Постанова

від 10.03.2021 по справі 280/1450/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2021 року м. Дніпросправа № 280/1450/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2020 р. (суддя Кисіль Р.В.) в справі № 280/1450/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2019 р. № 74624-5705-0821 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб в загальному розмірі 84 851,01 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2020 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 12.12.2019 р. № 74624-5705-0821 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем - орендна плата з фізичних осіб.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що при формуванні податкового повідомлення-рішення використано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданий Якимівським районним відділом земельних ресурсів 02.11.2009 р. № 3461, а також лист Держгеокадастру, відповідно до якого коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Такі коефіцієнти становлять: 2009 рік - 1,59, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433, 2016 рік - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0, 2019 рік - 1,0.

Враховуючи зазначені коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки орендна плата за земельну ділянку, яку орендує позивач, за 2017-2019 роки складає 84 851,01 грн.

Позивачем при сплаті орендної плати не враховано коефіцієнт індексації за кожен рік, тому визначення суми грошового зобов`язання з орендної плати є обґрунтованим.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021 р. здійснена заміна відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 44118663).

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.12.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області винесено щодо податкове повідомлення-рішення від 12.12.2019 за №74624-5705-0821, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) за 2017, 2018 та 2019 роки на суму 84851,01 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що 13.01.2010 між позивачем та Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області укладено договір оренди землі, який зареєстровано в реєстрі за №11, відповідно до п. 1 якого орендодавець на підставі рішення тридцять першої сесії п`ятого скликання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області №54 від 29.10.2009 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення корпусу для лікування та відпочинку за рахунок земель, раніше наданих у користування ТОВ БіоБум , яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського р-ну Запорізької обл., вул. Санаторна, №42.

Згідно з п. 9 зазначеного договору орендна плата сплачується орендарем згідно з рішенням тридцять першої сесії п`ятого скликання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області №54 від 29.10.2009 у грошовій формі в розмірі 14077,49 грн. щорічно, що складає 3% від нормативної грошової оцінки землі на період експлуатації.

На виконання вимог вказаного пункту договору позивачем у спірний період (2017-2019 роки) сплачувалось орендна плата земельної ділянки у визначеному розмірі. Зазначене підтверджується квитанцією від 11.09.2019 за №18 на суму 14900,00 грн.

У позивача платіжні документи щодо сплати орендної плати земельної ділянки за 2017-2018 роки не збереглись.

А вимогу суду першої інстанції відповідачем не надано інформацію про сплачену ОСОБА_1 орендну плату з фізичних осіб за 2017 та 2018 роки.

Відповідно до п. 13 договору орендна плата змінюється без додаткової угоди у разі зміни нормативно грошової оцінки земельної ділянки, земельного податку, на підставі законодавчих актів України, актів державних органів та органів місцевого самоврядування.

Судом першої інстанції зазначено, що відповідачем самостійно проведено індексацію нормативної грошової оцінки землі, наданої в оренду позивачу, та визначено грошове зобов`язання з орендної плати, але при визначенні суми грошового зобов`язання контролюючим органом не взято до уваги суми орендної плати, самостійно сплачені позивачем, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що грошове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб (код платежу 18010900) визначено позивачу безпідставно та необґрунтовано, без урахування сплачених ОСОБА_1 сум, що є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки під розміщення корпусу для лікування та відпочинку за рахунок земель, раніше наданих у користування ТОВ БіоБум , яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського р-ну Запорізької обл., вул. Санаторна, №42, на підставі договору оренди землі, укладеному 13.01.2010 р. між ОСОБА_1 та Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області, який зареєстровано в реєстрі за №11; кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:10:001:0023.

Згідно з п. 9 договору орендна плата сплачується орендарем згідно з рішенням тридцять першої сесії п`ятого скликання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області №54 від 29.10.2009 у грошовій формі в розмірі 14 077,49 грн. щорічно, що складає 3% від нормативної грошової оцінки землі на період експлуатації.

Відповідно до п. 13 договору орендна плата змінюється без додаткової угоди у разі зміни нормативно грошової оцінки земельної ділянки, земельного податку, на підставі законодавчих актів України, актів державних органів та органів місцевого самоврядування.

Протягом 2017-2019 років позивачем сплачена орендна плата в розмірі 14 900 грн. щорічно, що підтверджено інтегрованою картою платника податків, поданою відповідачем разом з апеляційною скаргою, а також квитанцією від 11.09.2019 р. №18 на суму 14900,00 грн. (сплата орендної плати за 2019 рік).

12.12.2019 р. ГУ ДПС у Запорізькій області прийняте податкове повідомлення-рішення про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб в загальному розмірі 84 851,01 грн., в тому числі за 2019 рік - 28 283,67 грн., за 2018 рік - 28 283,67 грн., за 2017 рік - 28 283,67 грн.

Спірним під час апеляційного перегляду справи є правомірність збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (тут і далі), визначено плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 цього кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковим кодексом визначається обов`язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).

Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону Про оренду землі .

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХII Податкового кодексу України.

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 276.5 статті 27 Податкового кодексу у разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1 та 276.4 цієї статті, іншим суб`єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 274 цього Кодексу від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря, та статті 275 цього Кодексу.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За приписами підпункту 288.4 статті 288 цього кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу), та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавцем визначено нижню та верхню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

В спірному випадку договором оренди визначено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі в розмірі 14 077,49 грн. щорічно, що складає 3% від нормативної грошової оцінки землі на період експлуатації.

Пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

За змістом пункту 289.2 статті 289 цього кодексу центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, відповідачем податковим повідомленням-рішенням визначено податкове зобов`язання з орендної плати внаслідок здійснення індексації суми орендної плати за 2017-2019 роки на підставі відомостей Держгеокадастру про коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка перебуває в оренді у позивача.

Разом з тим, при здійсненні розрахунку податкового зобов`язання контролюючим органом не враховано, що позивачем протягом 2017-2019 років здійснювалась сплата орендної плати в розмірі, встановленому договором оренди, - 14 900 грн. щорічно.

Відповідно, є правильним висновок суду першої інстанції про протиправність визначення позивачу податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб оскарженим податковим повідомленням-рішенням без врахування сплаченої позивачем суми орендної плати за 2017-2019 роки.

Доводи апелянта зводяться до обґрунтованості індексації орендної плати, що й стало підставою для визначення податкового зобов`язання, та визнаються судом обґрунтованими з огляду на приписи статті 289 Податкового кодексу України.

Разом з тим, відповідачем не спростовується в ході апеляційного перегляду справи факту врахування в складі податкового зобов`язання, визначеного позивачу до сплати податковим повідомленням-рішенням, основного розміру орендної плати, який вже сплачений позивачем, що й стало підставою для скасування податкового повідомлення-рішення судом першої інстанції.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2020 р. в справі № 280/1450/20 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2020 р. в справі № 280/1450/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 10.03.2021 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 10.03.2021 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко