував завищені суми орендної плати. Вважає, що спірне рішення було винесено безпідставно та необґрунтовано. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 10.03.2020 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
01.07.2020 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову, до якої доданий уточнений позов. Відповідно до уточненого позову позовні вимоги не змінились.
Ухвалою від 06.07.2020 відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене без повідомлення (виклику) сторін (в письмовому провадженні). Витребувано у ГУ ДПС у Запорізькій області інформацію про сплаченої ОСОБА_1 орендної плати з фізичних осіб за 2017 та 2018 роки. Також, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.
24.07.2020 від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що згідно п. 9 договору оренди землі, орендна плата сплачується Орендарем (Позивачем) в розмірі 14077,49 грн. щорічно, (складає 3%) від нормативно грошової оцінки землі. Відповідно до п.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 469249,74 грн., згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Якимівським районним відділом земельних ресурсів 02.11.2009 року №3461. Відповідно п.13 договору - орендна плата змінюється без додаткової угоди у разі зміни нормативно грошової оцінки земельної ділянки, земельного податку, на підставі законодавчих актів України, актів державних органів та органів місцевого самоврядування. Таким чином відповідно до листа Держгеокадастра Про індексацію нормативно грошової оцінки земель коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативно грошової оцінки земель становлять: 2009 рік - 1.59, 2010 рік -1.0, 2011 рік -1.0, 2012 рік - 1.0, 2013 рік - 1.0, 2014 рік - 1.249, 2015 рік - 1.433, 2016 рік - 1.06, 2017 рік - 1.0, 2018 рік-1.0, 2019 рік-1.0. За таких обставин вважає, що податкове повідомлення - рішення від 12.12.2019 за №74624-5705-0821 про нарахування сум орендної плати за земельну ділянку відповідає вимогам чинного законодавства. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Витребувані судом докази (інформація про сплачену ОСОБА_1 орендну плату з фізичних осіб за 2017 та 2018 роки) від відповідача не надходили.
Також у відзиві не спростовувались твердження позивача про те, що ним сплачувалась орендна плата за землю з фізичних осіб за 2017 - 2019 роки в розмірі 14077,49 грн. щорічно.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
12.12.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області було винесено щодо податкове повідомлення-рішення від 12.12.2019 за №74624-5705-0821, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) за 2017, 2018 та 2019 роки на суму 84851,01 грн. (а.с. 3).
Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позов до суду.
Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).
За приписами підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно положень підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
У відповідності до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 276.5 статті 27 Податкового кодексу у разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1 та 276.4 цієї статті, іншим суб`єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 274 цього Кодексу від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря, та статті 275 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1, 276.4 статті 276, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
У відповідності до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Як встановлено з матеріалів справи, 13.01.2010 між позивачем та Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області було укладено договір оренди землі, який зареєстровано в реєстрі за №11 (а.с. 4-7).
Відповідно до п.1 договору Орендодавець на підставі рішення тридцять першої сесії п`ятого скликання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області №54 від 29.10.2009, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, під розміщення корпусу для лікування та відпочинку, за рахунок земель раніше наданих у користування ТОВ БіоБум , яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського р-ну Запорізької обл., вул. Санаторна, №42.
Згідно з п.9 зазначеного договору, орендна плата сплачується Орендарем згідно рішення тридцять першої сесії п`ятого скликання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області №54 від 29.10.2009, у грошовій формі в розмірі 14077,49 грн. щорічно, що згідно орендної плати земельної ділянки від 04.11.2009 складає 3% від нормативної грошової оцінки землі на період експлуатації.
На виконання вимог вказаного пункту договору, позивачем у спірний період (2017-2019 роки) сплачувалось орендна плата земельної ділянки у визначеному розмірі. Зазначене підтверджується квитанцією від 11.09.2019 за №18 на суму 14900,00 грн. (а.с. 8).
Як зазначив ОСОБА_1 в позовній заяві, платіжні документи щодо сплати орендної плати земельної ділянки за 2017-2018 роки у нього не збереглись.
В зв`язку з чим, судом було витребувано у відповідача інформацію про сплачену ОСОБА_1 орендну плату з фізичних осіб за 2017 та 2018 роки.
Проте вищезазначена інформація відповідачем надана не була. Також не було надано будь-яких пояснень з цього приводу.
Відповідно до п.13 договору, орендна плата змінюється без додаткової угоди у разі зміни нормативно грошової оцінки земельної ділянки, земельного податку, на підставі законодавчих актів України, актів державних органів та органів місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що відповідачем самостійно проведено індексацію нормативної грошової оцінки землі наданої в оренду позивачу та визначено грошове зобов`язання з орендної плати. Проте, як вбачається з наданого відповідачем розрахунку, при визначенні суми грошового зобов`язання ним не були взяті до уваги суми орендної плати самостійно сплачені позивачем. Тобто, грошове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб (код платежу 18010900) визначено позивачу безпідставно та необґрунтовано, без урахування сплачених ОСОБА_1 сум, що є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).
У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).
Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі №817/149/17, від 29.03.2018 у справі №813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для суду при вирішенні даної справи.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що у відповідача не було правових підстав винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовну заяву задоволено, на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 848,51 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 12.12.2019 №74624-5705-0821 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем - орендна плата з фізичних осіб.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 848,51 грн. (вісімсот сорок вісім гривен 51 копійка).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.В. Кисіль
Суд | Запорізький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.12.2020 |
Оприлюднено | 03.12.2020 |
Номер документу | 93234905 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Кисіль Роман Валерійович
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Кисіль Роман Валерійович
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Кисіль Роман Валерійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні