ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/1580/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 696/53/20 Категорія: 302000000 Шкреба В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2020 року м. Черкаси
Колегія суддів Черкаського апеляційного суду у складі суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л .
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - приватне підприємство ВАТ Компані ;
особа, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 13 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства ВАТ Компані про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за землю,
в с т а н о в и л а :
В січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПП ВАТ Компані про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за землю .
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що вона являється власником земельних ділянок з кадастровими номерами 7121884000:02:000:1554, 7121884000:02:000:1555 та 7121884000:02:0000:1556 розмірами 2,2211, 2,2206 та 2,2203 га. відповідно в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Кам`янського району Черкаської області.
На підставі договорів оренди землі №106, 105 та 104 від 17 серпня 2017 року позивач передала земельні ділянки в оренду ПП ВАТ Компані . Орендна плата за землю становить 10% від нормативної грошової оцінки та на дату підписання договору становила 11560,01 грн. за одну земельну ділянку.
Договір оренди землі було укладено на 7 років з урахуванням ротації культур.
Пунктами 27, 28 договору №104, 105 та 106 передбачена можливість припинення дії договору шляхом його розірвання за бажанням орендодавця в односторонньому порядку.
Відповідно до абзацу 3 пункту 28 договору № 104, 105 та 106, орендар повинен погодити посів озимих культур на земельній ділянці.
Всупереч пункту 28 договорів відповідач без погодження із орендодавцем здійснив посів озимих культур, а саме пшениці у 2018 року під урожай 2019 року.
Позивач дізнавшись про порушення відповідачем умов договору, надіслала останньому лист про припинення дії договору в односторонньому порядку.
28 березня 2019 року цінний лист з повідомленням про розірвання договорів оренди землі було отримано відповідачем.
На час розірвання договорів на земельних ділянках знаходилися посіви пшениці.
Керівник відповідача не заперечував факт посіву врожаю пшениці та у квітні 2019 року повідомляв, що позивачеві буде виплачено орендну плату, якщо не буде чинитись перешкод у зборі врожаю пшениці.
Позивач стверджує, що ПП ВАТ Компані зібрало врожай, проте орендної плати так і не виплатило.
Просила суд стягнути з ПП ВАТ Компані на користь позивача борг у розмірі 34680,03 грн., неустойки 179,58 грн., три відсотки річних у розмірі 39,91 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 13 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивач не надав суду доказів, що після припинення договорів оренди землі відповідач продовжував використовувати земельні ділянки та зібрав врожай.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просила рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 13 липня 2020 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що пунктом 28 договору оренди землі передбачено, що в незалежності від строку розірвання договору, орендар зобов`язаний сплатити орендну плату за рік користування землею.
Пунктом 38 договорів передбачено, що договір закінчується у момент повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення не взяв до уваги, що договір оренди землі діє з урахуванням ротації культур, з цього слідує, що орендар має право зібрати врожай навіть після закінчення строку дії договору.
Закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання, яке було виконаним належним чином однією зі сторін.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Заслухавши учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач являється власником земельних ділянок з кадастровими номерами 7121884000:02:000:1554, 7121884000:02:000:1555 та 7121884000:02:0000:1556 розмірами відповідно 2,2211, 2,2206 та 2,2203 га. в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Кам`янського району Черкаської області.
Між ОСОБА_1 та ПП ВАТ Компані були укладені договори оренди землі вказаних земельних ділянок № 106, НОМЕР_1 та 104 від 17 серпня 2017 року відповідно, за умовами яких сторони погодили орендну плату в сумі 11 560,01 грн. в рік використання земельних ділянок для господарської діяльності відповідача. Сторони погодили, що вказану оплату відповідач повинен був щороку надавати позивачу в строк до 31 грудня.
Пункт 28 договору сторони погодили, що позивач має право в односторонньому порядку розірвати договори, для чого повинен за 30 днів поштовим письмовим повідомленням поінформувати відповідача про прийняте рішення. У випадку, якщо розірвання договору сталося до збору урожаю, відповідач мав як найшвидше зібрати врожай та сплатити орендну плату за рік користування землею та передати земельну ділянку орендодавцеві у належному стані.
Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 409 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
У відповідності до статтей 21-23 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю ) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється як правило у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Згідно до статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
За змістом статті 81 ЦПК України - обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.ст. 77-80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав доказів користування земельними ділянками після припинення договорів оренди.
З матеріалів справи вбачається, що дійсно відповідно до пункту 9 договорів оренди землі сторони погодили сплату орендної плати за користування земельними ділянками за рік не пізніше 31 грудня.
Проте звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за землю позивач посилалася на пункт 28 договору оренди землі, який передбачає, у випадку, якщо розірвання договору сталося до збору урожаю, відповідач мав як найшвидше зібрати врожай та сплатити орендну плату за рік користування землею та передати земельну ділянку орендодавцеві у належному стані.
Даним пунктом договору сторони погодили сплату орендної плати у випадку збору урожаю відповідачем.
В матеріалах справи відсутні будь які докази які б підтверджували проведення відповідачем польових робіт, а саме посів пшениці та її збір після дострокового припинення договорів оренди земельних ділянок. Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур подають юридичні особи, які займаються виробництвом продукції рослинництва у Головні управління статистики в областях або їх відокремленим підрозділам.
Ні позивач, а ні її представник не подавали клопотання до суду про витребування таких доказів.
Посилання скаржника в своїй апеляційній скарзі про те, що відповідачем використовувалися земельні ділянки до липня 2019 року, є безпідставним та не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем дійсно було засіяно земельні ділянки пшеницею чи іншою культурою під урожай 2019 року.
Крім того, в матеріалах справи міститься договори оренди землі та акти прийому-передачі земельних ділянок від 10 травня 2019 року відповідно до яких ОСОБА_1 передає в користування з 01 жовтня 2019 року свої землі ТОВ Євролан-К .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке б призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення, а судове рішення - без змін.
Інші доводи наведені в обгрунтування апеляційної скарги суттєвими не являються та не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 13 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді
Суд | Черкаський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.11.2020 |
Оприлюднено | 03.12.2020 |
Номер документу | 93242176 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Черкаський апеляційний суд
Гончар Н. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні