Рішення

від 02.12.2020 по справі 420/7337/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7337/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСІМГРОУП (65016, м. Одеса, вул. Авдєєва-Чорноморського, 2-Б) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А) про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації №UA500220/2020/00010 від 29.05.2020 року та рішення про коригування митної вартості №UA500220/2020/000003/2 від 29.05.2020 року.

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСІМГРОУП до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить суд:

- Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС UA500220/2020/00010 від 29.05.2020 року.

- Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці ДФС №UA500220/2020/000003/2 від 29.05.2020 року.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що вважає протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості заявленої ТОВ ЕКСІМГРОУП згідно митної декларації за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Отже, картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС UA500220/2020/00010 від 29.05.2020 року, а також рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці ДФС №UA500220/2020/000003/2 від 29.05.2020 року, є протиправними та підлягають скасуванню.

09.11.2020 року від Одеської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 80-87), в обґрунтування якого зазначено, що під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № иА500220/2020/001277 від 29.05.2020 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Запитувані митним органом додаткові документи були надані не в повному обсязі. А також, не надана інформація щодо вартості тари та упаковки щодо включення/не включення у ціну товару.

Таким чином, вказані вище розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст. 53 МКУ.

Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано витребувані фіскальним органом документи, а тому, Одеська митниця Держмитслужби не погоджується з адміністративним позовом ТОВ ЕКСІМГРОУП , вважає, що доводи, викладені в позові, є необґрунтованими, а сама позовна заява не підлягає задоволенню.

Заяви чи клопотання від сторін.

24.09.2020 року від представника ТОВ ЕКСІМГРОУП надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою суду від 03.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

24.09.2020 року сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКСІМГРОУП зареєстроване як юридична особа 18.03.2016 року, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис №1 556 102 0000 057624, код ЄДРПОУ 40353315, місцезнаходження -65016, Одеська обл., місто Одеса, вул. Авдєєва-Чорноморського, будинок 2-Б.

Між товариством з обмеженою відповідальністю ЕКСІМГРОУП (Покупець) та ТОВ «Производственное предприятие «ЭРА» (Російська Федерація) (Постачальник), укладено договір (контракт) від 17.03.2020 №68-20/Ук, згідно якого Постачальник зобов`язується протягом строку дії контракту постачати окремими партіями меблі «Товар» , у додатково визначені Сторонами строки, а Покупець зобов`язується оплачувати та приймати «Товар» згідно наданим рахункам або специфікаціям. Найменування, асортимент, кількість Товару, строк, місце, спосіб (базис) поставки, строк оплати Товару погоджуються сторонами щодо кожної партії Товару у Специфікації. Умови договору та форма специфікації визначають ціну товару в доларах США.

21.05.2020 року на виконання умов Договору від 17.03.2020 №68-20/Ук сторонами складено та підписано Специфікацію № 2 до Договору, в якій визначено найменування, кількість та вага товару, що постачається, всього на суму 9269, 25 доларів США.

В подальшому митним брокером позивача подано до митного органу ІІА500220 (СМО № 2 митного поста Аккерман Одеської митниці ДФС) митну декларацію № UА500220/2020/001277 від 29.05.2020 року з додатками, які підтверджують визначену позивачем вартість товару заявлену до розмитнення.

29.05.2020 року позивачем отримано повідомлення від митниці декларанту, в якому зазначено, що подані декларантом документи, які підтверджують митну вартість товарів містять розбіжності, а саме:

- у специфікації № 2 від 21.05.2020р. до контракту від 17.03.2020 №68-20/Ук відсутній підпис та печатка покупця;

- згідно п.3.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 17.03.2020 №68-20/Ук вартість тари та упаковки включена у ціну проте, у поданих до митного оформлення документах (інвойсі, специфікації, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

- зовнішньоекономічний договір надано не в повному обсязі (відсутня сторінка 2);

- декларантом невірно проведений розрахунок митної вартості по всім товарам, а саме: до митної вартості товарів були включені витрати на транспортування після ввезення на митну територію України.

Враховуючи зазначене та спрацювання АСАУР форм контролю щодо можливого заниження митної вартості товару, наявність розбіжностей та поданих документах; відповідно до частини 3 статті 53 МКУ, митниця запропонувала протягом 10 календарних днів надати (за наявності) наступні документи: 1) каталог виробника товару; 2) прайс-лист виробника товару; 3) висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом додатково було подано до митниці 29.05.2020 року зовнішньоекономічний договір №68-20/Ук рід 17.03.2020 (сторінка 2); специфікацію №2 від 21.05.2020р. до контракту з підписом та печаткою покупця; каталог та прайс-лист виробника.

Разом з тим, митним органом 29.05.2020 року за № UА500220/2020/000003/2 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та зазначено, що декларантом запитувані митним органом додаткові документи були надані не в повному обсязі. А також, не надана інформація щодо вартості тари та упаковки щодо включення/невключення у ціну товару. Таким чином, на думку митниці, декларантом не були усунені всі недоліки та не подані всі згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МКУ.

Відтак, рішенням №UА500220/2020/000003/2 від 29.05.2020 року про коригування митної вартості товару, визначено митну вартість імпортованого позивачем товару № 1/1 (код товару 9403500000) в розмірі 6496,20 доларів США (заявлена вартість декларантом 3762,73 доларів США), товару № 2/1 (код товару 9403601000) в розмірі 6077,72 доларів США (заявлена вартість декларантом 2736,14 доларів США), товару № 5/1 (код товару 9401400000) в розмірі 2600,05 доларів США (заявлена вартість декларантом 1389, 21 доларів США) та відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товару, в зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення и UА500220/2020/00010.

Також в рішенні №UА500220/2020/000003/2 від 29.05.2020 року про коригування митної вартості товару, зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування митним органом було проведено аналіз баз даних АСМО та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим, а саме (для товару №1) МД №UА102120/2020/80039 від 26.03.2020 становить 4,01 дол США/кг (ніж заявлено декларантом.2,32 дол.США/кг); (для товару №2) МД №UА209140/2020/25630 від 21/03/2020 становить 4,01 дол США/кг (ніж заявлено декларантом 1,8дол.США/кг); (для товару №5) МД №UА 102120/2020/80027 від 04.03.2020 становить 7,45 дол.США/кг (ніж заявлено декларантам 3,98 дол.США/кг)

Позивач зазначає, що з метою здійснення митного оформлення товару та випуску товарів у вільний обіг, позивачем подано митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості, що призвело до завищення розміру митних платежів на загальну суму 39204,05 грн.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, частиною 1 статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог частини 2-3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина 4 статті 57).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень частини 3 статті 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Висновки суду.

Надаючи оцінку правомірності дій суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що декларант не надав усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст. 53 Митного кодексу України, а саме:

- у специфікації № 2 від 21.05.2020р. до контракту від 17.03.2020 №68-20/Ук відсутній підпис та печатка покупця;

- згідно п.3.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 17.03.2020 №68-20/Ук вартість тари та упаковки включена у ціну проте, у поданих до митного оформлення документах (інвойсі, специфікації, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо те включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

- зовнішньоекономічний договір надано не в повному обсязі (відсутня сторінка 2);

- декларантом невірно проведений розрахунок митної вартості по всім товарам, а саме: до митної вартості товарів були включені витрати на транспортування після ввезення на митну територію України.

Як встановлено судом, 29.05.2020 року позивачем до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товару додатково надано: зовнішньоекономічний договір №68-20/Ук рід 17.03.2020 (сторінка 2); специфікацію №2 від 21.05.2020р. до контракту з підписом та печаткою покупця; каталог та прайс-лист виробника.

Разом з тим, митним органом 29.05.2020 року за № UА500220/2020/000003/2 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та зазначено, що декларантом запитувані митним органом додаткові документи були надані не в повному обсязі. А також, не надана інформація щодо вартості тари та упаковки щодо включення/невключення у ціну товару.

Задекларована митна вартість визначалась декларантом на підставі положень договору (контракту) від 17.03.2020 №68-20/Ук та специфікації № 2 до договору, тому висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями не можуть вплинути на складові митної вартості конкретного товару.

Таким чином, суд зазначає, що всі основні і додаткові документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів, тобто ті, які визначені у частинах 1-2 статті 53 Митного кодексу України, позивач надав митному органу.

Таким чином, зазначеними документами в повній мірі підтверджено митну вартість товару.

Судом встановлено, що вказані документи не містять розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованого товару.

Аналізуючи зміст вищевказаних документів, суд зазначає, що вони містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного ТОВ ЕКСІМГРОУП товару.

Також, Відповідач помилково стверджує у Рішенні, що підставою для його винесення було те, що Позивач не підтвердив вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням.

Згідно з договором від 17.03.2020 №68-20/Ук, вартість тари та упаковки включена у ціну Товару тобто, позивач зазначає, що наведені вище висновки митного органу є помилковими, оскільки, обов`язок пакування і маркування мав постачальник. Витрати з пакування товару покладені на постачальника. Зазначені витрати входять до ціни товару та додатковому відшкодуванню зі сторони покупця не підлягають.

Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості на підставі положень контракту надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого статтею 53 Митного кодексу України.

Що стосується визначення контролюючим органом митної вартості товарів за резервним методом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

За приписами ч.1, 2, 4 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Судом встановлено, що джерелом для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувала декларація МД UA500220/2020/001277 від 29.05.2020 року.

Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості , а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 року за результатом розгляду справи №809/1884/16, відповідно до якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняте Одеською митницею Держмитслужби рішення про коригування митної вартості товарів №UA500220/2020/000003/2 від 29.05.2020 року та картка відмова в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500220/2020/00010 від 29.05.2020 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ, як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСІМГРОУП (65016, м. Одеса, вул. Авдєєва-Чорноморського, 2-Б) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А) - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500220/2020/000003/2 від 29.05.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500220/2020/00010 від 29.05.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСІМГРОУП (65016, м. Одеса, вул. Авдєєва-Чорноморського, 2-Б, код ЄДРПОУ 40353315) суму сплаченого судового збору у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бутенко А.В.

.